Від другого дивізіону до забитого гола за збірну Іспанії на чемпіонаті світу, від резерву Вест Гема до перегонів з Кейн у битві бомбардирів. Це шлях Фюллькруга.

Німецький пілот-бомбардувальник — саме той, яким він повинен бути.

Отримання Гаррі Кейном престижної індивідуальної нагороди сучасності підтвердило його статус провідного голеадора Бундесліги в останні роки.

Слід визнати, що є підстави для такого висновку: досягнення, яких у хокеї досягають нечасто, а також вражаюча гра з Баварією протягом останніх двох сезонів та безліч яскравих епізодів роблять цього англійця цілком заслуженим володарем титулу найкращого.

Усе було б гаразд, проте на даний момент найкращим бомбардиром Бундесліги є не Кейн. Його випередив справжній герой, який, що важливо, захоплюється нижчими лігами, а його кар'єра нагадує синусоїду.

Він грав у фіналі Ліги чемпіонів, забивав на чемпіонаті світу - при цьому багато років провів у нижчих лігах і ще влітку виглядав як гравець, чий потенціал вичерпано.

Ніклас Фюллькруг - гравець минулої епохи, пані та панове.

Початок: Вердер, невдача, роки у Другій Бундеслізі

Сьогодні росте покоління, яке не має уявлення про те, хто такий Томас Шааф, але були часи, коли саме ця особа асоціювалася з німецьким клубом Вердер.

Ця непересічна особистість віддала клубу більше 40 років: починаючи з кар'єри гравця, продовжуючи кілька років у юніорській команді та проводячи 14 сезонів на посаді головного тренера. Саме Шааф зазнав поразки від Шахтаря у фіналі Кубка УЄФА, а також здобув чемпіонський титул з "музикантами" у 2004 році.

І коли вже постарілий і вичерпаний Шааф фактично йшов на пенсію (він ще трохи тренував інші клуби, але, як і слід було очікувати, без успіху), з молодіжної команди Вердера вийшов цікавий персонаж. Марко Арнаутович навіть назвав його "щілиною" - за вкрай незвичайну для сучасного футболіста посмішку.

Його ім'я було Ніклас Фюллькруг, і це прізвисько він отримав не лише через проблеми із зубами, а й завдяки своїй звичці постійно сміятися. На початку своєї кар'єри у нього було безліч приводів для радості: під керівництвом Шаафа він вдалося забити кілька голів у молодому віці, а команда була, мабуть, найатакуючою в лізі. Як зазначає сам Фюлькруг:

"Під керівництвом Шаафа у Вердері моє життя на полі було сповнене успіхів. Іноді навіть Ельєро Еліа виходив на поле лише в якості заміни, залишаючи мене в основному складі."

Еліа виступав у складі основної команди Нідерландів, яка на той момент стабільно доходила до медальних матчів на чемпіонатах світу.

Але ідилія тривала недовго. Шааф пішов, а його замінив Робін Дутт, у плани якого Фюллькруг взагалі не входив. Наш герой разом з Арнаутовичем покинув Бремен, а обличчя нової атаки склали Франко ді Санто та Нільс Петерсен.

У Дутта не склалося, але, варто зазначити, що Фюллькруг також довго не демонстрував, що клуб втратив справжній талант: навіть у Другій Бундеслізі, граючи за Нюрнберг та Гройтер Фюрт, він спочатку не зміг забити більше шести голів за сезон.

Ліричний відступ: чи не було б можливим, щоб український наставник вплинув на розвиток кар'єри Нікласа в іншому напрямку? Віктор Скрипник прийняв керівництво Вердера в жовтні 2014 року, тоді як "Щілина" остаточно залишила команду влітку того ж року.

Якби наш експерт, що багато років займався молодіжними командами та має глибоке розуміння клубної структури, отримав можливість почати на пів року раніше, можна лише здогадуватися, наскільки він довірив би своєму підопічному... Проте, як би все склалося насправді, залишиться для нас загадкою.

Вершина: Вердер, здобуття всіх можливих висот - і раптовий крах.

Час минав, і Фюллькруг здобував все більше досвіду, що відображалося на його результативності. 14 голів за сезон у Другій Бундеслізі, виступаючи за Нюрнберг, виглядали вражаюче, хоч і не забезпечували команди повернення до вищого дивізіону. Тим часом, Сімоне Теродде, нападник, який став найрезультативнішим гравцем в історії цього турніру, забивав по 25 голів за сезон, проте його шанси на успіх у еліті залишалися мізерними.

Щоб знову досягти зірок, Нікласу потрібно було розвиватися разом з командою. Він був на крок від цього, коли грав за Нюрнберг і дійшов до матчів на підвищення, але зазнав поразки від Айнтрахту. Натомість, з Ганновером Фюлькруг зумів пробитися до вищої ліги, де почав забивати більше голів, ніж у нижчих дивізіонах.

Сезон 2016/17, коли Ганновер вийшов до Бундесліги (набагато пізніше Ніклас оцінить це досягнення вище, ніж вихід до фіналу Ліги чемпіонів), приніс нашому герою всього 5 голів - а ось на елітному рівні він повторив рекорд клубу, забивши 14 м'ячів за сезон. Тоді вперше стали помітними козирі "Щілини": вміння вигравати верхову боротьбу, знаходити простір, реалізовувати моменти.

Згодом Ніклас повернувся до Вердера, і тут не можна не згадати про ще один момент, який заслуговує на увагу. Фюллькруг виступав за відомі німецькі клуби, але, на жаль, йому випали на долю важкі часи! Ганновер, незважаючи на вражаючий бомбардирський рекорд Нікласа, зайняв лише 13-те місце, а варто було йому трохи знизити темп, як команда вилетіла з ліги. Разом з ним опинився у нижчій лізі і Вердер, що сталося вперше в історії цього клубу у 2021 році.

Фюллькруг повернувся у звичне середовище, але це виглядало як початок кінця: все ж у Другій Бундеслізі він був змушений зустріти своє 29-річчя. Хто б міг подумати, що дуже скоро він братиме участь у найпрестижніших матчах року.

Вердер одразу повернувся до еліти, і Фюллькруг дуже допоміг команді своїми 19 голами. До чемпіонату світу, який, нагадаю, розпочався в грудні, залишалося кілька місяців - але навіть за цей час Ніклас переконав Фліка включити його до омріяного списку. Він взагалі став найкращим бомбардиром першої Бундесліги (а в другій, як не смішно, не вдалося, там Теродде забив 30), та й на ЧС блиснув.

Проти іспанців Ніклас вийшов лише на 70-й хвилині, але й цього часу йому вистачило, щоб врятувати нічию. Проти Коста-Рики теж вийшов і забив - і хто б міг подумати, що чотирьох очок "бундестім" не вистачить для плей-офф. Поразка від японців, проти яких Ніклас зіграв зовсім небагато, виявилася фатальною - але сам гравець, звісно, став затребуваним на зовсім іншому рівні.

Статистика Фюллькруга у національній команді "Щілина" залишилася незмінною вже досить тривалий час: "24 матчі, 14 голів". У команді, яка несподівано почала опускатися до рівня середняків, він зміг забити кілька разів на Євро, ефективно використовуючи кожну хвилину на полі, і загалом демонстрував гру, що перевершувала виступи більшості німецьких зірок. Серед його досягнень - гол у першому матчі під керівництвом Реброва, де він відкрив рахунок проти України.

Його кар'єра в клубі розвивалася ще успішніше. Ніклас прийняв запрошення іншого клубу, який славився атакувальною стилістикою та великим числом вболівальників на трибунах: дортмундська Боруссія виклала за нього цілих 17 мільйонів євро. Фюллькруг забив 12 голів у чемпіонаті, але особливо приємною для нього та команди стала його гра в єврокубках.

Уже в групі ЛЧ суперники виявилися як на підбір: Ньюкасл, Мілан, ПСЖ. Є ризик нікуди не вийти, але "бджоли" виграли групу - і Ніклас своїм голом допоміг обіграти Ньюкасл. У плей-офф трапився Атлетико - і наш герой допоміг обіграти "матрацників" 4:2 після 1:2 у Мадриді та пройти далі.

Ну а в півфіналах ЛЧ саме гол Нікласа дозволив створити сенсацію: мінімально обіграти ПСЖ, щоб потім відстояти успіх у Парижі, за повного домінування суперника, і виграти там 1:0 - та вийти у фінал. Нехай там і програли, але ті дні для вчорашнього бомбардира з другої ліги були схожі на політ у космос.

Ось тільки все закінчилося дуже швидко. Боруссія продала Фюллькруга у Вест Гем - гравець і сам випромінював ентузіазм, але в АПЛ категорично не заграв. Не заграв і в Мілані, куди відправився в оренду.

У закордонних лігах стала помітною "важкість" форварда, перестали бути помітними всі його сильні сторони. Звісно, припинилися й виклики до "бундестім" - і загалом все виглядало так, що у Нікласа, звісно, були класні дні, але його зірка згасла.

Проте і в Мілані Фюллькруг зіграв ключову роль у перемозі над Лечче.

Ренесанс: Вердер повертається! І знову на сцені - збірна!

Безумовно, незважаючи на всі недавні невдачі, блудний син знову завітав до свого рідного дому. Це було цілком очікувано: багато футболістів, особливо після досягнення 30-річного віку, вважають за краще повернутися до своїх коренів. Особливо це стосується Вердера. Наприклад, Клаудіо Пісарро, навіть під час своїх закордонних виступів, чотири рази повертався до цього клубу!

Але саме з огляду на реалії 2026 року здавалося, що нічого доброго з цього союзу не вийде. Аж надто низько скотився Вердер, аж надто багато дурниць він накоїв.

Перш за все, бременський клуб просто бідний. Він змушений щосезону продавати гравців - і навіть тоді нікого не купує за великі гроші. Навіть після того самого продажу Нікласа, отримавши за сезон 31 мільйон євро, "музиканти" не витратили й десяти - минулого літа продали гравців на 43 мільйони, а купили на 7,3.

Ситуація у клубі ускладнюється через неефективне управління. У сезоні 2024/25 тренер Оле Вернер, який, здавалося б, був призначений для роботи у Вердері, показав вражаючі результати, зайнявши восьму позицію в турнірній таблиці. Однак його звільнили лише через те, що він не бажав продовжувати контракт. Цікаво, що Юрген Клопп оперативно запросив його до РБ Лейпциг, в той час як Вердер пережив надзвичайно складний сезон, борючись за виживання, і зрештою фінішував на 15-му місці.

Наразі єдиним кроком, який може врятувати сезон, є оренда Фюллькруга. За дев'ять матчів "Щілині" вдалося забити 11 голів! Команда демонструє динамічний стиль гри, а Ніклас втілює образ класичного таргетмена, успішно реалізуючи подачі та простріли. У Бундеслізі він записав на свій рахунок вісім голів, а ще три – в Кубку, де наш герой зробив дубль на всім відомому стадіоні в Дортмунді.

Особистість: пристрасть до простого футболу, прагнення грати впродовж тривалого часу - і чому він досі залишається "Щілиною".

Фюллькруг — це німець, який створює атмосферу минулих часів (або, принаймні, стереотипів про них). Його прізвисько "Щілина" не є випадковим — він має дефект зубів, який зберігся з юності, і не прагне його виправити. Причина в тому, що його дружина полюбила його саме таким, яким він є, і просить не змінюватися. Разом вони пройшли через багато, навіть підтримували один одного вболіваючи за Вердер, починаючи з часів, коли навчалися в одній початковій школі в Ганновері.

Коли в інтерв'ю мова заходить про нижчі ліги, Ніклас із задоволенням розповідає про історію успіху - але навіть не намагається наголошувати на темі "через скільки шарів лайна довелося пробитися". Навпаки, він каже:

"Я справжній фанат другої Бундесліги: мені дуже подобалося грати в цьому турнірі, і я переконаний, що виступати там - це чудовий досвід."

Про те, який сезон Ніклас вважає найважливішим, вже йшлося. Ще цікавішим є вибір головних матчів та голів для "ката" ПСЖ, Атлетико, Ньюкасла:

"Гол у дербі між Ганновером та Айнтрахтом з Брауншвейга підняв мою репутацію серед фанатів на абсолютно новий рівень, і це принесло мені неймовірне задоволення. А потім, безумовно, важливий гол у матчі проти Регенсбурга став ключовим моментом у нашій боротьбі за підвищення до вищої ліги, завдяки якому ми змогли знайти правильний курс."

І лише після них Фюллькруг згадує гол у ворота іспанців.

Після класичних запитань про "творчі плани" Ніклас не боїться провести ще одну паралель із Пісарро:

"Якщо мій організм дозволить, я безсумнівно продовжуватиму виступи в Бундеслізі навіть після досягнення сорока років. Після завершення професійної кар'єри планую займатися аматорським футболом. Можу собі уявити, що спершу буду грати сам, а згодом просто насолоджуватимусь переглядом матчів. Там атмосфера зовсім інша, це справжній футбол: важлива тільки сама гра, а фінансові питання відходять на другий план. Це мені дуже близьке."

Проте Фюллькруг має велике значення саме в цю мить та в даному контексті.

Я з великим захопленням чекаю кожного домашнього матчу. Нещодавно мені випала можливість спостерігати за грою з трибуни - враження були неймовірними. "Везерштадіон" і його заповнені трибуни створюють атмосферу, яку важко передати словами. На мою думку, це один із найвизначніших стадіонів у лізі.

А якщо на полі ще й команда, яка викладається на повну, - такі матчі завжди стають особливими, незалежно від того, як вони закінчуються. Хто б не приїхав - чи то суперник із першої, чи з другої ліги - стадіон завжди заповнений. Це доводить, що вболівальники приходять заради нас, а не заради команди гостей".

Не можна не погодитися, що в інтерпретації "Щілини" звичайні слова вдячності звучать дуже щиро. Саме Фюллькруг, а не Хаверц чи Сане, природно продовжує ту логіку, яку заклали Мюллер і Румменігге, Клінсманн і Феллер, а також Клозе та Подольскі.

Цим спортсменам, можливо, не вистачало технічних навичок, і вони могли стикатися з труднощами у своїх клубах (адже Феллер жодного разу не здобував національний титул!), але у збірній Німеччини вони досягали успіху завдяки силі духу та відданості.

Фюлькруг не намагається наслідувати стиль Алена Делона і цінує свою природну зовнішність. Він використовує можливості, які йому випадають, але також пам'ятає про часи, коли національні медіа не звертали на нього уваги. Для нього справжні вболівальники – це ті, хто заповнює трибуни на стадіоні, а не просто підписники в Instagram.

Схоже, що сучасній німецькій збірній не вистачає саме таких особистостей, які здатні піднести команду у вирішальні моменти. Останнім часом вона втратила свої ключові переваги. На Чемпіонаті світу 2026 року під час серії пенальті троє футболістів з Німеччини не змогли реалізувати свої удари, тоді як за всі попередні світові першості лише один гравець, Улі Штіліке, не зміг забити з 11-метрової позначки у 1982 році.

Фюллькруг, людина, яка пережила всі можливі футбольні ситуації неодноразово, також підкреслює важливість поняття "геній місця". Незважаючи на всі досягнення в Дортмунді, саме Вердер і "Везер" надають йому енергію та можливість для справжнього розкриття.

Цікаво, що це спостереження взаємне: небагато команд так не підходять до обережного стилю гри, як "музиканти". Вердер має активно атакувати, забезпечувати свого нападника постійними передачами й прагнути до перемоги в гольових дуелях. Приємно відзначити, що Фюллькруг продовжив традицію, що бере початок у Айлтона, Клозе (так, він тут двічі) та Пісарро.

Безперечно, Юрген Клопп зуміє налагодити контакт з цим гравцем у національній команді.