Неперевершений у порівнянні з Шевченком, товариш із гравцем Барселони та вісім гвинтів у коліні - це захоплююча історія українського "Голо" з Альбасете.

Олександра Голоколосова вважали одним з найталановитіших форвардів свого покоління, але численні травми завадили йому повністю розкрити свій потенціал. Ексклюзивні спогади його однокласника Шевченка про час, проведений в Іспанії, читайте на "Футбол 24".

Футбольні таланти та 15 забитих м'ячів у 16 поєдинках за Чорноморець.

Хлопець з'явився на світ у родині футболіста Олександра Голоколосова, який родом з Одеси і грав за львівський СКА, миколаївський Суднобудівник та кілька інших клубів. Сашко-молодший з ранніх років захопився футболом, і, здається, у нього не було можливості вибрати іншу професію.

Реал висунув Арсеналу неймовірну пропозицію щодо обміну зірковими гравцями, але Артета чітко дав зрозуміти свою позицію.

"Насправді я не тиснув на сина, щоб він займався футболом, - ділиться Голоколосов-старший в інтерв'ю Футбол 24. - Коли Сашко ще був немовлям, я поклав м'яч у його візочок. Мені хотілося, щоб він продовжив мою справу. Однак, оскільки моя кар'єра спортсмена була ще активною, я часто був у відрядженнях, тож син більше часу проводив з мамою. Тим не менше, ми завжди знаходили можливість пограти м'ячем удома або в дворі."

Коли Олександр Миколайович отримує запитання щодо вибору імені для свого сина, він не відповідає миттєво, а спершу звертається до дружини. "Чому ми вирішили назвати його Олександром? Просто це ім'я нам дуже подобалося", - розповідають батьки Сашка.

Саме під керівництвом батька Голоколосов-молодший видав, мабуть, найкращий період у своїй кар'єрі. 1999-го він повернувся додому в першоліговий Чорноморець і возз'єднався з татом. Батько очолював головну команду Одеси, а син став її ударною силою.

Батько та його син Голоколосови

"Моряки" фінішували другими у турнірній таблиці після Динамо-2 та впевнено здобули путівку до Вищої ліги. Ключову роль у цьому відіграв Голоколосов-молодший, котрий під керівництвом батька настріляв 15 голів у 16 матчах і потрапив до переліку найкращих бомбардирів Першої ліги.

"Я не ставив між Сашком і іншими гравцями жодних бар'єрів, - зазначає колишній тренер Чорноморця. - Навпаки, я очікував від нього ще більших досягнень. У команді не було видно, що між нами існує родинний зв'язок."

Починав свій шлях у Динамо, отримуючи знання у видатному класі.

Випуск 1976-го року народження у динамівській школі виблискує гучними іменами. Олександр Голоколосов навчався у класі з Андрієм Шевченком, Ігорем Костюком, В'ячеславом Кернозенком, Олександром Гуменюком, Ігорем Проданом, Володимиром Анікеєвим та Максимом Павленком. Кожен із них має досвід виступів у Вищій лізі, а Павленко потрапив до історії, як один із найсильніших футзалістів України.

Серед своїх однолітків Голоколосов виділявся не лише швидкістю, а й винятковим чуттям до голів, і його вважали одним із найперспективніших гравців динамівської академії. Свідки стверджують, що Олександр перевершував навіть Шевченка.

Голоколосов, Шевченко та інші учні Олександра Шпакова.

"Дитячий етап – це лише початок, важливо показати свою майстерність на більшій відстані та довести свій клас у дорослому футболі, - зазначає Голоколосов-молодший в інтерв'ю Футбол 24. - Я не відчував тиску від порівнянь зі Андрієм. Це думка людей, і вони мали право на свої висновки. У кожної людини свій шлях, і я щасливий, що Андрій досяг таких значних успіхів."

За основу Динамо Голоколосов так і не зіграв, хоча залучався до тренувань з командою Валерія Лобановського. Нападник отримував ігрову практику в Динамо-2, про яке він згадує із задоволенням.

Зустріч випускників 1976 року

"У тій команді зібралися справжні таланти футболу, - з ентузіазмом ділиться Олександр. - Гусін, Шовковський, Анненков, Мартінкенас, Дмитрулін, Грицина, Шкапенко, Зуєнко, Беженар, Цвейба... Кожен з них - неймовірно вмілий спортсмен."

Замість Португалії я виявився в Іспанії.

У 1994 році Голоколосов залишив Динамо і перейшов до вінницької Ниви, яка змагалася у Вищій лізі. У своєму першому матчі проти запорізького Торпедо Олександр забив гол і в цілому провів досить успішний час у Вінниці. Проте саме в цей період його почали мучити травми, через що він ненадовго вирушив до ужгородської Верховини, а згодом відправився до Словаччини.

У більшості команд Олександр Голоколосов показував хороші результати. Після вражаючого виступу в Чорноморці та короткочасної оренди у Волині, він знову вирушив за межі України. Португальський клуб Фаренсе виявив інтерес до українського футболіста, але переговори між португальськими "левами" та одеськими "моряками" не увінчалися успіхом, і трансфер не відбувся.

Проте все зрослося з Альбасете. Представник іспанської Сегунди мав намір знайти потужного форварда, який би став опорою в атаці. Хоча Голоколосов абсолютно не відповідав цим критеріям, його вражаюча результативність у контрольних іграх (одинадцять голів за сім матчів) справила враження на всіх у клубі - українцеві запропонували контракт.

На жаль, ситуація в офіційних іграх кардинально змінилася. Голоколосов не міг знайти шлях до воріт. "Не можу стверджувати, що мені не довіряли," - зізнається Олександр. - "Можливості були, я отримував підтримку, але, на жаль, не зміг ними скористатися."

Спілкування з Амуніке та знайомство з Хоакіном.

Основною перешкодою для Голоколосва під час адаптації на Піренеях стала мова. "Перед переїздом до Альбасете я знав лише одне слово іспанською, - ділиться Олександр. - Але вже через три місяці я почав розуміти мову і зміг спілкуватися. Тренер Хуліан Рубіо попередив мене: "Якщо не навчишся говорити іспанською, у команді не зіграєш". У мене не було іншого вибору".

Легіонери з Альбасете підтримали українця в повсякденному житті: бразилець Веллінгтон, нігерієць Еммануель Амуніке та хорват Іван Юріч, теперішній тренер Аталанти.

Найбільше зв'язків я підтримую з Амуніке, який раніше грав за Барселону. Ми досі підтримуємо контакт. Він, напевно, є єдиним партнером з Альбасете, з яким я спілкуюсь сьогодні. Зараз Амуніке проживає у своїй рідній Нігерії та керує футбольною академією в Лагосі, - розповідає Голоколосов.

Символічний псевдонім та розрив "перехресть"

Іспанцям непросто було вимовляти прізвище нашого нападника, тож його довелося спрощувати. "Наш диктор попросив мене скоротити прізвище. Казав, що просто зламає язик, якщо я цього не зроблю. Так я став "Голо" - навіть на футболці такий напис зробили", - каже Олександр.

На жаль, його прізвисько не відповідало дійсності. У Сегунді українець зіграв 18 матчів, але не зміг відзначитися жодним голом. Того часу в другому іспанському дивізіоні виступали такі команди, як Атлетіко, Бетіс і Севілья. "Пам'ятаю, як зустрічався з молодим Хоакіном, який лише починав свою кар'єру в Бетісі", - ділиться спогадами Голоколосов.

Перспективи нападника закріпитися в Альбасете були знищені важкою травмою. Голоколосов розірвав хрестоподібні зв'язки коліна та надовго вибув зі строю.

Схоже, це сталося під час тренування. Я відчув, як моє коліно зсунулося вбік. Можливо, це результат моєї звички - я ніколи не тримав ноги в безпечному положенні. Загалом, я переніс п’ять операцій на обох колінах. Наразі в моїх колінах встановлено вісім шурупів, - ділиться Голоколосов.

Прощання з футболом у 27 років

Врешті-решт, українець покинув Альбасете 2002-го і повернувся до Словаччини. Як сам зараз зізнається, відчув, що втрачає швидкість та не може дати команді максимум. Тоді Олександр підійшов до тренера і сам про це відверто розповів. Відтак, у 27 років Голоколосов ухвалив рішення завершити активні виступи.

Три покоління Голоколосових

"Я не відчував розчарування, - ділиться колишній футболіст. - Можливо, мені бракувало сили волі, впевненості або відданості справі. Але це не є найважливішим. Футбол відкрив мені двері до багатьох знайомств, і я вдячний за можливість грати та працювати з видатними особистостями. Мій перший тренер Розенштраух, а згодом Шпаков, Лисенко, Крощенко, Онищенко, Зуєв, Коваль, Морозов, Бобарико... І це лише частина наставників, з якими я мав честь працювати. Я зустрів багато чудових людей. Це найцінніше, що я отримав від футболу."

З 2007 року Олександр працює у київському Динамо, займаючись селекційною діяльністю. Справу двох Олександрів Голоколосових продовжують їхні нащадки – діти та онуки. Старші сини, Денис і Даніель, також пов'язані з футболом: старший гравець та молодший, який навчався в одному класі з Іллею Забарним, тепер займаються тренерською роботою. Наймолодший представник родини, Лукас, грає у дитячій команді Динамо, народженої в 2015 році. Є надія, що він зможе перевершити досягнення свого батька й дідуся.