Ульф Кірстен - легендарний нападник обох Німеччин, який відзначався голами проти команд під керівництвом Лобановського та мав зв'язки зі Штазі.

Ульф Кірстен перетворився на персонажа шпигунського трилера з оптимістичним завершенням.

Ульф Кірстен, який сьогодні святкує своє 60-річчя, має особливе ставлення до Києва. Це місто стало ареною для його битв не лише проти київського "Динамо" в складі леверкузенського "Баєра", але й проти збірної України, коли він грав за національну команду Німеччини, а також під час зустрічей із командою Радянського Союзу, яку очолював Валерій Лобановський, під прапором НДР.

Цей винятковий гравець втілює в собі суть обох Німеччин і двох різних епох, які відображені в його статистичних показниках: він провів рівно 100 матчів на найвищому міжнародному рівні, з яких кількість поєднана порівну з етапами його кар'єри до та після об'єднання Фатерлянд. Його єврокубкові досягнення спочатку пов'язані з дрезденським "Динамо", а згодом - з "фармацевтами". Він здобув індивідуальні нагороди з обох боків Берлінського муру, включаючи три титули найкращого бомбардира Бундесліги.

Кірстену доводилося не лише долати захисні редути команд-суперниць, а й боротися з примхами долі, яка втягувала його в драматичні, а подеколи й у карколомно-детективні сюжети.

Історія трансферу футболіста восени 1989 року нагадує захопливий шпигунський трилер, який міг би зацікавити голлівудських режисерів. У цій інтригуючій оповіді навіть бундесканцлер зіграв важливу роль!

...Перемога над збірною СРСР у відбірному поєдинку ЧС-1990 (до нього ми повернемося трохи нижче) залишала Східній Німеччині шанси здобути путівку на мундіаль. Доти лише одного разу команда НДР була представлена в еліті - 1974 року (коли сенсаційно обіграла та випередила в групі господарів і майбутніх чемпіонів, ідеологічних супротивників із ФРН). Аби повторити успіх попередників, Кірстену з партнерами достатньо було нічиєї в матчі останнього туру - призначеній на 15 листопада лобовій сутичці з Австрією на віденському стадіоні "Пратер".

"Берлінський мур обвалився трохи зарано, - філософствував після поразки 0:3 наставник збірної НДР Едвард Гайєр. - Мої гравці не могли зосередитися на матчі, їхні думки були про інше..."

9 листопада відзначився історичним моментом, коли головний символ холодної війни перестав існувати як межа між Сходом і Заходом. Серед тих, хто відразу ж скористався можливістю покинути "соціалістичний рай", опинилося кілька тисяч футбольних фанатів, які заполонили трибуни віденського стадіону. В медіа-центрі також панував неймовірний ажіотаж: акредитації для преси та фотографів, крім звичайних журналістів, отримали того вечора десятки "агентів" - представників провідних клубів німецької бундесліги.

Один із них - Вольфганг Карнат, лаборант-хімік із фармпідприємства "Баєр" і тренер молодіжного колективу однойменного клубу - мав при собі не лише фотокамеру, але й посвідчення медика та тренувальну манишку, точнісінько таку, в яких розминалися футболісти НДР. Вільно жонглюючи саксонським і австрійським акцентами, шпигун із Леверкузена не викликав жодних підозр ані в представників команд, ані в сек'юріті. Й ближче до фінального свистка опинився... на лаві запасних команди гостей, де розжився прямими контактами Андреаса Тома, Маттіаса Заммера й Ульфа Кірстена. Чи здивує вас, що згодом цей "007-й" опинився й в автобусі разом із німецькою збірною, й у літаку, що повертав її до Берліна?

Наступного дня Том, нападник берлінського "Динамо", запрошував до себе в квартиру, розташовану в типовій панельній багатоповерхівці, президента "Баєра" Райнера Кальмунда, який став ініціатором цієї захоплюючої історії. Контракт на фантастичну для НДР суму в 2,5 мільйона марок був узгоджений і офіційно підписаний.

Звичайно, виникли деякі складнощі, найбільш простою з яких була комунікація з футбольною асоціацією Східної Німеччини. Щоб сповістити майбутніх колишніх роботодавців Тома, довелося відшукати на складі старий телекс і привести його до ладу, оскільки факсами в НДР користувалися тільки урядові установи та розвідка.

Більш складним бар'єром стала позиція Гельмута Коля. На думку канцлера ФРН, воз'єднання Німеччини аж ніяк не передбачало, що один клуб, пов'язаний із промисловим гігантом, скупить усіх зірок Оберліги НДР. А Кальмунд саме націлився на згаданих уже Заммера та Кірстена.

"Антимонопольне" звернення Коля до керівництва концерну "Баєр" у підсумку зламало плани щодо переходу Маттіаса. Натомість Ульф, котрий, здавалося, ось-ось підмахне контракт із дортмундською "Боруссією", несподівано для багатьох опинився таки в Леверкузені. Заради нових перемог і невпинного голепаду - 238 м'ячів у 446 офіційних матчах!

"Тоді мене вважали нав'язливим і навіть зухвалим, - пригадає Кальмунд. - Але футбол - це також бізнес, де швидкі завжди випереджають повільних. Якби ми не підписали Кірстена, це зробили б наші суперники! Ульф був вартий усіх зусиль і витрат. 3,5 мільйона за такого бомбардира - це просто дрібниці. У "Баєрі" грали безліч талантів, але Кірстен, навіть поряд із Баллаком, Феллером, Шустером, Зе Роберто або Лусіо, - це справжній трансфер століття."

Коли Ульф у своєму дебютному матчі за нову команду вразив ворота "Баварії", у Німеччині почали говорити про нову версію Герда Мюллера. Кірстен відкрито зізнавався, що його кумиром є саме цей легендарний бомбардир. Головний урок, який він вивів з його кар'єри, полягає в тому, що гол зовсім не обов'язково має бути красивим — головне, щоб м'яч перетнув лінію воріт.

"Так, він є моїм законним спадкоємцем ще з 90-х років," - усміхнувся Мюллер. - "Ми маємо схожу статуру: невисокого зросту, проте з потужними стегнами та добре розвиненими м'язами. Завдяки коротким і швидким рухам, ми здатні здобувати вирішальні секунди та сантиметри в боротьбі з захисниками. Хоча це може виглядати не так елегантно, зате є надзвичайно ефективним."

"Ульф прийшов у світ з невловимим талантом до забиття голів, і цьому не можна навчитися, - зазначив про нього один із найвідоміших тренерів "Баєра" Крістоф Даум. - Він має вражаючу швидкість та енергійність, відзначається рішучістю та жорсткістю в боротьбі. Його можливості на полі настільки різноманітні, що іноді, здивувавши навіть своїх захисників, Кірстен вибиває м'ячі зі своїх воріт."

"Там, де інший прибиратиме ногу, Кірстен піде на м'яч головою", - казав про підопічного Гайєр.

А захисник гладбахської "Боруссії" Улі Боровка згадував красномовний епізод, що свідчить про характер Ульфа:

"Декого з нападників можна було нейтралізувати, навіть не торкаючись. Перед стартовим свистком я підходив до Юргена Клінсманна й тихо казав: "Сьогодні твоя черга". Клінсі геть зникав. Андреас Меллер після таких попереджень також волів бігати якомога далі від мене. Кірстен - той завжди повертався! На жорсткість відповідав жорсткістю, на удар - ударом. У одному з матчів "привітав" мене копняком по нозі в першій же дуелі. "Ти охрінів?!" - питаю. Він спокійно так: мовляв, це я тобі з попередньої зустрічі заборгував..."

Кірстен, який у НДР звик до дворазових на добу тренувань, без проблем адаптувався в "рафінованій" Бундеслізі. Вболівальники швидко полюбили його, а одноклубники - зважаючи на результативність Ульфа - змушені були миритися зі східними стандартами вимогливості. Навіть після перемог "Баєра" міг дохідливо донести прості рецепти успіху до тих партнерів, які, на його думку, занадто захопилися "художньою грою". І за кілька днів, у наступній зустрічі, підкріпити своє знання черговим голом - у чемпіонаті чи кубку, у збірній чи клубному континентальному турнірі.

Найзначнішим міжнародним досягненням дрезденського "Динамо" в епоху Кірстена стало потрапляння до півфіналу Кубка УЄФА 1988/89. Пізніше, виступаючи за "Баєр", Ульф досяг фіналу Ліги чемпіонів 2001/02, де його команда поступилася мадридському "Реалу". Цей момент закріпив за "фармацевтами" прізвисько "Неверкузен", що перекладається як "ніколи". Команда, яка здавалася готовою до великих тріумфів, виявилася позаду переможців у трьох різних турнірах. Найбільше розчарування, безумовно, викликала бундесліга, де титул здобула дортмундська "Боруссія" під керівництвом Маттіаса Заммера.

"Мені висипали нову порцію солі на рану, що ніяк не загоїться, - зізнавався тоді Райнер Кальмунд. - Втративши свого часу Заммера, ми спостерігали, як у 1992 році він привів до чемпіонства "Штутгарт". Чотири роки потому аплодували його "Золотому м'ячу". Й нарешті зараз Маттіас відібрав у нас титул із "Боруссією", ставши наймолодшим тренером-переможцем в історії Бундесліги..."

Закляття "вічно других" леверкузенцям удалося побороти лише одного разу: переможний гол Кірстена незадовго до кінця основного часу фіналу Кубку Німеччини-1992/93 дозволив здолати аматорську "Герту". Для Ульфа той титул став шостим, після двох чемпіонств і трьох кубкових звитяг у формі дрезденського "Динамо".

...З понад 40 його єврокубкових голів два забиті київському "Динамо" - по м'ячу вдома (1:1) і на виїзді (2:4) в рамках групового турніру ЛЧ-1999/2000.

До того Кірстен іще тричі грав у Києві - 1987-го та 1989-го в складі збірної НДР поступившись збірній СРСР (відповідно 0:2 та 0:3), а в 1997 році розписавши нульову нічию з Україною вже як гравець команди об'єднаної Німеччини. Домашні поєдинки з командами Валерія Лобановського вдавалися Ульфу краще: гол у нічийному протистоянні в Берліні у кваліфікації Євро-1988 (1:1) і дві результативні передачі в матчі світового відбору, 8 жовтня 1989-го.

Та гра, яка, власне, передувала візитові збірної НДР до Відня, відбувалася на тлі цікавих політичних подій. З одного боку, міністр закордонних справ ФРН Ганс-Дітріх Геншер оголосив у Празі, що Західна Німеччина відкриває кордони для східнонімецьких біженців. З іншого - Михайло Горбачов відвідав Берлін із нагоди 40-річчя створення "демократичної республіки".

Радянського генсека зустрічали вигуками "Перестройка!" та "Горбачов, допоможи!" Виявлення незадоволення диктатурою Еріха Гонекера зростало сьогодні, ставши дедалі гучнішим і відвертішим. У напруженій атмосфері рішення провести футбольний матч між НДР та СРСР не в столиці, а в віддаленому Карл-Маркс-Штадті, сприймалося як обґрунтоване застереження.

Дивовижний гол Геннадія Литовченка, який згодом був визнаний найкращим у Союзі, надав команді Лобановського перевагу в матчі. Проте в останні десять хвилин Віктору Чанову довелося двічі вийти з воріт, пропустивши м'ячі від Тома та Заммера, які отримали асист від нашого героя. Деякі футбольні аналітики донині вважають, що цю перемогу німцям забезпечив… сам Горбачов. Ситуація в таблиці насправді дозволяла гостям навіть програти, адже їхній прохід на світову першість залишалося лише формально затвердити. "Союзники" ж здобули можливість для вирішального протистояння з австрійськими капіталістами...

Ви вже знаєте, чим усе завершилося. А для Кірстена та багатьох його товаришів це, навпаки, стало лише початком нової ери. Гравці збірної НДР, такі як Гайне, Дьошнер, Штайнманн, Вайдеманн та Долль, разом з тренером Гайєром, перейшли до першого та другого дивізіонів Бундесліги, утворивши нову команду з численними футболістами та представниками інших видів спорту, серед яких виділяється боксер Аксель Шульц. Найбільших успіхів досягли Маттіас Заммер, який отримав титул найкращого гравця Європи у 1996 році, а також бомбардир Ульф Кірстен.

Для шанувальників "Баєра" він залишився відомим як Schwatte - "Чорнявий". У певних колах Дрездена, куди він згодом повернувся, нападник був відомий під псевдонімом "Кнут Крюгер", збираючи, як і багато інших представників спортивної еліти, інформацію для штазі. За певну плату Кірстен забезпечував кураторів з органів "безпеки" спостереженням за підозрілими особами в нічних клубах. Його тренер у національній збірній Гайєр (з кодовим ім'ям "Ян") стежив не лише за самим Кірстеном, а також за Заммером і Гансом-Юргеном Дьорнером. Досьє на Гайєра поповнював, зокрема, його попередник на посаді обертренера Бернд Штанге, який у середині 1990-х керував дніпропетровським "Дніпром". І так – по колу...