"Не потиснув руку атлетам з СРСР". П'ятиборець з Угорщини тепер є найстаршим олімпійським чемпіоном після відходу з життя колишнього тренера Чорноморця.

Габор Бенедек здобув золоту медаль у командному заліку на Олімпійських іграх 1952 року.

На 99-му році життя відійшов у вічність Микита Симонян — олімпійський чемпіон 1956 року, який виступав за збірну СРСР з футболу. Він залишив помітний слід у світі спорту як колишній футболіст і тренер московського клубу "Спартак", а також керував командами єреванського "Арарат" і одеського "Чорноморець". Микита залишався найстаршим живим олімпійським чемпіоном.

Після кончини Симоняна найстаршим діючим олімпійським чемпіоном визнано 98-річного угорця Габора Бенедека.

Бенедек з'явився на світ 23 березня 1927 року. У період Другої світової війни він брав участь у боях на польському фронті. Потрапивши в полон, він провів час у таборі в Данії. Після закінчення війни він повернувся на батьківщину та присвятив себе заняттям спортом.

На Олімпійських іграх 1952 року, що проходили в Гельсінкі, Бенедек здобув золоту медаль у командному заліку, а також завоював срібло в індивідуальних змаганнях сучасного п'ятиборства.

Після угорського повстання Габор не потиснув руки радянським спортсменам на Олімпіаді-1956. За це в Угорщині йому довічно заборонили брати участь у змаганнях.

У 1969 році його 14-річна дочка сильно захворіла. Оскільки вдома її не могли вилікувати, то влада дозволила Габору з дружиною і донькою поїхати до ФРН, а сина залишили в Угорщині як заручника.

На жаль, врятувати дівчинку не вдалося, вона померла. А сина Бенедека з Угорщини таємно переправили в Югославію, а потім через Австрію в Німеччину, де сім'я і возз'єдналася.