Євген Марусяк: відкриття нової зірки українського лижного спорту

У 2008 - 2010 роках українські стрибки на лижах з трампліна були на підйомі: Володимир Бощук, Віталій Шумбарець і Олександр Лазарович кілька разів потрапляли у другу спробу на етапах Кубку світу та набирали бодай якісь очки. Не бозна-які успіхи, але краще, ніж усе, що було до цього. І якщо такого рівня результатів було достатньо, щоби вважати той період золотими часами вітчизняних стрибків, то це дуже красномовно характеризує загальний стан справ у цьому виді спорту в Україні.

Проте все кардинально змінив Євген Марусяк. У свої молоді 24 роки він уже встановив безліч рекордів у українських стрибках з трампліна. Його зірка засяяла на світовій арені під час повномасштабної війни в Україні. Ні жахливий стан спортивної інфраструктури, ні труднощі з фінансуванням, ні конфлікт у рідній країні не завадили українському атлету стати яскравою зіркою однієї з найулюбленіших зимових дисциплін у Європі.

Марусяк уже став у світі стрибків справжнім явищем, на яке звертають увагу та захоплюються не лише в Україні, а й далеко за її межами. І сьогодні ми ближче познайомимо вас із одним із найцікавіших талантів нового покоління стрибунів. Допоможе нам у цьому сам Євген, який в ексклюзивному інтерв'ю Чемпіону розповів про свій кар'єрний і життєвий шлях.

Марусяк народився 16 березня 2000 року в селі Криворівня Івано-франківської області, всього у 8 км від районного центру, Верховини, де знаходиться один із найбільших в Україні трамплінних комплексів. Попри це, у стрибки Євген потрапив далеко не зразу:

Перед тим, як почати займатися стрибками, я спробував різні види спорту - футбол, боротьбу, настільний теніс у школі. Усе це було для мене новим досвідом. Пам'ятаю, як мій двоюрідний брат якось поділився зі мною своїми враженнями про стрибки на лижах з трампліна.

Я спочатку не дуже вникав, проте одного разу мій однокласник їхав на трамплін, я поїхав з ним, перший раз став на лижі і мені сподобалося. Так і розпочалася моя кар'єра, мені на той момент було 9 років", - згадує Марусяк.

Щоб перейти від початкових кроків у цьому спорті до перших стрибків з трампліна, необхідно подолати значну дистанцію:

"Спочатку я просто катався на лижах, потрібно навчитися стояти на лижах і правильно падати, щоби не було травм. А уже коли ти добре стоїш на лижах, то можна стрибати з трампліна", - пояснює українець.

Розвиток стрибків у Верховині, в даний час, залежить не стільки від державного фінансування, скільки від ентузіазму місцевих тренерів та підтримки зацікавлених спонсорів, які надають фінансову допомогу.

Мої перші кроки в спорті почалися у Верховині. Колись тут існували трампліни, але зараз їхній стан залишає бажати кращого. Тим не менше, у нас з'явилися три тренери, які завдяки своїм зусиллям зуміли створити три нові початкові трампліни. Один місцевий житель з Верховини зробив важливий внесок, знайшовши спонсора для закупівлі щіток (штучне покриття на місці приземлення, яке використовують влітку).

Зараз ситуація складається досить позитивно: є багато дітей і батьків, які прагнуть, щоб їхні діти займалися цим видом спорту. Мене надзвичайно радує, що стрибки знову стають популярними. Якби державна підтримка була більшою, у нас могли б з'явитися такі ж трамплінні комплекси, як у Європі, а також значно більше спортсменів, - зазначає Марусяк.

Однак Верховина забезпечувала лише можливість для початкових уроків у стрибках з трампліна. Щоб досягти значного прогресу, необхідно було тренуватися на найвищому трамплінному комплексі в Україні, що знаходиться у Ворохті. Місцеві споруди стали для Марусюка основою для подальшого розвитку його навичок.

Проте стан трамплінів у Ворохті також далекий від бажаного. Тому зараз, коли Євген уже вийшов на дуже високий міжнародний рівень, тренувань у Ворохті доводиться уникати. Основна частина тренувального процесу відбувається закордоном - здебільшого у Польщі або Словенії.

"Для тренувань, щоби покращувати свою техніку та стрибки - то стан трамплінів у Ворохті ніякий. Але порівняно з тим, як було колись, то стало безпечніше. Гора розгону дуже стара та трохи небезпечна. А на приземленні поклали щітки, тому можна не боятися стрибати.

"У Ворохті ми наразі не проводимо тренування, займаємося лише фізичною підготовкою. Стрибки у Ворохті відбуваються тільки під час чемпіонатів або Кубка України. Під час міжсезоння ми покращуємо свої фізичні кондиції вдома, а вже в червні починаємо стрибати, вирушаючи до Польщі чи Словенії," - ділиться Євген.

Хоча стан стрибкової інфраструктури в Україні залишається вкрай незадовільним, Марусяк зазначає, що за останні роки ситуація з державним фінансуванням істотно поліпшилася. Це, зокрема, робить можливим регулярне проведення тренувальних зборів за межами країни.

Багато хлопців у дитячі роки починають займатися спортом заради задоволення, але тільки деякі з них досягають професійного рівня. Сам Марусяк зізнається, що не може точно вказати, коли ж його ставлення до стрибків змінилося, і вони стали для нього справою життя.

"З самого початку я відчував пристрасть до стрибків і мріяв про розвиток у цій сфері, прагнучи виступати на міжнародних аренах, таких як Кубок світу, чемпіонати світу та Олімпійські ігри. З часом, коли мої результати почали покращуватися, я усвідомив, що стрибки стали для мене не лише хобі, а справжньою професією", - ділиться спогадами спортсмен.

Маруся мала можливість змагатися з численними видатними стрибунами. Євген поділився своїми думками щодо тих, кого він вважає своїми кумирами та на кого прагне рівнятися:

"Колись моїм кумиром був Каміль Стох. Я пам'ятаю, як ми вперше приїхали у Польщу, це був мій перший виїзд закордон. Тоді я вперше побачив його, я про нього дуже багато чув, бачив по телевізору. А так - кумирів багато. Мені подобається техніка Штефана Крафта, Халвора Егнера Гранеруда, Стоха та багатьох інших".

Шлях до успіху Марусяка не був легким. Він вперше вийшов на міжнародну арену у віці 14 років, коли змагався на етапі Кубка FIS (третій за рівнем дивізіон у світових стрибках) у словацькому Штрбському Плесо. Через рік він вже дебютував на Континентальному кубку в австрійському Бішофсхофені.

Дебют на Кубку світу відбувся досить пізно, адже він стався лише в листопаді 2019 року на етапі в польській Віслі. Цікаво, що на той момент у Євгена вже був досвід участі у чемпіонаті світу 2019 року в Зеєфельді та Інсбруку, де йому не вдалося пройти кваліфікацію в жодному з двох особистих стартів. Довгий час він боровся з труднощами кваліфікації на високому рівні, і лише в січні 2021 року в Закопане Марусяк зміг вперше пробитися до основних змагань Кубка світу.

У 2022 році Євген поїхав на свою першу Олімпіаду. В Пекіні українець пройшов кваліфікацію в обох особистих стартах, проте на чемпіонатах світу та Олімпіадах робити це простіше, ніж на рядових етапах Кубку світу через скорочені квоти для топ-збірних. Загалом протягом кількох років прогресу в виступах Євгена не було - складалося враження, що він уперся в стелю і не розумів, що робити далі.

Однак стрибки з трампліна - це спорт, який відрізняється високою непередбачуваністю та ірраціональністю. Лише у небагатьох атлетів кар'єра розвивається стабільно і послідовно. У цьому виді спорту таланти можуть раптово з'являтися і так само швидко зникати, створюючи враження непередбачуваності.

Так було і у випаду Марусяка. Ніщо не віщувало його раптового прориву на якісно новий рівень, проте він стався 29 січня 2023 року. Неділя, яка назавжди змінила життя самого Євгена. Українець пробився до другої спроби на польотному етапі Кубку світу в австрійському Бад Міттерндорфі. В підсумку він посів 26 місце та приніс Україні перші за 13 років очки на Кубку світу, водночас оновивши національний рекорд за дальністю польоту - 210 метрів.

Якщо прорив стрибуна на якісно новий рівень був раптовим і несподіваним для стороннього глядача, то це не означає, що за ним не стояли об'єктивні та закономірні чинники. У випадку Марусяка цим фактором став Яніс Дебелак. Перед сезоном-2022/23 словенський тренер, який раніше очолював збірну Казахстану, почав працювати з українськими стрибунами - спочатку в ролі консультанта, допомагаючи головному тренеру, Володимиру Бощуку.

Однак з плином часу активність Дебелака у роботі зі збірною України зростала, і тепер він займає посаду головного тренера команди. За словами Марусяка, прихід словенського спеціаліста та його новий погляд ззовні стали ключовими чинниками, які сприяли цьому значному прогресу:

"Мені здається, справа у словенському тренерові Янісу Дебелаку. Він почав з нами працювати, і ми все кардинально змінили в стрибку", - вважає Євген.

Успіх у Бад Міттерндорфі виявився не випадковим, а продовженням попередніх досягнень. Після менш вдалого виступу на етапі Кубку світу в Віллінгені Євген Марусяк вирушив на Континентальний кубок у Клінгенталь, ще одне місто в Німеччині. І тут він знову продемонстрував вражаючі результати. У суботу спортсмен зайняв 7 місце, що стало другим найкращим досягненням в історії України на змаганнях другого рівня. А вже в неділю Марусяк блискуче виграв, обійшовши свого найближчого конкурента, швейцарця Ремо Імхофа, на 17,2 бали, що відповідає 9,5 метрам.

Після цього Євген зайняв 28-ме місце на етапі Кубка світу, що проходив у румунському Ришнові, а потім продемонстрував чудову форму на чемпіонаті світу в Планіці. На великому трампліні він фінішував на 27-му рядку, а кілька днів раніше вразив всіх своїм виступом на нормальному, 90-метровому трампліні. У другій спробі Марусяк піднявся з 29-ї позиції на 17-ту, і навіть зміг ненадовго встановити рекорд трампліна.

Сезон добігав кінця, як зазвичай, на величезному трампліні у Планіці. Саме там Євген знову змінив ход історії українських стрибків. Його політ на 213,5 метра дозволив йому знову встановити національний рекорд та зайняти 18-е місце. Зимову кампанію Марусяк завершив на 54-й позиції у загальному заліку Кубка світу, здобувши 21 очко. Це стало найкращим досягненням в історії України, і Євген має намір оновити цей рекорд ще не раз.

Новий сезон Марусяк розпочав наприкінці червня, посівши 33 і 13 місця на Європейських іграх у Кракові, стрибкові змагання відбувалися у Закопане. Після цього були регулярні потрапляння в очки на Літньому Гран-Прі та Континентальному кубку. Проте перша половина зимового сезону, як і роком раніше, знову видалася слабкою. Так, періодично Євген видавав дуже хороші стрибки, проте припадали вони в основному на кваліфікаційні раунди: 18 місце у Ліллехаммері, 26-те - на етапі Турне чотирьох трамплінів у Інсбруку.

Перший раз, коли команда потрапила до топ-30, стався лише наприкінці січня, під час чемпіонату світу з польотів на лижах, який пройшов у Бад Міттерндорфі. Лідер збірної України здобув 27 місце в цьому змаганні. Для отримання перших балів на Кубку світу знадобилося ще більше часу — до кінця лютого, коли відбувся етап у німецькому Оберстдорфі.

У березні, під час норвезького турніру Raw Air, Марусяк вперше здобуває очки у Кубку світу на трампліні висотою 120 метрів, фінішувавши на 25-му місці в Тронхеймі, де незабаром відбудеться чемпіонат світу 2025 року.

Вікерсунд став фінальною ланкою етапу Raw Air, і на величезному трампліні Євген знову продемонстрував весь свій потенціал. У кваліфікації він здобув вражаючий 12-й результат з польотом на 223 метри, що стало новим рекордом для України. Проте, в суботу через складні погодні умови основні змагання провести не вдалося.

Були побоювання, що українець втратить чудовий шанс показати високий результат, проте в неділю зранку змагання все ж провели, хоч і лише в одну спробу. Стрибок на 216,5 метри - і Марусяк посідає 11 місце, яке досі залишається його особистим рекордом на Кубку світу.

Євген не зупинився на досягнутому. На фіналі сезону в Планіці він здійснив справжній трюк. У кваліфікації українець вразив усіх, пролетівши на відстань 228,5 метра, встановивши новий національний рекорд, і фінішував на 5-му місці. В наступний день, через складні погодні умови, основні змагання пройшли лише в одній спробі, і Марусяк показав 15-й результат — відмінне завершення сезону.

Нова кампанія розпочалася приблизно так само, як і попередня - з регулярних потраплянь у залікову зону на Літньому Гран-Прі, де склад учасників далекий від оптимального. Проте на заключному старті літнього циклу в тому самому Клінгенталі, де Марусяк здобув блискучу перемогу на Континентальному кубку, зібралися майже всі найкращі, і Євген у такій компанії не розгубився, посівши 12 місце.

Цей результат надав підстави сподіватися, що на третій спробі капітан збірної України нарешті зможе уникнути зниження форми в першій половині зимового сезону. І дійсно, Марусяк отримав успішний результат. Перші очки не довелося чекати до кінця січня чи лютого. Вже в середині грудня Євген продемонстрував вражаючу форму на етапі в німецькому Тітізеє-Нойштадті, зайнявши 26 місце в суботу та 12 – в неділю, що стало його найкращим досягненням на Кубку світу, якщо не брати до уваги змагання в польотах.

Серія з потраплянь у топ-30 продовжилася в Енгельбергу, тому легендарного Турне чотирьох трамплінів українські фанати стрибків чекали з нетерпінням. Проте на головному старті сезону Марусяку пробитися до тридцятки кращих жодного разу так і не вдалося, хоча декілька разів українець був до цього близьким.

Кінець січня - знову перші польоти сезону та знову класні результати: 16 і 22 місця в Оберстдорфі. В цілому за останні три сезони Євген зарекомендував себе саме як яскраво виражений польотчик. Починаючи з того самого проривного старту в Бад Міттерндорфі у січні 2023 року Марусяк 8 разів виступав на гігантських трамплінах на Кубку світу, і щоразу фінішував у заліковій зоні. Якщо враховувати ще й Польотний чемпіонат світу-2024, то серія становитиме взагалі 9 стартів. Втім, сам Євген себе майстром саме польотів не вважає:

"На мою думку, величезні трампліни подобаються всім, адже вони дарують неймовірні переживання. Багато хто вважає мене справжнім майстром польотів, але я так не думаю. Коли я виконую стрибки на високому рівні, мені також вдається досягати успіху на гігантських трамплінах," - ділиться своїми думками українець.

На етапі в Оберстдорфі успіхи Марусяка не завершилися: після цього було 25 місце у Віллінгені та 18-те - у Лейк Плесіді. Уже зараз можна констатувати, що поточний сезон став для Євгена найкращим у кар'єрі. До чемпіонату світу в Тронхеймі він підходить на 37-й позиції в загальному заліку Кубку світу з рекордним для себе 71 очком в активі.

З огляду на те, що в минулі сезони українець демонстрував значний прогрес саме наприкінці змагань, а попереду ще залишаються етапи Кубка світу у Вікерсунді та Планіці, можна з упевненістю очікувати, що найцікавіші моменти ще попереду.

Протягом тривалого часу суттєвою проблемою у стрибках з трампліна залишався значний дисбаланс у рівні майстерності між провідними командами та рештою учасників. У відповідь на це, Міжнародна лижна федерація (FIS) нібито вживає всіх можливих заходів, щоб забезпечити більш справедливі умови для великих і малих збірних.

Наприклад, перед початком нинішнього сезону була введена нова система технічного контролю, а також для всіх атлетів обмежено до п'яти кількість костюмів, які вони можуть використовувати під час офіційних змагань протягом одного сезону. Проте Марусяк вважає, що ці зміни не вплинули на ситуацію, і найсильніші команди все ще користуються привілейованим становищем.

"На мою думку, для провідних збірних ситуація залишилася без змін. Їхні костюми, здається, ніколи не відповідали вимогам регламенту, і зараз це помітно. Якщо порівняти, в чому виступає наша команда і в чому змагається еліта, різниця очевидна", - висловлює своє занепокоєння Євген.

Щодо інвентарю, що належить капітану збірної України, то кількість костюмів є прийнятною, але їхня якість потребує покращення.

"У цьому сезоні ми вирішили впровадити нові чорні костюми, які виявилися досить зручними для нас. Ми замовили їх у великій кількості, але, на жаль, у старих тренувальних костюмах ми все ще стрибаємо далі, ніж у нових. З початку сезону нам виготовили п'ять костюмів, а можливо, навіть більше", - ділиться своїми враженнями спортсмен.

За останні декілька років Марусяк разом зі своїм постійним партнером по збірній України, Віталієм Калініченком, став майже постійним гостем етапів Кубку світу. Вони уже повноцінно влилися в стрибкову сім'ю, проте прогалини в знаннях іноземних мов не дозволяють тісніше спілкуватися з колегами:

"У мене є мовний бар'єр, це проблема. А загалом - більше спілкуємося з Гранерудом, хоча мовний бар'єр заважає. Проте під час змагань ми часто питаємося один в одного щодо стрибків.

Також я активно спілкуюсь із Пьотром Жилою, адже зараз ми з ним у одному заліку Кубка світу. Часто обговорюємо наші стрибки та плани на майбутнє. Комунікувати з ним простіше, оскільки польська мова має багато спільного з нашою. Взагалі ж, я намагаюся спілкуватися з усіма, - ділиться Євген.

Після того, як Марусяк зайняв 26-те місце в Бад Міттерндорфі у січні 2023 року, Гранеруд, який здобув перемогу в той день, одним з перших висловив свої вітання з приводу його вражаючого виступу.

Євген також зазначає, що його товариші по роботі проявляють інтерес до війни в Україні, хоча цей інтерес став менш активним у порівнянні з періодом, коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії.

"Цікавляться, але зараз уже трішки менше. Коли війна тільки почалася, то підтримували, питали, чи наші рідні в безпеці, проявляли турботу. Зараз питають, проте вже не так часто", - говорить український стрибун.

Для малих стрибкових збірних звичною практикою є спільні тренування з якоюсь із топ-команд. Проте українська команда до таких кроків вдається нечасто:

"Спільні тренування з іншими командами трапляються, але досить рідко. Наприклад, коли ми перебуваємо в Польщі для стрибків і можемо познайомитися з їхньою збірною," - зазначає Марусяк.

У своїх ще молодих 25 років Євген вже побив всі можливі рекорди України в стрибках на лижах з трампліна. Але він не планує зупинятися на досягнутому і ставить перед собою най амбітніші цілі:

"Мої цілі? Такі, як, здається, у кожного спортсмена - Олімпійські ігри. Хочу стати хоча би призером Олімпіади", - зізнався українець.

Звучить сміливо, проте, враховуючи, у яких складних умовах Марусяк зростав як спортсмен, він здається неограненим алмазом, спортсменом, у якого є ще величезний нерозкритий потенціал. Євген уже став знаковою постаттю в світі стрибків з трампліна, проте є всі підстави сподіватися, що головні успіхи в його кар'єрі ще попереду.