Єретики з минулого: Як Швеція відновила свій чемпіонат з нуля.

Майже половина шведських фанатів футболу цікавиться домашньою лігою більше, ніж АПЛ чи ЛЧ

Через місяць з невеликим у Швеції стартує 101-й за рахунком розіграш Аллсвенскан - елітарного дивізіону тамтешнього футболу. Для вболівальників, які стежать за європейськими чемпіонатами, цей турнір завжди є другорядним, через що від надлишку уваги, особливо з-за кордону, він ніколи не страждав.

Отже, у Швеції є свій беззаперечний футбольний лідер - клуб "Мальме", який уже 24 рази здобував титул чемпіона країни, включаючи два останні сезони. Проте, порівнювати цю домінантність "небесно-блакитних" з тотальною гегемонією, яка спостерігається, наприклад, у шотландському Прем'єршипі, де "Селтік" та "Рейнджерс" безперервно панують протягом багатьох десятиліть, не можна.

Аллсвенскан вирізняється своєю чемпіонською різноманітністю. З 2018 року, крім "Мальме", титул чемпіона здобували ще три клуби. Якщо ж розглянути останні 25 років, то в елітному дивізіоні шведського футболу перемагали цілих одинадцять різних команд: "Хельсінгборг", "Хальмстад", "Хаммарбю", "Юргорден", "Мальме", "Ельфсборг", "Гетеборг", "Кальмар", АІК, "Норрчепінг" та "Хеккен".

Таким чином, можна сказати, що Аллсвенскан - це як мінімум конкурентний та цікавий чемпіонат, результат боротьби в якому далеко не визначений ще на старті практично кожного з його сезонів.

Такої думки про рівень свого домашнього чемпіонату з футболу дотримуються і шведські вболівальники. За останніми опитуваннями, лише трохи менше 50% шанувальників гри № 1 у Швеції назвали Аллсвенскан своїм найулюбленішим футбольним турніром, за яким вони стежать із особливою ретельністю. Це вищий показник, ніж в англійської Прем'єр-ліги чи Ліги чемпіонів, які для шведів загалом виглядають менш цікавими та привабливими.

У Youtube можна знайти величезну кількість різних роликів, на яких видно, як активно, завзято та часом навіть агресивно підтримують свої улюблені команди шведські фанати, котрі заповнюють стадіони усіх 16 команд-учасниць елітарного дивізіону.

Водночас, деякі оглядачі, які уважно стежать за Аллсвенскан, називають цю лігу "єретичною" через модель розвитку, яка була прийнята там у 1999 році. Тоді з'явилася нова норма, згідно із якою щонайменше 51% акцій кожного клубу має належати його членам із числа звичайних уболівальників. В 2007 році це правило опинилося під загрозою скасування, але зрештою його вдалося відстояти фанатам, котрі затято протестували, усвідомивши, який рівень влади вони мають та що можуть втратити.

Шведські футбольні клуби на практиці перейняли німецький підхід, відмовившись від залучення різноманітних інвесторів. Це призвело до значного розшарування можливостей серед команд, що виступають в одній лізі. Можна сказати, що це повернення до минулого, коли команди мали більше шансів на конкуренцію. Наразі, у кожному з п'яти найкращих європейських чемпіонатів, а також у Лізі чемпіонів, можна спостерігати явних фаворитів, а іноді навіть справжніх гегемонів, з якими більшість інших учасників просто не в змозі змагатися.

Колишній генеральний секретар Шведської професійної футбольної ліги Матс Енквіст надав короткий аналіз причин, які спонукали до реформи 1999 року: "Ми зрозуміли, що якість нашого чемпіонату значно знизилася, а відвідуваність стадіонів падала з кожним туром. До того ж, серйозною проблемою стали інциденти з хуліганами, які порушували громадський порядок. Лише 11% шведських вболівальників виявляли бажання слідкувати за Аллсвенскан на фоні інших ліг. Нині ж ця цифра наблизилася до 50%, і можна з упевненістю стверджувати, що ми пройшли успішний шлях трансформації."

Однак відновлення інтересу шведських фанатів до Аллсвенскан не можна пояснити лише введенням правила про колективну власність на клуби. Насправді, вболівальникам надавали підтримку й іншими способами. Наприклад, поліція змінила своє ставлення до фанатських рухів. Сьогодні відвідувачам стадіонів суворо заборонено виходити на поле, а також використовувати петарди чи шумові ефекти. Проте ряд інших дій, як зазвичай кажуть у таких ситуаціях, залишилися під "мовчазним схваленням".

Простіше кажучи, шведські органи правопорядку перестали ставитися до всіх футбольних уболівальників як до потенційних хуліганів. Це досить швидко дозволило організаторам наповнювати стадіони, хоча інколи надто лояльне ставлення з боку поліції все ж таки призводить до ексцесів, хоча в цілому вони не пов'язані із чимось надто небезпечним, як, до прикладу, прямі бійки фанатів один з одним, а викликані, швидше, надмірно великою кількістю застосовуваної піротехніки, миритися з чим органам правопорядку часом неймовірно складно.

Свідки подій зазначають, що на шведських стадіонах завжди панує неймовірна енергія та напруга. Ця ліга здатна перенести вболівальників у минуле на двадцять, тридцять або навіть сорок років. Такий опис часто зустрічається у більшості досвідчених фанатів, які відвідували матчі шведського чемпіонату та намагаються передати суть розвитку Аллсвенскан.

Також Аллсвенскан абсолютно не женеться за технологічними новинками. Наприклад, системи VAR у цій лізі й досі немає, так само як і таймшерів, а матчі можна переносити для потреб телебачення тільки з повідомленням керівництва ліги, причому не менше, аніж за два місяці до встановленої дати поєдинку.

Можливо, саме з цієї причини багато закордонних фанатів і експертів, які мають змогу вільно подорожувати та відвідувати матчі різних ліг, вважають, що Аллсвенскан викликає ностальгічні спогади. І, як показує досвід, цей підхід є ефективним, зокрема з економічного боку. За даними статистики, за останнє десятиліття відвідуваність стадіонів під час матчів Аллсвенскан подвоїлася, а загальні доходи клубів цього дивізіону потроїлися.

Ясно, що, згідно з таблицею коефіцієнтів УЄФА, Швеція ще не досягла достатнього корпоративного зростання для формування команд, здатних конкурувати на міжнародній арені. Проте прогрес вже помітний: у цьому сезоні шведські клуби займають восьме місце за коефіцієнтом (9,375) і випередили Україну. Хоча "Ельфсборг" і "Юргорден" демонструють добрі результати у Лізі Європи та Лізі конференцій відповідно, вимагати від них перемог чи виходу до півфіналу ніхто не буде. Здається, шведські вболівальники цілком задоволені ситуацією: для них важливо відчувати себе господарями на власному полі в усіх сенсах цього слова.