Неславний фінал: чому провідну команду китайського футболу позбавили статусу професійного клубу.

"Гуанчжоу", який свого часу вважався найзаможнішим клубом Азії, був виключений з участі в матчах професійної ліги у 2025 році.

На початку січня стало відомо, що Китайська футбольна асоціація відмовила у видачі ліцензії для участі у професійних змаганнях колись найзаможнішому клубу Азії та беззаперечному лідеру китайського футболу "Гуанчжоу". Протягом останніх двох років "китайські тигри", раніше відомі як "Гуанчжоу Евергранд", грали у другому за рангом дивізіоні китайського професійного футболу, де у 2024 році були близькими до повернення у Суперлігу, але в результаті зайняли третє місце.

Рішення китайської футбольної влади відмовити "Гуанчжоу" у видачі ліцензії на сезон-2025 було пов'язане із неможливістю з боку клубу погасити чи реструктуризувати "велику історичну заборгованість". Багато оглядачів та вболівальників вже сприйняли цю новину як таку, що говорить про фактичне завершення діяльності колись дуже амбітного проекту, проте самі "китайські тигри" обіцяють, що намагатимуться зробити усе для повернення професійного статусу в найближчому майбутньому.

"Для того щоб брати участь у професійній лізі в новому сезоні [2025], наш клуб невтомно працював у кількох напрямках. На жаль, зібраних фінансів виявилося недостатньо для покриття значних історичних боргів, і в результаті ми не змогли отримати необхідну ліцензію, про що глибоко шкодуємо. Проте, ми не відмовимося від наших початкових цілей і зробимо все можливе, щоб подолати наслідки та підтримати розвиток китайського футболу, зокрема в Гуандуні та Гуанчжоу", - йдеться в офіційній заяві клубу.

Криза, що охопила китайський футбол, розпочалася кілька років тому і вже забрала в жертву як відомі, так і маловідомі клуби за межами Китаю. Наприклад, наприкінці лютого 2021 року світ дізнався про несподіване закриття клубу "Цзянсу Сунін". Ця команда, за яку протягом п’яти років виступав колишній лідер атаки "Шахтаря" Алекс Тейшейра, стала чемпіоном країни у сезоні 2020 року, здобувши цей титул вперше в своїй історії.

З того часу кількість професійних футбольних клубів у Китаї поступово зменшується. На початку 2025 року, окрім "Гуанчжоу", ще двом командам було відмовлено у видачі ліцензій: "Цанчжоу Майті Лайонс" (колись відомий як "Шицзячжуан Евер Брайт", за який виступав бразильський нападник Матеус, колишній лідер атак "Дніпра") з вищого дивізіону та "Хунань Біллоуз" з третьої ліги. Обидва клуби опинилися в складній ситуації через невирішені "історичні борги". 6 січня "Цанчжоу Майті Лайонс" оголосив не лише про вихід з Китайської професійної ліги, а й про своє закриття як футбольного клубу.

Отже, ми стаємо свідками доволі звичного розвитку подій, в рамках якого китайський професійний футбол рік за роком втрачає клуби, багато з яких мали значні досягнення в недалекому минулому. Наприклад, "Гуанчжоу" не лише вісім разів здобував титул чемпіона китайської Суперліги, а й двічі тріумфував у Лізі чемпіонів АФК.

Аналітики, що уважно спостерігають за розвитком китайського футболу, вважають, що причини занепаду багатьох клубів у цій країні за останні роки полягають у невдалих основах функціонування та розвитку Суперліги. Експерти дійшли висновку, що створити конкурентоспроможну та стабільну лігу з нуля неможливо, і ситуація з китайським клубним футболом служить яскравим підтвердженням цього. Надмірне насичення чемпіонату зірковими гравцями та їх залучення в країну завдяки астрономічним зарплатам, без належних джерел доходу у клубів, недорозвинена система масового футболу та відсутність механізмів фінансового контролю між клубами (більшість з яких значною мірою покладалися на фінансування від великих китайських компаній), призвели до того, що китайська Суперліга стала вразливою, мов картковий будиночок. Ключовим чинником, що пришвидшив цей процес, стала пандемія Covid-19, яка суттєво вдарила не лише по китайській, а й по світовій економіці. Багато великих компаній у цей період змушені були скорочувати "надмірні витрати", до яких у Китаї потрапили й футбольні клуби.

Як грубу аналогію можна зазначити випадок японської компанії Honda, яка, опинившись під тиском економічної кризи 2008 року, зменшила свої витрати на Формулу-1. Це рішення в результаті призвело до продажу команди легендарному Россу Брауну за символічну суму в один фунт стерлінгів.

У випадку із футбольним клубом "Гуанчжоу" обов'язково варто виділяти один важливий фактор, що "обтяжує" ситуацію: по суті, уся життєдіяльність клубу залежала від рішення та фінансування з боку контролюючої компанії Evergrande Group, яка являла собою конгломерат, пов'язаний із будівельним бізнесом. Саме цей сектор китайської економіки найбільше постраждав в останні роки, а сама Evergrande Group змушена була запустити процедуру банкрутства, й 29 січня 2024 року суд Гонконгу виніс ухвалу про запуск процесу її ліквідації.

Є й більш глобальні чинники, які призвели до такого безславного кінця для футбольного клубу "Гуанчжоу". Зокрема, спортивний економіст Сезар Графієтті вважає, що стрімкий розвиток гри № 1 у Піднебесній став наслідком реакції на політичну кон'юнктуру в азіатській країні, причому сам по собі процес із самого початку не передбачав чіткої організації та планування у подальшому розвитку.

Коли спалахнув початковий бум [з величезними інвестиціями в китайську Суперлігу], це була переважно реакція місцевих еліт на інтереси Сі Цзіньпіна, який є прихильником спорту № 1. Хоч як це не парадоксально, витрати на ці великі контракти не були запланованими; вони стали наслідком політичної реакції. Коли уряд зрозумів, що фінансові звіти клубів демонструють значні збитки, багато з яких належали державі, було віддано розпорядження терміново зменшити витрати. Це завдало серйозного удару по потенціалу, який вже починав формуватися, внаслідок чого розвиток футбольного бізнесу в Китаї так і не відбувся. Все відбувалося в односторонньому порядку, без врахування ринкових потреб і будь-якого стратегічного планування, - зазначає Графієтті.

Згідно з думкою цього фахівця, китайський підхід до розвитку професійного футболу суттєво відрізняється від тенденцій, що спостерігаються в США з їхньою MLS та в Саудівській Аравії з місцевою Про-лігою. Хоча в обох цих країнах також відбуваються значні інвестиції у футбол, існує чітке бачення – незабаром як США, так і Саудівська Аравія стануть країнами, які прийматимуть фінальний етап чемпіонату світу з футболу. Ця подія обіцяє принести не лише економічну вигоду, а й позитивний імідж для її організаторів. Американські клуби, зокрема, мають приватних інвесторів, які розвивають економічну модель, здатну забезпечити стабільні прибутки в майбутньому. У свою чергу, в Саудівській Аравії розвиток футболу отримує всебічну підтримку з боку уряду, причому ініціатива виходить від найвищих ешелонів влади, а не є лише спробою задовольнити інтереси державних чиновників нижчого рівня.

Таким чином, "Гуанчжоу" (та його попередник "Гуанчжоу Евергранд") став заручником непродуманої стратегії розвитку китайського клубного футболу, яка ситуаційно виникла на тлі політичної кон'юнктури, що складалася на той момент у країні. Команда, яка сім разів поспіль (із 2011 по 2017 роки) ставала чемпіоном Китаю, скориставшись моментом та потужною економічною підтримкою від Evergrande Group, влаштувала справжню футбольну експансію у країні та регіоні, залучаючи до своїх лав таких зірок як Робіньо, Пауліньо, Андерсон Таліска, Альберто Джилардіно, Джексон Мартінес та Алессандро Діаманті.

У "золоту епоху" футбольний клуб "Гуанчжоу" здійснив величезні капіталовкладення в трансфери гравців, неодноразово встановлюючи нові рекорди в китайському футболі. У 2020 році розпочалося будівництво нового стадіону вартістю близько 2 мільярдів доларів, який мав вміщувати приблизно 100 тисяч фанатів. Проте в 2022 році проект був зупинений через фінансові труднощі компанії Evergrande Group. Хоча незавершена арена була націоналізована, а минулого року роботи відновилися, їх прогрес не вражає, і це викликає побоювання, що цей амбітний стадіон може зазнати такої ж невдачі, як і сам футбольний клуб "Гуанчжоу".