Як два основні суперники сформували "українське Більбао": історія Футзального клубу Атлетик

19 вересня 2026 року. 12:00. Біля залу, що розташований неподалік набережної в Дніпрі, зібралися кілька сотень фанатів. Усі вони з нетерпінням очікують на ключовий матч чемпіонату України з футзалу, в якому місцевий клуб Атлетик Футзал зустрінеться з лідером ХІТ.

Декілька місяців тому ці команди зустрічалися у фінальному матчі Екстра-ліги, де ХІТ, як і передбачалося, здобув перемогу з рахунком 3:0. Але цього разу Атлетик був налаштований на рішучу реванш.

Проте гра не стартувала о 12:00. І навіть о 13:00 матч не розпочався через повітряну тривогу. Лише о 13:30 пролунав стартовий свисток. Вболівальники терпляче чекали, і трибуни були заповнені вщерть під час першого тайму. Атлетик виправдав їхні сподівання, здобувши перемогу з рахунком 1:0.

Наступними йдуть заплановані 15 хвилин відпочинку та початок другого тайму. Команди вийшли на майданчик, здійснили кілька атак, але... знову тривога. На годиннику 14:50.

Відбою довелося чекати чимало - гра відновилася лише через майже дві години. Однак завершити залишок часу не вдалося. Ще одна загроза обстрілу виникла всього за 10 хвилин до закінчення матчу. Рахунок залишався на рівні 1:0.

О 17:15 знову пролунав сигнал про закінчення тривоги. Гравці повернулися на майданчик, провели коротку розминку, і матч поновився. Кількість глядачів помітно зменшилася - Атлетик втратив свій темп, і це було на руку ХІТу, який зрівняв рахунок - 1:1.

До завершення матчу залишилося всього 1,5 хвилини, і команди вже налаштовуються на гру з п’ятим польовим гравцем – адже для всіх мета одна: здобути перемогу. А тривога все зростає... На годиннику 17:55. Гравці обох команд просять суддів дозволити зіграти ці останні 99 секунд, але правила безжальні.

Залишається або дочекатися сигналу про закінчення, або змиритися з таким підсумком. Але у першому випадку є нюанс – ХІТ вже за кілька годин муситиме вирушати назад до Києва, квитки вже придбані. Що ж до другого варіанту, то тут усе зрозуміло – ніхто не готовий погодитися на нічийний результат.

Ця тривога довела, що матчі перериваються не просто так - прилетіло зовсім поруч, у торговий центр. Наступні пів години минули під звук нервових дзвінків до близьких: "Як ви?", "Ви цілі?", "Що сталося?"; та відео прильоту, яке місцеві показують одне одному та мені.

18:46. Знову пролунала команда на скасування повітряної тривоги - чи не вперше? Цього разу, здавалося б, востаннє - всього 99 секунд минуть, і все стане на свої місця. Але ці секунди потягнулися в нескінченність: ХІТ зумів забити другий гол і вперше вийти вперед, здобувши перемогу...

Із сотень вболівальників, що прийшли на початок гри, до фінального свистка на трибунах залишилося кілька десятків - найвідданіших. Серед них - два президенти колективу Самір Гусейнов та Олександр Куцик.

Вони створили команду з нуля, яка змогла завоювати "срібло" у чемпіонаті України та зовсім скоро вперше вийде на арену Ліги чемпіонів. А раніше Самір і Олександр були запеклими супротивниками. Принаймні, так було на футбольному полі...

Все починалося із суперництва

Вони захоплювались футзалом задовго до заснування Атлетик Футзал. Більше ніж десятиліття тому їхні шляхи перетнулися у світі мініфутболу. Самір грав за команду Альянс, а Олександр – за Атлетик.

Це було справжнє задоволення – просто компанія друзів, які збиралися разом і насолоджувалися грою. Особливо захоплюючими були поєдинки між нами – адже це були справжні битви.

"У мене була команда у третій лізі області під назвою Альянс, а у Саші - Атлетик. Ми постійно змагалися, і наші матчі були справжніми баталіями - сперечалися, навіть билися. Але одного разу ми вирішили зустрітися за чашкою випивки. Я запитав Сашу: 'Чому ми постійно конфліктуємо? Може, краще створимо одну сильну команду?' - згадує Самір."

Це були 2014-15 роки.

Спершу Атлетик навіть не був Атлетиком - клуб взагалі не мав назви. Новостворена команда голосувала за своє майбутнє ім'я. Серед варіантів, наприклад, була "Ветерани п'ятака" - добре, що не обрали.

Вибір назви "Атлетик" був зроблений на честь іспанського клубу, який славиться використанням власних вихованців та стабільним перебуванням на верхніх сходинках Ла Ліги. Таким чином, назва стала основою для формування майбутньої філософії віцечемпіонів України.

"Чому Атлетик? Тому що клуб завжди робить ставку на своїх вихованців, не витрачає величезні суми на зарплати, але постійно залишається на верхніх сходинках. Ми надихнулися їхньою концепцією: вони не закуповують всіх зірок, проте регулярно беруть участь у єврокубкових змаганнях", - коментує Куцик.

Станьте фахівцями в умовах війни.

З перших ігор стало очевидним, що у Атлетика чекає велике майбутнє. Це була просто команда, сформована з друзів, серед яких був і Станіслав Подольський – паралімпійський чемпіон у футболі 7х7. Проте, незважаючи на свою неформальну структуру, ця команда одразу ж здобула перемогу в Першій лізі області.

Прагнення наростали.

А з ними зростав і рівень проблем.

Після тріумфу в Першій лізі ми вирішили, що варто продовжити цю історію, і розпочали її написання.

Було дуже багато викликів. Спочатку ми всі разом скидувалися на форму. Потім нас залишилося 5, потім 3, потім 2. І так ми удвох до сих пір. Напевно вже років 8 цю історію пишемо", - пояснює Куцик.

Хоча Атлетик здобув чимало нагород на аматорському рівні, команда не поспішала переходити у професіонали. Все змінилося на початку 2022 року.

"Спочатку ми змагалися в Першій лізі, потім піднялися до Вищої. Ми грали, здобували кубки та ставали чемпіонами. І, як не парадоксально, коли розпочалась війна, ми ухвалили рішення повернутися до Першої ліги," - згадує Куцик.

У сезоні-2022/23, ще у статусі аматорів, Атлетик заявився на Кубок України - і примудрився вийти до чвертьфіналу.

Було очевидно, що потрібно іти вперед.

"Коли ти аматорський клуб і переходиш в Першу лігу - ти стаєш вже професійним клубом. І тут починаються перші виклики. Домашні матчі, виїзди, медіаслужба, адміністратори, екіпірування, внески.

"У Першій лізі вже існують зарплати, тоді як в аматорському футболі гравці все ще можуть отримувати винагороду за перемоги. А якщо ти підписуєш футзаліста з іншого міста, то потрібно вирішувати питання з житлом," - зазначає Куцик.

Атлетик з гідністю зустрів усі ці виклики і вже в своєму дебютному сезоні на професійному рівні здобув титул чемпіона Першої ліги. Через два роки команда завоювала "срібло" в чемпіонаті України. Яка ж причина такого успіху?

Як Дзюба збудував сучасний Атлетик?

Щоб усвідомити, як Атлетик перетворився на те, чим є сьогодні, варто заглянути в минуле, коли команда ще брала участь у міському чемпіонаті, але вже прагнула професійного статусу.

Ключовим став прихід до Атлетика Віталія Дзюби.

"Я звернувся до тренера з питанням, хто з найкращих спеціалістів у регіоні міг би нам стати в пригоді. Він відповів: 'Є Дзюба, але це навряд чи можливо.' Я знайшов спосіб, і він приєднався до нашої команди," - згадує Гусейнов.

Важко перебільшити роль Дзюби у формуванні Атлетика. Не випадково він обіймав посаду капітана команди, а також повернувся у складний час, щоб підтримати нового тренера перед Лігою чемпіонів.

Президенти відкрито стверджують, що саме Дзюба запросив Владислава Васильєва та Олександра Іванова до Атлетика. Разом вони стали "основними опорами" команди в Дніпрі. З цим складом "атлети" змогли пробитися в Екстра-лігу.

Сезон тріумфу 2025/26

Перший виступ в Екстра-лізі носив більше експериментальний характер – команда зайняла 7-у позицію в регулярному чемпіонаті, зазнавши 10 поразок у 22 матчах. Проте в чвертьфіналі Атлетик продемонстрував справжню боротьбу проти ХІТу, програвши серію з рахунком 2:3.

Виступ вселяв надію, але повірити у вихід у фінал було майже неможливо - за наявності серед учасників ХІТа та СкайАпа (тоді Київ Футзал). Основний етап ці двоє забрали надупевнено - 57 та 50 очок відповідно.

Атлетик був третім, набравши 34 бали...

Проте в чвертьфіналі трапилося те, що вселило в дніпрян надію на вихід у фінал - команда СкайАп несподівано зазнала поразки від Сухої Балки. Ця команда ледве змогла дістатися до плейоф. У півфіналі Атлетик впевнено здобув перемогу без жодних ускладнень.

Проте ХІТ у ключовій серії виявився непереборним.

"На старті попереднього сезону я висловив думку, що ми будемо боротися за Лігу чемпіонів. Тоді мені всі, навіть тренерський колектив, заперечували: 'Саня, ти серйозно, про що ти говориш?', - згадує Куцик."

"Подивися на наш склад. Найголовніше, чим ми дорожимо - нашими людьми, яких тренерський штаб зумів навчити. Всі, кого ти бачиш, грали або внизу чемпіонату, або в області чи місті. Тобто нікого не було, хто перейшов би з топклубу. Ми створили з ноунеймів клуб, який об'єднався. І це наша найголовніша цінність.

"Ми навіть могли б витратити гроші перед Лігою чемпіонів, але, на мою думку, це було б безсоромно. Як можна вигнати людину, яка разом з нами досягла такого успіху і потрапила до ЛЧ? Тому ми вирішили зберегти склад команди. Лише одна особа залишила нас, і це сталося не через наше бажання. Він дійсно талановитий футболіст, і тренерський штаб вказав на те, що йому потрібна гра, а в нашій команді він би залишався на лавці та не зміг би розвиватися", - зазначив Гусейнов.

Атлетик проявив гідність, вирішивши не підписувати нових гравців для Ліги чемпіонів, а натомість надати можливість цій команді продемонструвати свої здібності на найвищому рівні. Тому склад залишився майже незмінним - лише один гравець покинув команду.

Замість...

Атлетик на даний момент має нового наставника та вражаючий тренувальний центр.

Тренерський склад, очолюваний Олександром Кабаненком, залишив команду після невдалого виступу проти Сокола (4:7) у другому турі чемпіонату. За нашими даними, причиною цього рішення став конфлікт, що виник між наставником і гравцями.

Замість нього Атлетик очолив 41-річний фахівець Денис Овсянніков, а його асистентом став - той самий Дзюба.

Цей сезон для "атлетів" складається вкрай важко - за 8 матчів у колективу 5 поразок, зокрема 3 програші поспіль. На такому тлі дніпряни вирушають до Сербії, де гратимуть перші в історії матчі Ліги чемпіонів.

Тим не менш, Атлетик не виглядає "вискочкою-сезонкою". Керівництво клубу вкладає солідні гроші у футзал. Президент Авалона казав, що команда Екстра-ліги має бюджет до мільйона євро, але Куцик підняв планку до 60 мільйонів гривень.

Крім того, президенти інвестували приблизно 500 тисяч євро у цей зал.

Тоді ми не мали власного залу і виступали на лівому березі, в Олімпії. У тих умовах можливості для вболівальників були значно обмежені. Через початок війни не дозволяли входити на верхні трибуни, і в результаті на матчах могло бути всього до 50 фанатів.

Ми тривалий час шукали ідеальний зал, який би зміг приймати глядачів та мав свою футзальну історію. І, нарешті, ми його знайшли. У цьому залі колись успішно виступав Будівельник з Дніпра в Екстра-лізі. Інвестиція в оновлення приміщення склала близько півмільйона євро.

"У нас тут сталося чимало неприємностей: дах протікав, підлога була ненадійною і хиткою, а трибуни складалися з дерев'яних лавок. Однак ми повністю оновили систему опалення та охолодження. Всі ці зміни були зроблені для забезпечення максимального комфорту під час гри," - ділиться Куцик.

Усе це фінансується за рахунок власників. Знайти спонсорів вкрай складно, а доходи від квитків та продажу мерчу майже не покривають витрат.

Завдяки фінансуванню власників, цей зал був оновлений у 2025 році - всього за кілька метрів від нього пролетів Іскандер.

"Треба було бачити мене та Саміра, коли ми зайшли. У нас тоді хлопці були в залі, це був шок для них. Всі двері, всі вікна були всередині, засипалися нам на паркет - це була дуже тяжка історія. Але і там ми не здалися, все відремонтували, все зробили", - каже Куцик.

В Україні існує критична проблема з футзальними майданчиками — всі, з ким я спілкувався, згадували лише про три зали, серед яких є й майданчик "Атлетика". Поруч розташоване укриття, яке вміщує 600 осіб, а трибуни розраховані на 500 глядачів. Тому тут завжди спостерігається повний аншлаг.

Вболівальники в екіпіруванні свого клубу безперешкодно підходять до президентів та гравців — таке важко собі уявити в світі футболу. Але керівництво Атлетика також цінує своїх фанатів не менше. Вони навіть влаштовують для них поїздки на матчі Ліги чемпіонів...

"Зараз дуже багато викликів, зараз все геть по-іншому. З якогось маленького клубу ми перетворюємося в амбітний клуб з міста Дніпра. Ми з Саміром завжди хотіли подарувати місту і вболівальникам якусь атмосферу.

Вважаю, це добре помітно як у залі, так і в нашій прихильності до цього спорту та наших вболівальників. Багато президентів займаються цим з особистих мотивів, оскільки мають таку можливість і бажання. Натомість, ми працюємо задля наших фанатів, - підкреслює Куцик.