Першими трьома серйозними легіонерами, які приєдналися до Шахтаря, були футболісти з Африки.

Getty Images. Джуліс Агахова (з правого боку)

Сьогодні донецький Шахтар у свідомості більшості вболівальників в Україні та Європі асоціюється з командою, що активно використовує бразильських легіонерів. Навіть на четвертий рік повномасштабної російсько-української війни склад "гірників" рясніє талановитими футболістами з Бразилії. У складі Арди Турана на даний момент налічується дванадцять бразильців: захисники Марлон Сантос, Педро Енріке і Вінісіус Тобіас, півзахисники Марлон Гомес, Ізакі, Егіналду, Невертон, Аліссон, Педріньо і Лукас Феррейра, а також нападники Кауан Еліас і Лука Мейрелліс.

Колись, у часи, коли Шахтар лише починав знайомство з легіонерами з інших країн, клуб зовсім не орієнтувався на бразильців. Наприклад, перші троє серйозних іноземців, які приєдналися до донецької команди під керівництвом президента Ріната Ахметова, були саме з Африки.

Хто вони, чого досягли у таборі "гірників" та як склалося їхнє подальше життя і кар'єра? Про все це ми й пропонуємо поговорити...

Айзек Окоронкво можно представить как Айзек Окоронкво, уникальная личность с особым взглядом на мир.

Нігерійський центрбек Айзек Окоронкво можно представить как Айзек Окоронкво, уникальная личность с особым взглядом на мир. розпочинав кар'єру на батьківщині, а у 1998-му опинився в Європі, оформивши контракт із молдовським Шерифом. У цій команді африканець відіграв два роки, після чого опинився у Шахтарі, скаути якого на той час активно моніторили ринок сусідньої Румунії, а тому недивно, що зуміли пригледіти й молодого Окоронкво.

Адаптація нігерійського гравця до українського футболу та команди Шахтар виявилася досить успішною, і Айзек швидко здобув статус одного з важливих футболістів основного складу. Хоча за три роки в клубі він так і не став беззаперечним лідером для "гірників", підписання гравця рівня Окоронкво стало значною подією для Шахтаря. Для самого Айзека можливість виступати за донецьку команду стала важливим етапом у кар'єрі, адже саме з "гірниками" він вперше зіграв у основній сітці Ліги чемпіонів, привернувши увагу багатьох європейських клубів.

У січні 2001 року Окоронкво вперше вийшов на поле в складі національної збірної Нігерії, що підвищило його авторитет у світі футболу. Вже за рік, на початку 2002-го, Айзек взяв участь у Кубку африканських націй у складі "Суперорлів", де його команда здобула бронзові медалі. Літнє чемпіонство того ж року принесло йому можливість зіграти на світовій першості, що проходила в Японії та Південної Кореї. Хоча Нігерія не змогла продемонструвати надзвичайних результатів на тому мундіалі (збірна здобула лише 1 очко в трьох матчах проти Аргентини - 0:1, Швеції - 1:2 та Англії - 0:0), Окоронкво відіграв у всіх трьох зустрічах без замін.

Після ЧС-2002 інтерес до підписання Окоронкво виявляли деякі клуби з Англії та Німеччини (зокрема, були згадки про Боруссію Менхенгладбах та Шальке), проте боси Шахтаря на продаж свого статусного центрбека не пішли. А вже за рік Айзек, не побажавши підписувати нову трудову угоду з "гірниками", залишив Україну. Його на правах вільного агента підписав новачок англійської Прем'єр-ліги Вулвергепмтон, у складі якого африканець провів лишень 7 матчів та відзначився 2 жовтими картками.

На жаль, подальший шлях Окоронкво в професійному футболі виявився невдалим. Влітку 2004 року, у віці 26 років, він залишився без клубу і протягом приблизно шести місяців не зміг знайти нове місце роботи. Зрештою, Айзек вирішив переїхати до Росії, де отримав пропозицію від клубу «Аланія». Відтоді він залишався в російському футболі до завершення кар'єри, зігравши 22 матчі за «Аланію», 67 за «Ростов» та 69 за московський клуб, де мав честь грати під керівництвом Олега Блохіна, який на певний час очолив команду.

Але найбільшу кількість офіційних матчів у кар'єрі Айзек Окоронкво можно представить как Айзек Окоронкво, уникальная личность с особым взглядом на мир. відіграв все ж таки за Шахтар - 84. За збірну Нігерії центрбек провів 26 поєдинків. В Україні один раз вигравав чемпіонат та двічі ставав володарем національного Кубку.

Улітку 2013 року Окоронкво покинув світ професійного футболу, але не залишився у сфері спорту, і на даний момент про його подальші справи майже нічого не відомо.

Ассан Н'Діає

Історія цього африканського захисника, який став символом на початку трансформації Шахтаря в одного з лідерів українського клубного футболу, вельми захоплююча. Він виріс у сім'ї медиків, але не пішов по стопах батьків, обравши шлях футболу. У дитинстві його пристрасть до улюбленої гри призводила до пропусків занять, через що батьків часто викликали до школи. Проте це не зупиняло Н'Діає, який продовжував присвячувати себе своїй пристрасті.

Кар'єра Ассана як футболіста стартувала в сенегальському клубі Жанна д'Арк, де протягом п'яти років він зіграв більше ста матчів і зміг зарекомендувати себе не тільки в ролі центрального захисника, а й у опорній зоні. На початку 2001 року Н'Діае приєднався до Шахтаря, вже будучи гравцем національної збірної Сенегалу, із якою досяг чвертьфіналу на Кубку африканських націй-2000. Хоча точна сума трансферу залишилася невідомою, ця угода виявилася успішною для клубу.

У команді Шахтар Ассану, як і його товариша Окоронкво, вдалося швидко зарекомендувати себе в основному складі, ставши улюбленцем не лише фанатів, а й тренерів. Зокрема, Н'Діає регулярно виходив на поле під керівництвом Віктора Прокопенка, Валерія Яремченка та Невіо Скали. Хоча африканець не завжди відзначався стійкістю, в популярній на той час грі Championship Manager 01/02 він демонстрував вражаючий потенціал, що дозволяло йому швидко перейти до одного з провідних клубів Європи.

На жаль, кар'єра Ассана не склалася так успішно, як можна було б сподіватися. Він провів три роки в Шахтарі, де здобув титул чемпіона та двічі виграв Кубок. В час, коли сенегалець користувався великим попитом, на нього звертали увагу клуби з Туреччини та Франції, але жодна з угод не була укладена, як і в випадку з Окоронкво. Після того, як до донецького клубу прийшов Мірча Луческу, Н'Діає швидко став зайвим для "гірників". Існували чутки про те, що в африканця виникли серйозні проблеми зі здоров'ям, зокрема, говорили про артроз.

На цьому фоні Н'Діає повернувся до рідного Сенегалу, де провів ще півтора року, після чого у 30-річному віці вирішив завершити свою кар'єру. Після цього з'явилися чутки про те, що Ассан може стати одним із співробітників клубу Шахтар, виконуючи роль скаута в Африці. Однак у той час трансферна стратегія "гірників" змінилася настільки кардинально, що вся увага була зосереджена на Бразилії, і тому Ассан не викликав інтересу у клубу.

13 лютого 2008 року світ отримав сумну звістку з Сенегалу: Ассан Н'Діає пішов з життя у віці 33 років після короткочасної хвороби. Причини такої передчасної смерті одного з найобдарованіших захисників Африки на початку XXI століття залишаються загадкою...

Джуліус Агахова може бути представленим інакше, наприклад, як Юліус Агахова.

Найбільш відомим та яскравим африканським легіонером в історії Шахтаря виявився нігерійський центрфорвард Джуліус Агахова може бути представленим інакше, наприклад, як Юліус Агахова., якого "гірники" зуміли підписати з туніського Есперанса на початку 2001 року. Пригледіти швидконогого та технічного нападника селекціонерам Шахтаря вдалося на чемпіонаті світу U-20, на якому у 1999 році молодіжна команда Нігерії із Агаховою у складі дійшла до чвертьфіналу. Тоді інтерес до Джуліуса проявляли й деякі гранди європейського футболу, але боси Шахтаря діяли в стрімкій манері у питанні переговорів та зуміли випередити ті клуби, які виявляли нерішучість.

У складі "Шахтаря" Агахова продемонстрував вражаючий рівень гри практично відразу. Зокрема, в 8 матчах чемпіонату України сезону 2000/01 нігерієць забив 7 м'ячів і зробив 3 асисти. Це був початок, про який можна було лише мріяти. Хоча згодом Агахова став забивати трохи рідше, він все ж продовжував радувати вболівальників "гірників" своїми знаменитими кульбітами після голів, швидко здобувши популярність не лише на трибунах, а й у президента клубу Ріната Ахметова. Той не бажав відпускати свого талановитого гравця до "Манчестер Юнайтед" та "Арсеналу", які активно проявляли інтерес до нападника. Ахметов оцінив Джуліуса, як він зізнавався в інтерв'ю, у 40 мільйонів доларів — величезну суму для тих часів, як для українського, так і для світового футбольного ринку.

У 2002 році Агахова, разом з Окоронкво, представляв збірну Нігерії на чемпіонаті світу в Японії та Південній Кореї. Тоді ж журнал World Soccer включив молодого нападника до списку 50-ти перспективних зірок світового футболу. Проте, на піку своєї популярності Агахова не залишив Шахтар. На початку 2007 року Джуліус втратив довіру з боку Мірчі Луческу, і клуб вирішив більше не розраховувати на нього. Як наслідок, нігерієць переїхав до Англії, ставши гравцем новачка Прем'єр-ліги Вігана. Цей крок виявився для форварда абсолютно неочікуваним та непродуманим, що призвело до значних труднощів у його подальшій кар'єрі.

Вийти на вершину у кар'єрі Агахови, так само як і в Окоронкво з Н'Діає, йому не вдалося. У 2009 році Шахтар знову запросив його до команди, проте Джуліус, який страждав від численних травм, вже не нагадував про себе в часи свого першого приходу. Однак нещодавно сам Агахова дав вельми детальне та цікаве інтерв'ю, в якому розповів про цей етап своєї кар'єри. Переклад цього інтерв'ю можна знайти на сайті Sport.ua...

Нині Агахові вже 43. Після завершення кар'єри він осів у Лондоні, де купив будинок, а також часто буває у рідній Нігерії, де в Лаґосі та інших містах він має філії власних дитячих академій. Залишатися у більш активній ролі в професійному футболі Джуліус не побажав, задовольняючись тим, що зумів заробити у період кар'єри гравця, а також нинішнім досить вмілим використанням свого імені, відомості якому надали не лише виступи в Україні, Англії та Туреччині, але ще й 32 матчі та 14 забитих м'ячів на міжнародному рівні за збірну Нігерії.