Чи розпочався страйк? Все більше провідних гравців ігнорують ЛН, що викликає труднощі для УЄФА.

Два місяці тому лідер "Манчестер Сіті" Родрі попереджав про щось подібне...

Безумовно, наявність великої кількості матчів високого рівня у футболі стає дедалі відчутнішою. Хоча деякі фанати, здається, знаходять можливість стежити за основними подіями у всіх важливих турнірах, багатьом футболістам, здається, просто бракує енергії, щоб брати участь у всіх цих іграх.

У середині вересня лідер "Манчестер Сіті" Родрі, який згодом здобув Золотий м'яч-2024, зробив гучну заяву для преси. Він закликав організаторів переглянути кількість матчів, які проводять гравці топ-рівня за сезон. Іспанський футболіст не став уникати прямих слів і прямо натякнув на можливість страйку!

"Я вважаю, що ми на порозі страйку. Це очевидно, запитайте будь-якого з гравців — не лише я так вважаю. Якщо ситуація з графіком матчів не зміниться, ми не матимемо іншого вибору. 40-50 ігор за сезон — це оптимальна кількість, що дозволяє проявити себе на високому рівні. Але коли їх стає 70-80, це вже стає надзвичайно складно. Це також негативно позначається на якості гри. Якщо вболівальники прагнуть бачити футбол вищого ґатунку, гравцям необхідно мати час для відновлення", — висловив свою думку Родрі.

На ці слова досить швидко відреагували у ключовому футбольному органі континенту - Союзі європейських футбольних асоціацій (УЄФА). Зокрема, в публічну площину тоді вийшов легендарний у минулому футболіст збірної Португалії, "Барселони" та "Реала", а нині радник президента УЄФА Луїш Фігу, котрий наголосив, що скорочення кількості поєдинків неминуче призведе і до скорочення зарплат у ключових футболістів, на що останні, вочевидь, йти аж ніяк не готові.

"Необхідно вивчити, яке рішення виявиться оптимальним. Проте, очевидно, що кількість матчів зростає. Це нагадує снігову кулю: чим більше поєдинків, тим більші контракти для гравців. Якщо ж матчів стане менше, то і зарплати футболістів знизяться", - зазначив Фігу.

Здавалося, що обмін думками відбувся, і кожна зі сторін (професійні футболісти та організатори) висловила свою позицію, але водночас дала зрозуміти, що поки не готова до серйозних змін. Проте, як видається, гравці все ж вирішили зробити перший крок - почали відмовлятися від участі в матчах своїх національних збірних у рамках Ліги націй.

Можна стверджувати, що вся історія почалася ще в жовтні, коли тренер збірної Франції Дідьє Дешам несподівано вирішив не викликати до складу команди зіркового нападника "триколірних" Кіліана Мбаппе. Тоді багато говорили про невеликі проблеми зі здоров'ям гравця та небажання як самого Мбаппе, так і його наставника ризикувати. Проте згодом, під час матчу Ліги націй проти Ізраїлю (4:1), журналісти помітили Кіліана у нічному клубі Стокгольму. Це викликало значний резонанс у медіа та серед фанатів, які почали активно обговорювати поведінку Мбаппе та його відношення до національної команди.

Тоді, у жовтні, небажання Мбаппе їхати до збірної Франції ще не виглядало чимось тенденційним. Не бачилося воно таким і коли Кіліан не потрапив у заявку "триколірних" на листопадові матчі Ліги націй, адже в пресі заговорили про нібито небажання форварда взагалі грати за національну команду через зіпсовані стосунки із головним тренером. Мовляв, справа ледь не в банальному конфлікті наставника та гравця, але аж ніяк не у прагненні Мбаппе заощадити якнайбільше сил на клубні турніри, ставлячи у заздалегідь програшне положення інтереси збірної.

А от коли за черговим невикликом Мбаппе до збірної Франції посипалися новини про небажання цілої низки топових футболістів їхати у свої національні команди на найближчі ігри Ліги націй, стало очевидним - справа реально запахла тим самим страйком, про який раніше чиновників УЄФА відкрито попереджав Родрі.

Зокрема, ще в жовтні хавбек "Манчестер Сіті" Кевін Де Брюйне та нападаючий "Роми" Ромелу Лукаку вирішили не приєднуватися до збірної Бельгії. Обидва спортсмена заздалегідь обговорили це питання з головним тренером національної команди Доменіко Тедеско і дійшли висновку, що це не є великою проблемою. Навпаки, кілька додаткових днів відпочинку принесуть користь футболістам, а тренер зможе оцінити можливості найближчих резервістів.

На листопадові матчі Лукаку був викликаний у розташування національної команди, а ось Де Брюйне, як і раніше, залишився поза складом, що у сукупності із проблемною фізичною готовністю футболіста викликало чутки про ймовірний швидкий від'їзд Кевіна з "Манчестер Сіті" та європейського футболу в цілому кудись у більш спокійне з токи зору навантажень місце - наприклад, у заокеанську MLS.

Вирішив не їхати до своєї національної збірної і данський легіонер "Арсенала" Мартін Едегор. Формально причина цілком зрозуміла - небажання ризикувати гравцем після того, як той ледь-ледь повернувся з лазарету, але за фактом все виглядає дещо інакше, оскільки перед паузою на матчі національних збірних Едегор встиг провести два поєдинки у листопаді за "канонірів". І якщо 6 листопада данець вийшов лишень на заміну в поєдинку Ліги чемпіонів проти "Інтера" (0:1), провівши на полі тільки одну хвилину, то вже 10 листопада Мартін провів повний матч АПЛ проти "Челсі" (1:1), в якому навіть відзначився результативною передачею. І, погодьтеся, якось дивно на цьому фоні щось казати про неготовність хавбека виступати на топ-рівні за збірну, адже чим тоді є один із ключових поєдинків англійського елітарного дивізіону проти "синіх", на який в Едегора сил вистачало?

Ситуація стала ще більш яскравою, коли збірна Англії залишилася без восьми ключових гравців на найближчі два матчі Ліги націй проти Греції та Ірландії. "Три леви" не зможуть розраховувати на таких футболістів, як Коул Палмер, Леві Колвілл, Трент Александер-Арнольд, Філ Фоден, Джек Гріліш, Аарон Ремсдейл, Деклан Райс та Букайо Сака.

Формально щодо більшості з них є питання стосовно здоров'я, однак це не заважало тим таки Райсу і Сака зіграти в нещодавньому поєдинку проти "Челсі" у АПЛ, нехай вони обоє й були замінені. Більше того, в Англії багато експертів та оглядачів впевнені, що про жодну серйозну травму у того ж Сака й мови не може бути, а нинішній маневр - це лише бажання технічно уникнути публічного засудження у ситуації, коли футболіст не поїхав до збірної, прагнучи отримати трохи більше часу на відпочинок.

Насправді, можна казати навіть не про відпочинок, а просто про банальний перепочинок. Тому що в сучасному календарі топ-клубів матчів та турнірів справді настільки багато, що футболісти зобов'язані берегти себе, аби хоч якось мінімізувати можливість отримання серйозних травм - таких, як розрив хрестоподібних зв'язок коліна, із чим зовсім нещодавно зіткнувся ключовий центрбек "Реала" Едер Мілітао.

Цікаво, що збірна України має свій особливий випадок, який варто згадати у контексті піднятої теми. Йдеться про ситуацію з відсутністю голкіпера "Реала" Андрія Луніна у складі команди на матчі в листопаді. В офіційних джерелах повідомили, що воротар не зможе приєднатися до "синьо-жовтих" через особисті причини, зокрема, проблеми зі здоров'ям у його дружини. Проте зазначені обставини не заважають Луніну продовжувати тренування з "бланкос", які, до речі, наразі виявилися значно скороченими через від'їзд багатьох гравців до своїх національних команд.

Не всі провідні футболісти готові йти на компроміси з тренерами, щоб уникнути участі в збірній, імітуючи травми або вдаючись до інших виправдань. Існують також ті, хто вважає, що виклик до національної команди, навіть для товариського матчу, є великою честю та відповідальністю. Наприклад, англійський нападник "Баварії" Гаррі Кейн чітко висловив свою позицію: "Для мене Англія завжди на першому місці. Національна збірна важливіша за клуб. Це найзначніше, за що ти граєш як професійний футболіст. Гарет [Саутгейт] розуміє це і не боїться приймати рішення, навіть якщо вони можуть йти врозріз із бажаннями окремих гравців. Чесно кажучи, мені не дуже подобається ситуація, коли відсутні ключові футболісти під час листопадових матчів Ліги націй. Я вважаю, що Англія повинна бути на першому місці, важливішою за будь-які клубні питання".

Втім, УЄФА вже має чудову нагоду задуматися, на що ще можуть піти футболісти, аби все ж таки домогтися свого. І в подібній ситуації кабінетні боси не мають під рукою жодних козирів - їм, як і вболівальникам, просто скажуть, що таким є тренерське рішення, або футболіст просто не готовий через травму. Зрештою, багато гравців навчилися вправно "малювати" порушення правил проти них на полі, на що купуються арбітри, і тепер, мабуть, ми стаємо свідками нової тенденції, коли топ-гравці починають масово уникати участі у відверто "зайвих" для них матчах, які не несуть жодної суттєвої кар'єрної користі чи змагального навантаження.

І тепер вкрай цікаво подивитися, що скаже Луїш Фігу на такий "винахід" своїх послідовників. А ще - не менш цікаво буде дочекатися реакції ФІФА, у якої в календарі наступного року запланований клубний чемпіонат світу в оновленому форматі, який, м'яко кажучи, не викликає захоплення у більшості топ-клубів Європи. Формально учасників там вже зобов'язали виставляти найсильніші склади, але усі ми чудово розуміємо, що подібні вимоги при бажанні можна легко, а то й цинічно, обійти, хоча б навіть пославшись на ті чи інші проблеми футболістів зі здоров'ям, із сімейним життям тощо. Якщо вже у сучасному світі існує поняття "гібридної війни", то чому не можна говорити і про щось на кшталт "гібридного страйку", коли його учасники домагаються свого не прямими вимогами та діями, а, так би мовити, обхідними методами...