Ребров досі не усвідомив, що саме він відповідальний за ситуацію, а не спортивні журналісти, які закликають до його відставки.

До головного тренера збірної України з футболу Сергія Реброва - чимало питань, і не лише щодо результату та гри.

Збірна України вчергове не змогла пробитися до фінальної частини чемпіонату світу.

Сергій Ребров став головним тренером збірної України влітку 2023 року, отримавши при цьому повну підтримку суспільства. Як досить успішний наставник клубного рівня, він сприймався практично як рятівник...

Першим матчем спеціаліста на чолі національної команди стало протистояння проти Німеччини. 12 червня 2023 року Україна розписала нічию (3:3) у товариській грі. Далі були відбірковий турнір до чемпіонату Європи-2024 та Ліга націй. "Синьо-жовті" посіли третє місце у відбірковій групі C, що дозволило продовжити боротьбу через стикові матчі. Важливо нагадати, що в останній грі групового турніру проти Італії (0:0) суддя не призначив стовідсотковий пенальті у ворота "Скуадри Адзурри" за фол на Михайлові Мудрику.

Врешті українські футболісти змогли виграти обидва матчі плейоф і зіграти на Євро. Здавалося б, Ребров і його тренерський штаб завдання виконали. Проте вже європейська першість стала холодним душем для вітчизняних уболівальників - збірна України не змогла вийти з досить легкої групи (Бельгія, Румунія та Словаччина). Причому українські футболісти зганьбилися вже у першій грі проти Румунії (0:3), яку вважали аутсайдером квартету. Наставнику закидали й щодо результату, і щодо якості гри.

Ситуація лише погіршувалася – команда під керівництвом Реброва демонструвала гру, яка не викликала захоплення у вболівальників. Найгірше те, що результати залишали бажати кращого. Збірна зазнала невдачі в Лізі націй, яка була важливою для можливого відбору на Мундіаль, а також показала слабкі результати в кваліфікаційному турнірі до ЧС. Врешті-решт, українці змогли дійти до стикових матчів, але у півфіналі плейоф зазнали поразки від збірної Швеції (1:3). Варто зазначити, що шведи також не вразили у кваліфікації, потрапивши до плейоф лише завдяки згаданій Лізі націй...

Окремим видом мистецтва стали пресконференції Реброва, якщо точніше - його відповіді представникам медіа. Часто керманич переходив на елементарне хамство. І навіть після поразки від шведів не було й натяку на свою відповідальність. Переважна більшість відповідей головного тренера на неприємні питання зводилась до того, мовляв, ви всі не спеціалісти й нічого не розумієте.

Отже, керманич не пішов у відставку після поразки від Швеції, а за інформацією ведучого ТаТоТаке Михайла Співаковського, зістріч Реброва з Шевченком щодо подальшої долі першого у національній команді відбудеться в середині квітня.

Як футболісти, так і Ребров під час кожної зустрічі з журналістами наголошували на потужних лозунгах, що команда виступає завдяки Збройним силам України та на підтримку військових.

"Ми граємо заради ЗСУ, задля людей, яким зараз дуже складно. Ми вдячні всім нашим бійцям, які захищають нас. І все, що ми тут робимо, ми робимо для всієї України", - говорив тренер напередодні Євро-2024.

Ми вирішили звернутися до колег — спортивних журналістів, які захищали або продовжують захищати Україну в найгарячіших точках фронту. Це ті, за кого, згідно зі словами Реброва, виступає національна команда. Ми хотіли дізнатися їхню думку про Реброва.

В останні роки я не приділяв багато уваги збірній Україні. Коли була можливість, переглядав матчі, а коли ні – обмежувався оглядами та відео з голами, і то часто з чималим запізненням.

Тому про футбол, у який грає національна українська команда, нічого казати не буду, без мене вже сказано досхочу. Хочу насамперед поговорити про гроші.

Згідно з джерелами, заробітна плата головного тренера "синьо-жовтих" Реброва Сергія Станіславовича складає €1,25 мільйони на рік. Оскільки він одночасно обіймає посаду віцепрезидента УАФ і за це отримує окрему зарплатню, сукупний дохід пана Реброва складає близько €1,5 мільйони на рік.

Загальні витрати УАФ за 2025 рік склали €19,3 мільйони, з них на національну збірну - 2,9 мільйонів євро, на "масовий футбол, соціальні проєкти, розвиток футболу в регіонах" - 1,6 мільйони.

Давайте бути відвертими. Українська асоціація футболу, очолювана легендарним Андрієм Шевченком, витрачає на одну (!) особу практично таку ж суму, як і на розвиток всього масового футболу в Україні. І це відбувається під час повномасштабної агресії з боку Росії. Це — абсурд і сюрреалізм, які можливі лише в умовах нинішнього керівництва та політики УАФ.

Глядачі дивляться матчі насамперед для того, щоб насолодитися ГРОЮ команд. А збірна України під керівництвом Реброва все ж набагато частіше мучилася, ніж грала.

Варто підкреслити, що пан Ребров, який наразі обіймає посаду віцепрезидента УАФ (на випадок, якщо хтось не пам’ятає), проживає не в Україні, а в іспанському місті Марбелья.

"Спеціаліст нещодавно висловив думку: 'Коли конфлікт завершиться, моя родина та я плануємо повернутися до Києва'."

А поки ви в Україні, під дронами, КАБами та ракетами, я насолоджуюсь життям в Іспанії. Тут легко управляти збірною, підтримувати український футбол, та ще й зарплата завжди вчасно надходить. Не життя, а справжнє задоволення!

Я особисто не бачу жодної раціональної підстави для того, щоб Сергій Ребров залишився на посаді головного тренера збірної України з футболу. Хто має посісти його місце - окреме питання, але конкретно цей фахівець виглядає як максимально відірваний від українських реалій заробітчанин. Цікаво було б також побачити звіт пана Реброва за свою роботу на посаді віцепрезидента УАФ, але щось мені підказує, що нам його ніколи не покажуть...

Як можна помітити, Сергій Ребров не вважає свою діяльність невдалою і не планує йти з посади за власним бажанням. Його контракт триває до липня, тому збірна точно проведе ще кілька товариських матчів під його керівництвом. Розривати контракт з ним та його тренерським штабом наразі є фінансово недоцільним для УАФ.

Існує ще один значущий аспект, який, безсумнівно, утримує Реброва та його команду на чолі національної збірної. Лише той, хто здійснив призначення, має право звільнити. І тут мова не йде про Андрія Павелка, адже саме він виступив ініціатором залучення цього тренера.

Багато хто говорить про протекцію президента УАФ Андрія Шевченка. Однак це не відповідає дійсності. Наскільки мені відомо, стосунки колись супер успішних нападників, котрі створили легендарний дует у київському Динамо 90-х абсолютно не є теплими. Та навіть не це не дасть Шевченку звільнити Реброва, якби він захотів. У них є спільний фактор. Шевченко очолив УАФ завдяки прямому впливу офісу Президента України, Ребров же після приходу на нинішню посаду заручився підтримкою Андрія Єрмака, котрий як був, так і є таким собі Джуліо Мазаріні вітчизняної політики, навіть попри відхід з солідної посади. Сергій Ребров - не просто тренер збірної та віцепрезидент УАФ, він є людиною під парасолею владних мужів, і саме на Банковій можуть ухвалити рішення про його відставку чи продовження контракту.

Окрема критика на адресу Реброва стосується його комунікаційних навичок. Під час свого перебування в київському "Динамо" він взаємодіяв із журналістами досить спокійно і без агресії. Наразі ж ситуація виглядає зовсім інакше. Спостерігаємо за його образою на всіх і вся, що нагадує поведінку ображеного підлітка. Він вважає, що збірна демонструє задовільну гру, результати є прийнятними, проте журналісти, на його думку, безпідставно нападають на нього, наче зграя хижаків. І це в той час, коли під час пресконференцій більшість медіа ставляться до нього з великою увагою, а деякі навіть виявляють явну лояльність. Проте Ребров продовжує відчувати образу. Він має досвід гри та тренування за кордоном, тому напевно знає, що закордонні медіа набагато менш поблажливі. Виходячи з усіх цих факторів, Реброву варто задуматися про відхід!

Коли збірна України програла Швеції, я згадав трьох людей.

Перша - моя промениста подруга. Це з нею я востаннє ходив на футбол. Відкрив для себе Львів Арену, коли Україна обіграла Словенію і визначила своє місце серед учасників Євро-2016. Тренував ту команду, світлої пам'яті, Михайло Фоменко. Проте, йдучи зі стадіону, ми обговорювали персону іншого тренера - Сергія Реброва. Він тоді, наприкінці 2015-го, продуктивно працював з Динамо і вивів команду до плейоф Ліги чемпіонів - уперше з часів Лобановського. Але подрузі його манера поводження уже тоді видавалася суперечливою.

"Він надто відсторонений і має думку, що всі йому щось завинили," - зауважила вона.

Другий – це офіцер зв’язку нашої 59-ї бригади. Саме в день матчу з Швецією він відзначав своє 36-річчя. Першим сюрпризом став візит дружини. На другий подарунок, від української збірної, він навіть не сподівався. Перед стартовим свистком він чесно зізнався мені: "Я дивитимуся, але наші шанси, на жаль, дуже малі".

Після гри його не дуже радувала власна майстерність, адже ми обидва усвідомлювали, що для багатьох гравців цей поєдинок означав більше, ніж просто футбол.

Серед них – той самий третій. Безмежно закоханий у футбол, він вирушив на фронт з самого початку війни: це не 2022-й, а 2014-й рік. Жодного матчу збірної він не пропустив. Мабуть, трошки перебільшив можливості українських гравців, коли запитав про шанси в матчі зі Швецією. Люблю вести суперечки, але цього разу вирішив промовчати: окрім текстової відповіді, він надіслав мені відео. У футболці національної команди, з протезом, він б'є м'яч у реабілітаційному центрі. Поки команда Реброва боролася за вихід на Кубок світу, він був там, де пекло, а ціна помилки – смерть. Він уточнив: "Поранення було дуже серйозним, а процес відновлення затягувався. Зараз намагаюся надолужити втрачене і швидше відновитися завдяки регулярним тренуванням".

Він залишився без ноги, але, як мені здається, сприймає це з розумінням: війна може відібрати у тебе фізичні частини.

Найбільше його засмутило те, що він розчарувався у команді, на яку покладав великі надії.

І вона точно не повернеться, якщо цей тренер залишиться на своїй посаді.

Бо Ребров досі не усвідомив: відповідальність лежить на ньому, а не на інших.

Під час своєї військової служби я значно відійшов від аналізу спортивних подій, оскільки у мене стало менше можливостей слідкувати за основними лігами та виступами окремих гравців. Відповідно, я не можу здійснювати детальний аналіз роботи тренерського штабу Реброва, і це цілком зрозуміло.

Впродовж останніх кількох років ми в підрозділі намагаємося не пропускати ключові спортивні події, стежили за Олімпіадою, регулярно дивимося Лігу чемпіонів чи АПЛ, ну й зрозуміло, що матчі футбольної збірної завжди мають особливе значення. Я продивився всі матчі української команди у кваліфікації на чемпіонат світу і в більшості випадків ці ігри справляли гнітюче враження.

Питання, чи залишати Сергія Реброва тренером збірної, для мене не стоїть. Я бачив купу негативних емоційних відгуків, думок поважних експертів стосовно роботи головного тренера. Це часто жорстко, грубо, але чесно. Очоливши головну команду країни, Ребров мав бути готовим до таких реакцій на невдачі чи програші. Емоційні реакції вболівальників цілком логічні, бо збірна це більше ніж футбол. Тому щоразу бачити інтерв'ю чи пресконференції Сергія Реброва після будь-яких результатів мені було неприємно. Головний тренер завжди ображений і зверхній. Дивно бачити дорослу самодостатню людину, професіонала своєї справи, який не може впоратися з критикою, нехай ця критика часто і непрофесійна.

Я б не хотів бачити Реброва на посаді тренера збірної України ще протягом кількох років. Я знаю, чого можна очікувати: будуть яскраві матчі, перемоги, але і втрачені можливості. Гравці та тренер традиційно дякуватимуть вболівальникам і захисникам, говоритимуть про важливість матчів, але ці основні цінності, які потрібні для успіху збірної, як-от бажання, відданість і рішучість, проявлятимуться лише інколи.

Навіть якщо Сергій Ребров залишиться, ми продовжимо дивитись збірну і підтримувати її, іншого варіанту немає. Та хочеться бачити розвиток збірної й аналіз помилок. Бо якщо ти не впорався з завданням, ти маєш мати мужність і піти, а не ображатися. Ображатися можна хіба що на себе.

Після невдачі проти збірної Швеції будь-який адекватний тренер мав би подати у відставку. Проте Ребров продовжував стверджувати, що потрібно зіграти ще з Албанією та іншими командами.

Три роки людина керувала збірною України, в цей час живучи в Іспанії. Отримувала зарплатню більше мільйона євро, коли наші воїни на фронті вмирають кожного дня. Не буду навіть називати їхню зарплатню.

За цей період Ребров не досяг жодних значних успіхів. Після домовленості зі своїм товаришем Шевченком, він отримав посаду головного тренера завдяки підтримці Єрмака. Всім відомо, що саме Єрмак зіграв ключову роль у його призначенні на цю відповідальну позицію. Але де ж результати?

Можна стверджувати, що існували ігри, в яких наша збірна показала себе. Наприклад, матч проти Ісландії. Тут просто пощастило. Коли ще наша команда зуміла забити 4 голи з далекої дистанції? Іноді трапляються вдалий дні, саме тому тоді ми здобули перемогу. А в цілому, гра не виглядала особливо яскраво.

Ребров, ми пам'ятаємо, був прекрасним футболістом. Але не всі футболісти стають тренерами. І оці його наполеонівські замашки... Він злиться на журналістів, не слухає й не сприймає критику. Такого не повинно бути у футболі. Тим більше в такий час.

***

Ми зібрали висловлювання тих, хто в мирний час міг би ставити незручні запитання Реброву, але зараз вони захищають Україну від агресора. Саме для них і заради них виступає головна футбольна команда країни. Так стверджують і Ребров, і всі футболісти...