Не переглядай футбол у травні: все одно не знайдеш нічого захопливого.

Як і в багатьох інших речах, футбольний сезон має свій старт і завершення. Цього року він буде трохи подовжений через новий турнір – клубний чемпіонат світу, проте основна частина програми завершиться традиційно в травні, і це станеться вже зовсім скоро. Якщо говорити про кінець, то не слід очікувати від нього нічого особливого. Як і в стосунках, що закінчуються розривом, життя, яке завершується смертю, або фільми, що закінчуються титрами, цей сезон також залишить після себе сумні враження. На жаль, така доля чекає на все, що завершується. У зв'язку з цим, єдиний спосіб уникнути розчарування або принаймні зменшити його наслідки – це перестати дивитися і слідкувати за подіями ще до того, як вони стануть набридлими. Іншими словами, варто заздалегідь вжити заходів, щоб не дати футбольному сезону застати вас зненацька. Вам пощастило: я зрозумів це досить рано, і тепер готовий поділитися своїми думками, які можуть вам допомогти. У наступних абзацах я аргументовано поясню, чому не варто дивитися футбол у травні.

Ми вже бачили аж 3 цього сезону. Це втомлює. Очевидно, що будь-яким командам не варто грати одна з одною більше 2-х разів на рік. А краще взагалі обмежуватися однією зустріччю, бо все одно склади одні й ті ж самі - ми все це вже бачили, а місце проведення гри ні на що суттєво не впливає. Тим паче не варто було грати більше одного разу між собою "Реалу" та "Барселоні", бо взимку їхні склади не оновилися - кожен раз одне й те саме. Що за задоволення спостерігати, як кожного разу забивають Мбаппе чи Рафінья? Якщо дуже захочеться, можна передивитися попередні поєдинки на повторі. Тим паче, вони й не були аж надто цікавими. Так, було зафіксовано 16 забитих голів за 3 матчі, але це не так вже й багато. Ось, наприклад, "Штутгарт" декілька тижнів тому пішов на перерву за рахунку 4:4 - але ніхто не просить його грати проти "Уніона" 4 рази на рік. Сядете ви дивитись і побачите умовні 3:3 з купою моментів та черговими топ-перформансами Рафіньї, Мбаппе та Ямаля: хіба ваше життя від цього стане кращим?

Чому ми дивимося футбол? Бо інтрига. І головна інтрига - щодо позицій команд на фініші сезону. Але такої більше майже нема. Наприклад, "Ліверпуль" - вже чемпіон. І "Баварія". І "ПСЖ". "Барселона" дуже близько, "Наполі" через простіший календар виглядає явним фаворитом гонки в Італії. Ну от, і навіщо тоді слідкувати? Ми ж дивимось чемпіонати лише заради титульної гонки, все інше - для гіків та персональних вболівальників окремих футболістів, які недостатньо круті, щоб грати за найкращі клуби. Кому взагалі цікаво, хто там вилетить, а хто зіграє у єврокубках? "Сіті" не виграв чемпіонат Англії, тож вже неважливо, фінішує на 3-му чи 6-му місці. Так все і працює: якщо не взяв титул, то втрачаєш будь-яку мотивацію грати у футбол. А не вірите - спитайте у "Ман Юнайтед", який вибув з гонки за головний трофей Англії вже після перших 5-6 турів і кинув грати. Ось зараз йде у другій половині таблиці, і нічого - навіть резерв на матчі виставляє. У деяких чемпіонатах клуби з топ-4 по декілька поєдинків поспіль не виграють. Чому? Бо їм просто нецікаво. Якби було солідно бути 2-м, срібло у сезоні забрав би собі навіть "МЮ".

Футбол часто асоціюється з подоланням труднощів, і ця концепція закладена в його самій основі. Найдорожчі перемоги в дитинстві — це ті, коли ти перемагав старших хлопців на стадіоні біля свого дому або ж у фізкультурі, змагаючись із учнями старших класів. Тут ти робиш щось несподіване, сенсаційне — перемагаєш сильнішого. І в дорослому футболі такі успіхи викликають найбільші емоції. Саме завдяки цим моментам ми захоплюємося цим спортом. Якщо постане питання, що цікавіше: чотири титули поспіль від "Манчестер Сіті" чи той незабутній тріумф "Лестера", більшість обере другий варіант. Адже перемоги аутсайдерів завжди більш цінні, принаймні, так це відчувається. Якщо ти прагнеш стати видатним тренером або гравцем своєї епохи, тобі потрібно перевершити всі очікування — здобути перемогу, коли обставини не на твоєму боці. Хто ж може стати чемпіоном Ліги чемпіонів цього сезону? "Барселона", яка вже не раз вигравала цей турнір. "ПСЖ", де володіє одним із найбагатших людей Європи. "Арсенал", що вже кілька років поспіль займає друге місце в Англії. Або "Інтер" — чинний володар титулу в Італії. Чому варто спостерігати за перемогами найсильніших? Якщо хочеться побачити щось звичайне, краще подивитися на схід чи захід сонця. Це не менш природно і, принаймні, красиво.

Коли стартує новий сезон, всі команди в лігах прагнуть до чемпіонства - це безсумнівно. Тому футболісти викладаються на полі на всі сто, борючись за кожен м'яч і кожний заліковий бал. Протягом сезону з боротьби за титул вибувають усе нові клуби, і вже в травні деякі з них можуть залишитися зовсім без шансів. То навіщо ж футболістам напружуватися? Зовсім скоро, менше ніж за місяць, більшість з них підуть на літні канікули. Цього літа не буде великих міжнародних турнірів для національних команд, тому гравці нарешті матимуть можливість відпочити. А ще зможуть витратити свої зароблені гроші: купити годинники, автомобілі, нерухомість, а найуспішніші навіть запустять власні бренди... Ці думки вже крутяться у головах футболістів. Ви дійсно вважаєте, що Салах зараз думає про голи, асисти та рекорди АПЛ? Навряд чи: він мріє про відпочинок на пляжах найдорожчих курортів. Прямо під час матчів уявляє, як лежить на теплому піску, поки сонце не почне сліпити — тоді він просто одягне сонцезахисні окуляри і продовжить насолоджуватися відпусткою... Які ще можуть бути причини, чому гравець показує гірші результати у другій половині сезону? Лише одна: він вже встиг насолодитися грою і його думки далеко від футбольного поля. І так міркує не тільки він, а й всі його колеги та тренери. Хочете бачити якісні матчі? Включайте телевізор у серпні, не раніше.

Наприкінці сезону ні про кого не говорять так багато, як про Ямаля. Тут вам і порівняння з великими гравцями, і коментар Індзагі про те, що "такі гравці з'являються раз на 50 років". Але нащо такий шум? Ми вже бачили людину, яка обігравала по 4-5 супротивників та до якої під час матчів тренери-суперники прикріпляли по 2-3 опонентів. Це, звісно, Мессі. У такому випадку Ямаль - це лише щось вторинне. Ми бачили і ці дриблінг, і цю зухвалість на м'ячі, і ці вишукані асисти, навіть ці забиті ударами з-за меж штрафного майданчику. Це все вже було. Однак Мессі ще виграв ЧС та 8 ЗМ. А Ямаль? Жодного мундіаля та жодної великої індивідуальної награди. Якщо зіставити Мессі з цим текстом, то Ямаль - це лише один його заголовок. Все ще мотивує клікати, але читати поки що нема про що. Тож поговоримо про Ламіна пізніше - років через 15. А поки що слідкувати за ним нема сенсу. Ось коли зробить щось своє - тоді так. А поки що не вражає. Так, під час матчів дивитися за його роботою з м'ячем приємно, але кожен, хто відчуває потребу у чомусь такому, має доступ до інтернету - пошукайте нарізки кращих моментів Неймара чи Мессі. Ямаль лише повторює їхні рухи.

Найцінніші перемоги здобуваються в справжній боротьбі. Якщо ти перемагаєш без жодного опору, тріумф не викликає справжнього задоволення. Чи можеш ти вважати себе дійсно сильним, якщо твоїм противником є лише слабкі гравці? Саме так подумав "Шахтар", який, незважаючи на часті перемоги над "Динамо" в УПЛ, вирішив трохи зіпсувати святковий настрій киянам. З початку сезону команда демонструвала, що їй важко грати у футбол та здобувати перемоги. А коли у Лізі Чемпіонів "гірники" показали себе непогано у матчі з "Брестом" (2:0), то це було затьмарено невдалими результатами в лізі. Ви справді вірите, що "Шахтар" міг пропустити чотири голи від "Колоса" (2:4) або не забити жодного м’яча "Карпатам" (0:0)? Це ж очевидно, що команда навмисно знижувала свою гру. Також у особистій зустрічі з "Динамо" (2:2) "Шахтар" вів 2:0, але в другому таймі, замість продовжити грати, вирішив просто не грати взагалі. І не грав! Тож 2:2 залишило у киян відчуття, що суперник був не надто сильним. Тому "Динамо" не відчує справжньої радості від чемпіонства наприкінці сезону, адже команда випередила суперника, який виявився дуже слабким. Це все частина плану "Шахтаря", своєрідна багатоходівка. Можливо, "гірникам" і весело, але навіщо нам це спостерігати?

Усе вже закінчилося, і пам’ять про сезон залишила лише спогади. Чи пам’ятаєте, скільки видовищних матчів ми бачили? Наприклад, "Ювентус" вразив шістьма нічиїми з рахунком 0:0. А скільки захоплюючих поєдинків у Лізі націй, які хотілося дивитися відразу на кількох екранах, щоб нічого не пропустити! І, звісно, незабутнє манчестерське дербі, яке завершилося внічию (0:0), де команди продемонстрували всі свої досягнення за сезон. А що ми маємо тепер? "Ювентус" не грав у нічию в Серії А з минулого року, травневі матчі національних збірних взагалі відсутні, а обидва "Манчестери" здобувають перемоги: один у АПЛ, інший у ЛЄ. Весь найцікавіший контент вже залишився позаду. Наразі ми маємо лише другорядні елементи. Це схоже на ті дитячі подарунки, де до приємних сюрпризів додають неприємні цукерки, щоб виглядало більш привабливо. Отже, травневі матчі — це наче ті несмачні цукерки. Всі смачні моменти вже відбулися раніше. Тепер нам доводиться доїдати те, що залишилося. Але ось вам секрет: ми не зобов’язані це робити. Можемо залишити ці несмачні цукерки на столі для інших. Справжні смаколики з’являться лише через три місяці.

Сенсації – це захоплююче, але важливо знати, коли зупинитися. У Лізі Європи та Лізі Конференцій, здається, цього не розуміють. Минулого року "Олімпіакос" став чемпіоном третього за статусом турніру, і це було доречно і непересічно. Але вже минув рік, і тепер ми маємо ситуацію, коли титул можуть отримати "Бетіс" або "Фіорентина", які вміють вигравати трофеї навіть у святкові дні. У Лізі Європи, ймовірно, у фіналі зустрінуться "Тоттенгем" і "Манчестер Юнайтед" – клуби, що займають місця у другій половині таблиці АПЛ. А ще, наприклад, "Буде-Глімт" з Норвегії! Отже, ми стикаємося з проблемою: трофеї можуть дістатися командам, від яких не очікували великих перемог. Це може бути цікаво один рік, але якщо це повторюється, постає питання: чи залишаються ці команди "малими"? Чи стають вони "великими"? І якщо так, то чи не зменшуються в статусі "великі" клуби? Уявіть, що трапиться – це створить хаос і відсутність порядку. Ви заходите до чужого дому і стикаєтеся з безладом. Які у вас виникають почуття? Можливо, ви відчуваєте дискомфорт, здивування або навіть огиду. Вам хочеться піти. І ви маєте можливість це зробити: просто не дивіться трансляції в травні.

Англійська Прем'єр-ліга та Ліга чемпіонів, звичайно, цікаві, але ви помітили, що відбувається навколо? Зовні все просто вражає: зелена трава, тепле сонечко, жодних дощів – ігнорувати цю красу просто гріх. Час одягнути щось стильне та комфортне і вирушити на прогулянку. Можна відвідати прекрасний парк, покататися на велосипеді чи навіть скупатися у річці. Блукаючи вулицями, ви зможете насолодитися природою, спостерігаючи за тваринами та рослинами. Можливо, варто заглянути на дачу і допомогти родичам навести порядок на ділянці. Якщо ваша робота дозволяє, візьміть відпустку, щоб насолодитись літом. Чому б не вирушити в інше місто? Закохатися? А якщо все це здається занадто складним, просто вийдіть у двір, щоб допомогти своїй дівчині сплести вінок із кульбаб (ваша допомога може стати найкращою в цьому сезоні), а потім зробіть кілька фотографій для соцмереж. Або сплетіть вінок самостійно – це буде красиво та весняно. І всі зрозуміють, що ви різнобічна особистість, яка не боїться думок оточуючих, коли копирсається у траві й щось бубонить під носа. Варіанти для активного життя просто безмежні! Не варто витрачати час на безглуздий футбол, адже він триває навіть взимку, а кульбаби, на жаль, у січні не ростуть.