КЧС - це незадовільний турнір. Ось п'ять пропозицій для його відродження.

Гроші, гроші та гроші - топ-3 причини, через які ФІФА вирішило оновити формат ЧС. Більше матчів - більше заробітку. Більше топ-клубів - більше заробітку. Більше переглядів - ну, ви зрозуміли. Такий час, нічого не поробиш. Але грошові дивіденди - це перевага для чиновників та клубів, які можуть заробити. А що для вболівальників? ФІФА пропонує розвагу. Я, зізнаюсь, якось не чув перед ЧС багато розмов про визначення найкращої команди планети, хоча готувався - прочитав чимало. Цей турнір позиціонувався скоріше як розвага для глядача, бо, по-перше, топ-матчі, а по-друге - топ-матчі за участі команд з різних континентів. І це, я вас здивую, гарна ідея. Бо круглий рік футбольний вболівальник дивиться за змаганнями найкращих команд, де грати у красивий футбол - важливо, але головне - перемогти. Так, це і є сенс будь-якого спорту в принципі, але футбол - це вже давно не тільки спорт, а ще і велика індустрія розваг. Тож створення розважального продукту тут - нормальна ідея.

Але шкутильгає реалізація. На клубному ЧС вже було зіграно чимало поганих матчів. Наприклад, матч "Баварії" проти "Окленду". 10:0 для серйозного турніру - щось ненормальне. Або "Челсі" проти "Лос-Анджелеса", де "сині" у пів ноги та пішки розібралися з опонентом (2:0). І це я ще мовчу про низьку результативність та "сховані" від європейського глядача нічні матчі, у яких грають азійські та африканські клуби... Коротше кажучи, все погано. Отже, треба реформувати. Цим я і займатимуся у даному матеріалі. Бо, як кажуть, критикуєш - пропонуй.

Хочу одразу зазначити: мої рішення не є бездоганними. Я не футбольний функціонер, тому моя оцінка може бути досить поверхневою. Відповідно, деякі з моїх ідей можуть викликати суперечки. Це лише перший з кількох коментарів. Не можна надавати Океанії лише одну путівку до Чемпіонату світу. Я розумію, що це цілий регіон, але підсумок 0:10 говорить сам за себе. Основна проблема полягає в тому, що "Окленд" не є випадковим учасником цього турніру. Наприклад, якщо "Зальцбург" програє з таким же рахунком у наступному раунді, ми зможемо заявити: "Вони не повинні бути тут, оскільки не входять до числа найкращих клубів Європи". І в цьому буде частка істини, адже цей клуб займає 44-ту позицію в рейтингу УЄФА і не вигравав Лігу чемпіонів протягом останніх чотирьох сезонів. Але "Окленд" - це найсильніша команда в Океанії. Вони чотири рази поспіль перемагали у місцевій Лізі чемпіонів! Останній раз інша команда тріумфувала ще до пандемії. "Окленд" - напівпрофесійний клуб, гравці якого мають інші роботи в повсякденному житті. Але це те, що Океанія може запропонувати найкраще.

Таким чином, команда "Окленд" виступатиме на турнірі лише в трьох матчах, з яких вона вже зіграла два, завдавши удару по своєму іміджу. Важко сприймати змагання, де одна з команд пропустила 16 голів за два матчі. Присутність такої слабкої команди можлива лише за умов неймовірних обставин. ФІФА, впроваджуючи свої правила відбору клубів на чемпіонат світу, заклала дві основні засади: участь повинні брати найсильніші команди, а також забезпечити представництво з усіх куточків світу. Я пропоную залишити існуючий формат, але зробити акцент на запрошенні найкращих. Одним із можливих рішень є "урізання" частини команд з Азії. Нехай єдина путівка на клубний чемпіонат світу надається не найсильнішій команді федерації Океанії, а кращій з цього регіону плюс кількома командами з азійських країн. Серед них може бути Австралія та кілька країн з південно-східної Азії. Перед наступним клубним чемпіонатом світу ми виберемо трьох найкращих за рейтингом з "урізаного" азійського регіону та найсильнішу команду з Океанії, щоб провести турнір на чотирьох. Переможець отримає право на участь у КЧС.

Хоча колектив з Австралії, що займе місце "Окленда", навряд чи зможе вразити всіх, все ж таки "Баварія" програє їм, принаймні, з рахунком 0:5 замість 0:10. Це має велике значення для самого турніру.

Квоти для різних регіонів виглядають дещо незвично. Наявність 12 клубів з Європи – це, безумовно, вражаюче та, можливо, справедливо, але розподіл по 4 команди для Африки, Азії та Північної і Центральної Америки викликає питання. Конкуренція в лівій півкулі, що включає команди з Південної Америки, явно є менш потужною, а також існують сумніви щодо здатності африканських клубів конкурувати з азійськими. Крім того, КОНМЕБОЛ отримав лише 6 місць – серйозно? Це другий за рівнем футболу регіон, з сильними лігами та багатьма відомими гравцями. Через це деякі провідні команди не зможуть взяти участь у КЧС, в той час як "Ульсан" та "Есперанс", які потрапляють сюди завдяки рейтингу та квотам, будуть представлені. Це виглядає неправильно. Можна знайти рішення – пов'язати кількість місць на ЧС з успіхами команд з регіону на цьому турнірі. ФІФА цінує рейтинг клубів УЄФА (тому він був використаний для вибору європейських учасників КЧС), тож доцільно створити аналогічну систему для рейтингів країн УЄФА, де усі команди від регіону на КЧС отримують бали, а їхня загальна кількість ділиться на кількість учасників.

Наприклад, на цьому КЧС якісно себе проявлять європейці, тому за 4 роки отримають на 1-2 путівок більше, аніж цього разу. І навпаки: якщо африканці проваляться, то матимуть менше представництво за 4 роки. Тоді клуби битимуться не тільки за себе - ще й за квоти. Це може додати сенсу деяким поєдинкам. Тоді в останньому турі умовні "Урава" та "Мамелоді" будуть не просто відбувати номер (бо вже вилетіли) - а змагатися за бали до рейтингу континенту. І це зробить змагання менш штучним. Бо зараз європейці мають стільки-то місць просто тому що, а у майбутньому матимуть стільки, на скільки напрацюють власними успіхами. Хочеш мати більше представників на КЧС - доводь, що твоя федерація є кращою за інші. До речі, на рівні конкуренції між УЄФА, КОНМЕБОЛом, КОНКАКАФ тощо це також працювало б. Насправді, на теперішньому ЧС мало інтриг, тому будь-який здатний підвищити їхню кількість компонент - доречний. А цей - ще й про справедливість.

Звісно, участь "Зальцбурга" у клубному чемпіонаті світу викликає цікавість, проте це також викликає певні запитання. Важливість представництва різних країн не можна заперечувати, але ми вже проходили цей етап. Раніше в Лізі чемпіонів змагалися виключно чемпіони своїх ліг. Чи було це кращим варіантом? Сьогодні, треба визнати, існує суттєва різниця у якості між лігами, тому четверта команда АПЛ перевершує лідера кіпрського чемпіонату, що пояснює, чому представник Кіпру починає свій шлях у Лізі чемпіонів з далекої кваліфікації. Це не гарантує високий рівень конкуренції на основному етапі, на відміну від четвертої команди Англії. Така ж ситуація і з клубним чемпіонатом світу. "Зальцбург" не зможе надати турніру такої якості, як "Барселона". Важливо зберігати баланс між "ексклюзивністю" та "представництвом різних країн", але, на жаль, нині цього балансу не спостерігається. Відсутність "Барселони" та "Ліверпуля", а також "Баєра", "Арсеналу" і "Аталанти", говорить про це. Замість них ми бачимо "Зальцбург" і "Порту". Однією з основних проблем сучасного формату чемпіонату світу є відсутність цього балансу, а правило про обмеження кількості клубів від однієї країни лише погіршує ситуацію.

Треба просто його прибрати. Тоді не буде "Зальцбурга". І "Порту". Навіть "Ювентуса", скажу по секрету, не буде. Бо туринці у рейтингу УЄФА нижче аж за 5 англійських клубів. Нехай від Європи на КЧС їдуть переможці ЛЧ останніх років та найкращі за рейтингом, як воно і є зараз, однак без обмежень для країни. Бо якщо ми хочемо створити конкурентне середовище, нам потрібні найкращі. І найкращі не грають в Австрії, щонайменше поки що. До речі, якщо ми дбаємо лише про створення продукту для розваги, то також краще запросити найкращих: їх матчі цікавіше дивитися. Просто усвідомте комічність нашої ситуації: ФІФА не пускає на клубний ЧС "Барселону" (не напряму, але через правило), щоб зробити той кращим. А чим він кращий? Різноманіття учасників вже гарантується представниками з Азії, Америки, Африки, Океанії. Той же принцип з різноманіттям діє для ЧС серед збірних, однак там ми не виділяємо, наприклад, скандинавським країнам пару гарантованих путівок. Бо якщо вони не є найкращими у великому європейському регіоні, то нікуди не їдуть.

Ви, напевно, вже здогадалися, що цей аспект тексту обов'язково має бути згаданий. Так, без зменшення кількості місць для європейських команд у КЧС обійтися не вдасться. Яка ж нині ситуація? Європа лідирує на світовій арені, Південна Америка відстає, а інші континенти ще далі позаду. Однак, не можна віддавати Європі понад 70% квот, адже тоді навіщо взагалі проводити ЧС, якщо існує ЛЧ? Нам потрібні представники з інших регіонів, але чим більше ми їх залучаємо, тим нижчою стає якість нашого турніру. Наприклад, у цьому сезоні ми маємо дві сильні команди з Азії - "Аль-Хіляль" і "Аль-Айн". Інші ж команди просто "проходять повз". Серед африканських учасників є принаймні одна зайва команда, а серед американських та мексиканських - відразу кілька. І навіть Європа, як бачите, не змогла зібрати ідеальний склад учасників. Потрібно зменшити кількість команд, які не є конкурентоспроможними на цьому форумі. Але зменшувати їх удвічі - це занадто. Чотири переможці ЛЧ з Європи, чотири переможці Кубка Лібертадорес, а також по пару переможців місцевих ЛЧ в КОНКАКАФ та КАФ - це вже 12 команд. Додайте представника від Океанії та господаря турніру, і ми отримаємо 14 учасників.

Лише дві путівки для елітних клубів без трофеїв? Це, м'яко кажучи, сумнівно. В такому випадку, ми могли б залишитися без "ПСЖ", "Інтера", "Баварії" та "Рівер Плейт". Чи є це справедливим? Моя пропозиція - знайти компроміс у вигляді 24 команд. Приблизно чверть учасників цього турніру можна вважати "пасажирами".

Протягом багатьох років формат європейської Ліги чемпіонів залишався незмінним: 32 команди змагалися за 16 місць у плей-оф, розділені на квартети. Але глядачі виявилися втомленими від цього звичного підходу. Я не намагаюся спотворити дійсність: нові правила були введені в першу чергу з фінансової мети, але позитивний відгук фанатів свідчить про те, що зміни були необхідні. Глядачі не хочуть постійно спостерігати за однаковими квартетами та боротьбою за кілька місць у наступному етапі. На Євро спробували і вдало реалізували формат, де найкраща третя команда проходить у плей-оф. А в ЛЧ експеримент із єдиною таблицею без груп також дав позитивні результати. На Кубку Америки 2021 року запровадили формат з двома групами по шість команд, хоча довелося провести два тури по п’ять, оскільки команди з інших регіонів не захотіли подорожувати через пандемію. Інші види спорту також використовують варіанти з секстетами та октетами. Це доводить, що нестандартний формат може не лише не відлякати, а, навпаки, зацікавити глядачів. Чому б не розробити особливий формат для клубного чемпіонату світу? Так, глядачі чекають на турнір не лише через його престиж, а й заради унікального формату, адже де ще вони матимуть змогу побачити щось подібне?

Цілком прийнятним виглядає варіант, наприклад, з формуванням груп по 6 команд. Далі можна розглянути, скільки команд потрапляє до плей-оф — 2 чи 4 з кожної групи. Моя пропозиція така: 1) переможці груп автоматично переходять до чвертьфіналу; 2) команди, що зайняли друге та третє місця, проводять додаткові матчі між собою для визначення, хто ще потрапить до плей-оф. П'ять турів — це не такий великий проміжок, щоб хтось зміг забезпечити собі перше місце за два матчі до завершення, а боротьба за місця у трійці в останній ігровий день була б дуже цікавою. Хоча цей варіант не є досконалим, він має потенціал. У порівнянні з існуючим форматом, він міг би забезпечити більше захопливих матчів вже на груповому етапі, активну боротьбу за кожну позицію в таблиці і додатковий елемент несподіванки.

Ми зараз дружно плюємося від деяких поєдинків клубного ЧС, але уявіть, що буде за 4 роки. Зараз цей турнір для нас - новий, а все нове викликає підвищений інтерес, а ще справляє трохи більш позитивне враження. Не те щоб ми дивимося на змагання через рожеві окуляри, але щось на кшталт цього. І все одно змушені констатувати наявність великої кількості проблем. Цей ЧС - поганий турнір, бо амплітуда рівня між учасниками - шалена. Цей ЧС - погана розвага, бо багато матчів проходять без інтриги. Якщо нічого не змінювати, то вже у 2029-му році турнір провалиться. Бо поєдинок за участі "Олімпіакоса" ніхто не подивиться. Бо "Реал" не приїде через дурне правило. Бо "Окленд" знову завітає у якості пасажиру, а умовний "Аль-Таавун" привезе на турнір 44-річного Роналду і не привезе футбол. Цього разу глядач пробачить, але знову після цього - ні. Якщо ФІФА хоче, щоб клубний ЧС жив, вона повинна його змінити.

Зовсім не обов'язково дотримуватися саме моїх ідей. Мої рекомендації є інтуїтивними, елементарними і поверхневими. Проте проблеми цього КЧС також мають просту і зрозумілу природу. Їх цілком можливо вирішити. Отже, після закінчення турніру готуємо попкорн і дивимося, як ФІФА намагатиметься оживити цього ледве живого "пацієнта".