16 серпня у Львові відбудеться прощання з чотирма українськими захисниками.

У суботу, 16 серпня, Львів попрощається з військовослужбовцями Юрієм Максимуком, Володимиром Дєжиним, Степаном Мальчиком та Семеном Єрмоленком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Полеглих захисників перепоховають на Личаківському цвинтарі, в секторі Почесних поховань сучасних Героїв.

Юрій Максимук (17.08.1977 - 17.06.2025). Уродженець села Лелів Київської області.

Навчався у середній загальноосвітній школі №90 м. Львова. Згодом здобув професію складальника верху взуття у Львівському професійному коледжі індустрії краси та моди (колишнє Львівське середнє професійно-технічне училище №31).

Виконував обов'язки строкової військової служби.

Займався будівельною діяльністю в ТОВ "ГАЛТРАНСРЕМБУД", яке спеціалізується на виробництві.

За словами близьких, він відзначався відкритим характером та дружелюбністю, з великим захопленням ставився до футболу та кулінарії.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Курському, Запорізькому та Північно-Слобожанському напрямках у складі 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Юрія Максимука залишились двоє синів, колишня дружина, батьки та брат з родиною.

Володимир Дєжин (04.04.1976 - 27.07.2025). Уродженець міста Луганськ.

Я здобував освіту в середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №23 у місті Луганськ. Після цього продовжив навчання в Професійно-технічному училищі №111, також розташованому в Луганську. У 2008 році я повернувся до навчального процесу, вступивши до Луганського будівельного технікуму транспортного будівництва, де отримав спеціальність юриста.

Виконував обов'язки строкової військової служби.

Працював у органах внутрішніх справ України.

За словами близьких, він був доброю, незалежною та уважною особистістю, яку відзначали розум, різнобічність інтересів та здатність зацікавити співрозмовника. Усі, хто з ним спілкувався, відчували до нього повагу. Він мав пристрасть до науково-фантастичної літератури, футболу та автомобілів.

У 2014 році я продовжував виконувати свій обов'язок перед Батьківщиною в Луганській області, служачи в Національній поліції України. Брав участь у антитерористичній операції.

З моменту початку широкомасштабної агресії я став на захист своєї країни від російських загарбників. Я відстоював територіальну цілісність та суверенітет України на Донеччині, служачи у складі 33-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

Отримав нагрудний знак "Ветеран війни" та медаль "Ветеран Національної поліції України".

У Володимира Дєжина залишилися мати, дружина та донька.

Отримав середню освіту в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №31 у Львові. Вищу освіту здобув у Національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького, де спеціалізувався на зовнішньоекономічній діяльності.

Мав досвід роботи в Сихівському відділі соціального захисту, що належить до управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, а також займався логістикою на підприємствах приватного сектору.

За словами близьких, він вирізнявся добротою, справедливістю та щирістю. Його захоплювала психологія, і він багато часу проводив за читанням книг на цю тему. Крім того, активно займався футболом і грав у футзальному клубі "Енергія".

У 2024 році я приєднався до захисту своєї країни від агресії російських загарбників. Боровся за територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському та Дніпропетровському напрямках у складі 425-го окремого штурмового полку "Скала" Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Степана Мальчика є мати та сестра разом із її родиною.

Семен Єрмоленко (16.06.2000 - 09.08.2025). Уродженець міста Волноваха Донецької області.

Отримав освіту у Волноваській загальноосвітній школі №5, що знаходиться в межах Волноваського району Донецької області. Пізніше завершив навчання за спеціальністю деревообробника у Харківському національному аграрному університеті, що носить ім'я Василя Васильовича Докучаєва (раніше відомий як Харківський національний університет лісового господарства).

За словами близьких, він мав щиру пристрасть до японської культури, зокрема до аніме, а також проявляв інтерес до технічних новинок та інженерії. Ця людина була доброю, відповідальною, чесною та справедливою, відзначалася лагідним характером, дружелюбністю та вмінням уникати конфліктів.

З моменту початку масштабного вторгнення я встав на захист своєї країни від агресії російських окупантів. Я відстоював територіальну цілісність та суверенітет України в Запорізькому, Донецькому та Північно-Слобожанському регіонах, служачи в складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Семена Єрмоленка є мати та сестра.