"Золото" сумнівної якості

Одна з найпочесніших індивідуальних нагород світового футболу змінила кілька форматів і пройшла випробування епохою гучних скандалів.

Голеадори провідних колективів Старого Світу вже кілька тижнів ведуть заочне змагання за "Золотий бутс" - трофей, що традиційно вручається наприкінці європейського клубного сезону. Проте поки, вочевидь, зарано сперечатися про шанси того чи іншого фаворита, як і вишукувати несподіваних бомбардирів серед "темних конячок".

Натомість ювілей Дарка Панчева, який нещодавно святкував своє 60-річчя, стане чудовою нагодою згадати важливі моменти з його біографії, пов'язані з досягненнями у світі снайперського мистецтва.

Нинішнім володарем титулу найкращого бомбардира є нападаючий "Реала" Кіліан Мбаппе. У своєму дебютному сезоні в Ла Лізі француз забив 31 гол, що виявилося достатнім для здобуття перемоги. Проте цей показник навряд чи можна вважати видатним, адже він є найнижчим за останні 11 років.

Наприклад, для Ліонеля Мессі найменш вдалим роком з його шести тріумфальних сезонів стали 34 голи (в той час як його найкращий показник склав 50!). Кріштіану Роналду у своїх успішних роках забивав 40 і 48 м'ячів. Також до позначки 40 голів дійшли поляк Роберт Левандовський у Бундеслізі, уругвайський нападник Луїс Суарес у складі "блау-гранас" та бразилець Жардел під час своїх виступів у Португалії.

Малоймовірно, що хтось ризикне стверджувати, ніби суперники таких клубів, як "Барселона", "Реал", "Баварія" чи "Спортинг", якимось чином заохочують найнебезпечніших гравців цих команд, прагнучи стати співучасниками їхніх рекордів у голах. Ніхто не має сумнівів у легітимності "Золотих бутсів", здобутих, наприклад, португальцем Еусебіу в 1968 році (42 голи), німецьким нападником Гердом Мюллером у 1970 році (38), югославським гравцем "Марселя" Йосипом Скобларом (44 у 1971 році) або ж лідером атаки "Спортинга" Ектором Ясальде (46 у 1974 році)...

Цілком іншого рівня — такі "героїчні" голи, створені кількома нечистоплотними особами (чи, скоріше, ногами). Саме через них престиж нагороди, що була започаткована в кінці 1960-х роках тижневиком France Football у співпраці з компанією Adidas, настільки знизився, що засновникам довелося зробити перерву і... взяти до рук калькулятор.

У певний момент дехто з футбольних ділків раптом усвідомив, що нездатність заволодіти головними трофеями світового та європейського спорту (кубки для клубів і збірних чи, "Золотий м'яч" того таки France Football) цілком реально компенсувати на міжнародній арені славою героїв-голеадорів. І - зірвати на цьому не лише спортивні, а й ідеологічні дивіденди. Аж ніяк не доводиться дивуватися тому, що "винахідники" ці представляли соціалістичний європейський "совок".

Найбільш винахідливими у сфері махінацій виявилися керівники румунського футболу, зокрема - бухарестського "Динамо". В умовах безнадійної боротьби з потужною "Стяуа", яка підпорядковувалася родині диктатора Чаушеску, спортивний підрозділ служби державної безпеки - секуритаті - "виховав" трьох видатних снайперів, які разом здобули чотири "Золоті бутси"! Завдяки цьому досягненню клуб потрапив до числа найрезультативніших, поступаючись лише "Барселоні", "Реалу" та "Баварії"!

Першим, хто досягнув цього успіху, став Дуду Джорджеску, який переміг у конкуренції європейських снайперів у 1975 та 1977 роках. У першій спробі його 33 голи виглядали досить скромно на фоні досягнень попередників. Проте за два наступні сезони, забивши 47 м'ячів, динамівець з Бухареста встановив рекорд, який протримався до 2012 року, коли цей показник перевищив сам Мессі, досягнувши неймовірних 50 голів.

Неймовірна результативність Джорджеску так і не стала предметом розслідування. Почасти - через позицію Adidas. Для західнонімецьких виробників футбольної екіпіровки освоювати ринки країн Східної Європи було не менш важливо, ніж зміцнювати позиції в країнах, де бомбардирські перегони велися чесно, даруючи тріумф таким особистостям, як голландці Кіст, Кіфт і ван Бастен, австрієць Кранкль, бельгієць Ванденберг, португалець Гомеш і валлієць Раш.

У сезоні 1986/87 розгорівся скандал, який привернув увагу всього футбольного світу. На сцену несподівано вийшов нападник збірної Румунії Родіон Кеметару, який почав активно змагатися за "Золотий бутс". Після 25 турів у його активі було всього 18 голів, але в наступних дев'яти матчах він вразив усіх, відзначившись 26 разами! Цей неймовірний ріст результативності стався після тривалої серії безгольових виступів. Вона закінчилася після того, як його команда, бухарестське "Динамо" під керівництвом Мірчі Луческу, не змогла здолати "Стяуа" і втратила шанси на чемпіонство, хоча вже мала забезпечене місце в єврокубках.

Немає потреби детально аналізувати результати клубу в останніх турах або внесок Кеметару. Проте, наполеглива статистика свідчить про те, що, підтримуючи свого нападника в гонитві за "Золотим бутсом", футболісти "Динамо" щедро розплачувалися очками з командами, які здебільшого займали нижні позиції в таблиці. Два голи в одному матчі, три хет-трики, два "покери" та п'ять забитих м'ячів у ворота "Жиула" дозволили Родіону закінчити сезон із 44 голами. Він випередив австрійця Тоні Польстера на п'ять м'ячів і болгарина Наско Сіракова на вісім.

Польстер не приховував обурення. Нападник "Аустрії" публічно відмовився з'явитися на церемонію нагородження. А ось Кеметару докори совісті були не властиві. Як, очевидно, й тим його суперникам, котрі з радістю погоджувалися на роль манекенів - і в тому сезоні, й два роки згодом, коли європейські перегони снайперів виграв інший форвард бухарестського "Динамо" - Дорін Матеуц (43 м'ячі)...

До речі, одного разу на стрілецький футбольний подіум ступив і наш земляк - нападник дніпропетровського "Дніпра" Олег Протасов. за підсумками 1985 року (отримав приз влітку 1986-го. - ред.) він поступився першістю Марко ван Бастену. 35 м'ячів українця в декого також викликали питання й навіть обурення. Проте ця історія варта окремої розповіді, тим більше мова - "усього лише" про "Срібний бутс".

Останнім роком присудження дорогоцінного взуття його першого "фасону" став сезон-1990/91. Переможець змагання Дарко Панчев із "Црвени Звезди" не знайшов можливості прибути на гала-вечір для вшанування. Й директор тижневика France Football Жак Тібер змушений був визнати нагальність змін.

"Мабуть, годі! - сказав тоді французький маестро. - Останнім часом наш "Бутс" надто поважчав від пов'язаних із ним скандалів і підозр. Він уже не має колишнього авторитету та довіри в очах фахівців футболу, журналістів і вболівальників. Це неприйнятно для нашого видання, престиж і вплив якого в жодному разі не повинні викликати жодних сумнівів!"

У період з 1992 по 1996 рік приз не присуджувався. Проте згодом він відновив свою діяльність під егідою ESM (Європейська спортивна медіа), асоціації, що об'єднує спортивні видання, для яких футбол є головною темою. До її складу входять такі відомі видання, як британський World Soccer, німецький Kicker, іспанська Marca, італійська La Gazzetta dello Sport, португальська A Bola, нідерландська Voetbal International та інші.

Тrophy, який тепер не має жодного зв'язку ані з France Football, ані з Adidas (хіба що сам нагородний об'єкт все ще нагадує одну з відомих моделей з трьома смужками), вручається за новими критеріями, що враховують коефіцієнт "складності" різних національних ліг.

Бразильський футболіст Роналдо для здобуття титулу у 1997 році забив 34 голи, граючи за "Барселону". Тьєррі Анрі з "Арсенала" та Дієго Форлан з "Вільярреала", які стали переможцями у 2005 році, реалізували 25 голевих моментів. Серед знаменитих гравців, яким вдалося отримати "Золотий бутс" (як-от Хенрік Ларссон, Рой Макай, Лука Тоні, Ерлінг Голанд та Гаррі Кейн), також є менш відомі футболісти, такі як грецький нападник Нікос Махлас і англійський форвард Кевін Філліпс.

Цікаво, що з сезону 2007/08 до літа 2019 року Мессі та Роналду фактично монополізували боротьбу за "Золотий бутс" (також як і за "Золотий м'яч"). Лише кільком щасливчикам вдавалося втрутитися у цю епічну дуель, серед яких можна згадати Форлана, Суареса та Луїса Модрича.

Хоча обидва майстри продовжують вражати результатами як у своїх клубах, так і у збірних, на футбольних аренах Європи вже розпочалася ера нових зірок. Для них немає перешкод — ані міцні захисні лінії суперників, ані вік, ані щільний графік матчів.