Внаслідок серйозної недуги у Житомирі відійшов у засвіти Захисник Ігор Кравчук.

Міська рада оголосила про втрату в громаді.

Кравчук Ігор Петрович

July 27, 1988 - January 10, 2026

Житомирська громада з глибоким смутком і скорботою вшановує пам'ять про непоправну втрату — відійшов у вічність Захисник України, Воїн, який втілював честь, обов'язок і гідність.

Життя Ігоря Петровича слугувало яскравим прикладом щирої людяності, високої відповідальності та відданості. Він з'явився на світ у Житомирі, де закінчив ЗОШ І-ІІІ ступенів № 28, яка нині носить ім'я Гетьмана Івана Виговського та є ліцеєм. Після цього отримав освіту в Житомирському технікумі механічної обробки деревини, який тепер відомий як ВСП "Житомирський технологічний фаховий коледж" КНУБА. З ранніх років Ігор проявляв активність і різнобічність: захоплювався тенісом, футболом і баскетболом, а також займався боротьбою в спортивних секціях. Після завершення навчання він працював у будівельній сфері, де його технічні здібності і вміння вправно працювати руками виявилися на повну силу.

Ігор Петрович вирізнявся надзвичайною щирістю, культурністю та невтомною працею. Він мав хист до креативності, уважно ставився до деталей і володів тонким почуттям гумору. Його основні цінності полягали в точності та організованості, а життєвим принципом стало прагнення до досконалості в усіх своїх справах.

Безмежно цінував свою сім'ю – дружину та маленького сина. З шаною і увагою ставився до батьків, уважно прислухався до порад старшого брата. Він був справжньою опорою для всіх, хто мав щастя з ним спілкуватися. Завжди знаходив втішні слова, виступав як мудрий наставник і надійний друг.

Із початком повномасштабної агресії рф, 27 лютого 2022р., Ігор Петрович разом зі старшим братом Олександром, не чекаючи призову, добровільно став до лав Захисників України у складі підрозділу ЗСУ. Він виконував бойові завдання, обороняючи Житомирщину, а з 2024 року -- на Запорізькому та інших напрямках.

Незважаючи на серйозні проблеми зі здоров'ям, він до самого кінця залишався вірним своїй Військовій Присязі, борючись за незалежність, суверенітет і волю України.

Його відвага, самопожертва та героїзм отримали визнання у вигляді нагород і подяк, серед яких медаль "Ветеран війни – учасник бойових дій" та інші відзнаки за бездоганну службу українському народу.

Ігор Петрович вірив у Перемогу й робив усе можливе для її наближення.

10 січня 2026 року його життя обірвалося через серйозну хворобу, викликану наслідками бойових дій.

У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...

Сяюча пам'ять та безсмертна слава Герою-Захиснику!

Витоки