Вернидуб та його нове випробування: амбітний проект чи пастка для українського наставника - Футбол24

Дев'ятого грудня цього року Юрій Вернидуб розпочав нову сторінку у своїй тренерській діяльності, підписавши контракт з азербайджанським клубом Нефтчі на термін півтора року. У Баку, столиці Азербайджану, йому в команді будуть допомагати син Віталій, а також Дмитро Кара-Мустафа, Валерій Михайленко та Ігор Фокін. Важливо відзначити, що, коментуючи свій новий етап у Нефтчі, Вернидуб зазначив, що він і його асистенти виїхали з України за спеціальним дозволом, виданим на високому рівні.

"Я отримав дозвіл на виїзд за межі країни до завершення контракту в 2026 році, і після цього обов'язково повернусь, що, безумовно, планую зробити. Якщо трапиться так, що я зможу повернутись раніше, то так і зроблю. Цей дозвіл був затверджений на високому рівні, адже навряд чи хтось інший міг би його видати. Хто саме його підписав? Якщо чесно, не можу сказати. Але знаю, що в документі зазначене моє прізвище та прізвища моїх асистентів," - поділився тренер в одному з інтерв'ю.

Здавалося, що до одного з найвідоміших українських наставників не виникне жодних запитань стосовно його нового місця роботи, адже все, що він і його команда реалізували, відповідало чинним стандартам. Проте ситуація виявилася зовсім іншою, ніж очікувалося. Це стало очевидним всього через кілька днів після того, як Вернидуб і Нефтчі обмінялися рукостисканнями.

П'ятнадцятого грудня Нефтчі не без пієтету оголосив про укладання угоди щодо співпраці з російським Локомотивом Москва. Як кажуть, прилетіло так прилетіло - Вернидуб став частиною клубу, який, виявляється, не може жити без контактів із представником країни-окупанта. Ба більше, Локомотив є візитівкою російської залізниці - одного зі спонсорів військової агресії Росії проти України. Тут не варто шукати темну кішку у темній кімнаті, бо та кішка не така вже й темна.

"Меморандум включає такі напрямки та взаємодії: обмін досвідом у напрямку підготовки юних футболістів, участь у турнірах в Азербайджані, Білорусі та Росії, всебічний розвиток спортсменів; передові технології у підготовці гравців високого рівня, стажування тренерів, освітня діяльність (конференції, відеосемінари, круглі столи), забезпечення єдності, миру та злагоди між народами країн СНД, розвиток різноманіття культур за дотримання моральних і культурних цінностей за допомогою розвитку дитячо-юнацького футболу", - йдеться у заяві Нефтчі.

Можна зважити на те, що взаємодія Нефтчі та Локомотива нібито має розповсюджуватися переважно на дитячо-юнацький футбол з усіма похідними. Однак не лізе з голови той факт, що клуб із Баку, а саме - його головна команда, у липні 2023 року брав участь у російському пропагандистському турнірі Кубок PARI Прем'єр. Виключно задля довідки згадаємо, що тоді бакинська команда зазнала поразок від сербської Црвени Звезди (0:4), російського Зєніта (1:3), де працює головний український футбольний зрадник Тимощук, та турецького Фенербахче (0:1). У підсумку Нефтчі посів останню сходинку з шаленою різницею голів "мінус 7" (1-8).

Втім, нас меншою мірою цікавлять досягнення нинішньої команди Вернидуба, порівняно з її успіхами два роки тому. Головним залишається факт, що клуб здійснив візит до Санкт-Петербурга, де тоді відбувався турнір. Зауважимо, що в 2024 і 2025 роках подібні заходи не проводились. Але це вже інша справа. Набагато важливіше, чи готовий клуб з Баку прийняти новий виклик у майбутньому та як на це відреагує Вернидуб.

Однак, це питання стосується майбутнього, а ми живемо в теперішньому. На даний момент Юрія Миколайовича не можна звинуватити в жодних зв’язках з росіянами, адже таких зв'язків не існує. Проте викликає великий подив сам факт, що український тренер вирішив прийняти пропозицію від футбольного представника Азербайджану, який, хоч і позиціонує себе як нейтральна сторона у конфлікті між Росією та Україною, насправді має тісні зв’язки з державою-агресором.

Сучасний Нефтчі є продуктом SOCAR, державної нафтогазової компанії Азербайджану, котра позиціонує себе як "міжнародний бренд, знайомий у багатьох країнах світу". В Україні активно працює компанія АЗК SOCAR Energy. Основна увага SOCAR, схоже, зосереджена на ринках Туреччини та Європи, про що свідчить наявність енергетичних активів у Туреччині. Нефтчі також має слідувати такій стратегії розвитку, орієнтуючи свої інтереси на ці напрямки, хоча певний "російський вплив" все ж залишається.

Цього серпня SOCAR в Україні зазнав суттєвих втрат внаслідок ракетної атаки з боку Росії. На Одещині була зруйнована велика нафтобаза компанії, що складалася з 17 резервуарів.

Отже, за всіх означених умов, у Юрія Вернидуба не може виникати в Нефтчі якихось компрометуючих, скажімо так, моментів. Є впевненість, що у керівництві бакинського клубу прекрасно знають проукраїнську позицію тренера та його помічників, і її підтримують, бо російсько-українська війна завдає клопоту й головному клубному спонсору. Втім, сучасні реалії складаються з дуже швидкоплинних факторів: сьогодні це так, а вже завтра все може бути по-іншому з розворотом на 180 градусів. Тут варто зберігати спокій, спостерігати і не робити висновків виключно на емоціях. Але, це варто повторити, якась двозначність з роботою Юрія Вернидуба в Нефтчі все ж відчувається.

Щодо спостережень, вважаю, що важливо зосередитися на поведінці тренера та його висловлюваннях. Наразі він акцентує увагу лише на робочих аспектах, що зменшує інтерес до позафутбольних питань.

"Чи може тренер за один день висловити якісь думки, коли лише щойно зустрівся з командою? Перш ніж робити висновки, необхідно спершу попрацювати, ознайомитися та проаналізувати ситуацію. Що я можу сказати в даний момент? Нехай пройде хоча б кілька днів, скажімо, 10 – тоді вже можна буде обговорювати щось конкретне," - зазначив Юрій Вернидуб.

На сьогодні знайомство тренера з підопічними вже відбулося не лише у тренувальному режимі - Нефтчі зіграв два поєдинки у чемпіонаті Азербайджану. Спочатку бакинці втратили солідну перевагу у домашній грі зі Сумгаїтом. На 50-й хвилині підопічні Вернидуба вели у рахунку 2:0, але на 74-й хвилині пропустили перший гол у відповідь, а на 81-й - другий. Поєдинок завершився внічию 2:2. Гра відбулася 15 грудня. За п'ять днів, 20-го числа, Нефтчі здобув першу перемогу під орудою Юрія Миколайовича. Це була виїзна гра із Карваном - 2:1. У доданий час першого тайму команда з Баку пропустила з пенальті, на що відповіла голом на 61-й хвилині. За рахунку 1:1 у компенсований час гравці Нефтчі заробили пенальті, який приніс їм перемогу.

У турнірній таблиці азербайджанської Прем'єр-ліги Нефтчі посідає сьоме місце, маючи 20 очок після 16 матчів - 4 перемоги, 8 нічиїх, 4 поразки, різниця м'ячів 20-17. Лідирує Сабах із Баку, у якого 37 пунктів. У топ-3 також входять Карабах, чинний чемпіон країни, який має 36 пунктів, та Зіра (28 очок). Сезон у чемпіонаті Азербайджану поновиться 23 січня - на Нефтчі чекає зустріч із Зірою у 17-му турі. Всього клуби мають зіграти 33 тури.

Нефтчі востаннє здобував титул чемпіона Азербайджану у 2021 році, коли зумів перервати семирічну перевагу Карабаху. Проте вже наступного року Карабах повернув собі чемпіонські нагороди і з тих пір утримує їх протягом чотирьох сезонів. У загальному заліку Нефтчі може похвалитися дев'ятьма титулами чемпіона країни. Крім того, клуб сім разів ставав володарем Кубка Азербайджану та п'ять разів доходив до фіналу цього турніру. У радянський період Нефтчі також досяг успіху, завоювавши бронзову медаль чемпіонату у 1966 році.

Не секрет, що керівництво Нефтчі запросило українського спеціаліста в команду, прагнучи бачити її на чемпіонській висоті. Мета - дуже амбітна. Саме це, напевно, стало для нашого тренера тією мотивацією, заради якої він прийняв цей виклик. Перший етап "шляху Вернидуба" буде тривати до завершення поточної кампанії. Об'єктивно, Нефтчі вже не зможе претендувати на найвищу позицію, але боротьба за призове місце йому підвладна. Що буде далі - то вже перспектива.

Сильний вплив на результати Нефтчі матиме кадровий потенціал команди. Зараз у Вернидуба є під рукою купа легіонерів з Боснії і Герцеговини, Бразилії, Малі, Сенегалу, Румунії, Чорногорії, Нігерії, Еквадору, Камеруну, Венесуели, Люксембургу, Франції, Парагваю та навіть Англії і Беніну. Проте у поточному сезоні за Нефтчі зіграли лише семеро футболістів із паспортом Азербайджану. Ймовірно, під час зимової перерви клуб працюватиме на трансферному ринку, бо, як показують турнірні надбання, кадровий потенціал команди далеко не чемпіонський.

Цікаво, чи зможуть українські футболісти приєднатися до команди Нефтчі? Юрій Вернидуб, який працював з Шерифом у Молдові в період з 2020 по 2022 рік, мав підопічних, знайомих йому з української Прем'єр-ліги. Але це було до початку повномасштабної війни між Росією та Україною. До того ж, Тирасполь знаходиться досить далеко від України, так само як і Баку. Тому можна з упевненістю припустити, що Вернидуб у Нефтчі продовжить працювати з легіонерами. Однак, чого точно не варто очікувати з приходом українського тренера в Баку, так це збільшення кількості його прихильників в Україні. Хіба що, це будуть представники азербайджанської громади, які підтримують команди, з якими Вернидуб працював раніше, такі як Зоря чи Кривбас.

У загальному сенсі, як ви можете помітити, немає переконливих підстав, що підтверджують вибір Юрія Миколайовича працювати з Нефтчі. Звичайно, фінансовий аспект не можна залишити без уваги, оскільки Нефтчі не є клубом з обмеженими ресурсами. Їхні амбіції перевищують навіть рівень Говерли та Базардюзю, адже висота найвищої вершини Азербайджану становить понад 4480 метрів. Вернидуб також є досить амбітним тренером. Саме на цьому, ймовірно, й зійшлися думки тренера та керівництва Нефтчі.