Сич став першим футболістом Руху, який отримав виклик до національної команди. Чи стане він найбільш дорогим трансфером?

Гарну гру бек демонстрував ще у минулому сезоні, але Ребров покликав його лише зараз. Випадковість?

Українська Прем'єр-ліга у фінальний раз в цьому календарному році повертається у фокус уваги вітчизняних вболівальників після паузи на матчі національних збірних. Остання традиційно принесла чимало цікавих подій та результатів, а ось для шанувальників львівського "Руху" запам'яталася тим, що вперше в історії представник цієї команди зіграв за головну збірну України. Першопрохідцем виявився 23-річний правий захисник Олексій Сич, котрий на 76-й хвилині поєдинку Ліги націй проти Албанії (2:1) вийшов на заміну замість колеги по амплуа Юхима Коноплі, й в цілому провів виділений йому на полі час так, що на його адресу не можна висувати скільки-небудь серйозних претензій.

Виклик Сича до національної збірної не став несподіванкою для футбольних аналітиків та фанатів, які уважно слідкують за подіями в українській Прем'єр-лізі. Правий захисник "Руху" демонструє стабільну гру у складі львівської команди, а в минулому сезоні він навіть посів перше місце за тривалістю ігрового часу серед усіх футболістів ліги. Більш того, сама команда Віталія Пономарьова викликає позитивні емоції, тому поява її гравців у національному складі "синьо-жовтих" є не стільки сенсацією, скільки справедливим визнанням заслуг львівського клубу та якості роботи його тренерського штабу.

А ось здивувало в аспекті Сича, щиро кажучи, інше. Чому Олексій з'явився у національній команді настільки пізно, адже минулого сезону правий фулбек "Руху" точно не виглядав менш якісно, аніж зараз? Єдине "виправдання" кадрового вибору з боку Реброва, яке спадає на думку наразі, полягає у бажанні тренерського штабу національної команди перевірити стабільність представника "Руху", після чого викликати його до збірної України. Щоправда, такий підхід, якщо він дійсно був застосований у цій ситуації, викликає ще більше скепсису, адже часом із "Шахтаря" чи "Динамо" гравців беруть у національну команду без усієї цієї "перевірки на стабільність", а лише після кількох місяців більш-менш вдалих виступів. Виходить, подвійні стандарти, чи як?..

Ще одне, так би мовити, кулуарне пояснення появи Сича у складі збірної України в даний момент (зверніть увагу, що це відбулося не під час вересневої чи жовтневої паузи для міжнародних матчів, а саме зараз - напередодні відкриття чергового трансферного вікна) пов’язане з наміром зробити широке промо для футболіста. Це, ймовірно, відкриє можливості для "Руху" знайти вигідне місце для Сича в одному з серйозних європейських чемпіонатів у найближчому майбутньому.

Безумовно, "Рух" сьогодні є амбітним проектом, який вражає як зі спортивної, так і з економічної перспективи. Не дивно, що в кінці минулого сезону, коли львів'яни програли "Динамо" (1:2) в заключному турі УПЛ-2023/24, а "Полісся" несподівано здолало незацікавлений "Шахтар" (2:0), що стало причиною відсутності львів'ян у єврокубках, засновник і натхненник "Руху" Григорій Козловський відчував глибоке розчарування. Він ледве стримував сльози в компанії своєї дружини Юлії Думанської, яка формально виконує обов'язки президента клубу.

Безсумнівно, що досягнення єврокубків стало критично важливим для Козловського. Він усвідомлював, що лише таким чином клуб зможе зробити важливий крок вперед у своєму розвитку — отримати шанс заявити про себе на міжнародній арені, продемонструвати потенціал деяких гравців та, можливо, розпочати серйозні переговори з "влиятельними" футбольними клубами щодо продажу своїх зірок. Проте, на шляху до світлого майбутнього несподівано з'явилися перешкоди у вигляді "Полісся" та "Шахтаря"...

В таких умовах "Рух" ще рік був би змушений залишатися на місці, сподіваючись, що в сезоні 2025/26 їм вдасться забезпечити собі місце в єврокубках. Однак, подібний застій є згубним для будь-якого бізнесу, особливо в такій динамічній сфері, як футбол. У цій індустрії гравець може сьогодні бути на вершині кар'єри та коштувати неймовірні суми, а вже завтра, після ряду певних ситуацій, опинитися в тіні і втратити інтерес з боку клубів.

Сич, безумовно, заслуговує на виклик до національної збірної, проте час, коли він його отримав, викликає певні сумніви. Чи не йдеться тут знову не лише про спортивні досягнення, а й про прагнення задовольнити певні економічні інтереси? Окрім Олексія, у ФК "Рух" вже є кілька цікавих гравців, які потенційно можуть пройти шлях до основної команди країни, але наразі вибір впав саме на Сича, адже він має більше досвіду і, можливо, краще адаптований. Складається враження, що все робиться для того, щоб уникнути можливих неприємностей...

Сич дійсно є досвідченим футболістом для сучасного "Руху", незважаючи на його відносно молодий вік у світі футболу. В сезоні 2022/23 Олексій виступав у бельгійській Про-лізі, де на правах оренди грав за "Кортрейк" — клуб, який постійно займає позиції в середині або в нижній частині таблиці. Його дебют був доволі вдалим, і він швидко отримав місце в стартовому складі. Проте, на жаль, українця підкосила травма медіальної колатеральної зв'язки коліна, що вибило його з гри на кілька місяців, і він зміг повернутися лише наприкінці сезону.

З самого початку "Кортрейк" уклав угоду з "Рухом" щодо оренди Сича таким чином, що бельгійська сторона мала можливість викупити українського футболіста. За неофіційними відомостями, йшлося про суму в межах 2-3 мільйонів євро, проте "Кортрейк" з невідомих причин відмовився реалізувати цю опцію. Ходили чутки, ніби у бельгійців не вистачило фінансів, але така інформація викликає обґрунтовані сумніви. Адже влітку 2023 року "Кортрейк" заробив близько 7 мільйонів євро на трансферах своїх гравців у інші клуби. Чи не можна було знайти кілька мільйонів для Сича або ж обговорити з "Рухом" альтернативний варіант угоди, який би передбачав, наприклад, поетапну виплату суми протягом певного часу?

Найімовірніше, ідея "Кортрейка" полягала в тому, щоб награти перспективного Сича в Бельгії, засвітити його на континенті, а потім вигідно перепродати, якби на українця знайшовся якийсь грошовитий претендент. Проте дуже невчасно трапилася травма, яка зламала подібні плани бельгійців, "Руху" та, ймовірно, самого футболіста, якщо вони, звичайно, вибудовувалися саме в подібному ракурсі.

Важливий момент: після оренди в "Кортрейку" у "Руху" зрозуміли, що можуть самі стати платформою для розвитку молодих талантів перед їх переходом до провідних європейських ліг. Особливо враховуючи, що початок повномасштабної агресії російських військ призвів до помітної деградації багатьох команд УПЛ, які раніше вважалися сильними конкурентами. У нових умовах "Рух" справді почав виглядати як претендент на високі позиції, і це стало очевидним не лише на папері, а й у реальному житті.

Втім, у минулому сезоні реалізувати спортивне завдання-максимум у "Руху" все ж таки не вдалося. При цьому, для подальшого розвитку та прогресу клубу обов'язково потрібно покращувати свою економіку, і тут не можна обійтися без вигідних вихідних трансферів. А де їх брати, коли молоді таланти продовжують "варитися у власному соку", тобто виключно в рамках УПЛ, яку багато хто з експертів вважають недостатньо конкурентною і показовою у поточних умовах? Ось і виник варіант із національною збірною, куди того ж таки Сича, що також дуже показово та цікаво, не викликали одразу, а довикликали, попередньо виключивши зі складу "динамівця" Тимчика.

Варто відзначати також, що станом на зараз найвигіднішим трансфером в історії "Руху", якщо спиратися на дані порталу Transfermarkt, є... оренда бразильця Таллеса Бренера в японський клуб "Кашима Антлерс". За неї, за даними зазначеного вище джерела, що повністю збігається з інформацією Sport.ua, львів'яни отримали 400 тисяч євро. І це максимальна одержана вигода від відходу футболіста в історії "Руху" станом на поточний момент. Погодьтеся, зовсім негусто, навіть для нинішньої кризової УПЛ, не кажучи вже про європейські чемпіонати...

Тому, за сукупністю ознак, все вказує на підготовку "Руху" до того, аби оновити свій клубний трансферний рекорд із продажу гравців, і саме Сич виглядає для цього найбільш готовим кандидатом. Олексій реально досяг стелі у львівському клубі на рівні УПЛ, спробував свої сили раніше в Бельгії, був заграний у збірній України, а ще має контракт із "Рухом" аж до літа 2028-го. Все це - явні козирі для босів львів'ян, аби вже у січні виторгувати за свого футболіста якнайбільше, та продемонструвати свою амбітність на ринку, надавши й іншим талантам першої команди реальну надію на відхід у сильний європейський чемпіонат.

Дійсно, у даному випадку все виглядає цілком логічно, зрозуміло та коректно, принаймні "на папері". Тепер залишилося лише спостерігати, коли і як ці плани будуть втілені в життя, а також якою мірою Сич вписується в середньострокові стратегії тренерського штабу Реброва для національної збірної. Чи не є його залучення лише способом підвищення трансферного інтересу, як це часто відбувається, наприклад, у бразильській команді?