Дорога вгору закрита. Чому Україні слід зазнати невдачі в Лізі націй?

Ліга націй виявила глибоку кризу у збірній України – команда, схоже, не прагне до перемоги. Хоча на полі можуть розгортатися різні події, ми не спостерігаємо активності від жовто-синіх або бажання досягти голу. Виглядає так, що настав час розглянути можливість переходу до Дивізіону С. OBOZ.UA пояснює, чому це може бути виправданим кроком і як це може позитивно вплинути на основну команду країни.

Проблема мігрує з єврокубків до Ліги націй

Наразі важко дати об'єктивну оцінку потужності українських футболістів та клубів. Це особливо стосується тих команд, які представляють нашу країну в Європі та постачають гравців для внутрішнього чемпіонату, адже їхні виступи виявляються досить контрастними. З одного боку, "Шахтар" здобув свою першу перемогу над "Янг Бойз" і подарував надію на подальший розвиток, маючи 4 очки після половини групового етапу Ліги. З іншого боку, "Динамо" зазнало важкої поразки, зокрема, від "Ференцвароша". І що вже говорити, якщо навіть у Класичному матчі ми не побачили явної переваги з боку українських команд? Головна гра Прем'єр-ліги пройшла так, що основа національної збірної провела 90 хвилин без особливих моментів у атаці.

Сюди ж і виліт із єврокубків половини клубів ще на етапі кваліфікації. Неявка "Дніпра-1" - взагалі кульмінація підготовки гравців для збірної. Той випадок, коли на певних виконавців у збірній дуже розраховують, але ті раптово втрачають не просто ігрову практику, а й місце, до якого належать. На щастя, Гуцуляк, Назаренко та Пихальонок знайшли собі інші клуби, через які дочекалися виклику до табору синьо-жовтих.

Коли ми сподівалися, що зможемо побачити найкращі якості українських футболістів у складі збірної, на жаль, з'єднання між ними не спрацювало. Навіть присутність таких гравців, як Зубков і Конопля чи Шапаренко з Ярмоленком, не призвела до створення справжніх небезпечних моментів. Індивідуальні спроби мали місце, але командна гра залишалася на низькому рівні. Натомість, зв'язки між гравцями з різних клубів, як-от Судаков і Шапаренко, виявилися більш продуктивними, оскільки вони створили чимало загроз для грузинської команди, принаймні в одному з таймів. На відстані, навіть з участю легіонерів, Україна не змогла стати домінуючою силою проти команд, які не виглядають такими зірковими. Гравці, як Довбик, Мудрик, Миколенко чи Циганков, поодинці не змогли продемонструвати й половини свого потенціалу. Лише футболіст "Челсі" виявився по-справжньому активним, але цього виявилося недостатньо для здобуття перемоги збірної.

Які дані свідчать про фундамент?

Більшість статистичних показників виявляються на нашу незручність. Наприклад, з п'яти голів, забитих Україною в Лізі націй, чотири були досягнуті з гри, а один — з пенальті. Проте жодного разу нам не вдалося реалізувати стандартні ситуації або контратаки за чотири матчі. Ситуація з ударами не менш складна: в середньому Мудрик і Маліновський роблять по три спроби за гру, тоді як у решти гравців їх значно менше. Проте варто зазначити, що Руслан провів на полі лише 32 хвилини, тоді як Михайло — 175. Навіть коли ми намагаємося атакувати, найчастіше опиняємося в офсайді, що є нашим «фірмовим» знаком серед усіх команд квартету. Як ви можете зрозуміти, це зовсім не сприяє досягненню позитивних результатів.

Є статистичні дані, які можуть здаватися вражаючими, але на полі бою це не завжди помітно. Наприклад, якщо розглянути участь України в окремих сегментах, то виявляється, що вона виконала лише 30% своїх дій в останній третині конфлікту, тоді як Чехія проявила себе активніше. Чи можемо ми дійсно говорити про високу ефективність таких дій? На жаль, це трапляється рідко і не в кожному випадку.

Українська команда має лише 47% володіння м'ячем, і цей показник нам вдалося здобути з великими зусиллями. Навіть клуби з України, які виступають на європейській арені, демонструють вищі результати завдяки передачам на своїй половині поля або в другій третині. Є ще один важливий аспект: в середньому, наші футболісти виконують близько 50 довгих передач за матч, що є найнижчим показником після Грузії. Проте, точність цих передач залишає бажати кращого — лише 47%. Таким чином, за більшістю статистичних показників, жовто-сині поступаються своїм суперникам.

На порталі WhoScored серед найкращих гравців групи було відзначено чотирьох українців, що приємно вражає, адже їхня кількість зростає з кожним туром. Варто зазначити, що Трубін і Мудрик не викликають жодних сумнівів, тоді як Конопля і Таловєров викликають більше запитань. Лише Трубін зміг потрапити до списку одинадцяти найкращих гравців серед усіх збірних.

Шанс відчути смак тріумфу знову.

Будь-яке пониження у класі - корисний крок. Це дає змогу футболістам пропрацювати свої власні помилки, зробити висновки та рухатися далі оновленими. Для керівництва команди це шанс тверезо оцінити свої напрацювання та найбільші провали. А для федерації - подумати, чи варто їм тримати тренерський штаб, нездатний втримати рівень команди.

Не забуваймо і про трансфери, адже єврокубки і збірна - маркер для скаутів. Саме гра в цих турнірах додає прізвище футболістів у лонг-лист топових клубів Європи і може забезпечити їм такий бажаний перехід. І якщо хтось із українців запалить своє ім'я як рятівник збірної, то це саме те, чого варто прагнути. Той же Калюжний показав, як усього за півтора матчі в Лізі націй можна стати улюбленцем фанатів, а ще - потрапити на радари клубів Топ-5.

Для України це зниження є вкрай важливим. Ми вже пережили одне з найневдаліших Євро в історії, у Лізі націй демонструємо незадовільні результати, а наш рейтинг серед збірних УЄФА продовжує падати. Невтішні репутаційні втрати мають завершитися цілком передбачуваним переходом до Дивізіону С.

Цього уікенду українська збірна розпочинає третій етап змагань у рамках цьогорічної Ліги націй. Ситуація склалася так, що наша команда може зайняти будь-яке місце в групі, а результати залишаться невизначеними до останньої хвилини шостого туру: можливий як підйом, так і виліт. Крім того, існує варіант плей-оф, в якому додаткові матчі обіцяють бути надзвичайно захоплюючими. Як вірні фанати, ми підтримуємо жовто-синіх у кожній грі та надаємо максимальну підтримку всім гравцям. Але настав час, коли Україні, можливо, варто програти навмисно, щоб об'єктивно оцінити свій справжній стан справ.