Олімпіада-2026: Нові рекорди, Лердам серед зірок – все, що потрібно знати про ковзанярський спорт і шорт-трек.

Вже кілька днів триває Олімпіада, де провідні спортсмени світу ведуть змагання за визнання, спадщину і, звичайно, за медалі.

Чимала кількість нагород буде розіграна не лише на снігу, а й на льоду. Напевно, перша думка про вид спорту на льоду - хокей. Можливо, другою була думка про керлінг. Утім - велика кількість медалей буде розіграна в ковзанярському спорті та шорт-треку.

Ба більше, у цьому виді спорту вже було розіграно кілька комплектів нагород та ще й з олімпійськими рекордами.

"Чемпіон" поділиться з вами інформацією про відмінності між цими аспектами, ключові змагання та видатних спортсменів.

Історія ковзанярського спорту корениться у Північній Європі, де він виник ще в середньовіччі. Перші записи про катання на льоду виникають у XIII-XIV століттях в Нідерландах і Скандинавії, де замерзлі водні артерії використовувалися як транспортні шляхи.

З часом практичне пересування переросло у змагання: наприкінці XIX століття в Нідерландах, Норвегії та Великій Британії почали проводити організовані старти на довгих дистанціях. У 1892 році була заснована Міжнародна спілка ковзанярів (ISU), а вже у 1893-му відбувся перший чемпіонат світу серед чоловіків. Ковзанярський спорт увійшов до програми Олімпійських ігор у 1924 році.

Шорт-трек виник значно пізніше - на початку XX століття в Північній Америці, де через нестачу великих ковзанок змагання почали проводити на хокейних аренах. Масові заїзди зробили дисципліну видовищнішою й контактнішою. Перші офіційні міжнародні старти відбулися у 1960-х, чемпіонат світу - у 1981 році, а олімпійський статус шорт-трек отримав у 1992-му.

Отже, спочатку розглянемо розподіл. Ковзанярський спорт і шорт-трек є різними формами одного й того ж виду спорту.

Ковзанярський спорт (long track) - проходить на довгій доріжці 400 м, зазвичай по двоє спортсменів на доріжці. Акцент - на витривалість, темп і техніку.

Шорт-трек (short track) - це змагання, які проходять на короткій трасі довжиною 111,12 м, що відповідає стандартам хокейної арени. У масових заїздах беруть участь 4-6 спортсменів одночасно, де можливі контакти, падіння, а також значна роль грає тактика.

Навіть світові турніри в цих видах спорту проводяться в різні періоди та в різних державах, хоча на перший погляд може здаватися, що їхні відмінності значно менші, ніж, скажімо, між футболом і футзалом.

Як і в легкій атлетиці, тут існують індивідуальні дистанції та командні змагання.

Отже, давайте почнемо з окремих стартів (чоловіки / жінки – з незначними варіаціями):

* Стаєр (stayer - "витривала людина") - спортсмен, який спеціалізується на довгих дистанціях. Стаєрські дистанції - від 3 000 метрів і довші. Назва "перекочувала" з легкої атлетики. Дистанції коротші за 3 000 м вважаються середніми.

Усе дуже просто: щоб досягти перемоги, слід першому дістатися фінішної лінії. У спринті основним чинником є швидкість, тоді як на довгих дистанціях важливо вміти розподіляти свої сили, вчасно прискорюватися та підтримувати стабільний темп.

Гонка переслідування команд (Team Pursuit).

Дистанція включає вісім кіл для обох статей — чоловіків і жінок. Підсумковий результат команди визначається за показниками третього учасника. Існують випадки, коли один спортсмен демонстрував найкращий час серед усіх, але через недостатні результати своїх товаришів по команді, збірна не отримувала "золото" або зовсім залишалася без медалей.

Mass Start (мас-старт) - це колективний заїзд, в якому беруть участь від 16 до 24 учасників, які проходять дистанцію з 16 кіл (6 400 м). Для здобуття перемоги критично важливими є як здобуті очки, так і фінальний спринт.

На проміжних етапах (після 4, 8 та 12 кіл) три найсильніші учасники здобувають очки:

На останньому етапі (16-те коло) бали стають значно більшими: за перші три місця нараховуються 60, 40 та 20 очок відповідно, а також передбачені додаткові бали для учасників, що зайняли 4-6 місця.

Підсумкові місця визначаються за сумою очок. Якщо кількість балів однакова, перевагу має спортсмен, який фінішував вище в основному заїзді.

Дискваліфікація може бути накладена у випадку, якщо учасник заважає іншим, виявляє неспортивну поведінку або небезпечно змінює напрямок свого руху.

Allround (багатоборство) не входить до олімпійської програми. Переможець визначається за найменшою сумою очок, які нараховуються за час проходження дистанцій.

На жаль, Україна не зможе бути представлена спортсменами в ковзанярському спорті на Олімпійських іграх.

Цей підвид є більш небезпечним, ніж long track, і потребує обов'язкового використання шолома, а також ковзанів з вигнутими лезами. Щодо екіпіровки – про це поговоримо пізніше.

У шорт-треку проводяться естафетні змагання.

На зимових Іграх у Мілані Україну в шорт-треку будуть представляти Олег Гандей і Єлизавета Сидьорко.

Шорт-трек відбувається на стандартному хокейному майданчику розмірами 60 на 30 метрів, що має овальну траєкторію довжиною 111,12 метра. У свою чергу, ковзанярський спорт практикується на 400-метрових доріжках.

У шорт-треку спортсмени рухаються разом, обминаючи один одного та постійно приймаючи тактичні рішення. У ковзанярському спорті, за винятком мас-старту, учасники змагаються парами на паралельних доріжках, де їхня мета — не пряме протистояння, а досягнення найкращого часу.

Шорт-трекісти носять шоломи, рукавички та захисне спорядження, адже ризик падінь і зіткнень дуже високий. Їхні ковзани мають зміщене вліво лезо без "клап"-механізму. Ковзанярі ж використовують клап-скейти (лезо, що відокремлюється від черевика), які дозволяють розвивати вищу швидкість, а їхні комбінезони часто оснащені капюшонами.

Також варіюється і довжина лез: у шорт-треку вони коротші, зазвичай від 30 до 45 см, тоді як у ковзанярському спорті леза мають довжину від 40 до 55 см.

Через щільність боротьби у шорт-треку величезне значення має стратегія - "сидіння" за спиною лідера, раптові прискорення, блокування траєкторій. Ковзанярський спорт - це передусім боротьба за чистий час.

У шорт-треку є багато поворотів, тому цей вид спорту легше дається спортсменам з нижчим центром важкості. Тоді як у ковзанярському спорті можна побачити вищих спортсменів.

Ці види спорту не можна вважати загальною світовою популярністю. Голландія, Норвегія та Японія є лідерами у ковзанярському спорті. У шорт-треці переважають Південна Корея, Канада та Китай. Проте, талановиті спортсмени також з'являються в США, Чехії, Франції та інших країнах.

У світі ковзанярського спорту щорічно з 1996 року організовується чемпіонат світу на окремих дистанціях, відомий як World Single Distances Championships, який проходить під патронатом Міжнародного союзу ковзанярів (ISU).

Також проводиться Кубок світу (ISU World Cup) - серія етапів протягом сезону. Якщо ви стежите за біатлоном, принцип знайомий: на кожному етапі спортсмени набирають очки, а наприкінці сезону визначається переможець на кожній дистанції.

В останні роки справжньою сенсацією серед чоловіків став Джордан Штольц. Цьому американському спортсмену всього 21 рік, але за останні два сезони він здобув перемоги в Кубку світу на дистанціях 500 м, 1 000 м та 1 500 м. Він встановив світові рекорди серед юніорів на всіх цих дистанціях, а також вже має дорослий світовий рекорд на 1 000 м.

Серед жінок особливо вирізняється нідерландка Фемке Кок, яка цього сезону встановила новий світовий рекорд. Її основною суперницею є співвітчизниця Ютта Лердам — одна з найвідоміших спортсменок у світі, яка також має стосунки з блогером-боксером Джейком Полом (чи, можливо, боксером-блогером).

У шорт-треку формат змагань має свої особливості. Щороку відбуваються чемпіонати світу з шорт-треку (World Short Track Championships) та Світовий тур ISU (ISU Short Track World Tour), раніше відомий як Кубок світу. Організацією цих подій займається Міжнародний союз ковзанярів (ISU).

Світовий чемпіонат з шорт-треку розпочався у 1976 році. Протягом своєї історії медалі отримали лише 15 країн, серед яких беззаперечним фаворитом є Південна Корея.

Світовий тур має досить стислий формат — всього чотири етапи, які відбудуться в жовтні та листопаді.

Кожен етап включає в себе два основні компоненти: кваліфікаційну та основну сесії. Кваліфікаційні змагання тривають протягом перших двох днів, а також вранці третього дня. Основна сесія проходить на третій і четвертий дні. Лише результати, показані під час основної сесії, враховуються для отримання очок Світового туру.

Слід підкреслити, що сучасний формат Світового туру вперше з'явився у 2024 році. До цього, починаючи з 1998 року, проходив Кубок світу з шорт-треку, організований ISU. В цьому змаганні переважали команди з Південної Кореї, Канади та Китаю.

Серед чоловіків особливо виділяється канадець Вільям Данджін. Цей 24-річний атлет протягом останніх двох років залишається одним з основних претендентів на перемогу, хоча його вплив не настільки відчутний, як у Джордана Штольца в ковзанярському спорті.

На п'ятах у нього наступає італійський спортсмен П'єтро Сігель. Його батько, Роберто Сігель, займався ковзанярським спортом і у 1992 році став чемпіоном світу в багатоборстві.

Серед жінок конкуренція є набагато жорсткішою. На перший план виходять Кортні Сараулт з Канади, Крістен Сантос-Грізвольд зі США та Ксандра Велзебор з Нідерландів.

В Україні трансляція головних турнірів з ковзанярського спорту та шорт-треку доступна на Суспільне Спорт та місцевих каналах Суспільного.

Лезо-рокер — це радіус вигину леза, що визначає маневреність та стабільність ковзаняра.

Бендинг - це свідоме вигинання леза, що забезпечує більш ефективний проходження поворотів.

Кросовер - це метод виконання перехресних кроків під час повороту, який дозволяє збільшити швидкість.

Драфтинг - використання повітряної тіні суперника для зменшення опору.

Аеропозиція - низька, компактна стійка тіла для мінімізації опору повітря.

Кевларовий захист – це спеціалізовані елементи або костюми, призначені для захисту від порізів, викликаних лезами.

Бампінг — це незначний зіткнення між атлетами в процесі конкурентної боротьби за вигідну позицію.

Лайн-чойс - вибір траєкторії руху в повороті, особливо критичний у шорттреку.

Тепінг леза - обмотування частини леза стрічкою для зменшення вібрацій.

Слайд-аут - неконтрольоване зрушення ковзана вбік, що може призвести до падіння.

Стартовий імпульс - це перший сильний поштовх на початку змагання, який визначає ритм гонки.