Після початку конфлікту кількість дітей, які залишили територію, зросла на 40-50%: як футбольний клуб "Укрзалізниця" адаптував свої стратегії в умовах війни.

У січні стадіон ФК "Локомотив" піддався ракетному вогню.

Керівник найстарішого футбольного клубу Києва "Локомотив" Олександр Єгоров в інтерв'ю "Телеграфу" розповів про допомогу мерії Парижа залізничникам після січневого обстрілу росіянами їхньої бази, придбання футболістом збірної України Олександром Зінченком квартири для вихованців клубу, важливість спорту для соціалізації та реабілітації дітей під час великої війни, необхідність повернення молоді з-за кордону, унікальний проєкт "Залізна Зміна" для дітей, які постраждали від війни, та багато іншого.

Олександре, 4 грудня на території "Локомотива" відбулась знакова подія – до нас завітали мер Парижа Анн Ідальго, її заступник П'єр Рабадан, а також відомі українські спортсмени, які нині виконують функції спортивних адміністраторів, Олена Говорова та Георгій Зантарая. Які враження залишила ця зустріч? Як відреагували діти на присутність таких шанованих гостей?

Слід зазначити, що це вже другий візит пані Ідальго на нашу базу. Перший раз вона приїхала незабаром після російського обстрілу в березні. Саме Георгій Зантарая та Олена Говорова стали ініціаторами тієї зустрічі, за що ми їм щиро вдячні. Вони є справжніми друзями клубу "Локомотив" і підтримали нас першими після обстрілу в січні. Коли пані Ідальго відвідала нас уперше, вона запевнила, що ми ще обов'язково зустрінемось. Проте в неї попереду була Олімпіада, і ми розуміли, що у неї багато інших важливих справ.

Минулого тижня ми отримали дзвінок з посольства Франції, де нам повідомили, що Анн Ідальго планує візит до Києва і підкреслює бажання знову відвідати наш клуб. Вона приїхала на тренування наших молодих спортсменів, які тепло її зустріли. Під час зустрічі хлопці назвали їй більше 20 своїх улюблених французьких футболістів, зазначивши, що Зінедін Зідан вважається найкращим футболістом Франції в історії. Також вони висловили захоплення Кіліаном Мбаппе та Тьєррі Анрі.

Проте найважливішим моментом, з яким прибула пані мер, стало рішення мерії Парижа надати підтримку "Локо". Перший транш становитиме 120 000 євро. Ці кошти в першу чергу планується витратити на купівлю спортивної форми та психологічну реабілітацію. Крім того, вона зазначила, що обізнана про труднощі, з якими стикається клуб через пошкоджений внаслідок ворожої атаки автобус у Харкові, і також намагатиметься вирішити цю проблему.

Для нас це був дуже приємний візит, ми певною мірою навіть були шоковані таким теплим ставленням пані Ідальго до нас. Ми проговорили багато планів стосовно майбутньої співпраці, зокрема, в напрямку організації футбольних турнірів, а також візитів до Франції наших вихованців, дітей, які є внутрішньо переміщеними особами, та тих, батьки яких наразі захищають нашу Батьківщину.

Поділіться, будь ласка, інформацією про проект з відновлення бази: на якому етапі він перебуває зараз?

Нещодавно на головному вокзалі Києва ми організували партисипацію, до якої долучилися ветерани, представники Ігор Нескорених, активісти з Солом'янського району, де розташований наш клуб, залізничники, а також футболісти і їхні батьки. Під час цього заходу ми обговорювали, які зміни варто внести до існуючого проєкту, щоб спортивна територія стала максимально корисною для району, його мешканців, спорту загалом і адаптивного спорту зокрема - для всіх без винятку.

На даний момент проектне бюро працює над вдосконаленням проекту з урахуванням отриманих коментарів. Очікується, що до кінця грудня або на початку січня буде готова остаточна версія. Цей проект буде повністю презентований громадськості.

"Локомотив" відомий своєю академією, де тренуються молоді таланти, деякі з яких залишили Україну на початку великої війни, але згодом повернулися і вирішили продовжити свої заняття тут. Чи не є це значною соціальною відповідальністю для клубу?

Після початку великої війни ми спостерігали значний відтік дітей, який складав приблизно 40-50%. Це стало для нас серйозним викликом. У відповідь на цю ситуацію ми переглянули наші підходи до відбору дітей у клуб. Раніше ми зосереджувалися на високих стандартах, але тепер створили команди "Локо-1", "Локо-2" та "Локо-3", в яких грають діти з різними рівнями підготовки. Наша головна мета на сьогоднішній день – забезпечити можливість займатися футболом усім дітям, які мають на це бажання.

Питання соціальної відповідальності та соціальної направленості для нашого клубу, як, думаю, і для всіх в нашій країні, є першочерговим. Якщо ми втратимо свій генофонд, то майбутнього не буде. Ми не можемо опускати руки через те, що в нас триває війна, нам потрібно вчитись жити з цим і робити все аби бути корисними військовим і розвивати нашу молодь. В цьому плані гарним прикладом є Ізраїль, який, ви самі знаєте, скільки років живе в стані війни, але вони розвиваються і рухаються вперед.

За час повномасштабної війни "Локомотив" хоч і втратив певну кількість дітей, але з них вже відсотків 20 повернулись до України та до занять в нашому клубі. Також ми маємо багато дітей-ВПО, як я казав раніше, які втратили свої клуби в Бахмуті, в Херсоні, та в інших регіонах, і для них зараз "Локомотив" став другим домом.

Цікаво, що коли в січні російська ракета влучила в базу "Локо", ми відразу ж вирішили відновити тренування. Ми не могли залишити це без реакції, адже, побачивши наших вихованців зі сльозами на очах біля знищеного стадіону, усвідомили, що не маємо права здаватися. Ми повинні продовжувати працювати для цих дітей.

- Ви сказали, що "Локомотив" став для багатьох дітей другим домом. Вам доводилось допомагати дітям, які переїхали до Києва через війну, не з футбольними питаннями?

Прикладом такої благодійної ініціативи є спільна праця "Локомотива", фонду United24, заснованого президентом України Володимиром Зеленським, та українського футболіста Олександра Зінченка, які об'єднали свої зусилля для придбання квартири для двох братів, вихованців нашого клубу. Їхня сім'я змушена була залишити рідний Бахмут і опинилася в Києві, де винаймала однокімнатну квартиру, в якій жило п'ятеро осіб: двоє дітей, батьки та їхні бабуся з дідусем. Коли ми поділилися цією історією в соціальних мережах клубу, Олександр дізнався про їхню ситуацію та бажав допомогти.

Ще одним яскравим прикладом підтримки молоді поза межами спорту є ініціатива "Залізна Зміна". Цей проєкт абсолютно безкоштовний, адже його фінансування здійснюється міжнародними організаціями. Основна мета ініціативи полягає в підтримці талановитих дітей, які мають статус внутрішньо переміщених осіб, є напів- або повними сиротами, пережили окупацію, або чиї батьки брали участь у бойових діях, а також тих, хто зазнав депортації до Росії і був повернутий назад.

Ці діти пройшли через справжні випробування, але вони залишаються в Україні та прагнуть розвиватися разом із нашою країною. Тому ми дуже бажаємо їм допомогти, і завдяки ініціативі "Залізна Зміна" ми реалізуємо цю мету. Наприклад, нещодавно учасники проєкту повернулися з наукової олімпіади в США, де здобули 42 медалі. Уявіть собі: українці отримали 42 нагороди!

Проєкт "Залізна Зміна" і став тією підтримкою поза спортом, про яку ви запитали. Для нас головне -- показати дітям, що вони не сам на сам зі своїми проблемами, що про них піклуються і держава, і суспільство, і бізнес, і всі українці загалом. Ці діти, а їх вже за два роки крізь проєкт пройшло 2700 учасників, розуміють, що вони потрібні своїй Батьківщині.

Також в межах цього проєкту ми постійно спілкуємось з міжнародними організаціями, розповідаємо про ситуацію в Україні, наголошуємо на повному відстороненні від змагань представників РФ та РБ. Напередодні візиту Анн Ідальго до нас завітали представники посольства Німеччини, які передали дітям необхідний інвентар, Говард Баффет також вже є нашим постійним другом. Словом, доля наших дітей небайдужа багатьом людям.

Чи можна стверджувати, що спорт, а особливо футбол, сьогодні виступає потужним засобом соціалізації для тих, хто стикнувся з важкими життєвими обставинами?

- Абсолютно. Спорт це взагалі чи не єдиний інструмент, аби подолати посттравматичні симптоми. Спорт допомагає дітям перемикатися психологічно, тому я вважаю, що те, що в нас працює спорт, не зупиняються спортивні змагання, це справді дуже необхідно. Коли ми приймаємо гравців в "Локомотив" або коли приймаємо заявки на участь у "Залізній Зміні", ми завжди спілкуємось з дітьми. І от часто вони до нас приходять зі сльозами на очах від тих жахів війни, які вони пережили. А провівши певний час з нами, відчувають сльози радості від емоцій, які отримали, або від спілкування з друзями, яких здобули.

Кожного місяця ми намагаємось організовувати для дітей якісь активності, аби вони відчували, що життя вирує навіть в такий складний час, що вони готують проєкти, які матимуть захищати, що вони, знову ж таки, потрібні країні. Найкращим фідбеком для нас від наших вихованців буде те, що вони житимуть в Україні та працюватимуть заради її розвитку в майбутньому.

- Не секрет, що через війну рівень нашого футболу знизився, проте тут є й інша сторона, позитивна: заграли багато українських хлопців, які згодом мають шанс виступати в Європі. Загалом для нашого футболу і для його майбутнього це плюс?

Безумовно, це перевага. Зіркові легіонери можуть бути корисними, але вони першими залишили Україну, коли почалася війна. Нам потрібно інвестувати в нашу молодь, щоб забезпечити розвиток наших талантів. Професійна команда "Локомотив" була створена з метою стати не місцем, де гравці завершують свої кар'єри, а, навпаки, трампліном для молодих спортсменів у їхніх майбутніх досягненнях.

З 2 грудня стартували збори основного складу "Локо", на які зібралися 16 вихованців клубу, які почали свою кар'єру ще у 2009 році. Ці молоді гравці активно тренуються разом із першою командою, набираються безцінного досвіду, і, цілком ймовірно, в найближчому майбутньому отримають можливість виступати за неї.

На завершення, яким ви уявляєте український футбол у найближчій перспективі?

По-перше, важливо бути чесними. Також необхідно, щоб футбол був масштабним, адаптивним і більш дружнім, адже ми традиційно стикаємося з багатьма конфліктами. Крім того, потрібно, щоб матчі були видовищними, аби команди демонстрували красиву та швидку гру, а тренери впроваджували цікаві тактичні схеми на полі. І, звичайно, важливо, щоб український футбол залишався українським, з мінімальною кількістю легіонерів і акцентом на представників потужної української футбольної школи.