Ілько Лемко: Боязнь старості

Іноді домінування негативних характеристик у деяких представників певних національних або расових груп призводить до загального хибного уявлення про те, що ці риси властиві всім або більшості людей цих груп. Це особливо стосується упереджень у США щодо деяких вказаних груп, зокрема мігрантів, і їх нібито більшої схильності до злочинності (згадаймо, що деякі стверджують, нібито "вони викрадають котів і собак" у добропорядних американців).

Аналогічне ставлення, яке, звісно, відкрито не проголошується (і це доволі правильно), є і в багатьох українців стосовно певних національних груп, які пов'язують із топовою корупцією в Україні. Тобто не дивина, що існує ксенофобія у різних ступенях її прояву щодо відповідних національних чи расових груп. Утім, не знаю, чи десь колись проголошувалась не ксенофобія, а геронтофобія чи ейджизм на такому ж рівні, хоча сьогодні є всі підстави хоча б подискутувати на цю тему.

Коли бачиш Дональда Трампа - кримінального злочинця, визнаного винним вироком суду, утім не посадженого до в'язниці, бо в чудовій країні США кримінальні злочинці можуть спокійно ставати президентами, то чомусь вся його неймовірна огидність, некомпетентність, тупість, хвалькуватість, злодійкуватість, підступність, мстивість, патологічна брехливість чомусь асоціюються з його старечим віком.... Можливо, це не зовсім справедливо, але якось так воно виходить, і тому вимальовується отака сумна картина.

Один український політичний експерт та колишній міністр закордонних справ висловив цікаву думку: якщо існують вікові обмеження для кандидатів на пост президента, наприклад, не молодше 30 або 35 років, то чому б не запровадити обмеження для тих, хто вже досягнув похилого віку? Адже ефективність управління країною може суттєво знижуватися через геронтократію. Однак варто згадати, що Конрад Аденауер, легендарний німецький канцлер, продовжував успішно виконувати свої обов'язки навіть у 87 років, а очолював свою партію в 91 рік. Як у такому випадку бути?

Геронтократія більше стосується тоталітарних країн. Хоча, як кажуть, трафунки бувають різні, бо Жан-Клод Дювальє став диктатором Гаїті у 19 років, Муаз Банд - президентом Бурунді у 23, а Муамар Каддафі диктатором Лівії у 27. Та й сьогодні Кім Чен Ину лише 41 рік, а він вже при владі в КНДР 13 років. Та все ж підстаркуватих, а то й зовсім древніх диктаторів у світі не бракує, бо дорвавшись до влади в будь-якому віці, вони чіпляються за неї аж до того часу, коли їх виносять уперед ногами. Не будемо тут згадувати африканських диктаторів у віці далеко за 80 і навіть до 90, згадаємо Путіна (73 роки), Сі Цзіньпіна (72), Лукашенка (71), ну й того лідера, який так пристрасно мріє про владу, яку мають ці троє, йому наступного року виповнюється 80 - це Дональд Трамп.

Геронтофобія — це не просто страх перед старінням, хворобами і смертю, але й відчуття неприязні та відрази до людей похилого віку, що може виникати внаслідок цих страхів. В індійській міфології є історія про принца Гаутаму, засновника буддизму, якого з дитинства оберігали від знань про хвороби, старість та смерть. Коли ж він уперше зіткнувся зі старим чоловіком, який був згорблений і немічний, його вразило глибоке здивування і страх. Зазвичай, вигляд літньої людини не викликає захоплення, а якщо до цього додаються ще й негативні аспекти, асоційовані зі старістю, це може привести до формування геронтофобії.

Цікаво, що в ліберальній Європі активно захищаються права різних соціальних груп, включаючи людей за віковими ознаками. Антидискримінаційні норми, встановлені Європейським Союзом і Радою Європи, забороняють ставитися до осіб з упередженням на основі їхнього віку чи інших характеристик. Ці норми поширюються на сфери праці, надання послуг та доступу до ресурсів. Наприклад, у Швеції та інших країнах Європи законодавство охороняє людей від дискримінації за віком у навчанні, працевлаштуванні, житлових питаннях тощо. Проте зазвичай закони не перешкоджають використанню сатири, гумору або художнього зображення персонажів похилого віку, якщо це не призводить до образ конкретних осіб. Водночас, зображення, наприклад, актора на сцені в сатиричному контексті з елементами старіння, може викликати негативну реакцію в суспільстві з моральної точки зору, хоча юридичних наслідків це не несе.

Цілком очевидно, що у літньому віці, поряд із зниженням фізичних можливостей, можуть відбуватися певні трансформації в інтелектуальних, поведінкових, психологічних та моральних аспектах. Проте варто підкреслити, що ці зміни не є неминучими для кожної людини.

Трамп, у своїй поведінці, наочно виявляє поєднання старечої недоумкуватості з дитячою безтурботністю. У народній мудрості це чудово описується так: "Старий і малий — обидва дурні". Діти люблять все, що блищить, а Трамп жадає таких же "блискучих" досягнень, як Нобелівська премія та інші відзнаки. Він навіть не усвідомлює, що його фактично обманули, швидко вигадуючи і вручаючи йому так звану футбольну премію миру від ФІФА. Також варто згадати його захоплення безсмаковим оформленням Білого Дому, де він щедро використовує золоті елементи декору.

Є ще одна приказка: "Старе, як мале: що побачить, те й попросить". Це справедливо відображає спостереження людей, які найближче оточують чинного президента США. Той, хто останнім спілкується з ним, має найбільший вплив на його думки. Однак це триває до моменту, поки під час наступної розмови хтось інший не запропонує альтернативну точку зору, яку Трамп знову охоче прийме.

До негативних рис старечого віку належить так звана антероградна амнезія, тобто літня людина добре пам'ятає те, що було сорок років тому і не пам'ятає того, що сталося вчора чи тиждень тому. Наприклад, назвавши Зеленського "диктатором без виборів", Трамп вже за декілька днів цього не пам'ятає і на запитання журналіста, чи він таки вважає українського президента диктатором, відповідає: "Я таке сказав? Я не можу повірити, що сказав би таке. Наступне запитання". Прикладів заперечення того, що Трамп заявляв у минулому, не бракує, він навіть заперечує сутність законів, які підписував під час свого першого президентського терміну.

Для літнього віку притаманна особлива риса, яка насправді є психічною аномалією, — це безкінечне повторення ідей, що нагадує жувальну гумку. Наприклад, важко навіть уявити, скільки разів Трамп заявляв: "Якби я був президентом, війни б не було". Проте існують дані від Washington Post Fact Checker — однієї з найвідоміших служб перевірки фактів, що під час свого першого терміну (2017-2021) Трамп публічно збрехав 30 573 рази, що в середньому становить 21 брехню на день. Ситуація під час його другого терміну настільки заплутана, що навіть штучний інтелект не в змозі підрахувати, скільки разів Трамп стверджував, що зупинив вісім війн, або скільки разів він неправдиво говорив, що Байден надав Україні 350 мільярдів доларів (немов Зеленський виманив їх як солодощі), хоча насправді загальна економічна та військова допомога США Україні за часів Байдена становила лише третину цієї суми.

Є ще одна стара приказка, яка говорить: "Коли молодий - дурний, коли старий - ще дурніший". Хоча мудрість має багато форм, очевидно, що для того, щоб роками уникати сплати податків, залишатися непокараним після численних банкрутств, скоювати серйозні злочини і не потрапити за грати, необхідно мати не лише розум, а й певний талант шахрая. Продавати золоті Біблії та розкішні кросівки, накопичувати мільйони в криптовалюті, перебуваючи на президентській посаді, планувати отримання прибутків від ЗАЕС разом із загарбниками та навіть намагатися за безцінь викупити збанкрутілий російський Лукойл — це, безумовно, свідчить про особливу "мудрість" державного діяча найбільш потужної країни світу, яка, здається, має свої особливості.

Когнітивні зміни та інтелектуально-поведінкові риси (щодо Трампа термін "інтелектуальний" взагалі зовсім зайвий і недоречний) людини в похилому віці - це ціла велика енциклопедія, як би це сумно не звучало, деградації і вичерпування ресурсів фізичних і духовних людини, і що би там як, приклад Трампа демонструє, наскільки безсилими є законодавчі механізми запобігання потраплянню на найвищі щаблі влади злочинців і психічно та інтелектуально неадекватних людей. Таке явне божевілля виправдовують ідеєю: "Ну що ж ви хочете, це просто популізм". Попереду проміжні вибори до Конгресу США, на які в нас є певні надії, і зрештою американський політичний маятник за своєю звичкою має переміститися в інший бік, більш сприятливий для України, утім загальна тенденція легкого приходу до влади в демократичних країнах різних фріків не тішить щодо майбутнього людства.