Головатюк, Дондіков і Северенчук - втрати українського спорту внаслідок війни 2024 - Спортивні новини 24.

Велика війна в Україні досі триває... А це означає, що ворог забирає життя найкращих та наймужніших українців. Із 2014-го року бойові дії забрали життя не одного українського спортсмена, тренера чи уболівальника, але у 2024-му році ці втрати стали ще більш колосальними.

Сотні спортсменів назавжди закарбуються в нашій пам'яті, десятки з них зазнали травм різного ступеня тяжкості. Більше 30 атлетів пройшли через російське полон, а деякі з них досі залишаються в captivity.

Читайте також: У Запоріжжі внаслідок російського авіаудару загинули двоє українських хокеїстів.

24 Канал пригадує імена тих, хто зробив свій внесок у розвиток українського спорту, але їх життя обірвалось у 2024-му році. Тепер вони зможуть радіти перемозі України у війні лише із небес.

Важливо! У жовтні 2024 року президент НОК України Вадим Гутцайт повідомив кількість загиблих українських спортсменів. На той момент близько 500 українських атлетів і тренерів загинули у війні проти Росії, а понад 3000 представників спорту захищають Україну на фронті.

Роман Головатюк / Зображення з Facebook Pride Martialarts Club

У вересні 2024 року Роман Головатюк планував відзначити своє 29-річчя, однак не дожив до цього свята всього трохи більше ніж місяць. 29 серпня 2024 року життя українського кікбоксера раптово закінчилось...

Роман завершив свою кар'єру в спорті в момент, коли Росія розпочала широкомасштабну агресію проти України, і, ставши добровольцем, вирушив захищати рідну землю. Головатюк приєднався до підрозділів Сил спеціальних операцій.

Тепер заслужений майстер спорту України Роман Головатюк назавжди залишиться у віці 28 років!

Валентин Дондіков / Зображення Одеської обласної державної адміністрації

6 квітня 2024 року паралімпійський спорт України зазнав тяжкої втрати. У боях на Херсонщині загинув майстер спорту міжнародного рівня та тренер паралімпійської команди України з кульової стрільби Валентин Дондіков.

На Паралімпіаді-2020, що проходила в Токіо, спортсмени під керівництвом Дондікова здобули для нашої держави шість паралімпійських медалей. Валентин мав потенціал виховати ще безліч українських чемпіонів, але в березні 2022 року вирішив стати на захист своєї батьківщини від жорстокого агресора.

Багаторазовий чемпіон України служив на посаді командира протитанкового взводу. Колишній спортсмен здійснив чимало виїздів на бойові завдання та навіть поміж ними встигав навчати особовий склад. 19 березня захисник України відсвяткував свій 41-й день народження, але вже менше, як за місяць його життя обірвала Росія.

12 квітня 2024 року на Одещині попрощалися з майстром спорту зі стрільби Валентином Дондіковим.

Андрій Куценко – справжній патріот своєї країни, який, коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, вирішив повернутися з Італії до України. Він став добровольцем у Збройні сили України та протягом двох років служив у 47-й окремій механізованій бригаді "Маґура".

У мирний час Андрій Куценко, уродженець Львівщини, активно займався велоспортом. На його рахунку були численні чемпіонські титули на національному рівні, а також призові місця на міжнародних змаганнях у складі збірної України. Він присвятив 10 років (з 2006 по 2016) службі у синьо-жовтій національній команді, беручи участь у чемпіонатах Європи та світу. Завдяки своїм досягненням, Куценко здобув звання майстра спорту України міжнародного класу.

3 липня 2024 року колишній спортсмен загинув під час бою. Андрію Куценку було лише 34 роки. 9 липня у місті Жовква, що на Львівщині, відбулось прощання із полеглим захисником України.

Родина Симанюків / Фото з архіву сім'ї

8 липня 2024 року українці знову стали жертвами жорстокого ворожого нападу. Столиця виявилась під атакою, внаслідок чого 33 особи загинули, а більше ніж 100 отримали поранення різного ступеню тяжкості. Крім того, було знищено 129 будівель.

Росія забрала життя майже всієї родини Симанюків. Мати Зоряна разом зі своїми двома малими дітьми — 10-річним Максимом та 8-річною Анастасією — опинилися під руїнами, і, на жаль, не змогли вижити.

Мрія Максима так і залишилася нездійсненою. Хлопець, котрий займався карате в клубі "Чемпіон", мріяв приєднатися до футбольної секції. А його сестра Анастасія відвідувала заняття з художньої гімнастики під наглядом Валентини Панченко в ДЮСШ №20.

Максим і Анастасія мають потенціал стати новими олімпійськими чемпіонами в майбутньому, але Росія відібрала у них найцінніше – їхнє життя.

Ігор Северенчук / Фото з архіву Оброшинської територіальної громади

Ще одним колишнім атлетом, який віддав життя за свою батьківщину, є Ігор Северенчук. Він розпочинав свій шлях у СДЮШОР львівських Карпат. Северенчук також грав у дублюючому складі ФК Говерла. Після завершення кар'єри в спорті перейшов до підприємництва.

Ігор Северенчук міг би далі займатись справою життя та допомагати військовим у тилу, але любов до Батьківщини взяла гору. Навесні 2022-го чоловік доєднався до лав 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади та став головним сержантом десантно-штурмового взводу.

Екс-футболіст активно долучався до оборонних боїв у Торецьку та Довгенькому. Ігор також відігравав ключову роль у витісненні окупантів з Лиману та Ізюму. Незважаючи на отримані травми, він не залишав своїх товаришів і щоразу повертався до них на фронт.

Важливо! За час служби Ігоря Северенчука нагородили орденом "За мужність" III ступеня, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест", нагородою "Незламним героям російсько-української війни", відзнакою "Хрест пошани", нагрудним знаком "За військову доблесть" та відзнакою командира оперативно-тактичного угрупування "Лиман".

Ігор Северенчук відвідав навіть російські території. Свій фінальний бій борець з Львівщини провів 13 серпня 2024 року неподалік села Погребки, розташованого в Курській області. Герою України виповнилося всього 31 рік. У нього залишилися дружина, син, батьки та брат.

Роман Гаврилюк / Зображення Першого каналу новин в соціальних мережах

Роман Гаврилюк – це герой України зі спортивного світу, який повернувся додому з гордістю. Він був палким прихильником бігу і неодноразово здобував перемоги на чемпіонатах України, а також успішно виступав на аматорських змаганнях.

Невдовзі після завершення активної спортивної кар'єри, легіонер з Сумської області, Роман Гаврилюк, вирішив присвятити себе тренерству. Він розпочав свою діяльність у Федерації тріатлону України та став наставником команди "Дмитрук Лучеськ Напівмарафон".

Незважаючи на свою пристрасть до бігу, Гаврилюк вирішив взяти участь у бойових діях. 17 травня 2024 року російські окупанти забрали життя українського чемпіона, тренера, відданого чоловіка та батька.

Роман Заєць / Зображення від Федерації гандболу України

27 вересня 2024 року український гандбол пережив важку втрату. У боях на Донеччині загинув Роман Заєць – спортсмен з клубу СКА-Львів, який не раз здобував перемоги на Універсіадах Львівщини. У 2015 і 2017 роках він став призером Універсіад України.

Талановитий спортсмен воював у складі 5-ї окремої штурмової Київської бригади Сухопутних військ. Роман разом із побратимами брав участь у бойових діях під Сіверськом, Лисичанськом, Вуглегірськом та Майорським. Також 5-та ОШБ Сухопутніх військ воювала за Бахмут.

Даниїл Єгоров / Фото Федерації академічного веслування України

28 жовтня 2024 року Україна втратила члена національної збірної з академічного веслування, Даниїла Єгорова, який представляв країну з 2016 по 2024 рік. Після зупинки своєї спортивної кар'єри він вирішив стати на захист батьківщини. Даниїл служив у полку Азов і був удостоєний кількох нагород за свої заслуги.

Окупант вбив Єгорова, який пожертвував веслуванням заради захисту країни, поблизу селища Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області. Даниїлу було лише 24 роки.

Спортивна кар'єра хлопця була доволі успішною. За час проведений у спорті Даниїл став бронзовим призером юніорського чемпіонату Європи (2017) та володарем "срібла" чемпіонату Європи-2019 серед молоді віком до 23-х років.

Богдан Тітов та Максим Брагін / Колаж ФХУ

6 грудня Росія здійснила атаки на Запоріжжя, використовуючи керовані авіабомби. Ця трагедія забрала життя двох хокеїстів - Богдана Тітова та Максима Брагіна. Обидва гравці представляли аматорський клуб "Аврора". Тітов виконував роль капітана команди, тоді як Максим не лише грав у хокей, але й активно займався вихованням молодих талантів у місцевій дитячо-юнацькій спортивній школі.

Ворожий напад обірвав їхнє життя на порозі 27-річчя.

Також у 2024-му році український спорт втратив Сергія Сухарєва, який спеціалізувався на спортивному орієнтуванні та мав звання майстра спорту, колишнього гандболіста Мотора Михайла Цапа, чемпіона світу з карате Олега Новікова, призера чемпіонату України з дзюдо Даніеля Класса та ще велику кількість майбутніх чемпіонів, чинних призерів та спортсменів із різних видів спорту.

Не тільки українські спортсмени віддали життя за свободу своєї країни. Величезна кількість футбольних фанатів, починаючи з 2014 року, замінила свої фанатські атрибути на зброю. На жаль, багато представників ультрасів повернулися додому лише в цинкових трунах. Серед них — вболівальники київського Динамо, львівських Карпат, донецького Шахтаря та інших українських клубів.

Серед загиблих героїв України є також рідні та близькі до українських спортсменів. Наприкінці листопада надійшла трагічна новина про смерть Дмитра Твардовського, батька голкіпера донецького Шахтаря Дениса Твардовського. Його пам'ять вшанували хвилиною мовчання перед поєдинком Шахтар - Рух. Воротар "гірників" не зміг стримати сліз у цей важкий момент.

Загиблі українські атлети, їх сім'ї та прихильники / Зображення з соціальних мереж та спортивних федерацій.