Гевко: Незабаром США зустрінуться лицем до лиця з Китаєм | Еспресо

Політичні події останніх тижнів все більше проявляють реальні масштаби нашої війни -- не тільки пряме зіткнення Росії та України, а протистояння Сходу і Заходу, зокрема США та Китаю

Все більше стає очевидним, що ця війна має багатогранний характер, і кілька сил та сторін переслідують свої власні цілі. Наприклад, для Путіна існує конкретне завдання "на місцях" — відновити території, які колись були частиною СРСР, а також втілити свою особисту неприязнь до українців. Він сприймає їх як загрозу, яка переслідує його протягом усієї політичної кар'єри — від прикладів того, як слід поводитися з автократами і диктаторами, до образливих футбольних пісень, що його зневажають.

Проте існує ще один важливий аспект — суперництво між Китаєм та США, яке розпочалося на фоні подій в Україні. Війна між Україною та Росією стала майданчиком для втілення амбіцій обох країн. Я практично впевнений, що перед початком масштабного вторгнення Путін звертався за консультаціями до Китаю та отримував його підтримку. Це, безумовно, надало йому додаткової впевненості та відчуття надійності, а не базувалося на неправдивих звітах його спецслужб.

Путін завжди відчував страх перед Заходом, а Китай надав йому певну впевненість. При цьому не варто звинувачувати Китай у якомусь особистісному ворожнечі до України — це зовсім не так. Вони просто використали вже наявні можливості. Взяли під контроль Путіна та Росію і проклали шлях у потрібному їм напрямку.

Як справедливо зазначив нещодавно один китайський високопосадовець у відповідь на звинувачення в підтримці війни та Росії, якщо б ми дійсно надавали всебічну допомогу Росії, конфлікт вже давно завершився б. Проте Китай підтримує Росію лише в тій мірі, яка є вигідною для нього, а не в тій, що потрібна Москві. Він також не дозволяє Заходу, зокрема США, знову залякати Путіна, підкреслюючи: "Не бійтеся, ми на вашому боці".

Ознайомтеся також: Причини відсутності перемир'я.

І в цьому плані, як не парадоксально, Путін добився набагато ефективніших дипломатичних здобутків, аніж Зеленський, при робив це мовчки й не кричав на кожному куті. Поки наш організовував саміти миру у Швейцарії й попідписував з кожною країною по три договори про вічну співпрацю, любов і дружбу, їхній заручився підтримкою двох мільярдних країн, одна з яких друга економіка світу, а інша -- четверта. Ми чомусь легковажно вважаємо Індію просто додатком до союзу Росії з Китаєм, а це, на секундочку, четверта економіка світу, одразу після Німеччини. Підписав реальну військову угоду про співпрацю з Північною Кореєю й одразу отримав солдат на допомогу. Не словом, а ділом, так би мовити. Так, нашим прапором махають на концертах Імеджін Дреґонс, це справді мило, але цим не відігнати ворожі дрони з лінії зіткнення.

І попри всю нестабільну і відверто дратівну природу Трампа -- він перший і поки що єдиний пробує відігнати Китай та Індію від Росії, щоб ослабити Путіна і знову повернути йому страх Заходу. Він зіграв з Мєдвєдєвим у ядерного "чапаєва", тисне на Індію, виглядає, що паралельно ведуться і якісь кулуарні перемовини з Китаєм.

Бо прикол у тому, що перш ніж робити Америку ґрейт егейн, саме Америка і країни західної Європи зробили ґрейт Китай, розвиваючи його економіку і перенісши всі свої виробництва. До цього часу усі інші політичні лідери Заходу включно із Байденом просто мовчки спостерігали за зближенням Росії, Китаю та Індії й лише додавали нам ще трохи ракет до петріотів.

Ознайомтеся також з темою: Переговори між Путіним і Трампом. Наслідки для України.

І виглядає, що перша частина цього кривавого балету поволі добігає свого завершення. Далі дві сторони або знайдуть шлях до компромісу, або ж перейдуть до особистого конфлікту, вже без посередників. Тому кричати, що "цей рудий комік намагається зруйнувати нашу священну боротьбу за незалежність до останнього українця" - тепер дещо абсурдно, адже "рудий комік" вже веде свою власну війну і намагається з нею впоратися. Наразі, саме тут, в Україні, зосереджено ключ до подальшого розвитку подій.

У ситуації, коли великі держави з численними населеннями та потужними економіками зіштовхуються внаслідок тектонічних зрушень, залишатися посередині, навіть якщо ти міцний, як базальт, — це дуже нерозумно, адже нас рано чи пізно зітруть. Краще знайти спосіб відскочити вбік і знову знайти спокій на зеленій траві, насолоджуючись теплом сонця і відчуваючи, що нічого поганого з нами не станеться.