Футбол може спасти лише Вальверде. 11 висновків після поєдинків Ліги Європи.

Блогери часто жартують, мовляв: "Цей матч варто демонструвати дітям у футбольних академіях як приклад того, як не слід грати". Я ж піду ще далі: серія пенальті між "Лаціо" та "Буде-Глімт" повинна бути показана всім працівникам різних професій, адже це яскравий приклад того, як не потрібно виконувати свою роботу. Без перебільшення, це була найгірша серія пенальті, яку я коли-небудь спостерігав. П'ять невдалих спроб з десяти — це вже серйозно, а те, як вони були пропущені, просто шокує. Жодного вражаючого сейва від воротарів: вони не дотягувалися до м'ячів, але й не потребували цього, адже удари летіли або над воротами, або мимо. Це справжня катастрофа для футболу. Але, якщо говорити про це вечір Ліги Європи, такі ситуації були не єдиними...

Далі - міркування про учорашні матчі другого за статусом єврокубка та їхніх учасників.

1. Матчі "Тоттенгема" перестали бути веселими. Авжеж, це сумнівний критерій оцінки команди, проте у випадку "шпорів" - цілком доречний. У минулому сезоні лондонці регулярно втрачали очки та проводили досить багато геть невдалих з точки зору рахунку матчів, та всі казали: "Але ж вони грають добре, їх поєдинки - видовищні, хочемо й далі дивитися на таку команду". І що маємо тепер? Криза результатів та криза гри. Якби не пенальті, поєдинок "Айнтрахта" та "Тоттенгема" обмежився б показником менше ніж у двійку xG. Багато боротьби у центрі поля, мало пасів у небезпечні зони та усього лише декілька справді класних моментів на дві команди. Звісно, тут є і провина "Айнтрахта", але ж не він у цій парі повинен бути головним шоумейкером. Він і не хотів. А "Тоттенгем" просто не зміг. Шкода, але тепер вже точно: "шпори" більше не є тими, матчі яких можна вмикати заради видовища.

2. Протягом усього матчу ключові моменти "Тоттенгема" стали результатом помилок голкіпера суперника. І тут не можна вжити стандартну фразу "змушували помилятися". Обидві помилки воротаря стались під час виходів. Причому подач у штрафний майданчик не було багато (лише 16, тоді як "Айнтрахт" виконав рівно вдвічі більше - для порівняння). В одному випадку голкіпер вийшов і зіткнувся з опонентом, що призвело до пенальті; в іншому ж - не зміг дотягнутися до м'яча, і Ромеро не зміг реалізувати свій шанс. Якби не ці моменти, можна було б стверджувати, що німці вдалось майже ідеально нейтралізувати всі спроби англійців у атаці. Після 75-ї хвилини "Тоттенгем" програв 0:7 за ударами, коли "Айнтрахт" вже атакував усім складом. Іншими словами, ніякої контргри. Результат є, але коли навіть найсильніша лінія - атака - не може проявити себе проти кризового суперника... Яку стратегію обрати "Тоттенгему" у фіналі? Як здобувати голи? Сумнівно, що суперники будуть так само щедрі, як воротар "Айнтрахта" вчора.

3. Триматися за Постекоглу немає сенсу. Він, безумовно, має певні навички тренера, але складається враження, що "Тоттенгем" втратив два роки під його керівництвом. Що ж змінилося за цей час? Лідери команди стали старшими, нові гравці не змогли проявити себе по-справжньому, результати залишають бажати кращого (команда опинилася на рекордно низькому місці в таблиці АПЛ), а якісний футбол так і не був налагоджений... Хоча я розумію, що травми та різкий спад форми деяких гравців вплинули на ситуацію, це не є підставою ігнорувати загальні проблеми. Яке ж основне досягнення Постекоглу за ці два роки в Англії? Якщо команда виграє ЛЄ, це буде позитивним результатом, але що якщо ні? Коли немає ані гри, ані результатів, ані сприятливої атмосфери всередині команди, яка могла б забезпечити успіх у майбутньому, триматися за тренера просто немає сенсу. Якщо за два роки нічого не вийшло, навряд чи щось зміниться в найближчому майбутньому. Я не хочу ставити хрест на Анге, але схиляюся до думки, що його англійський етап кар'єри є невдалим.

"Атлетік" протягом 180 хвилин намагався виступити в ролі "зворотного інженера", ретельно аналізуючи захисні структури "Рейнджерс". В результаті, хоч і з великими труднощами, команда змогла досягти успіху, проте довгий час чекала на свій перший гол — більше трьох повних таймів. За цей період "Атлетік" створив більше трьох якісних можливостей, згідно з показником xG. Були скасовані голи, не вдалося реалізувати пенальті, а воротар суперників неодноразово ставав героєм матчу... Однак команда все ж дотиснула опонента, адже різниця в класі була очевидною. У складі "Атлетіка" грав футболіст, який став автором гола у фіналі Євро, тоді як його опоненти на полі мали зовсім інший статус: один з них жодного разу не потрапляв до збірної, незважаючи на свій вік, а інший не грав за національну команду в офіційних матчах протягом трьох років. Якби "Атлетік" реалізував хоча б один з трьох своїх моментів, то загалом виграв би з рахунком 5-6. Проте, з боку ситуація виглядала б як "О, була інтрига!" — насправді ж її не було.

5. Шкода, що "Рейнджерс" дійшов так далеко: на його місці могла б бути якась щонайменше більш цікава, в ідеалі - більш сильна команда. Шотландці завдали 6 ударів по воротах суперника протягом перших 135 хвилин протистояння, у площину - 0. Та навіть центр поля майже не переходили... І це свідоме рішення: "Атлетік" не з тих, хто любить затиснути опонента у його штрафному майданчику. Просто "Рейнджерс" не хотів грати. Так, це був свідомий план, але у Шотландії він вже не спрацював, команду возили - і вона привезла його ж у Іспанію. Коли пропустила, заграла веселіше та навіть створила 1.5-2 моменти для порятунку, але й цього замало, коли ти повинен атакувати всім складом, щоб уникнути поразки. У підсумку ані гарної атаки, ані надійної оборони... Якби у чвертьфінал пройшов "Фенербахче" Моурінью, хоча б були б емоція та градус, якщо б пощастило - непоганий футбол. "Рейнджерс" - найбільше розчарування стадії.

6. Команда "Буде-Глімт" не має шансів на успіх у півфіналі, адже її конкурентоспроможність обмежується лише домашніми матчами. У Норвегії вони здобули 9 перемог з 10 можливих у європейських турнірах, тоді як на виїзді лише 2, хоч спроб було стільки ж. В усіх зустрічах "Буде" демонструвала значно кращу гру вдома, ніж на чужих полях. Ситуація у плей-оф взагалі смішна: 3 виграші вдома та жодної перемоги на виїзді. У наступному раунді "Буде" змагатиметься з "Тоттенгемом", причому перший матч відбудеться в Англії. Якщо команда не змогла виграти на стадіонах "Твенте" та "Олімпіакоса" (обидва матчі закінчилися з рахунком 1:2 на їхню користь), то що ж буде в Лондоні? Якщо "Тоттенгем" здобуде перемогу з рахунком 3:0 або 4:0 у першій грі, жодне штучне покриття в Норвегії не врятує їх. Я сумніваюся, що команда зможе вистояти в столиці Англії. Вони, напевно, почнуть домашній матч з відставанням у декілька голів. Я щиро вітаю хлопців з їхнім досягненням, але для команди, яка не вміє грати на виїзді, участь у півфіналі виглядає доволі сумнівно.

7. "Лаціо" пропустив гол в ОТ та вилетів через те, що грає у занадто романтичний футбол. Результативна атака "Буде-Глімт" - це простий навіс. Але йому передувала спочатку невдала спроба через дриблінг вийти в атаку (навіщо за комфортного рахунку ризикувати втратою на власній половині?), а потім відмова футболістів у штрафному майданчику просто винести м'яч якомога подалі (намагалися зберегти його, щоб вибігти в атаку). Тобто "Лаціо" за рахунку 3:0 справді бажав забити вчетверте в першу чергу, а відіграти на нуль - лише у другу. Команду можна похвалити за такий підхід. Цей футбол привів її у чвертьфінал, допомагає сенсаційно претендувати на вихід до ЛЧ у Серії А - але конкретно учора він вартував "Лаціо" участі у півфіналі турніру. Для тренера Бароні робота у Римі - найбільш відповідальна у кар'єрі, це вища точка для нього поки що. Тому він і не відчув момент, коли треба було переключити команду на оборонний режим: забракло досвіду.

8. "Манчестер Юнайтед" та "Ліон" провели жахливі овертайми. Хоча часом це навіть весело, коли одна команда перемагає, а потім інша, футбол насправді вимагає більшої витонченості. У центрі гри лежать такі аспекти, як цінність голу, важливість переваги в рахунку і чисельній силі на полі... І обидва клуби, здається, не звертали на це уваги. Пропустити два голи, граючи в більшості, — це справжній провал. Кожного разу, коли я дивлюсь матч "МЮ", мені здається, що гірше грати в позиційному нападі не можна, але невдовзі виявляється, що можливо і гірше. Команда здатна на ефективні атаки лише через контратаки, але іронічно, саме вона найбільш вразлива до них. Щодо "Ліона"... Англійці займають нижчі позиції в таблиці АПЛ, вони не показують результатів, а що важливіше - не демонструють гри, тому пропустити від них три голи — це справжній сором. І зробити це за сім хвилин, ще й у позиційній обороні, — справжня історія для "Місії нездійсненна". На фоні таких жахливих виступів команд у грі без м'яча мені просто не залишається кого хвалити.

9. Насправді, команди під керівництвом Фонсеки ніколи не відзначалися сильною психологічною стійкістю. Як "Шахтар", так і "Рома", "Лілль" і "Лаціо" часто зазнавали поразок, якщо щось йшло не так, як планувалося. Це, звісно, пов'язано з тим, що сам Фонсека є досить обмеженим тренером. Він має глибокі знання тактики і може навчити команду ефективно атакувати на високому рівні, особливо в своїх лігах, проте не володіє альтернативними стратегіями і не здатний "запалити" гравців під час матчу. У найуспішніших матчах його підопічні легко справляються з суперниками, в той час як у невдалих іграх через відсутність запалу поступаються без шансів, оскільки з самого початку не можуть знайти свою гру. Наприклад, "Ліон" міг би зберегти перевагу у два голи, якби Фонсека працював на цій посаді довше, адже гравці були б впевненішими і спробували б контролювати м'яч. Але наразі це не команда португальця – саме тому вони пропустили перший (третій у матчі) гол, а далі вже відбувся ментальний зрив.

10. Можливо, УЄФА слід розглянути можливість проведення матчів Ліги Європи та Ліги Чемпіонів у різні тижні. Після реформування турнірів клуби, які грають у ЛЧ, перестали опинятися у ЛЄ, що призвело до зниження рівня другого за престижністю кубка. Це зниження настільки суттєве, що після матчів Ліги чемпіонів важко зацікавитися переглядом зустрічей у четвер. Причина полягає не лише у кількості індивідуальних помилок, а скоріше у недостатній організації гри команд, які не знають, як діяти на полі. Наприклад, "Рейнджерс" виглядають як пасажири, "Айнтрахт" не в змозі забити навіть команді з нижньої частини таблиці АПЛ, а "Ліон" демонструє незрозумілі дії, пропускаючи три голи за сім хвилин. Якби не зміни в турнірах, то лише "Атлетік" мав би шанси на півфінал. "Манчестер Юнайтед", "Тоттенгем" та "Буде-Глімт" зазнали б поразок від таких команд, як "Боруссія" чи "Ювентус". Раніше це було б просто недопустимо. Наразі ж різниця між матчами Ліги Чемпіонів та Ліги Європи стала вражаючою. Спостерігати за виступами "МЮ" в тиждень без ЛЧ було б набагато легше.

11. У нас є цікава ситуація: у півфіналі змагання лише одна команда демонструє справжній футбол, і це колектив тренера Вальверде. Нагадаю, що його звільнили з "Барселони" частково через те, що команда виглядала не найкращим чином на полі (футболісти навіть запитували один в одного під час перерви, що ж вони роблять у грі). І ось він повернувся до Більбао і довів цей клуб до таких висот. Далі на нього чекає кризовий "МЮ" (у "Атлетіка" одна з найкращих оборон у Ла Лізі — забити три голи за останні сім хвилин цьому супернику буде важко), а потім — розрізнене "Тоттенгем" (вибач, "Буде", але за один матч у Норвегії перемогу не здобудеш). Особисто я не маю жодних сумнівів у тому, яка команда є найсильнішою з усіх, що залишилися. Було б цілком логічно, якщо саме вона підніме трофей через місяць. Якщо ж ні — це стане серйозним ударом по обличчю оновленої ЛЄ. Останніми роками цей турнір вигравали команди, які, хоч і не були ідеальними, але показували якісну гру. Інші ж не могли цього досягти, адже змагання серйозне — шанс на випадкового переможця дійсно невеликий.

Фінальна перемога "Тоттенгема" або "Манчестер Юнайтед" може суттєво знизити престиж турніру: це означатиме, що трофей може отримати команда, яка демонструє дуже слабку гру. Втім, є надія на Вальверде, який може стати рятівником. Уявіть собі: Вальверде – на допомогу футболу! Світ сповнений несподіванок...