Недешеве задоволення: скільки коштів Італія інвестувала в проведення Олімпійських ігор-2026.

6 лютого в Мілані відриваються 25-ті зимові Олімпійські ігри. Чому італійцям не вдалося організувати "майже безкоштовну" Олімпіаду і на яких локаціях змагатимуться спортсмени?

Після численних скандалів, пов'язаних з корупцією та допінгом, а також величезних перевитрат і відкритого піару диктаторських режимів, Міжнародний олімпійський комітет (МОК) переосмислив свої підходи до визначення міст-господарів олімпійських ігор. Тепер акцент робиться на наявність вже готової інфраструктури, що, у свою чергу, має на меті зменшити мільярдні витрати на проведення цих змагань.

Першими змаганнями, що відбулися за новими принципами відбору, стали літні Олімпійські ігри 2024 року, які пройдуть у Парижі. Здавалося, що у Франції є достатня кількість аеропортів і спортивних споруд — від футбольного стадіону Stade de France до тенісного Roland Garros. Однак, навіть французька сторона перевищила запланований бюджет, пояснюючи це витратами на покращення інфраструктури.

Milano-Cortina 2026 мали б стати прикладом економних ігор. Виглядало так, що Італія з розвиненими гірськолижними курортами зможе якісно і недорого провести спортивну подію чотириріччя. Проте бюджети зросли, будівництво затягнулося до відкриття, а експерти назвали Олімпіаду "ярмарком марнославства".

Чи вдалося Італії вирішити складні питання? Які причини, що стали підставою для того, щоб назвати Мілан і Кортіну логістичними катастрофами? Чи зможуть прибутки від азартних ігор підтримати економіку країни?

Відбір організатора Олімпіади підтвердив проблему перевитрат і зафіксував тенденцію: із збільшенням сум кількість міст-претендентів зменшується.

На початковому етапі до Ігор-2026 проявили інтерес сім міст-кандидатів: Калгарі (Канада), Грац (Австрія), Саппоро (Японія), Сьон (Швейцарія), Ерзурум (Туреччина), Стокгольм - Оре (Швеція) та, звісно, Мілан - Кортіна-д'Ампеццо.

Ерзурум виключили через невідповідність вимогам, а з наближенням дати фінального голосування інші кандидати почали "давати задню". Грац відмовився через низьку підтримку мешканців та високі витрати. Проти виступили жителі Калгарі та Сьона. Саппоро відкликало заявку після сильного землетрусу.

Побоювання цих міст виправдані: у 2020 році вчені Оксфордського університету порахували, що Олімпіада - надто дороге задоволення. Середній рівень витрат, пов'язаних із спортом, сягає 12 млрд дол., не пов'язаних - у кілька разів більший. Середнє перевищення кошторису літніх ігор становить 213%, зимових - 142%.

Прихильники проведення Ігор у теперішньому форматі стверджують, що це виправдано, адже великі інвестиції потім окупаються через доходи від туризму. Однак, експерти одностайні у своїй думці: ці заяви не витримують критики, оскільки витрати залишаються надто високими. "Бюджети Олімпійських ігор слугують, скоріше, лише базовим мінімумом, найменшою часткою усіх витрат", - зазначив професор Олександр Будзьє.

Вибирали між Італією і Швецією: у 2019 році з перевагою 13 голосів перемогла заявка Мілана - Кортіни. У МОК віддали перевагу Італії, пам'ятаючи про успішну зимову Олімпіаду-2006 у Турині. Ігри-2026 стануть для країни четвертими, а для Кортіни - другими. У Швеції літня Олімпіада проходила лише у 1912 році.

До того ж, змагання в Доломітових Альпах декларувалися італійцями як "майже безкоштовні", тобто з кишень платників податків обіцяли взяти дуже мало. Та й МОК проголосив Олімпіаду-2026 першими зимовими іграми, де повністю реалізовані реформи із скорочення витрат. Ці плани провалилися.

Скорочення витрат на Олімпійські ігри передбачає, що країна, яка приймає змагання, вже має велику частину необхідної інфраструктури. У цьому випадку основним завданням буде модернізація існуючих об'єктів або створення економічних тимчасових споруд.

Зимові Олімпійські ігри, з огляду на обмежену кількість спортивних дисциплін, є менш витратними. Саме тому бюджет Олімпіади Milano-Cortina-2026 склав 1,36 млрд євро, що є значно менше в порівнянні з витратами на Сочі-2014 та Пекін-2022, які перевищили десятки мільярдів доларів. З цієї суми 243 млн євро планувалося інвестувати у спортивну інфраструктуру, а решта коштів піде на поточні витрати.

Згідно з планами, Міжнародний олімпійський комітет повинен компенсувати 1 мільярд євро, тоді як регіон Ломбардія виділить 211 мільйонів євро, а провінції Тренто і Больцано - 130 мільйонів євро. Державні витрати на безпеку, які складають 402 мільйони євро, також ляжуть на плечі уряду.

Це був задум, сформований у 2019 році, коли ще не відбулися коронакриза, початок масштабного конфлікту в Україні та геополітичні потрясіння, що призвели до зростання цін на сировину. Також тоді не було управлінського безладу в Італії. До квітня 2025 року бюджет зріс до 1,7 мільярда євро.

Оновлена сума не містила витрат на деякі масштабні об'єкти, які профінансували з приватних джерел. Зокрема - на будівництво санно-бобслейної траси в Кортіні, хокейної Santa Giulia Arena в Мілані, автомобільних та залізничних доріг.

На момент початку змагань попередня оцінка бюджету становить не менше 3,5 млрд євро. Ця цифра включає 98 проектів, з яких 47 мають безпосереднє відношення до Ігор. Проте, згідно з інформацією від інфраструктурної компанії Simico, кожен четвертий із запланованих проектів не вдасться завершити вчасно до старту змагань.

Водночас оновлені оцінки S&P Global Ratings свідчать, що на організацію Ігор (включно з логістикою) пішли 5,7-5,9 млрд євро - близько 0,3% ВВП Італії.

Агентство зазначає, що нинішні витрати є нижчими в порівнянні з витратами на попередні зимові Олімпіади та інші масштабні події в Італії, такі як Експо Мілано 2015 року, що обійшлося у 12 мільярдів євро.

Церемонія старту Ігор відбудеться на легендарному стадіоні San Siro в Мілані, де свої матчі проводить як AC Milan, так і Inter. Цей стадіон відзначає своє століття, а його значна реконструкція була завершена наприкінці 1980-х років. Хоча з того часу проводилися деякі невеликі оновлення, клуби Milan та Inter дійшли висновку, що настав час знести старий стадіон і звести новий.

Процес затвердження проєкту будівництва розпочався значно раніше, ніж Ігри. Існувала ймовірність, що стадіон могли б збудувати до початку Олімпіади, однак спершу довелося внести зміни в проєкт, а згодом на заваді стали пандемія та зростання витрат.

Врешті-решт, було прийнято рішення розпочати реконструкцію стадіону в 2024 році, однак її перенесли на період змагань, плануючи провести там церемонію відкриття і завершити роботи до 2028 року. Цей план не вдався. Архітектурна цінність стадіону була визнана історичною, і лише у вересні 2025 року клуби Milan та Inter досягли угоди про спільну покупку арени за 197 мільйонів євро.

На місці нинішнього паркінгу зведуть новий стадіон, і роботи з його будівництва заплановані на завершення у 2031 році. Близько 90% старої будівлі підлягає демонтажу.

Церемонія закриття Олімпійських ігор відбудеться на стадіоні в Вероні, який є античним амфітеатром і концертною площадкою, де з 1936 року щорічно проходить оперний фестиваль. Тут також відзначать відкриття Паралімпійських ігор. Для обох заходів було проведено ряд робіт, на які витрачено не менше 20 мільйонів євро. Основна мета цих змін - адаптувати арену для потреб спортсменів з обмеженими можливостями та забезпечити покращену систему безпеки.

Спортсмени мешкатимуть в олімпійських селищах. Оскільки в Мілані та Кортіні знаходяться лише 7 з 14 олімпійських споруд (інші розташовані в Лівіньо, Борміо, Антерсельві, Валь-ді-Ф'ємме та Вероні), спочатку планувалося створити всього шість селищ.

Проте наприкінці 2023 року було внесено корективи до проекту, що передбачає три селища (Мілан, Кортіна та Предаццо) та три готельних комплекси, більшість з яких вже були завершені. Основні витрати були зосереджені на селищах, загальна вартість яких становить приблизно 230 мільйонів євро.

У Мілані було зведено житловий комплекс на місці колишньої залізничної станції. Спочатку інвестиції склали 100 млн євро, але згодом знадобилося ще 40 млн євро для завершення проекту. Фінансування надав фонд COIMA. Після закінчення Ігор він має намір інвестувати додаткові 200 млн євро в перетворення цього комплексу на студентське житло.

У районі Кортіни було зведено тимчасове житло на 1 300 місць, вартість якого склала 36 мільйонів євро. Після проведення змагань ці споруди буде демонтовано. Спочатку адміністрація курорту висловлювала занепокоєння, що будівництво негативно вплине на екологію. Комплекс включає кілька адміністративних будівель та модульне містечко для спортсменів. Однак атлети висловлюють невдоволення через недостатню шумоізоляцію в своїх номерах.

Селище в Предаццо, де пройдуть змагання із стрибків з трампліна та лижного двоборства, побудували на території гірськолижної школи фінансової поліції. Після Ігор там житимуть і тренуватимуться курсанти. Вартість проєкту - 53 млн євро. Деякі збірні заздалегідь забронювали номери в готелях.

Серед спортивних об'єктів варто виокремити Santa Giulia Arena в Мілані та санний центр у Кортіні, з якими за рік до старту Ігор було найбільше проблем.

Створення хокейної арени, розрахованої на 16 тисяч глядачів, що після Олімпіади стане місцем для великих концертів і спортивних подій, зіткнулося з затримками через судовий позов. Громадська організація Ametista стверджувала, що процес ухвалення рішення щодо будівництва не був прозорим, а сам проект може завдати шкоди навколишньому середовищу.

Суд Ломбардії підтримав позицію міста, однак безцінний час був упущений. Менш ніж за місяць до початку змагань на Santa Giulia тривав інтенсивний процес будівництва.

У січні, під час проведення тестових заходів, два яруси арени були недоступні для відвідувачів. Сидіння були приховані чорним пластиковим покриттям, а цифрові екрани ще не були встановлені.

Перед двома останніми зимовими Іграми в Китаї та Південній Кореї організатори здійснювали тестові матчі на ковзанках за рік до старту змагань. У Мілані ж перші хокеїсти вийшли на лід лише за 28 днів до урочистого відкриття.

Окрім юридичних суперечок, будівельний процес зазнав затримок через пандемію та підвищення цін на матеріали. Спочатку приватні інвестори планували інвестувати 70 млн євро, але на початку 2025 року реалізація проекту була завершена лише на 40%, а витрати вже досягли 300 млн євро. Згодом виникла потреба в додаткових коштах у розмірі щонайменше 60 млн євро.

Санний центр у Кортіні приймав змагання на Олімпіаді-1956, але до цьогорічних Ігор його необхідно було оновити. Спочатку уряд виділив на реконструкцію 50 млн євро, але згодом виявилося, що вартість робіт має бути удвічі більшою.

Затримки в будівництві досягли таких масштабів, що МОК обрав резервним об'єктом американський Лейк-Плесід. Замість стартових 50 млн євро на проєкт пішли щонайменше 118 млн євро. У березні 2025 року МОК сертифікував трасу. Змагальні заїзди в рамках Олімпіади почнуться 7 лютого.

На парк для лижної акробатики, в якому українці покладають великі сподівання на медалі, а також на Сніговий парк для сноуборду в Лівіньйо, було витрачено 46 мільйонів євро. Біатлонні змагання відбудуться в Антерсельві, відомому місці, що регулярно приймає етапи Кубка світу та чемпіонати світу. Оновлення цієї арени коштувало 52 мільйони євро.

Гендиректор оргкомітету Андре Варньє підтвердив, що витрати перевищили заплановані. Він зазначив: "Фінансова ситуація залишалася складною протягом кількох років. Наші витрати перевищили бюджетні призначення. Ми можемо вважати те, що зробили, значним досягненням". Варньє також додав, що на деяких об'єктах будівельні роботи триватимуть і під час проведення змагань.

На Олімпійські та Паралімпійські ігри було випущено 1,5 мільйона квитків, з яких більше мільйона вже знайшли своїх власників, що відповідає прогнозам. Найдоступніші квитки коштують 30 євро. Найдорожчими є квитки на фінал чоловічих хокейних змагань, ціна яких коливається від 400 до 1400 євро, тоді як вартість квитків на церемонію закриття становить від 950 до 2900 євро. Уряд сподівається, що на Ігри приїдуть понад 2 мільйони туристів.

У заявці на проведення Ігор-2026 організатори запевнили, що приділять особливу увагу економічній та екологічній стійкості. Проте Milano-Cortina 2026 не є першим проектом, де екологічні зобов'язання залишаються лише на словах.

Ніжна екосистема Альп зазнає серйозних викликів через нові підйомники, резервуари для штучного снігу та дорожню інфраструктуру. Траси, розташовані на середніх і низьких висотах, вимагатимуть покриття штучним снігом. Застосування снігових гармат та зростаюча кількість туристів можуть негативно вплинути на місцеві природні системи.

В епіцентрі дискусії опинилося зведення санної траси в Кортіні. Для того щоб звільнити територію, довелося зрубати дерева, яким понад 600 років. Це рішення викликало гнів у представників екологічних організацій.

Італійські ЗМІ давно попереджали про складні під'їзди до Кортіна-д'Ампеццо. За останній рік ситуація не покращилася: спортсмени скаржаться на довгі дороги до об'єктів. На логістичні труднощі звертають увагу і світові видання.

"Подорожуючи між олімпійськими об'єктами в Італії, варто не квапитися. Далекі відстані, вузькі шляхи та снігопади можуть перетворити вашу подорож на справжній виклик," - зазначає NYT, зауважуючи, що географічна складність цих Ігор, яка спочатку виглядала як перевага, може стати серйозною проблемою.

"Італія зробила "розгалужені Ігри", аби максимально використати наявні об'єкти і не витрачати багато коштів на нові, але так само країна мала б забезпечити своєчасний рух поїздів, літаків та автомобілів", - констатує видання.

Для переміщення офіційних осіб та VIP-гостей додали більше автобусів з нульовим рівнем викидів, поїздів та автомобілів. Вони перевезуть 1,5 млн людей. "Прагнучи поспіхом завершити роботи до початку Ігор, італійці перетворили вулиці на слалом з оранжевих конусів, де робітники одночасно фарбують пішохідні переходи, заливають бетон та встановлюють нові знаки", - резюмувало NYT.

Підготовка Італії до Олімпіади-2026 із самого початку була неідеальною. Затримки з будівництвом траси в Кортіні та хокейної арени в Мілані - апофеоз проблем.

"З економічної перспективи, якщо у вашому місті відсутня велика критий арена для хокею, не має сенсу подавати заявку на проведення Олімпійських ігор", - стверджує фахівець з економічних наслідків значних спортивних подій Віктор Метьюсон.

"Місцеві жителі та платники податків не раз заявляли, що вони не готові платити за веселу, але чужу вечірку. З огляду на відсутність громадської підтримки, країни, де мешканці мають мало впливу на цей процес, безумовно, будуть у кращому становищі для проведення Ігор, ніж країни з активною демократією.

"Частково саме через це МОК врешті-решт опинився перед вибором між Пекіном і Алматою для проведення Ігор-2022, тоді як FIFA вже завершила світові чемпіонати в Катарі та Росії і тепер планує організувати турнір у Саудівській Аравії," - зазначив експерт.

Тим не менш, за оцінками італійського Banca Ifis, Олімпіада-2026 може принести економіці Італії 5,3 млрд євро. Банк очікує 1,1 млрд євро доходів під час змагань від роздрібної торгівлі, готельних і туристичних послуг.

Ще 1,2 млрд євро надійдуть протягом 12-18 місяців після церемонії закриття завдяки зростанню туризму. Найбільшу частку - 3 млрд євро - очікують отримати в більш довгій перспективі завдяки модернізованим гірськолижним комплексам та оновленій туристичній інфраструктурі в північному альпійському регіоні.

На "здорову дозу допінгу" для ВВП країни очікує і міністр економіки Італії Джанкарло Джорджетті. Хоча ще два роки тому, на тлі проблем з підготовкою, він "жартував", що жалкує про підтримку заявки на Олімпіаду-2026.

"Значні події відкривають двері для масштабної активізації інфраструктури", - підкреслив міністр, говорячи про множинний ефект інвестицій, зокрема в сфері транспорту. Джорджетті також переконаний, що доходи від Ігор перевищать 5 мільярдів євро.