БОКЛАЧ: "Вищий дивізіон Франції - це неймовірно. Інтенсивність на полі просто вражаюча!"

Голкіпер французького клубу Нант Катерина Боклач поділилася своїми враженнями щодо виступів за команду та національну збірну України.

Товариська зустріч з Румунією (1:1) стала для мене важливим етапом. Я щаслива, що тренери довірили мені провести всю гру. Відчуття захоплення і енергії переповнювало мене. Мені було важливо висловити свою вдячність тренерам за їхню довіру і продемонструвати, що завжди готова прийти на допомогу в будь-який момент.

На початку відчула певне хвилювання, адже відповідальність за результат навіть у товариському матчі була відчутною. Кожен підсумок таких зустрічей залишає свій слід в історії команди. Проте, під час гри, коли м'яч опинився в моїх ногах, я змогла відпустити всі переживання. Я намагалася грати впевнено і спокійно, і з часом це хвилювання зовсім зникло. Я була впевнена у своїх навичках і знала, що можу їх продемонструвати.

Ми здатні і повинні перемагати такі команди. Проте, у нас були певні кадрові втрати, тож виходили не в найсильнішому складі. Щодо пропущеного голу, то ситуація була досить складною. Як би я не намагалася, на жаль, мені не вдалося б врятувати ворота.

Чи є конкуренція в клубі Нант? Безумовно, бажання грати завжди присутнє. Проте на даний момент я повністю задоволена своєю роллю в команді. Це ж перший дивізіон Франції, найвища ліга однієї з провідних європейських країн у жіночому футболі. Мені дуже приємно щодня тренуватися з спортсменками, які мають досвід виступів у таких престижних клубах, як Париж, ПСЖ та Монпельє. Інтенсивність занять на високому рівні, а досвідченість гравців вражає. Я відчуваю значний прогрес у своєму розвитку під час тренувань, тому перебування тут приносить мені справжнє задоволення.

Емілі Бернс, моя колега, зараз перебуває у відмінній формі. Їй 28 років, і я чула, що воротарки досягають свого піку пізніше, ніж польові гравці. Зараз вона справді на висоті, одна з кращих у нашому дивізіоні. Тому, визнаючи це, я абсолютно підтримую та приймаю цей факт. Більш того, я дуже вдячна за можливість працювати з нею.

Нещодавно вона отримала перший виклик до збірної Канади. Це топ-10 світу. І це показує її рівень. Ми взагалі з нею в теплих, дружніх стосунках - сестринських навіть. Вона завжди старається допомагати, вірить у мене, дає настанови. Звичайно, ми створюємо одна одній конкуренцію. Це точка росту для нас двох. Стараюся своїм перформансом підштовхувати її до розвитку, і так само вона робить для мене.

Тренери казали, що беруть мене з перспективою: якщо одного дня ми втратимо першу воротарку й вона перейде на вищий рівень, в інший клуб, то я зможу її замінити. Вони казали, що їм подобається мій профіль, що я молода й на свій вік круто розвиваюся. Завжди тримаю ці слова в голові. Я повинна бути тут і мати довіру від тренерів, щоб стати основним голкіпером.

З переходом у "Нант" я почала прогресувати в грі ногами. Тут зовсім інший стиль, ніж в Україні, де футбол більш вертикальний, побудований на довгих передачах, боротьбі й підборі. А тут футбол наближений до іспанського, дуже технічний. Усе йде через коротку, середню передачі. Усе побудовано на тактиці. Наш тренер Ніколя Шабо любить іспанський футбол і тікі-таку.

Ми регулярно тренуємося з польовими гравцями, використовуючи лише ноги. Наша тактика побудови гри від воріт не залежить від довгих передач чи вертикальних атак. Ми намагаємося дестабілізувати суперника, і ми, воротарі, активно беремо в цьому участь. Мені дуже подобається цей стиль футболу.

Тренер Андрій Дикань у національній збірній? Він для мене справжня легенда воротарського мистецтва. Можна навіть назвати його іконою нашої чоловічої команди. Мені приємно працювати з ним. Чесно зізнаюся, я була вражена, адже йому вже 48 років, але він, на мою думку, залишається надзвичайно сучасним тренером. Завжди прагне до навчання і вміло адаптується до нових реалій футболу.

Раніше воротарі не використовували ноги так, як це практикується сьогодні. Вони виконували більш оборонні ролі і здебільшого залишалися на лінії воріт. Тепер же голкіпери постійно залучені до побудови атак, підтримують команду в розіграшах, забирають м’ячі та страхують захисників. Це вже стало частиною тактичних дій. Андрій Олександрович дотримується цього ж підходу, і мені це дуже імпонує. Він докладає всіх зусиль, щоб надати нам корисну інформацію під час кожного збору, навіть в умовах обмеженого часу.

Воротарська позиція є унікальною, адже голкіперок, як правило, не змінюють без особливих причин. Якщо основна воротарка демонструє відмінну гру, тренер навряд чи розгляне можливість заміни. Я є наймолодшою воротаркою в нашій збірній. Можливо, мені ще не вистачає досвіду та вміння читати гру, а також необхідних тактичних і технічних навичок. Тому я маю працювати над усіма цими аспектами, і, можливо, одного дня зможу поборотися за місце в основному складі команди.