Блохін у Реалі: перемовини в Барселоні, неймовірні суми, хто стримав українця від втечі і чому всі зазнали поразки.

"Футбол 24" інформує про те, як Королівський клуб вів переговори щодо найкращого нападника Союзу.

У жовтні 1981 року відома іспанська газета El Pais опублікувала сенсаційний матеріал. "Трансфер радянського футболіста Олега Блохіна до мадридського Реалу, хоча і виглядає складним, все ж має шанси на реалізацію!" - зазначали журналісти. "Державний комітет спорту СРСР пообіцяв незабаром надати відповідь на це питання, - продовжував автор статті. - Перехід гравця, що представляє збірну та київське Динамо, може відбутися протягом наступного місяця".

Золоті 70-ті: Блохін у двох несподіваних образах, Луческу в юності, а також 27 знімків "класики" футболу.

Блохіну на той момент майже виповнилося 29. П'ятиразовий чемпіон, а також найкращий бомбардир Вищої ліги, володар Кубка кубків, Суперкубка УЄФА і "Золотого м'яча" давно переріс рівень совєтського чемпіонату. Реал натомість весною 1981-го сенсаційно програв Реал Сосьєдаду корону Ла Ліги, а у фіналі Кубка чемпіонів був слабшим за Ліверпуль. Та й взагалі європейські успіхи Мадрида, датовані ще 50-60-ми роками, встигли вкритися товстим шаром пилюки. Трансфер найкращого футболіста Європи-75 був спроможний вдихнути у "бланкос" нову надію на повернення старої величі.

Активізація діяльності штабу Реала була викликана серйозною травмою їхнього нападника Лорі Каннінгема. Темношкірий британець завжди мав проблеми зі здоров'ям, а під час підготовки до нового сезону отримав важке ушкодження стегна, через яке опинився в лазареті на цілий рік. Після попередніх аналізів ситуації президент мадридського клубу Луїс де Карлос вирішив надіслати посланця не до Києва, а прямо до Москви. Цим посланцем став Рамон Мендоса, який невдовзі сам займе президентське крісло Реала, де працюватиме з 1985 до 1995 року.

Дон Рамон витратив три дні на зустрічі у столиці ГУЛАГу і повернувся додому з не найкращими новинами. Насправді, існувало кілька суттєвих труднощів, які стояли на шляху Блохіна до Мадриду.

Проблема №1. У Радянському Союзі ще не склалася культура трансферів, яка вже стала звичною у багатьох цивілізованих країнах. Хоча, за чинним законодавством цього тоталітарного режиму, не було прямо заборонено брати гравця в оренду, якщо він переходив як гравець-тренер. "Блохін міг би виконувати роль тренера в одній з наших дитячо-юнацьких академій, що повністю відповідало б вимогам, які ставив СРСР", - обмірковували у Реалі.

Проблема №2. Чемпіонат СРСР, що проходив за форматом "весна-осінь" (з березня по листопад), наближався до свого критичного етапу. Київське Динамо впевнено крокувало до свого ювілейного десятого титулу, поступово збільшуючи відстань від Спартака. При цьому Блохін відігравав ключову роль в атакуючих діях команди, займаючи одне з провідних місць серед найкращих бомбардирів Вищої ліги. Тому питання про його терміновий трансфер до Реалу навіть не могло виникати.

Проблема №3. "Блохін є важливою личністю у складі національної команди, і радянська збірна прагне підійти до Мундіалю-1982 у найкращій формі. Для цього команда вирушить у табір на південь країни, де відсутні снігопади, щоб забезпечити собі належну підготовку до майбутнього чемпіонату світу", - зазначало видання El Pais.

Світовий форум проходив в Іспанії. Радянська команда, яку очолювали одразу три головних тренера (Лобановський, Ахалкаці, Бєсков), не змогла скористатися зимовою підготовкою. "Червоні" зіграли п’ять матчів, але застрягли на другому груповому етапі, поступившись у півфіналі збірній Польщі. Блохін відзначився лише єдиним голом — у воротах Нової Зеландії.

У ті червневі дні керівництво Реала здійснило останню спробу залучити до своїх лав видатного гравця з Динамо. Зустріч відбулася неподалік Барселони, де на той час перебувала збірна СРСР у рамках другого етапу Кубка світу. "За столом сиділи я, представник спорткомітету СРСР, перекладач і делегат Реала", - згадував Олег Володимирович.

Гість з Мадрида представив свій головний аргумент - 4 або навіть 4,5 мільйони доларів (в різних інтерв'ю Блохіна згадуються обидва значення). На початку 80-х років це була величезна сума для трансферу футболіста. Того ж літа, коли Реал вів переговори щодо українця, Платіні, на піку своєї кар'єри, перейшов до Ювентуса за 5 мільйонів, а 21-річний Марадона підписав контракт з Барселоною за рекордні 7,6 мільйона.

"Якщо б мені запропонували 200 тисяч доларів, я б погодився, - говорить Блохін. - Навіть за меншу суму я б не відмовився. Мене просто цікавить можливість зануритися в це."

Проте, звичайно, ніхто не запитав думку провідного нападаючого національної збірної. У високих партійних колах цей трансфер був заблокований ще на початковій стадії. Можливо, їх налякала ідея, що це може відкрити "скриньку Пандори" і за прикладом Блохіна до "загниваючої Європи" ринуться десятки інших зірок з СРСР. А можливо, були й інші причини. Але угода так і не відбулася.

"Єдиний вихід, що спадав на думку, - це втеча і залишення на чужині. Проте я навіть не розглядав цей варіант, адже думав про своїх батьків," - зазначив Блохін. У них, принаймні, виникли б серйозні неприємності з КГБ.

Від того, що історична мегаугода зірвалась, не виграв ніхто. Реал вдруге поспіль програв чемпіонат Реал Сосьєдаду та ще й Барселону пропустив поперед себе. На трон "бланкос" повернулися аж у 1986-му. Совєтскій футбол, попри всі зусилля, не зміг існувати в законсервованому стані - перша хвиля гравців виїхала за кордон у другій половині 80-х. Серед них був і Блохін. Але у поважному 36-річному віці легенду міг прихистити хіба що скромний австрійський Форвертс.