Албанські "орли" піднялися на нові висоти: італійський досвід, тридцятирічна система та успішна селекція.

Фінальний опонент української збірної в груповому етапі Ліги націй УЄФА - команда Албанії - була близька до вражаючого успіху, який міг би відкрити їй двері до Дивізіону А, де змагаються найкращі представники європейського футболу.

Для досягнення цієї мети (чи мрії - кому як подобається) албанцям сьогодні потрібно перемагати "синьо-жовтих" та розраховувати на приємний для себе підсумок паралельного матчу в чеському Оломоуці. Текстова трансляція гри - на нашому сайті.

Збірна Албанії протистоїть збірній України: огляд ключового поєдинку Ліги націй.

З іншого боку, якщо команда Сергія Реброва здобуде перемогу, Албанія може знову опинитися в Дивізіоні С, з якого вона піднялася завдяки успішному виступу в циклі ЛН-2020/2021. У нашій групі ситуація може змінитися кардинально в будь-який момент.

Але ми не станемо занурюватися у прогнози та гадання, а спробуємо зрозуміти, як на збірну Албанії розповсюджується фраза, що вже стала мемом: "сьогодні у світі вже всі навчилися грати у футбол". Коли настав той момент, коли й албанці зробили настільки потужний крок вперед, що зуміли опинитися поруч із командою України?

Футбольні фанати, які мають досвід, знавці чи просто шанувальники історії прекрасно усвідомлюють: Албанія традиційно займає маргінальне місце в європейському футбольному ландшафті. Збірна цієї країни рідко брала участь у відбіркових етапах Чемпіонатів світу та Європи, а коли і з’являлася на полі, то, як правило, виступала в ролі команди, що віддавала очки суперникам.

Так, іноді траплялися звитяги на зразок нічиєї із віцечемпіонами світу німцями у 1967-му або перемоги над майбутніми півфіналістами ЧС-1986 бельгійцями під час кваліфікації цього турніру. Проте то були епізоди на загальному неперспективному тлі.

І ось сталося неймовірне - національна команда Албанії змогла вийти до фінальної стадії Євро-2016!

Звичайно, це був турнір, на якому вперше число учасників було збільшено на 50% - з 16 до 24. Але албанці у відборі посіли друге місце, зазнавши лише двох поразок і залишивши за спиною Данію, Сербію та Вірменію.

Недоступними залишилися лише португальці, хоча єдиний матч, в якому вони зазнали поразки під час відбору, відбувся проти Албанії - 0:1.

Що ж трапилося? Звідки у колективу, який роками залишався на останніх позиціях, взялися такі потужності?

Албанія виявила своїх спеціалістів за межами країни. Це не лише стосується тренерського складу — співпраця з іноземними фахівцями розпочалася ще в 2002 році, коли до команди приєдналися італійці (Джузеппе Доссена, Джанні Де Б'язі), німець (Ганс-Пітер Брігель), хорвати (Отто Барич, Йосип Куже) та голландець (Арі Ган).

Суть полягає в учасниках.

В Албанській футбольній асоціації знайшли розумний спосіб використати багатий потенціал албанської діаспори. В національну команду почали активно залучати футболістів, які мають албанське походження і або народилися за межами країни, або переїхали туди в молодому віці. Важливо, що всі ці гравці отримали якісну футбольну освіту, здобуту в таких країнах, як Швейцарія, Італія, Греція, Німеччина, Англія, Іспанія та навіть Північна Македонія.

Адже підготовка своїх талантів, м'яко кажучи, не має в Албанії багатих і плідних традицій. У віковій категорії U17 балканці лише одного разу пробилися до фінального турніру - на Євро-1994 в Ірландії, з якого українські футболісти під керівництвом Володимира Киянченка привезли бронзові нагороди. Албанська команда програла два матчі в групі та зіграла унічию з Білоруссю - 1:1. І це її найбільший успіх на юнацькому рівні.

Протягом трьох десятиліть, що минули, юнацькі команди Албанії змогли лише чотири рази подолати перший етап відбору та досягти еліт-раунду в категорії U17 (у 2003, 2012, 2014 та 2023 роках), а в категорії U19 – лише двічі (у 2005 і 2008 роках). Щодо фінальних турнірів, то про них навіть не йдеться.

Безумовно, талановиті молоді спортсмени можуть бути виявлені навіть у менш успішних командах, проте зараз ми говоримо не про окремі випадки, а про стабільність цього явища на протязі тривалого часу.

Значний прогрес спостерігається у виступах молодіжної збірної Албанії, яка 40 років тому вперше успішно вийшла з відбіркової групи. Для справедливості варто зазначити, що команда U21 поступово покращувала свої результати: в кваліфікації Євро-2006 вони набрали всього 9 очок, у Євро-2017 - 12, у Євро-2021 - 14, а у відборі Євро-2025 досягли 16 очок. Проте, незважаючи на ці досягнення, албанці в результаті фінішували лише на четвертому місці, поступившись Румунії, Фінляндії та Швейцарії.

У швейцарській футбольній системі підготовки з'явилися чотири гравці, які тепер представляють національну збірну Албанії. Це захисники Арлінд Аджеті та Адріан Байрамі, а також півзахисники Недім Байрамі і Амір Абраші. Усі вони народилися в Швейцарії та виступали за молодіжні команди цієї країни, проте вирішили грати за збірну, яка представляє їхні корені.

Саме завдяки масовому наверненню таких новобранців збірна Албанії зуміла здійснити свій історичний прорив до фінального турніру Євро-2016. Вони й раніше були, але тут мова вже про промислові масштаби.

Серед 23 футболістів, яких італійський тренер Джанні Де Б'язі включив до складу для Чемпіонату Європи 2016, 8 з них були народжені у таких країнах, як Швейцарія, Німеччина та Північна Македонія (додатково ще 4 - у Косово). 12 гравців отримали виховання у футбольних академіях Швейцарії, Італії, Німеччини та Греції, а 8 з них представляли молодіжні збірні Швейцарії та Німеччини. Це досить вагоме підсилення команди.

Наступної появи албанської збірної на великому міжнародному форумі довго чекати не довелося. На Євро-2024 відсоток футболістів, народжених за межами Албанії, у заявці ще більше зріс. З 26 гравців 15 з'явилися на світ у Греції, Іспанії, Швейцарії, Італії, Північній Македонії, Німеччині та Англії, ще троє -- у Косово. Плюс п'ятеро опинилися за кордоном у дитинстві й також отримали якіснішу футбольну освіту. Загалом - 23 з 26!

У списку футболістів, які можуть зіграти сьогодні проти України, окрім згаданих представників швейцарської четвірки, є і гравці, народжені в інших країнах: Іван Балью – в Іспанії, Томас Стракоша та Маріо Мітай – у Греції, Ілбер Рамадані та Арбер Ходжа – у Німеччині, а Ясір Асані та Таулант Сефері – у Північній Македонії. Крім того, серед них є й ті, хто з дитинства тренувався за кордоном.

Цей список далеко не вичерпний, оскільки в таборі албанців не представлені такі гравці, як Джимшиті, захисник Аталанти, що народився у Швейцарії. Також відсутній Фредерік Веселі, який є випускником академії Манчестер Сіті та теж швейцарцем. Не можна не згадати про Мараша Кумбуллу, чий контракт належить Ромі, хоча він виступає в оренді за Еспаньйол, і який також не буде присутній. У списку відсутній і форвард Армандо Броя, уродженець Англії та вихованець академії Челсі, який наразі грає в Евертоні на правах оренди. Крім того, не буде в команді вінгера Арбнора Мучоллі, що представляє шведський Гетеборг, але народився в Данії.

Така потужна і головне - системна - робота, яку протягом вже 10 років впроваджує Албанська футбольна асоціація, дає цілком зрозумілі результати, які ми бачимо на власні очі.

До циклу Євро-2016 албанська збірна була затятим аутсайдером. Билася, але переважно програвала.

Протягом останніх п'яти відборів "Орли" жодного разу не набрали менше 13 очок. Вони успішно пробилися на два Чемпіонати Європи, зайнявши перше місце в кваліфікації Євро-2024. Крім того, команда двічі закінчувала відбори до Чемпіонату світу на третьому місці, а в останньому турнірі лише двох очок не вистачило для того, щоб випередити Польщу.

Албанія демонструє помітний прогрес у Лізі націй УЄФА. На початку змагань у Дивізіоні С команда здобула три очки (сезон 2018/2019), після чого в наступному турнірі набрала 11 очок, вигравши свою групу (2020/2021). Завдяки цьому успіху Албанія піднялася до Дивізіону В, де спочатку вивчала своїх суперників.

Наразі команда, очолювана колишнім бразильським гравцем Арсеналу та Барселони Сільвіньйо (серед його асистентів – колишній захисник Кривбаса Ервін Буллку), має шанси на вихід до престижного Дивізіону А.

Якщо, звичайно, зможе сьогодні збільшити й без того найкращий відсоток виграних матчів в історії збірної Албанії (для тих тренерів, хто провів не менше п'яти матчів на чолі Орлів) - 42,86%. Але нам того б не хотілося...