20 квітня у Львові відбудеться прощання з трьома героями-захисниками України.

У понеділок, 20 квітня, Львів попрощається з військовослужбовцями Віктором Панюковим, Михайлом Юдкіним та Олегом Долінським, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це Львівському порталу повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

Чин похорону Віктора Панюкова, Михайла Юдкіна та Олега Долінського розпочнеться об 11:00 в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11). Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Віктора Панюкова та Михайла Юдкіна поховають на Личаківському цвинтарі, в секції почесних поховань сучасних Героїв (вул. Пасічна). Олега Долінського ж відправлять в останню путь на Голосківському кладовищі, на ділянці, відведеній для ветеранів 34-В.

Здобував освіту в ліцеї №24 імені Марії Конопницької, що підпорядкований Львівській міській раді, а пізніше продовжив навчання в Державному навчальному закладі "Львівське вище професійне політехнічне училище", де отримав професії слюсаря з ремонту автомобілів та електрогазозварювальника.

Займався адмініструванням у галузі готельного сервісу.

За розповідями близьких, Віктор відзначався добротою, щирістю, порядністю та дружелюбністю. Він славився своєю чесністю, врівноваженим характером і позитивним ставленням до фізичної праці. З співчуттям реагував на чужі страждання і проявляв повагу до своїх батьків та людей старшого віку.

У 2024 році я вирішив стати на захист своєї Батьківщини від агресії російських загарбників. Моя служба була спрямована на охорону територіальної цілісності та суверенітету України в Донецькому регіоні, де я проходив службу в складі 355-го навчального механізованого полку Збройних Сил України.

У Віктора Панюкова ще є мама.

Отримав освіту у Львівській середній школі загального типу.

Мав досвід роботи в галузі будівництва на підприємствах приватного сектора.

За словами близьких, Михайло вирізнявся життєрадісністю та оптимізмом, був щирим і відкритим. Він завжди мав чітку мету і впевнено рухався до її досягнення. Його хобі включали боротьбу та футбол, а також він цінував активний відпочинок.

У 2025 році він став на захист своєї країни від агресії російських загарбників. Воював за територіальну цілісність та незалежність України на Дніпропетровському напрямку, будучи частиною 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.

У Михайла Юдкіна є дружина, донька, бабуся, сестри, а також друзі і побратими.

Я отримував освіту в Ліцеї №81, названому на честь Петра Сагайдачного, під егідою Львівської міської ради, а потім продовжив навчання у Львівському державному фінансово-економічному університеті.

Здійснював трудову діяльність у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Львівський Маяк".

За словами близьких, Олег відзначався стриманістю та сильною волею. Він мав потужний характер і завжди покладався на власні можливості. Його цікавила техніка, а також він любив працювати руками. Олег був справжнім патріотом, глибоко усвідомлюючи свій обов'язок, і щиро піклувався про майбутнє України. Під час виконання службових завдань він демонстрував стійкість і мужність. Для своїх товаришів по службі Олег був надійним другом, готовим прийти на допомогу у найскладніші моменти.

У 2024 році вирішив стати на захист своєї Батьківщини від агресії російських загарбників. Він відстоював територіальну цілісність та суверенітет країни на Донецькому фронті, служачи в 1121-му навчальному зенітному ракетному полку Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Олега Долінського залишилися дружина, донька, брат та родина.