11 дітей і зруйноване житло: як подружжя з Оріхова підтримує родину

Більше 800 мільйонів гривень Міністерство соціальної політики планує витратити з державного бюджету на купівлю житла для сімейних дитячих будинків. У цьому році нові оселі отримають понад сто прийомних сімей.

На Львівщині в новому будинку вже понад рік живе родина з Оріхова Тетяни Юричко і Сергія Гашенка. Вони виховують 11 дітей, але через війну втратили рідний дім. Як облаштувалися на новому місці - дізнавався Роман Гаврилів.

Серед просторої вітальні великий диван, на ньому вміщається вся сім'я. У вільний час тут грають у настільні ігри і переглядають фільми. Тут і зустрічають нашу знімальну групу.

Богдан - наймолодший. За кілька годин до нашого приїзду був на святі у дитсадку. Щойно помітив мікрофон - вирішив продовжити свій виступ.

У родині опікунів Тетяни Юричко та Сергія Гашенка виховується одинадцятеро дітей. Першою, понад 15 років тому, з'явилася Олена. Через декілька років до них приєдналися ще п'ятеро дітей. Тетяна працювала в медичному закладі і часто ставала свідком того, як залишають немовлят.

Тетяна Юричко, мати, яка виховує дітей:

У грудному віці, коли діти ще зовсім маленькі, я зустрічала сімейні групи, де по чотири чи п’ять покинутих малюків. Цю трагедію і тугу в їхніх очах я спостерігала ще з 2000 року.

У дітей є власні кімнати, де вони мешкають парами або трійками.

- Тут мешкаю я, Віка і Таня. Також у нас живе моя собака на ім'я Софа. - Я обожнюю малювати. Ось моя картина. Це я створила її досить давно, коли мала більше вільного часу. А тепер у мене багато уроків, їх стало ще більше.

Дівчата з цієї родини в основному захоплюються живописом. Практично кожна стіна їхнього дому прикрашена їхніми творами. Натомість у кімнаті хлопців панує зовсім інша атмосфера. Вони фанатіють від футболу та комп'ютерних ігор. Їхні мрії пов'язані з кар'єрою в IT-сфері.

- Ось це, ось це прямо зараз - це належить мені. - Це моє. - Це також моє. - І ось це теж моє.

Тетяна та Сергій походять з Оріхова, що в Запорізькій області, всього за кілька кілометрів від зони бойових дій.

Тетяна Юричко, мати, яка виховує дітей:

Лютий місяць, було холодно. Діти одягнені спали, у теплих спортивних костюмах, щоб можна було бігом в підвал спустити їх. Ми не думали, що це такі масштаби руйнувань можуть бути, що підвал міг не допомогти нам вціліти.

Коли російський снаряд влучив у будинок сусідів, вирішили одразу виїжджати. 11 квітня 2022 у рідному домі були востаннє.

І вже знають, що він теж розбитий.

Сергій Гашенко і Тетяна Юричко, батьки-вихователі:

У липні цього року нашій кімнаті з чоловіком завдали прямих ударів. Все в ній виявилося знищеним. Виходиш на вулицю, і в небі видно лише зірки. - Щодня туди прилітають КАБи. Я не можу зрозуміти, чому потрібно так знищувати все навколо.

На початку родина переїхала до Запоріжжя. Батьки разом із шістьма дітьми оселилися в квартирі з двома кімнатами.

Олена, учениця:

В той період я завершувала навчання в коледжі, проходячи курс дистанційно. Це було справді складно, адже в кімнатах були діти, а мені доводилося ще й займатися онлайн. Це давалося непросто. Ми всі спали на підлозі, використовуючи матраци.

Згодом родина вирішила орендувати більшу квартиру. Проте, недалеко знову пролунав сигнал тривоги. Тому наступного дня вони направилися вглиб країни, до Львівщини. Тут до них приєдналися ще п’ять дітей, усі, крім маленького Богдана, були евакуйовані з Запорізького регіону.

Тетяна Юричко, мати, яка виховує дітей:

Мій чоловік і я ухвалили рішення підтримати наших дітей, адже вони пережили чимало труднощів. Їхні родини були такими, що їм довелося пройти через різні інтернати та соціально-реабілітаційні центри, скажімо так.

Рік тому, завдяки ініціативі першої леді Олени Зеленської, для цієї родини був зведений новий одноповерховий будинок. Він спроектований з урахуванням потреб людей з інвалідністю та обладнаний сучасною протипожежною системою. Родина отримує постійну підтримку від волонтерів і місцевої адміністрації. Однак батьки-вихователі також активно беруть участь у житті родини.

Тетяна Юричко та Сергій Гашенко, батьки-вихователі:

- Чоловік підробітки бере. - Я трохи в будівельній справі, трохи займаюсь. - Десь двері поставить, вікна, зараз таке. Я суто вдома, бо діти різного віку: когось до садочка, забрати зі школи треба, треба приготувати їжу дітям, обіди, треба попрати.

Поки дорослі зайняті своїми справами, усі діти ходять до школи та займаються різними творчими проектами. Найстарша донька Олена, яка нині навчається на соціального працівника, черпає натхнення з досвіду своєї родини.

Тетяна Юричко, мати, яка виховує дітей:

За цей весь період, що ми з ними разом, діти не згадують біологічно рідних батьків, а згадують нас. До нас "мама-тато" звертаються. Ми їх народили серцем, але вони з нами, наші рідні, любі, ми їх нікому не віддамо, це так.

Тетяна і Сергій кажуть: передовсім прагнуть виховати гідних і щирих людей.