Лобай: «Постепенно притерся к основе Карпат»

Фото - fckarpaty.lviv.ua

Доволі несподівано у спарингах позицію правого захисника займав 18-річний Іван Лобай – вихованець клубної Академії. Як він почувається в оточенні старших та досвідченіших гравців і що запам’яталося йому зі словенських зборів, Іван розповів офіційному сайту «зелено-білих».

– Футболом я почав займатися в рідному Червонограді, після чого вирішив спробувати свої сили в карпатівській Академії. Пригадую, що був організований перегляд, на який прийшло 400 дітей. У підсумку Роман Гнатів вибрав 20, зокрема й мене. Таким чином я переїхав до Львова і займався в Романа Гнатіва, який дуже допоміг мені підрости в футбольному плані. Пощастило мені і зіграти за збірну України в вікових категоріях до 16-и, 17-и та 18-и років. Коли закінчив навчання в Академії, то мене узяли до юніорської команди, яку очолював Андрій Тлумак. Невдовзі до нас прийшов Ігор Йовічевіч, з яким наша команда виграла бронзові медалі чемпіонату України. Почалася відпустка, я думав, що було б добре спробувати свої сили у молодіжній команді, але старший тренер дублерів Роман Зуб сказав, що мене чекають у першій команді. Для мене то був шок, несподіванка. Звичайно, що перші тренування з основою були для мене дуже важкими, але після двосторонньої гри тренери вирішили узяти мене на збори до Словенії. Знову ж таки, я не чекав на такий шанс, тому був дуже щасливий. Зараз намагаюся робити усе можливе, аби цим шансом скористатися і довести тренерам, що вони не помилилися, узявши мене.

– І все ж, у 18 років доволі складно звикнути до тих навантажень, що зараз пропонують гравцям в Словенії...
– Звичайно, спочатку швидкості не ті були, важко було звикнути. Але з часом якось притерся. Вже десь за тиждень роботи я почав почуватися значно краще, хоча чудово усвідомлюю, що мені необхідно ще дуже багато над собою працювати. Добре, що поруч є досвідчені виконавці, які завжди підкажуть щось чи зроблять зауваження. За цю підтримку я їм дуже вдячний.

– Який матч на словенських зборах тобі запам’ятався?
– Мабуть, проти «Марібора», у складі якого грають якісні і досвідчені футболісти. Якщо чесно, то я навіть не знав, що команда грає у Лізі чемпіонів. Попри це хотів показати себе з найкращого боку і можу сказати, що проти цієї команди було дуже цікаво грати. Наш останній спаринг проти азербайджанської команди також був доволі цікавим, у складі суперника грало багато непоганих легіонерів. Хоч у нас дуже серйозні навантаження, але з кожним матчем мені стає все легше грати, зникає мандраж. Тому я радий, що маю змогу тут тренуватися і грати. На власній шкірі відчуваю інший рівень...