Болбат о победе над Металлистом: «Ничего особенного не случилось»

Сергей Болбат, fpl.ua

Учасник центрального матчу 16-го туру Чемпіонату ПЛ, співавтор першої поразки «Металіста», 20-річний гравець донецького «Металурга» Сергій Болбат відповідає на запитання прес-служби ПЛ.

− Сергію, які взагалі враження від несподіваного для багатьох результату і від самої гри з «Металістом»?

− Загалом нічого особливого не сталось. Готувались, як і до будь-якого іншого суперника. Добре вивчили манеру гри харків’ян, вони нам не зуміли піднести якоїсь несподіванки.

− Хіба можна казати про поразку лідера, та ще й з «великим» рахунком, - «нічого особливого»?

− Ймовірно, щось неординарне сталось для вболівальників, можливо, для суперника. Для нас ситуація абсолютна нормальна, адже ми саме до цього і готувались. Окрім того, зуміли виконати всі настанови та задумки тренера.

− За останні 2 місяці «Металург» встиг вдало зіграти вже з 3-ма з 4-х визнаних лідерів нашого футболу, Який поєдинок найбільше запам’ятається?

− Особисто для мене − з «Шахтарем». Звідти я прийшов до нинішнього клуба в оренду, і зараз належу «гірникам». Тому тоді була надзвичайна гра, максимальна мотивація − показати себе, довести, що на мене можна розраховувати якщо не зараз, то у недалекому майбутньому. Тим більше, і сама гра була показовою, і підсумок зустрічі також заслуговує на увагу.

− Не шкода було відбирати очки у «Шахтаря»?
− Чому шкода? Кожен виконує свою роботу, захищає інтереси того клубу, у футболці якого виходить на поле.

− А що будеш згадувати про поєдинок з «Металістом»?

− Те, що грали з хорошим суперником, зуміли зламати його гру. Матч з таким результатом у будь-якому разі не забудеться.

− Ще навесні ти виступав у Другій лізі за «Шахтар-3». Але через молодіжний склад цього клубу швидко потрапив транзитом до «Металурга». Чи був упевнений у власних силах?

− Останній перехід відбувся в останні дні трансферного вікна. Мені сказали, що є такий варіант. Я погодився. Нерозумно випускати з рук таку можливість. Адже «Металург» - команда з амбіціями та чудовими умовами як для роботи загалом, так і для індивідуального зростання. А щодо власних сил, то які враження справлятиме моя гра − тут все залежить лише від мене.

− Ви десь одночасно з головним тренером Сєргєєм Ташуєвим з’явились у розташуванні команди. Твій перехід − його ініціатива?
− Не думаю. Швидше за все, ми паралельно почали знайомитись один з одним. Наскільки я знаю, то перемовини велись між керівництвом двох клубів.

− Які б риси ти назвав у цього тренера, які відрізняють його від своїх колег?

− Мабуть, він не боїться грати в атакувальний футбол і доволі багато довіряє молоді, що на такому рівні, напевно, можна вважати рідкістю.

− У заявці вказано, що ти нападник, у Прем’єр-лізі ти дієш не на вістрі…

− Гадаю, великої помилки у цьому немає. Просто у «Шахтарі» моя позиція називалась лівий нападник, у «Металурзі» це вінгер або атакувальний півзахисник. Тому нічого особливо змінювати не довелось, і протокольні дані відповідають дійсності.

− Саме на цій позиції ти був помітною фігурою в останньому матчі проти «Металіста» і був дуже близький до голу…

− Взагалі-то у мене вже другий автогол суперника відбирає можливість забити самому. Так було і грі з «Шахтарем». Зараз під час третьої гольової атаки Джордже Лазіч кинув мене у прорив по флангу, я почав зближуватись з воротарем, але перед ударом в останню мить помітив, що праворуч Євген Трояновський знаходиться у зручній позиції. Чим все закінчилось, всі знають.

− Чи були сподівання, що гол запишуть на тебе?

− Так, після фінального свистка мене це питання цікавило. Однак не судилось вперше забити у матчах Прем’єр-ліги. Спробую все ж не затягувати із цим.

− Сергію, зараз ти прибув на збори молодіжної збірної України…

− Настрій хороший, колектив у нас дружний. Так, ми розпочали з поразки від хорватів, потім виграли у команди Латвії. Але попереду у нас ще 6 ігор у відбірковому турнірі. Сподіваюсь, що у нас вийде виконати завдання. Всі ми у це віримо.