Бальчос: «В нашей стране футбол упорно не желают признать бизнесом. И отсюда — проблемы»

Президент ПФЛ Мілетій Бальчос виступив з доповіддю на ХХІІ Конференції ПФЛ.

- Завершився черговий сезон змагань з футболу серед команд клубів Професіональної футбольної ліги, підсумки якого ми зараз підбиваємо. Він був насиченим, цікавим і водночас певною мірою унікальним. Я глибоко переконаний у необхідності обговорити питання стосовно майбутнього ПФЛ – її місця у нашій спільній діяльності та ролі на новому етапі розвитку. Ми готові вирішувати більш складні та масштабні задачі.

За останній рік нам вдалося сформувати міцну управлінську базу для подальшого розвитку, тому, користуючись нагодою, хочу подякувати Адміністрації, віце-президентам ПФЛ, членам Центральної Ради, усім вам за розуміння й співпрацю.

Дозвольте коротко зупинитися на наступному. За підсумками сезону склад Прем’єр-ліги поповнив лише один клуб – це ФК «Севастополь». Локомотив моряків обійшов усіх переслідувачів, а на шляху до перемоги попутно дістався півфіналу Кубка України, що сприяло підвищенню авторитету ПФЛ, за це ми висловлюємо севастопольцям щиру подяку.

Срібло у чемпіонаті серед команд клубів першої ліги здобула алчевська «Сталь». Утім, через певні обставини прийняла рішення до елітного дивізіону не виходити: «Сталь» залишається виступати під егідою ПФЛ. Але це не заважає нам привітати їх з перемогою і висловити окрему вдячність тренерові Анатолію Волобуєву за наполегливість, високий професіоналізм та майстерність. Забігаючи наперед, вітаємо також пана Волобуєва з визнанням колег: отриманням звання «Кращий тренер сезону» за результатом опитування клубів першої ліги.

Не можу не пригадати започаткований нами «Золотий матч», в якому брали участь команди другої ліги, що посіли перші місця в першій та другій групах за підсумками змагань, та турнір «Плей-офф» між першою та другою лігами. Всупереч недовір'ю, що відчувалося у прогнозах, всупереч фінансовій кризі, нам вдалося переконати скептиків в необхідності продовжувати почату ініціативу проведення турніру, який став традиційним. Таке реформування системи змагань привернуло більшу увагу з боку вболівальників та додало чемпіонату в популярності. Тому, дозвольте привітати переможців у своїх групах, що здобули путівки до першої ліги та абсолютного чемпіона другої ліги: «Десну» з Чернігова та «УкрАгроКом» з Головківки, а також «Ниву» Тернопіль за вихід до першої ліги через плей-офф

Не залишилися без нагород переможці груп «3» та «4» другої ліги. «Енергія» Нова Каховка та «Гірник» Кривий Ріг отримують заохочувальні цінні подарунки від спонсора ПФЛ Торгівельної марки FAVBET. Крім цього, за рішенням Центральної Ради спеціальним призом нагороджується ФК «Гірник-Спорт» Комсомольськ за перемогу у чемпіонаті другої ліги групи «4».

Наразі мені б хотілося подякувати всім клубам, які, незважаючи на турнірне становище та результат, вели достойну спортивну боротьбу протягом усього сезону.

Можна було б сказати ще багато схвальних слів, але, на жаль, є проблеми, які потрібно негайно вирішувати, а не співати один одному дифірамби.

За результатами процедури атестування на участь команд у змагальному сезоні 2013-2014 років професіонального статусу набули 2 футбольні клуби: «Оболонь-Бровар» Київ та «Енергія» Миколаїв.

На жаль, саме вузькі фінансові можливості потенціальних членів сім’ї ПФЛ не дають змоги розширити коло претендентів на вступ до Ліги та дати шанс на відродження професіонального футболу в низці областей.

Час вимушує нас поступово переходити до принципу "від кількості до якості". Саме тому, а також через низку інших факторів, минулою Конференцією прийнято рішення про утворення єдиної групи у другій лізі, починаючи з сезону 2013-2014 років.

Друга частина футбольного сезону 2012-2013 років відзначилася кардинальними змінами. Новий формат, за яким виступали команди другої ліги, отримав позитивні відгуки як від учасників чемпіонату, так і від уболівальників: підвищення інтриги, щільність турнірної таблиці та безкомпромісна боротьба між командами за місця у перших шістках.

Проте, у ході сезону склад другої ліги, групи «А» зокрема, зазнав певних пертурбацій, адже зі змагань знялися «Єдність», СКА та «Оболонь-2». Ситуація балансувала на межі фолу. Ми вдячні ФФУ за підтримку пропозиції клубів другої ліги переформатувати склади обох груп, що дало можливість збільшити кількість матчів та зберегти цілісність змагань.

Звичайно, найскладнішою проблемою залишається фінансове становище клубів, що є наслідком впливу низки факторів. По-перше, фактор політичний. Приклади на поверхні: «Єдність» Плиски або «Динамо» Хмельницький. Результати пройдешніх виборів до парламенту, поразка кандидатів, які були інвесторами клубів, спонукала їх закрити джерела фінансування. Тобто, все, що відбувається в політичному житті, миттєво відбивається і на футболі.

По-друге, фактор економічний. Тут все зрозуміло: фінансово-економічна ситуація у країні, що перебуває у стадії стагнації, дуже негативно впливає на реалізацію соціальних програм в Україні.

І наостаннє – вплив людського фактору. Візьмемо «Арсенал» Біла Церква. Це був чи не найбільш надійний клуб першої ліги: всі виплати проводилися вчасно, команда демонструвала хороший результат. Але поточний сезон став провальним для «Арсеналу» у сенсі спортивного результату, і господар клубу відмовився утримувати цю команду.

Наразі ми маємо бути щиро вдячними таким клубам, як «Миколаїв», «Нива» Тернопіль, «Енергія» Нова Каховка та «Мир» Горностаївка, які завдяки титанічним зусиллям зуміли стабілізувати свій фінансовий стан і показати високі спортивні результати.

Я вдячний вам усім насамперед за вашу самовіддану працю. Наразі переважна більшість клубів першої-другої ліг мають доволі стабільне фінансове становище. Але при цьому вимушений констатувати, що в реаліях сьогодення навряд чи всі без винятку клуби в змозі надати гарантій щодо світлої перспективи.

Я дуже часто відвідую клуби, на власні очі бачу ситуацію на місцях. Але, якщо раніше я говорив із керівниками органів місцевої влади щодо здійснення допомоги клубам, то тепер розумію, що це майже марна трата часу. Не тому, що у представників владних структур немає бажання допомогти розвитку спорту, а через тотальну нестачу коштів у бюджеті.

І, як правило, вони говорять, що, в принципі, готові залучати представників бізнесу до інвестування у розвиток футболу, як, до прикладу, це зроблено у Сумській, Кіровоградській, Тернопільській, Полтавській та інших областях.

Але у переважній більшості представники бізнесу відмовляються вкладати кошти у розвиток футболу, спираючись на два аргументи. По-перше, згідно із Законом України «Про фізичну культуру та спорт», клуби мають бути підприємствами, які заробляють кошти. До речі, скажіть, будь-ласка, скільки клубів наразі відповідають встановленим нормам названого закону?

По-друге, на переконання багатьох бізнесменів до справи розвитку футболу мають повернутися обличчям законодавчі та виконавчі органи державної влади. Знаєте, що цікаво? Підприємці погодилися б вкладати гроші у футбол за умови пільг, що їм надасть держава у сенсі сплати податків. Я впевнений, що нам потрібно ініціювати розроблення законопроекту, який би передбачав преференції для бізнесу, що інвестує у спорт, у тому числі – податкові канікули. Такі приклади існують у цивілізованих країнах. Наразі не завадить скористатися досвідом Білорусі, де прийнято Указ президента «Про надання підтримки організаціям з фізичної культури і спорту», де передбачені податкові пільги, у тому числі – звільнення від податків на прибуток спортивних організацій від розміщення реклами та інших.

І це могло б стати виходом із ситуації зі спонсорством. Можливо, варто продумати схему лояльної до футболу банківської політики у сенсі надання пільгових кредитів. Але тут ми можемо сподіватися виключно на добру волю банків та сприяння державних структур.

Зі свого боку керівництво та Адміністрація ПФЛ вживає заходів аби зменшити фінансове навантаження на клуби. Перший крок вже зроблено – це співпраця з Торгівельною маркою FAVBET яка в рамках спонсорської угоди є Генеральним спонсором Ліги. Крім цього, з весняної частини сезону 2012-2013 років, Торгівельна марка FAVBET стала партнером турніру серед команд клубів другої ліги груп «3» та «4» в рамках Чемпіонату України з футболу.

Завдяки співпраці з Торгівельною маркою FAVBET вперше за підсумками сезону між клубами, що увійшли до пулу, розподілено кошти від реалізації маркетингових прав: клубам першої ліги – по 39 тис. грн., а другої – 19 тис. грн, що загалом складає близько 12 відсотків річного заявкового внеску.

Ця сума могла б бути більшою, якби не безповоротні фінансові втрати на компенсацію коштів, які не надійшли від клубів, що знялися зі змагань у ході сезону та несвоєчасно перерахованих внесків.

З оглядом на започаткування трансляцій матчів на телебаченні необхідно зазначити, що спільний з телеканалом «Футбол» проект став успішним.

Підвищенню позитивного іміджу ПФЛ сприяє регулярне проведення інтернет-трансляції матчів команд клубів Ліги. Зокрема, більшість клубів виконує обов’язкову Регламентну норму щодо проведення Інтернет-трансляцій матчів серед команд клубів першої ліги.

А взагалі, у контексті сказаного, мене вражає те, що у нашій країні футбол уперто не бажають визнати бізнесом. І звідси – негаразди. Знаєте, колеги, проблема у нашому менталітеті: ми всі звикли до того, що гроші «хтось дасть». Це не вихід. Ми маємо усвідомити, що футбольний клуб має стати на колію самоокупності хоча б частково. Тоді ризик банкрутства або припинення існування клубу зводиться до мінімуму.

Шановні, ми маємо розглядати футбол як бізнес, а не тимчасову забавку, що набридне інвесторам через півроку вкладання коштів, які ніколи їм не повернуться. Ми розуміємо важливість соціальної функції футболу, але маркетингова складова повинна бути першою. В умовах жорсткого ринкового середовища футбол не може покладатися на не завжди надійних меценатів, чий бізнес часто теж напряму залежить від політичних та економічних маневрів держави.

Я думаю, настав час більш ретельно з точки зору економії ставитися до своїх зароблених коштів, а особливо отриманих від інвесторів.

Малоочікуваною проблемою стала нестабільність календаря змагань, що виникла у весняній частині сезону. Завдяки примхам погоди у форс-мажорній ситуації ми змогли оперативно владнати всі проблеми з переносу матчів.

Ми в праві запитати, чому, шановні, у цьому контексті ми ніколи не мали проблем із підготовкою арени, наприклад, в Олександрії? І чому неготовими виявилися стадіони обох футбольних клубів із Тернополя, а також Чернівців, і особливо нас здивували Суми, які мають один з найкращих стадіонів України? Звісно, ці явища негативно вплинули на якість організації та на глядацький інтерес до змагань.

Утім, шановні колеги, маю констатувати, що особливості клімату виявили неспроможність декількох клубів як першої, так і другої ліг підготувати футбольні газони своїх спортивних арен для проведення матчів чемпіонату на початку весни через невідповідну спортивну інфраструктуру. Але, це, як виявилося, квіточки. Ягідки ми зібрали влітку. Якщо рік тому ми говорили про інфраструктурну кризу в другій лізі, то тепер – і в першій. Приклад відмови алчевської Сталі від участі у змаганнях у Премєр-лізі розкрив наявність проблем навіть першої десятки клубів першої ліги. Насамперед, це низький рівень інфраструктури, який не відповідає навіть критеріям першої ліги, я вже не кажу про Прем’єр-лігу.

Переконаний, ми повинні серйозно замислитися над вдосконаленням системи інфраструктури своїх клубів, а також своєчасним виконанням прямих обов’язків у контексті забезпечення адекватного функціонування стадіонів та футбольних газонів. І тут уже вкотре постає питання встановлення штучного підігрівання на полях першої та другої ліг. Ми утворимо робочу групу з питань ретельного вивчення спортивної інфраструктури клубів та внесемо на ваш розгляд пропозиції щодо невідкладних заходів з її вдосконалення протягом 2014-2015 років. Ми розуміємо, що, вибачте, фінанси співають романси, але я впевнений, що всі ми з великою відповідальністю спільними зусиллями розпочнемо роботу, аби степ бай степ зробити все можливе, щоб досягти зразків вищого дивізіону.

Шановні колеги, не можу оминути тему, що останній сезон знаходиться в центрі уваги футбольної спільноти та ЗМІ. Йдеться про звинувачення учасників змагань – будь-яких сторін упродовж сезону – у нечесній грі. Не стану нагадувати події, скажу єдине: в сучасних умовах корупція у футболі - це фактор, який реально представляє загрозу його розвитку.

Керуючись принципами УЄФА, відкрито заявляю, що наше завдання – захищати футбол від корупції та проводити змагання належним чином, при цьому зберігаючи дух гри. Корупційні явища в футболі повинні визнаватися суспільством і державою однією з найгостріших проблем сучасності. Я переконаний, що для успішної боротьби з цим явищем нам необхідна підтримка держави. Самотужки нам не впоратися і це треба визнати.

Нам відомо, яку серйозну увагу приділяють цій проблемі міжнародні політичні інституції – ООН, ЄС, Рада Європи та Інтерпол. Зважаючи на те, що договірні матчі та інші прояви корупції у футболі створюють можливість руйнації системи та всіх цінностей футболу, серйозні рішення з цього питання прийняті на останніх конгресах ФІФА та УЄФА. До речі, в Будинку футболу ФФУ зараз проходить семінар з питань боротьби з договірними матчами. Це ще раз підкреслює, яку увагу приділяє цьому питанню УЄФА.

Чому ми зосередилися саме на футболі, а не спорті загалом? Ми не залишаємося сторонніми спостерігачами корупційних явищ на світовому та європейському просторі та, розуміючи небезпеку її проникнення в Україну, розробили законопроект «Про запобігання та протидію досягненню фіксованих (договірних) результатів та іншим корупційним правопорушенням у футболі», який зареєстровано у Верховній Раді в лютому цього року.

Усім нам пропоную визнати, що порушення норм моральності та правопорядку загрожує адекватному сприйняттю найпопулярнішої гри у світі, а відтак – і вихованню загальнолюдських цінностей. Безумовно, український футбол має свої особливості, але я впевнений, що правда на боці того, хто робить справу та намагається змінити життя на краще. Ми не повинні забувати про те, що врешті-решт у центрі уваги – вболівальник, якого ми повинні поважати, захищати його інтереси в частині отримання чесного, якщо хочете, щирого спортивного видовища. Необхідно визнати, колеги, що задоволення потреб споживачів футбольного продукту, а це - глядачі, уся громадськість - в отриманні спортивного видовища, яке проводиться в умовах дотримання принципів моралі, етики і чесної гри, повинно бути одним із принципів проведення змагань з футболу.

Ми не можемо забувати про те, що футбол базується на повазі, колеги, повазі до цілісності, розмаїття, благородства та правил гри. І саме правила гри мають бути чесними, без килимових ігор та кулуарно прийнятих рішень, які часом приймаються в кабінетах.

На ниві футболу є великий і, прямо скажу, не оброблений пласт роботи – робота з уболівальниками. Вибачте, але тут хащі бур’яну.

На стадіонах, де виступають професіональні команди, є активні фанати. І в цьому сенсі дозвольте нагадати вам лише про деякі випадки, що мали місце на стадіонах клубів ПФЛ під час проведення матчів.

У 31 турі першої ліги між командами Олександрія - Полтава відбулася бійка фанатів Полтави з фанами Олександрії після закінчення матчу. У матчі 9 туру 2 етапу 1 групи чемпіонату другої ліги між командами «Скала» – «Нива» вболівальники «Нива» Тернопіль поламали пластикові стільці на стадіоні «Сокіл» м. Стрий та кидали їх на бігові доріжки, а матч був призупинений на 1 хвилину. І це далеко не повний перелік подібних випадків.

Реальність сьогодення така, що наявність вихованих клубом фанатів футбольної команди в певній мірі свідчить про його рівень професіоналізму.

Наразі жоден клуб не може похвалитися тим, що він вибудував взаємини зі своїм фанатським рухом так, як він би цього хотів. Можливо, виключенням є приклад «Севастополя»

До того ж, за великим рахунком, клуб залишається з проблемою поведінки фанатів один на один. Як відомо, за будь-які прояви уболівальницького екстремізму на стадіоні відповідальність несе Клуб. У тому числі і матеріальну. Але у зв'язку з низькою відвідуваністю деякі клуби готові закривати очі на поведінку фанатів. Головне, що вони ходять на стадіон: заради них, власне, і граємо. Інші клуби роблять вигляд, що фанатського руху немає, таким чином намагаючись відсторонитися від проблеми.

Але тут, шановні колеги, палка з двома кінцями: відсутність діалогу з фанатами веде до ізольованості останніх. А безкарність веде до безвідповідальності. В результаті ми отримуємо некеровану і безконтрольну поведінку фанатів.

Вам відомо, колеги, що Верховною Радою зареєстровано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань безпеки до, під час та після проведення футбольних матчів», розроблений за ініціативи та безпосередньої участі ПФЛ і підтриманий усіма професіональними клубами України. Там чітко визначені особи відповідальності, у тому числі – вболівальники.

Сьогодні, згідно з існуючим законодавством практично за всі порушення відповідальність несе клуб. І це не правильно. Є функції органів правопорядку, визначені Конституцією України, за виконання яких вони повинні нести відповідальність, і це відображено у названому законопроекті.

З моєї точки зору, з метою підвищення привабливості клубів для глядача, нам необхідно працювати із вболівальниками, тобто, навчитися ставитися до них як до прямого споживача. Ми маємо усвідомлювати, що у багатьох клубах поняття менеджменту відсутнє взагалі або вважається зайвим анахронізмом. Чому у нас немає програми розвитку клубу? Чому відсутній план заходів для уболівальників? У нас лише декілька клубів переймається питанням залучення глядачів на стадіон. Решта ж – ставиться до них повністю індиферентно. Ось чому візок і нині там. Говтаємося на місці замість того, щоб розробити дієвий бізнес-план та поступово втілювати його у життя.

Зрозуміло, що у часи, коли клубам доводиться буквально боротися за виживання, тут вже не до жиру – бути б живу. Проте, маємо зрозуміти, що футбол – і це навіть відображено у Законі України про фізкультуру та спорт – має приносити прибуток, а відвідуваність матчів - це одна із статей прибутку. Саме на це потрібно звернути увагу.

Таким чином, питання хто прийде сьогодні на стадіон та чим ми можемо його зацікавити – залишається за кадром.

Дозвольте окремо зупинитися на питаннях організації стюардингу в клубах. Будемо говорити відверто, інститут стюардингу у нас не розвинений. Навчання таких фахівців обходиться недешево навіть для команд Прем'єр-ліги. А для команд першої і особливо другої ліг такі витрати просто не підйомні. Та й достатньої кількості кадрів для проходження відповідного навчання у клубів як правило немає.

У дійсності ж клуби нижчих ліг або запускають в чашу стадіону міліцію, або запрошують їх неофіційно в штатському (чого, до речі кажучи, співробітники МВС робити не мають права). Іноді звертаються за допомогою до шкіл міліції, але такі навчальні заклади є далеко не в кожному населеному пункті. Залишаються тільки агентства з охорони.

У результаті закон, який спочатку приймався нібито як для вболівальників, призвів до того, що рівень безпеки на стадіоні реально знизився, професійні стюарди у більшості клубів не з'явилися, а самі клуби отримали серйозний головний біль.

Ситуація, що склалася, поза сумнівом, не влаштовує переважну кількість клубів. Є думка, що наш менталітет такий, що забезпечити порядок можуть тільки люди в погонах. Я цієї думки не дотримуюся, і все ж таки вірю в те, що в більшості своїй наше суспільство складається з адекватних людей, які можуть поводитися нормально. Запорукою забезпечення безпеки є не тільки наявність міліції на стадіоні, а й підвищення рівня професіоналізму служб клубу відповідальних за безпеку, регламентація їх прав і обов'язків.

У квітні 2013 року у приміщенні Федерації футболу відбувся навчально-методичний тренінг «Стюардинг у футбольних клубах», слухачами якого стали організатори системи безпеки та правопорядку на стадіонах у футбольних клубах ПФЛ.

Результатом заходу стало створення єдиної концепції забезпечення безпеки глядачів шляхом запровадження інституту футбольних стюардів. Наразі у футбольних клубах ПФЛ загалом працюватимуть 33 сертифікованих тренери із підготовки стюардів.

У підсумку сказаного у мене є впевненість, що всі ми одностайно засуджуємо хуліганство на стадіонах та ризик виникнення ракових метастазів у вигляді расизму.

Професіональна футбольна ліга підтримує тісні зв’язки з Комітетом арбітрів ФФУ. Спільна робота в основному полягає у виконанні регламентної норми про обов’язкове надання відеозаписів матчів серед команд клубів першої ліги до ПФЛ, яка, у свою чергу, передає їх до Комітету арбітрів для розгляду та аналізу якості роботи арбітрів.

Утім, зростає кількість звернень до ПФЛ у контексті незабезпечення арбітрами якісного суддівства, а саме прийняття сумнівних рішень, які впливають на результат матчу. Тут виникає питання, чому досить часто у певних матчах призначаються пенальті на останніх хвилинах? Навіть на 90 + 7 хвилині! Ці дії наводять на певні роздуми.

Окрім цього, клуби непокоїть закритість суддівського корпусу. У той час, коли вільне спілкування є запорукою якісної співпраці. На жаль, це базується на підставі вимог Конвенції УЄФА, до якої приєдналася ФФУ, у тому числі – ПФЛ як колективний член Федерації.

ПФЛ виступає за співпрацю, за робочі, партнерські стосунки зі всіма суб’єктами футбольного господарства. За стосунки, запорукою яких є взаємоповага, намагання позбутися негативних моментів в ім’я українського футболу. Без цього рухатися вперед буде вкрай складно. Усім нам потрібне постійне толерантне спілкування і просто зосередитись на виконанні своїх безпосередніх обов’язків. Як показує практика, золоту середину знайти можна завжди. Мені здається, ми все-таки зуміли досягти компромісу в роботі з клубами, з керівництвом Прем’єр-ліги, з іншими асоціаціями. Важливі кроки в цьому напрямі зроблено в стосунках з Федерацією футболу України. Введено у практику проведення спільних нарад з науково-методичним відділом ФФУ стосовно формування навчальних груп тренерів та узгодження навчальних програм, а також щодо розроблення регламентних і статутних документів та взаємодії в частині проходження процедури атестування клубами і багатьох інших питань.

Наразі мене як президента Ліги турбує питання розрізненості у поглядах на напрями реалізації успішного функціонування ПФЛ. Я погоджуюся із тим, що істина народжується у спорах. Утім, багато питань потребують колективної думки, поглядів та ідей. У цьому сезоні ми провели 6 семінарів з різних напрямів діяльності Ліги. На цих заходах ми ставили за мету не начитку навчальних лекцій, а спільний аналіз проблем і напрацювання шляхів їх вирішення. На жаль, є клуби, що демонструють повну індиферентність до цих заходів.

Ви знаєте, колеги, ігнорування клубами цих подій ми розцінюємо як прояв неповаги та зверхнього ставлення до заходів, що проводить ПФЛ. Також дозвольте нагадати, що до обов’язків клубів входить сприяння ПФЛ у досягненні цілей та вирішенні завдань, передбачених Статутом Ліги. А тому клуби, які систематично ігнорують навчальні заходи, грубо порушують статутні норми ПФЛ.

Упевнений, що ви зробите належні висновки та сприятимете підготовці та проведенню заходів ПФЛ, які позитивно впливатимуть на зростання професіоналізму клубів та їх працівників, а також авторитету ліги в Україні.

Є ще одне питання, варте уваги. Маємо констатувати, що ми мало співпрацюємо із засобами масової інформації. Якщо проаналізувати публікації у пресі за сезон, то можемо помітити, що інформація про діяльність наших клубів часто не відповідає дійсності. І справа не у непрофесіоналізмі журналістів, а в закритості клубів.

Особисто мене вражає байдужість клубів другої ліги до співпраці зі ЗМІ. Подекуди представники преси не можуть добитися від них важливих для споживача – нашого читача – даних. Ми повинні розуміти, що імідж обох дивізіонів у певній мірі страждає через низьку інформованість вболівальників. Добре, якщо клуб має свій сайт – першочергове джерело інформації. Добре, якщо у штаті клубу є прес-аташе. Але якщо ні того, ні іншого немає? Але хочу ще раз наголосити, що через нестачу публікацій у ЗМІ про події всередині ліг, адже зазвичай висвітлюється те, що лежить на поверхні, частенько нівелюються насправді важливі речі життєдіяльності футбольних клубів нижчих дивізіонів.

Підсумовуючи вищесказане, хочу ще раз подякувати вам за роботу, розуміння, терпіння, критику. Рік, який пролетів, немов один день – то лише спомин, в якому вже нічого не зміниш. Рік, який нам доведеться прожити – то маленьке життя, в якому треба бодай намагатися грати за правилами.