Дмитро Леонов: «Ми прокинулися і дізналися, що у нашої команди проблеми»

Про півріччя першолігового «Арсеналу» ми вирішили поговорити з одним із лідерів білоцерківців - атакуючим півзахисником Дмитром Леоновим.
Навіть у невдалому півріччі «Арсеналу» Леонов встиг блиснути - відзначився 6 голами, ставши кращим бомбардиром команди. Але під кінець осінньої частини сезону, коли проблеми колись стабільного білоцерківського клубу стали надбанням громадськості, Дмитро залишив «Арсенал». Тому саме з його нинішнього статусу ми вирішили почати нашу розмову.

- Дмитре, ви залишили «Арсенал» за кілька турів до завершення осінньої частини сезону. Зараз ви вже знайшли свою команду, чи ще не визначилися з новим місцем роботи?

- На сьогоднішній день не можу розповісти вам про якусь конкретику. У мене є декілька пропозицій, більшість з яких - з першої ліги. Але я, як і будь-який футболіст, хочу рости, розвиватися, мрію спробувати свої сили в прем'єр-лізі. Тому поки ми з агентом розглядаємо пропозиції, а визначатися будемо пізніше.

- Ну що ж... Пропоную тоді згадати останнє півріччя. Для команди, зрозуміло, воно провальне, але от ви забили за цей період 6 голів - майже стільки ж, як за весь минулий чемпіонат. Задоволені 2012 роком особисто для себе?

- Ні, не став би розділяти свої успіхи та командні. Хотілося б домогтися більшого - і для себе, і для «Арсеналу». На жаль, самі бачите, на якому місці ми опинилися восени. Так що задоволеним бути не можу, навіть незважаючи на особисті успіхи.

- Для багатьох проблеми в «Арсеналі» здалися дуже несподіваними. Скажіть, як і коли це все почалося? Затримки з зарплатами з'явилися в поточному сезоні?

- Взагалі, президент клубу (Юрій Горобець, - прим. авт.) завжди повністю виконував свої обов'язки перед футболістами, нам не було на що скаржитися. Все сталося в один день - ми прокинулись і дізналися, що у нашої команди проблеми.

- Яку причину відмови від команди назвав президент?

- Він просто сказав, що не хоче більше вкладати гроші в команду. Що він «зав'язує», а команда переходить в інші руки.

- Горобець - персона не дуже публічна. Яким він вам запам'ятався?

- Якщо чесно, за два роки в команді я бачив його лише двічі. Чув, що він дуже любить футбол, що багато робить для розвитку білоцерківського футболу. Багато зробив він для розвитку наших тренувальних умов, хотів будувати стадіон - справа дійшла вже навіть до оформлення проекту, але в якийсь момент все загальмувалося.

- Поки йшов процес передачі клубу новим інвесторам, потрібно ж було грати. Чому в підсумку ви і ще кілька лідерів пішли з «Арсеналу»?

- Лякала невизначеність. Розумієте, раніше в клубі все намагалися зробити, щоб була гра, був результат. А після цих подій почали виникати проблеми - то з житлом, то з харчуванням, то з виїздами. Адже перша ліга - це не рівень чемпіонату області, тут таких проблем не повинно виникати. Якщо замість футболу думаєш про побутові негаразди, важко грати на такому рівні.

Хлопці дуже хотіли, щоб і далі в Білій Церкві була команда, щоб радувати вболівальників. Перед матчем з «Динамо-2» нам нічого навіть не обіцяли, але у команди було бажання зіграти перед своїми фанами. Той матч ми виграли, сподівалися, що далі ситуація покращиться. Але замість підготовки до наступних матчів у нас було 4 дні вихідних. Особисто для мене останньою краплею став виїзд у «Молодіжне». В останніх трьох матчах сезону я вже не брав участі.

- «Арсенал» у минулому сезоні посів четверте місце, і в цьому році про клуб говорили з повагою - мовляв, повирішувати б питання з інфраструктурою, а далі можна і за більш високі місця поборотися. Як вважаєте, таким складом білоцерківська команда могла б прогресувати на рівні першої ліги?

- Все залежить від президента - якщо б стояли завдання, то всі б працювали над їх виконанням. А команда в нас була дуже хороша - доказом цьому і минулосезонне третє місце, і наш кубковий матч з «Кривбасом», коли суперник з прем'єр-ліги лише в овертаймі виграв. Так що у цієї команди точно було майбутнє.

- Чому ж тоді з самого початку цього сезону в «Арсеналу» все пішло шкереберть?

- Я б дві причини назвав - зовнішню і внутрішню. По-перше, зараз перша ліга дуже виросла в класі. Самі бачите - команди, які з другої ліги піднялися («Авангард», «Полтава», «Суми»), абсолютно тут не загубилися. Значить, посилення гідне. Та й лідери тепер не можуть перед матчем впевнено сказати, що покладуть у скарбничку чергові три очки. Щільність в турнірній таблиці така, що кожен матч має вагу. А сили команд приблизно рівні, тому підсумки матчів важко прогнозувати.

По-друге, після того, як наша команда посіла четверте місце, ставлення до нас змінилося. Всі на нас налаштовувалися - і новачки в таблицю минулого сезону заглядали, і наші давні суперники нас добре знали й абсолютно не недооцінювали. І самим футболістам після успішного сезону потрібно було переоцінити себе, вимоги до себе. Адже просто так не проходить те, що вчора ти непомітний середнячок - а сьогодні вже серед лідерів. Всі разом, вкупі з невезінням в окремих матчах, і зіграло свою роль. Бували матчі, коли нам все ламав дебютний гол, та й взагалі в більшості наших поєдинків долю матчу вирішував один точний удар.

- На жаль, не завжди ваш... Тим не менш, в сезоні вам є що згадати. Наприклад, яскраву домашню перемогу над «Севастополем». Не помилюся, якщо припущу, що це найкращий матч «Арсеналу» в сезоні?

- Мабуть, так.

- Та й ви особисто, як кримчанин, напевно на неї особливо налаштовувалися...

- Так, мені завжди дуже цікаво грати з кримськими командами. Не секрет, що я в свій час був на перегляді в «Севастополі», дуже хотів залишитися в команді, але доля розпорядилася інакше. Так що коли граєш з такою командою, завжди особливо матчі сприймаєш. Те ж можу сказати і про матчі з «Кримтеплицею» та «Титаном».

- До речі, в «Армянську» ви переможний гол господарям забили. Якщо не помиляюся, красивим ударом зі штрафного.

- Так. Теж дуже пам'ятний матч вийшов.

- Колишнього «Арсеналу» вже не буде. Не в курсі, хто з хлопців куди подався?

- Поки рано говорити - зараз період відпусток. Так що мені зараз невідомо, хто куди перейде. Ось відпочинуть хлопці, повернуться - тоді й здзвонимось, будемо тримати контакт.

- Шкода розлучатися з цим колективом, цим містом?

- Однозначно. У нас підібралася дуже непогана команда, вже якось навіть відчували один одного, зігралися. Всі ми віддавали душу і здоров'я, щоб «Арсенал» поважали в першій лізі. За короткий період команда з новачка перетворилася на міцного, авторитетного учасника першої ліги.

Та й до міста я звик - у нас хороші фани, ми грали для них. Шкода навіть, що Біла Церква не так багато нашого футболу побачила - ми ж раніше в Обухові, Макарові домашні матчі проводили.

- По ходу сезону команду залишив Артимович. Пояснив це тим, що він, як порядна людина, мав піти через відсутність результатів. Як вважаєте, чи не передчасний це був крок? Не помилилося чи керівництво, що не спробувало таки умовити тренера залишитися?

- Що поробиш... Вже така тренерська доля. Можу сказати, що команда Ігоря Климовича дуже поважала, адже він всіх нас зібрав, вкладав у «Арсенал» душу, сподівався, що для нас постійною стане боротьба за високі місця в лізі.

- Зараз «Арсенал» на 16 місці - це так звана зона плей-офф, тобто, команда, яка на ньому фінішує, змушена буде відстоювати своє місце в першій лізі з віце-чемпіоном другої ліги. Як вважаєте, є в «Арсеналу» надія на порятунок? І від кого це залежатиме?

- Якщо керівництво поставить таке завдання і створить для колективу умови - впевнений, для «Арсеналу» ще не все втрачено. Вони ще можуть за першу лігу зачепитися, головне - щоб клуб залишився.

Артур Валерко, Football.ua