"Зупинили КамАЗ, і вони вирушили на перегляд": Ротань міг би залишити свою дитячу мрію, але його підтримав батько, який пішов з життя від раку у 2020 році.

Читайте також:

Динамо здобуло титул чемпіона, а Олександрія отримала срібні медалі: розклад, результати та відеоогляди матчів 29-го туру УПЛ — турнірна таблиця.

Ми повинні були пройти ще один етап відбору, за результатами якого залишилося лише 22 з 30 учасників. З самого початку у мене були всі підстави сумніватися в своїй участі, коли ми збиралися вирушати з Полтави до Новомосковська. Я вдячний Богу та своєму батькові за його наполегливість. Адже якби я опинився на його місці і зіткнувся з такими труднощами, можливо, просто здався б.

Ми мали три автобусні маршрути до Дніпра, а також один, який проходив через Новомосковськ. Тоді єдиним способом дістатися до Дніпра був автобус, оскільки власного автомобіля у нас не було.

У той час квитки можна було придбати лише в касах безпосередньо перед відправленням, бронювання не було доступним. Коли ми прибули на вокзал, виявилось, що квитків немає. Ми почали шукати наступні рейси, які не йдуть через Новомосковськ, а прямують до Дніпра, звідти планували дістатися далі. Але й там квитків не виявилось взагалі.

Тато підійшов до водіїв: "На жаль, у нас немає вільних місць. Автобуси вже заповнені". Я пам'ятаю, як сльози наповнили мої очі. Мені тоді було всього 13 років, і я мріяв про цю подорож, жив нею. Я пройшов певну частину шляху, а тепер усвідомлював, що, напевно, не зможемо туди потрапити. У мене почалася легка істерика.

Батько дав мені підзатильник: Що ти ниєш? Зараз доберемося. Ми вийшли на трасу. Десь 3-4 години стояли, просто ловили машину. Ніхто не зупинявся, а хто зупинявся, туди не їхав. Пам'ятаю, що я вже не вірив. Дякую терпінню батька, що він все-таки досягнув мети.

Ми змогли зупинити КамАЗ. Хоча ми і доїхали, виїхали з цього КамАЗу лише близько 14:00. В результаті, прибули на місце вже під вечір, -- поділився Ротань в бесіді з Денисом Бойком.

Крім того, екс-гравець національної збірної України зазначив, що після усіх цих випробувань він все ж зміг потрапити до спортивного інтернату в Дніпрі.

У той час проходив тиждень зборів. Я не зміг потрапити на перший день, і шанси повернутися додому були досить високими. Проте, я хочу висловити щиру подяку, перш за все, моєму батькові, нехай йому буде вічний спокій, а також моєму тренеру Роману Григоровичу Шнейдерману, Царство Небесне. Коли ми прибули, батько роз'яснив ситуацію, він все зрозумів, і завдяки цьому я отримав можливість взяти участь у перегляді.

Ураховуючи, яким чином ми дісталися туди, я не міг підвести батька, адже це було важливо не тільки для нього, але й для моєї мрії, адже я дуже прагнув потрапити туди, як і всі. І я досягнув своєї мети — мене прийняли в цей спортивний інтернат", - розповів Ротань.

Колишній футболіст поділився, що у 36 років ухвалив рішення закінчити свою кар'єру, оскільки в той період його думки були далеко від спорту – його батько боровся з раком. На жаль, у 2020 році Петро Ротань пішов з життя.

Нагадуємо, що колишній вихованець дніпровського футболу, завдяки своїм досягненням у ФК Дніпро, став справжньою легендою цього клубу. Ротань також мав досвід гри в таких командах, як Динамо та празька Славія. У складі національної збірної України він зіграв 100 матчів і відзначився 8 голами.

Раніше Ротань озвучив команди, з якими на даний момент не планує співпрацювати.