Як трансформувався протестний рух у Грузії за останні два місяці

Безладні демонстрації, відсутність керівництва, взаємна підтримка та креативні акції. DW досліджує унікальні риси протестів у Грузії, що продовжуються після того, як уряд відмовився від євроінтеграційного курсу.

Протести в Грузії тривають уже понад два місяці. Щовечора проспект Руставелі в центрі Тбілісі перекривають тисячі учасників антиурядових акцій. Люди продовжують вимагати відставки уряду "Грузинської мрії", а також повернення країни на шлях євроінтеграції. Незважаючи на затримання і побиття з боку силовиків, люди продовжують брати участь у маршах і протестах. При цьому акції в Грузії стали унікальними, а частина громадянського суспільства вважає їх уже частиною грузинської культури.

Протести продовжують залучати численні маси людей, незважаючи на арешти та тиск з боку держави. Вимоги учасників залишаються стабільними: відставка уряду правлячої партії "Грузинська мрія", проведення нових парламентських виборів, відновлення інтеграційних процесів Грузії з Євросоюзом, а також звільнення всіх затриманих протестувальників і активістів. Ці вимоги спонукають до участі у акціях людей різного віку, статі та соціального статусу - від пенсіонерів до студентів, від культурних діячів до футбольних уболівальників.

Також читайте: Європейський Союз висловив осуд жорстоких дій уряду щодо протестувальників у Грузії.

Однією з ключових характеристик сучасних протестів у Грузії є відсутність очевидного лідера. Більшість протестувальників збирається спонтанно, а свої дії координують і обговорюють через соціальні мережі. Найпопулярнішою платформою для цього стала Facebook-група Daitove. Саме тут з'являються перші анонси масштабних акцій та маніфестацій. Грузинська поліція вже двічі проводила обшуки у домівках засновників цієї активістської сторінки, Іллі Глонті та Христини Ботковелі. Наразі група налічує понад 250 тисяч учасників.

Студенти відіграють значну роль в організації протестів у Грузії, адже багато з них активно висловлюють свою громадянську позицію. Вони беруть участь у маршах, акціях та страйках. У січні учні восьми університетів країни оголосили про страйк і почали залишатися на ніч у навчальних закладах. Ректор Грузинського національного університету в Тбілісі видав наказ охороні не впускати студентів-страйкарів після їх повернення з протесту біля парламенту. Деякі молоді люди продовжили свої акції протесту на вулиці, ночуючи просто неба.

Читайте також: Європейський Союз тимчасово зупиняє безвізовий режим для грузинських урядовців і дипломантів.

Представники різних соціальних та етнічних спільнот, такі як педагоги, медики, артисти, альпіністи, музиканти, національні меншини та навіть мешканці окремих районів столиці, організовують свої власні марші. Зазвичай наприкінці ці ці групи об'єднуються з основним протестом, що відбувається біля парламенту.

Ще одна унікальна риса грузинських протестів полягає в тому, що опозиційні партії виступають у них як актори другого плану, поступившись головною роллю представникам громадянського суспільства. Політичні партії, що стоять в опозиції до "Грузинської мрії", не організовують протести, а радше приєднуються до них. Їхні керівники і пересічні члени беруть участь в акціях, нерідко стають жертвами затримань і побиття нарівні з іншими протестувальниками. Так співголову коаліції "За зміни" Ніку Меліа затримали, і він зазнав фізичного насильства з боку поліцейських під час останньої великої акції 2 лютого, коли учасники намагалися перекрити один із виїздів із Тбілісі. Голова партії "Дроа" Елене Хоштарія наклеїла на поліцейського стікер із закликом до страйку, за що її затримали.

Більшість учасників протестів виступають на підтримку опозиції, бачачи в ній силу, що чинить опір правлячій партії. Проте лідери опозиційних сил викликають у мітингувальників неоднозначні емоції. "Знову ж таки, в них немає жодного плану. Вони не пояснюють, що будемо робити далі. Я не розумію, навіщо він взагалі вийшов на сцену," - поділився думками грузинський журналіст у розмові з DW після завершення виступу одного з лідерів опозиційної партії на акції. Інший протестувальник, який є членом партії "Єдиний національний рух", також висловив своє обурення, звинувативши керівників політичних об'єднань у бездіяльності та брак енергійних ініціатив.

Найвідомішою особою протестів стала колишня президентка Саломе Зурабішвілі. Її виступи на демонстраціях завжди привертали величезну кількість прихильників. "Ми вистояли. Ви - переможці, ви - сильні, за вами майбутнє. Те, що робите ви, те, що відбувається на наших очах, - справжнє диво," - зазначила вона під час одного зі своїх останніх звернень до протестувальників. Будучи на посаді, вона була рішучою критикинею "Грузинської мрії", а частина активістів вважає, що саме завдяки їй у 2023 році країна отримала статус кандидата на вступ до ЄС. У грудні вона оголосила, що не залишить свою посаду і продовжить вважати себе президентом навіть після закінчення терміну повноважень у тому ж місяці. Своє рішення вона обґрунтувала тим, що вважає новий склад парламенту, де більшість має правляча партія, нелегітимним. Проте, незважаючи на це, вона залишила президентський палац і зосередилася на поїздках по регіонах та спілкуванні зі своїми прихильниками.

У грудні протести тривали до самого ранку і часто супроводжувалися розгонами з боку поліції. Це був час, коли солідарність і взаємодопомога протестувальників досягли нових вершин. Люди допомагали тим, хто впав, дехто відбивав затриманих, інші - намагалися захистити тих, кого б'ють поліцейські або кого збив з ніг водомет. Серед протестувальників також було багато волонтерів, які носили з собою пляшки з фізіологічним розчином, щоб допомагати тим, хто потрапив під сльозогінний газ.

Ті, хто обзавівся протигазами, поспішали захоплювати гранати з газом та занурювати їх у заздалегідь підготовлені ємності з водою. Деякі учасники акцій активно протистояли вандалам, які намагалися використати протестні настрої для розграбування магазинів і кафе. У чатах серед протестувальників звучали заклики утримуватися від взаємодії з тими, хто прагнув спровокувати конфлікти з поліцією, підкреслюючи важливість мирного характеру протестів.

Люди приносили протестувальникам теплі речі, їжу та напої. Дехто просто на проспекті варив супи або смажив шашлики. Власники кафе і ресторанів запрошували протестувальників зайти, щоб зігрітися, та безкоштовно роздавали чай і маски. Деякі магазини оголошували великі знижки на засоби захисту або навіть безкоштовно їх роздавали.

Фінансову підтримку протестувальникам надає навіть великий бізнес, на кшталт банку TBC, чий власник відкрито виступає проти влади. Ці гроші витрачають на закупівлю захисних масок і шоломів, а також на виплату застав для затриманих і на іншу допомогу їм. Є також адвокати-правозахисники, які активно допомагають заарештованим на судах і стежать за тим, щоб їхні права не порушувалися.

Ще однією рисою протестів стали оригінальні акції. Наприклад, під час інавгурації нового президента Грузії, обраного урядом "Грузинської мрії", ексфутболіста Міхеіла Кавелашвілі, учасники протесту вирішили наголосити, що крім футболу у нього, на їхню думку, не було інших заслуг. На площі перед будівлею парламенту люди демонстративно грали у футбол, закликаючи вийти до них Кавелашвілі, і показували червоні картки.

Попри те, що уряд Грузії посилює законодавчі норми, численні учасники антиурядових демонстрацій планують продовжувати свої протести, сподіваючись на можливість досягти своїх цілей і відновити курс країни на євроінтеграцію.