Україна вирішила не брати участі, тоді як 12 європейських країн продовжують: що таке система "осінь-весна" і чому вона завдає лише шкоди.

Коли чемпіонати перебувають у розпалі, турніри роблять паузу. Матчі можна буде переглянути влітку, а вже у жовтні клуби знають, хто потрапив до Ліги чемпіонів, а пошуки нових гравців перетворюються на справжній виклик. Це 12 ліг під егідою УЄФА, які функціонують за річним графіком і зупиняються взимку, коли у світі футболу є багато цікавого. Усе це пов'язано з системою "весна-осінь", за якою проходять ці чемпіонати. Наскільки це зручно? У чому полягають основні проблеми, і чому така ситуація склалася? Відповіді на ці питання пропонує OBOZ.UA.

Що таке футбольна система весна-осінь?

Цей формат футболу передбачає, що весь змагальний сезон відбувається протягом одного календарного року. Наприклад, такі ліги, як УПЛ, Бундесліга, АПЛ, Серія А, Прімейра та інші, розпочинають свої ігри в липні або серпні, тоді як система весна-осінь охоплює один річний цикл. Цікаво, що на початку свого існування, у 1992 році, українська ліга також діяла за таким принципом. Це був єдиний рік, коли чемпіонський титул здобула не "Шахтар" і не "Динамо", а "Таврія". З того часу минуло понад 30 років, і тепер на звання переможця можуть претендувати одразу кілька команд, які не належать до традиційних грандів. Це стало можливим, зокрема, завдяки недавній поразці "Динамо" від "ЛНЗ".

Ця система зазвичай застосовується в регіонах з екстремально холодним кліматом. Наприклад, Норвегія, Ісландія та Швеція стикаються з морозними зимами, коли навіть вдень перебувати на вулиці стає надзвичайно незручно, не кажучи вже про активні заняття, такі як біг. У таких умовах зачіска, схожа на стиль фаната "Манчестер Юнайтед", може стати в нагоді. Саме тому початок змагань у лютому або березні є чудовим вибором для таких суворих погодних умов. Це відкриває шлях до неймовірних історій тріумфу команд, які раніше не мали жодних надій на золото. Наприклад, шведський клуб "М'єлбю" став яскравим прикладом цього.

Хто ж дотримується таких умов?

Станом на сьогодні в Європі налічується 12 країн, що включають Естонію, Латвію, Литву, Казахстан і Білорусь. Також до цього переліку входять Грузія, Ірландія, Ісландія, а ще Норвегія, Фінляндія, Швеція та Фарерські острови. Варто виділити окрему групу країн з інших континентів. Через різноманітні кліматичні умови, географічне положення та інші чинники, існує кілька десятків ліг, що розпочинаються навесні та закінчуються до листопада. Наприклад, у Південній Америці лише Аргентина проводить свій чемпіонат у форматі, подібному до УПЛ, тоді як решта країн стартують приблизно в лютому. Аналогічна ситуація спостерігається в Азії, де весну розпочинають чемпіонати Китаю, Японії, Південної Кореї, Лаосу, Малайзії та Філіппін.

Є і виключення. У країнах, де завжди спекотно, дотримуються наших термінів проведення змагань: це Саудівська Аравія, Індія, Сінгапур та певні їх сусіди. Саме це й стало одним із факторів, який підштовхнув ФІФА та УЄФА намагатися запхати "Аль-Наср", "Аль-Хіляль" та інших до європейської Ліги чемпіонів. Не забуваймо і про Австралію: там не тільки літо замість зими, а ще й ліга, яка проводиться із жовтня до травня. От тільки через особливості розташування континенту, там тепло весь змагальний період.

Чи комфортно грати протягом року?

Зручно для... нікого. Система весна-осінь провокує цілий склад проблем із трансферами, доходами, трансляціями та логістикою. Наприклад, пауза між сезона може бути до 5 місяців, це вимагає більше грошей для тренування футболістів і правильного планування для підтримки їх форми. Команди Норвегії, Литви чи Грузії вимушені проводити тривалі й недешеві закордонні збори в теплих країнах, бо свої бази може банально засипати снігом. Класичний шведський сезон взагалі обрізаний, він починається у квітні, потім іде на перерву на місяць посеред літа і завершується у перших числах листопада. Наприклад, вчора шведи та норвежці синхронно завершили розіграші своїх вищих ліг.

Крім того, доводиться робити тривалі паузи під час міжнародних матчів. Якщо восени та навесні заплановані перерви для ігор національної ліги, то кожні два роки ці 12 країн мають коригувати свій графік через Євро або Чемпіонат світу. Наприклад, Швеція чи Ісландія можуть не потрапити в турніри, але їхні футболісти, які важливі для збірних країн з нашим форматом змагань, можуть брати участь. Так, за "Мальме" грає Колін Рослер — данський гравець, який вперше отримав виклик до національної команди цього року. Або ж Гіоргос Анцулас з "ГІКа", який є ключовим захисником для своєї молодіжної команди. Тренерам доводиться вирішувати, чи відпустити їх на збори, чи залишити для своїх потреб. Ситуація схожа на українські клуби, але причини, що стоять за цим, зовсім інші.

Ці ліги не стосуються фінансів?

Турніри, що проходять за схемою весна-осінь, є вразливими до періодів трансферів. Головна активність на ринку гравців припадає на липень і серпень. Якщо для клубів на кшталт "Реала", "Шахтаря" або "Пафоса" продаж зіркового футболіста влітку є звичайною практикою, то для наших сьогоднішніх героїв втрата ключового, а іноді й системоутворюючого гравця може мати критичні наслідки в боротьбі за золото. Часто просто немає надійної заміни, адже часу на адаптацію немає, і кожна гра стає вирішальною, зважаючи на чемпіонати Північної Європи, які надають перевагу розподілу на чемпіонські групи після основного етапу.

Існує також важлива маркетингова проблема: влітку жителі холодних країн прагнуть втекти до тепліших країв. Зменшення населення в містах призводить до зниження відвідуваності. До цього додається необхідність координувати дії з телевізійними сезонами, комерційними акціями, доходами від інших рекламних ініціатив, а також організацією вражаючих шоу, які можуть привабити глядачів на трибуни і забезпечити продаж квитків.

Коли у єврокубки краще не виходити

Шведський футбольний клуб "М'єлбю" став головною сенсацією цього сезону, здобувши титул чемпіона Швеції в містечку з населенням всього 1500 осіб! Тепер вони вперше в історії отримали можливість змагатися у кваліфікації Ліги чемпіонів. Проте, чи не криється тут серйозна проблема? Зараз команда виглядає як справжній суперколектив: Юханнсон набрав 7 голів і 10 асистів, Страуд відзначився 9 разами, а голкіпер пропустив лише 18 м'ячів за 32 матчі. Але що чекає їх у наступному році? Неодноразово ми були свідками того, як команди втрачали зіграність і мотивацію за кілька літніх місяців, а "М'єлбю" ще належить чекати понад півроку. Чи не перетвориться їхня казка на звичайну реальність вже найближчим часом?

Пригадайте скандинавські команди, які досягали успіху в європейських змаганнях. Не лише раз, а принаймні кілька разів за останнє десятиліття. Наприклад, на основній стадії Ліги чемпіонів ніколи не виступали клуби з Ісландії, Грузії, Ірландії чи країн Балтії. Багато з них навіть не мали можливості спробувати свої сили в Лізі Європи, тому участь у груповій стадії Ліги конференцій є справжнім святом для подорожей по Європі. Існують приклади команд з Норвегії та Казахстану, які регулярно беруть участь у групових етапах. Навіть Молдова змогла пробитися, незважаючи на свою унікальну структуру, тоді як ці країни залишаються поза увагою.

А якщо вийти в групу тієї ж ЛК - що робити з логістикою та втомою? У них не буде як у Холанда, Кейна чи Ярмоленко літньої перерви, бо в цей час ідуть ігри. А коли свій чемпіонат давно завершений, продовжується заруба за плей-оф єврокубків. Отже, гравці зовсім не відпочивають, їх сезон може тривати 12 місяців поспіль і одразу переходити в наступний. Тут будуть складнощі не тільки для медичного штабу, а й для самої структури, бо треба якось вписати розширену логістику.

І якщо станеться диво з виходом до євровесни, то забирайте нові проблеми вдома: їх суперники відпочили, мають запас сил для старту шведського чи ісландського чемпіонату, а учасник єврокубків виснажений. Саме тому в скандинавських країнах часто змінюється чемпіон, чинний переможець просто не має можливостей розірватися. У нього в думках матчі європейських турнірів, битва за кожен м'яч і можливість кожного тижня вилетіти з єврокубків. Як-от у "Мальме" чи "Брейдабліка". Тож чи не час клубам Північної Європи замислитися про щось нове, на користь собі та фанатам?