У Вінниці урочисто відкрили стадіон, присвячений пам'яті полеглого захисника.

"Поле Валентина". У Вінниці батьки загиблого Героя вирішили збудувати футбольний стадіон на його честь. Валентин Присіч добровільно пішов на фронт, служачи бойовим медиком у 95-й бригаді. Його життя трагічно завершила ворожа куля. Тепер героєві завжди буде 28. Родина сподівається, що майбутні покоління збережуть пам'ять про подвиг Валентина.

Пані Світлана показує світлини сина. Завжди усміхнений та життєрадісний. Її Валентин понад усе цінував Україну, захоплювався рідною поезією.

Світлана Присіч, мама загиблого героя:

Він захоплювався творчістю Лесі Українки, Василя Стуса та Тараса Шевченка, знав їхні твори напам'ять. Коли його не стало, його речі, зокрема рюкзак, були принесені. У цьому рюкзаку ми виявили книжку Шевченка. Навіть під час боїв у окопах він знаходив час, щоб читати поезії Тараса Шевченка.

Валентин вирішив піти на фронт як доброволець. Після проходження навчання він став бойовим медиком. У складі 95-ї десантно-штурмової бригади він рятував життя своїм побратимам на сході України. На жаль, 17 вересня 2022 року, під час виконання свого обов'язку в Донеччині, його вбив ворожий снайпер.

Світлана Присіч, мама загиблого героя:

Через 40 днів повернулися ті товариші, які потрапили в засідку разом із ним. Вони розповідали, що Валентин врятував численних людей. Дійсно, багато. Кажуть, під час мінометного обстрілу він, не зважаючи на небезпеку, сміливо підповзав, рятуючи товаришів. Це був справжній герой...

Батьки Валентина Присіча, отримавши грошову компенсацію після трагічної втрати сина, ухвалили рішення побудувати стадіон в його пам'ять.

Світлана Присіч, мама загиблого героя:

Мені дуже хочеться, щоб пам'ять про мого сина жила в серцях людей. Щоб його не забували. Але я хочу сказати вам одне: мій Валік живий. Він перебуває на небесах, поруч із Богом. Іноді я уявляю, що небесні хлопці також займаються своїми справами, як наші земні діти, що бігають навколо нього, і що вони теж можуть грати у футбол.

Локацію обрали неподалік від дому воїна. Батько Валентина згадує, що в їхньому районі ніколи не існувало достойного футбольного поля.

Роман Присіч, батько полеглого героя:

Валік мав величезну пристрасть до футболу. Він був відданим вболівальником Вінницької "Ниви", а під час навчання у Львові став прихильником "Карпат". Він добре знав усіх гравців команд. Саме тому у нього з’явилася ідея: створити стадіон для дітей. Це має стати місцем, де вони зможуть займатися спортом, розвиватися, а не проводити час за комп'ютерами, а активно бігати на свіжому повітрі.

Роботи тривали близько року. Роман та Світлана контролювали усе самі. А нині на "Валентиновому полі", так називають стадіон, лунають захоплені дитячі голоси.

Роман Присіч, батько полеглого героя:

Ми створили штучне покриття, яке стало м'яким і комфортним для дітей. Вони в захваті! І я можу точно сказати: наше серце теж наповнюється радістю.

Довкола зеленіють ялинки, є зони відпочинку із лавками. А на вході меморіальна стела пам'яті.

Тепер батьки уявляють, як на цьому полі проходитимуть футбольні турніри. І, можливо, саме тут розкриється талант майбутньої спортивної зірки.

Світлана Присіч, мама загиблого героя:

Мені надзвичайно приємно, і я сподіваюсь, що моєму сину на небесах також добре. Можливо, саме з цього місця виросте ще один, а можливо й не один, а ціла плеяда Шевченків та інших зірок українського футболу з різними прізвищами.

Усіх, хто завітає на "Валентинове поле", рідні просять його берегти. І пам'ятати про подвиг їхнього сина, як і усіх героїв, хто віддав своє життя за рідну землю.