У Чернігівській області село пропонує безкоштовне житло для переселенців: хто має право на отримання.

Громада на Чернігівщині готова віддати оселі в користування родинам, які опинитися у скрутному становищі черед бойові дії або інші обставини. Єдина умова, щоб в сім'ї були діти шкільного віку, або дошкільнята. Так в громаді вирішили поборотися за сільську школу, аби її не закрили.

Цю інформацію подає журналістка Ірина Маркевич.

Такі села, як Кудрівка, називають депресивними. Віддалені від великих міст і центральних доріг. Молодь залишатися тут не хотіла. Старі доживали віку, хати залишалися порожніми. Всі ці процеси почалися ще в 90-х.

У селі Кудрівка на кожній вулиці можна натрапити на занедбані будинки. Деякі з них настільки руйнуються, що їх неможливо використовувати для проживання, тоді як інші виглядають цілком пристойно. Власне, директорка місцевої школи разом із старостою села вирішили провести облік житлового фонду.

Оксана Рудя обіймає посаду директорки школи, а Тетяна Гончаренко є старостою села. Вони вже більше трьох років працюють на цих відповідальних посадах. Минулого року їм спала на думку ідея запросити людей з українських територій, де тривають бойові дії. Щоб втілити цей задум у життя, вони вирішили спершу очистити всі чагарники.

"Інколи заходиш у будинок, а він уже весь в кленах від самого паркану, і доводиться прокладати шлях. Ми з Оксаною Олексіївною приходимо, і вона каже: 'Лізь ти, бо я в білих штанях', а я відповідаю: 'Лізь ти, адже я в платті, порву ноги'. І так починаємо пробивати дорогу," – ділиться своїми спогадами староста села Тетяна Гончаренко.

У минулому році проклали шлях до семи будинків. У кожному з них є піч з лежанкою, груба, три кімнати, а вода подається з вулиці. Загалом, це охайні та чисті сільські хати. У ці будинки в минулому році переїхали сім сімей.

Тетяна та Сергій разом з чотирма дітьми, що мешкають у Торецьку, в Донеччині, пережили справжнє лихо. Їхнє місто було знищене до основи. У 2023 році їх евакуювали "Білі янголи". Після цього вони побували у Костянтинівці, Києві та Ірпіні, де оселилися в модульних будинках. Знайти відповідне житло для такої великої родини було дуже важко, тому, дізнавшись про Кудрівку, вони приїхали в новий дім без попереднього огляду. Сім'я вирішила завести кіз, зайнятися городництвом і намагатися облаштувати своє нове життя. Старша донька Інна планує вступити до коледжу, а Ганна, Сашко та Олексій навчаються в школі.

У Кудрівці дуже зацікавленні саме в таких родинах, аби діти ходили до школи. Бо поки в селі є школа -- воно живе. Коли пані Оксана очолила школу, тут вчилося 43 дитини. Саме такі заклади перші кандидати на закриття.

Завдяки переселенцям з Херсонщини, Красного Лиману, Торецька і небезпечних районів Чернігівщини, які знайшли прихисток у пустих будинках, кількість учнів зросла до 67. Цим досягненням гордиться пані Оксана.

Поки школярі насолоджуються відпусткою, вчителі активно займаються ремонтом навчального закладу. Вони оновлюють шпалери та фарбують стіни. Педагоги готуються до початку нового навчального року і сподіваються, що 1 вересня учнів стане ще більше.

"Нам байдуже, звідки саме, чи з півдня, чи з заходу, чи з центральних областей, ми відкриті для прийому сімей з усіх куточків України, єдина вимога – наявність дітей шкільного віку," – зазначає директорка Кудрівської школи Оксана Рудя.

У Кудрівці нараховується щонайменше вісім будинків, у які можна переїхати. Місцеві жінки із задоволенням діляться враженнями про переваги сільського життя. Село може похвалитися новим сучасним футбольним стадіоном, де відбуваються матчі першої ліги чемпіонату України. Тут також є акуратний парк, сучасний дитячий майданчик, медичний пункт та крафтова сироварня.

Її було створено завдяки фінансовій підтримці мецената, адже це важливий проект для громади. Це також відкрило можливість утримувати тварин, займатися виробництвом молока і отримувати прибуток. Важливо зазначити, що завдяки сироварні в селі почав працювати пункт обслуговування поштового оператора. А мобільний оператор встановив вишку, що дозволило забезпечити стабільний зв'язок без перебоїв.

У пані Оксани телефон постійно у дзвониках — їй телефонують з Запоріжжя, Сумської області та Херсонщини.

Однак, слід зазначити, що є й певні недоліки: село розташоване на відстані 100 кілометрів від найближчого великого міста, а дороги потребують ремонту. В місцевості бракує робочих місць, тож жителі займаються вирощуванням овочів і утриманням худоби. Проте наявність власного житла є значною перевагою для тих, хто залишився тут через військові дії.

Цей будинок є одним з небагатьох, які мають водопостачання та душ. Нові власники можуть оформити нерухомість на себе. Однак спочатку варто пожити в селі, аби зрозуміти, чи підходить це місце, адаптуватися до обстановки і лише потім ухвалювати рішення.

Поряд з кожною оселею розташовано по 25 соток землі, а навіть клумби з полуницею стають спадщиною для нових власників.

Місцеві жителі в захваті від нових сусідів. Віра Іванівна на своєму скутері доставляє пиріжки до центральної частини села. Свою родинну оселю вона передала переселенцям, адже без опалення та догляду будинок швидко приходить в занепад.

Ганна оселилася тут, щойно змогла втекти з окупованих територій. Разом з двома доньками вона жила у Скадовському районі до того моменту, як російські війська почали полювання на дівчат. Ні Ганна, ні її доньки, яким зараз 16 і 12 років, не отримали російських документів. Їй почали погрожувати, що відійдуть дітей. Залишившись лише з однією валізою, вона мріяла про затишок свого дому.

Вона поки що не відчуває себе повністю вдома, проте знову виникло відчуття безпеки і захищеності. Це базове почуття допомогло їй розслабитися і почати планувати своє майбутнє. У Кудрівці запрошують українців, яким, як кажуть тут, потрібно знайти новий дім, щоб закріпитися. Наразі в селі чекають на нових господарів 8 будинків.