"Ноги тремтіли": дебютант збірної України розповів про службу в Збройних Силах, свою реакцію на рішення Реброва та свого кумира в національній команді.

На Ютуб каналі Профутбол Digital він зізнався, що завжди мріяв грати за збірну України. 23-річний Владислав дуже радів, коли дізнався про перший у своєму житті виклик до головної команди країни, яка цієї осені бореться за путівку на чемпіонат світу-2026.

"У матчі проти Полтави я був замінений, і мені повідомили про це. Мене відправили в роздягальню, щоб уникнути можливого захворювання, адже на вулиці було холодно. Вже в підтрибунному приміщенні отримав додаткову інформацію."

Яка реакція? Звісно, позитивна! Я був безмежно щасливий. Кожен футболіст мріє про таке. Це, мабуть, один з найвищих моментів кар'єри — можливість представляти свою країну. Коли тебе запрошують до збірної, ти відчуваєш відповідальність і прагнеш показати все найкраще, щоб отримати шанс вийти на поле.

Здається, перші ігри національної команди ми з родичами спостерігали під час Євро-2012, і саме тоді зародилася моя мрія.

Кумир у збірній? Були Коноплянка, Ярмоленко, я граю на їхній позиції. Ну і, звичайно, я пам'ятаю, як Шевченко забив Швеції 2 м'ячі. Цей матч нічого вже не вирішував, але ми виграли 2:1'', -- розповів Владислав.

Український футболіст також згадав, як на початку повномасштабної війни вирішив приєднатися до збройних сил.

"Я вступив до територіальної оборони і спочатку перебував у Києві. Після цього президент видав указ, який дозволив ТрО виїжджати за межі своїх баз. Наша бригада вирушила до Донеччини. І в принципі, на цьому все", – розповів Владислав.

23-річний півзахисник зізнався, що йому було дуже важко повернутися до гри на полі після служби в армії.

"У мене в один період, напевно, коли я повернувся з ЗСУ, взагалі пропали нерви під час матчів. Не знаю, чому так. Не пам'ятаю, коли востаннє так було, щоб нервував. Напевно, коли я грав перші ігри за Колос, до повномасштабної війни, коли дебютував в УПЛ -- тоді, напевно, так, ніжки трусилися.

Дуже тяжко далося, напевно, бо, скажімо так, фізичний стан був такий. Хоч я й намагався його підтримувати, але коли я приїхав, у мене, якщо не помиляюся, було 8 кг зайвої ваги.

На той час у мене були непрості стосунки з тренером Колоса. Не можу сказати, що вони були поганими, але точно складними. Кожен день, кожне тренування супроводжувалися неабиякими емоціями, часом й негативного характеру. Зараз, через майже три роки, я відчуваю, що емоційно став більш зрілим. Тоді я все сприймав надто близько до серця.

Існували миті, коли терпіння досягало межі. "Я не змовчав", -- зізнався Велетень.

Варто зазначити, що у цьому сезоні Велетень зіграв дев'ять матчів і забив два голи.

10 жовтня команда у синьо-жовтих кольорах зіграє проти Ісландії, а 13 числа зустрінеться з представниками Азербайджану.

Раніше повідомлялося, що Ребров зробив заміну у збірній України перед матчами відбору ЧС-2026.