Микола Несенюк: Не про Марсель. Спортивні новини Рівного та околиць - Рівне Вечірнє.
Ви будете здивовані, але, незважаючи на мою безмежну пристрасть до футболу, яка зародилася ще в шість років, я практично не слідкую за чемпіонатом Франції. Також мені мало цікаві чемпіонати Англії, Іспанії, Італії та інші. Звичайно, я в курсі, хто займає лідерські позиції, але це, по суті, і все, що я знаю. Причина дуже проста: мені абсолютно байдуже, хто стане чемпіоном у Франції, Англії, Іспанії чи Італії. Успіхи або невдачі таких клубів, як "Челсі", "Інтер" чи "Барселона", не викликають у мене жодних емоцій. Адже справжні футбольні переживання може подарувати лише гра рідної команди! На цю тему я згадую про Марсель, де розташована знаменита команда "Олімпік", що виступає на стадіоні "Велодром". Ця команда, завдяки своїм маркетологам, позиціонує себе як "офіційний постачальник емоцій". Зауважте, що йдеться не про перемоги, кубки чи медалі, а саме про емоції!
Це абсолютно зрозуміло: у Марселі прекрасно усвідомлюють, що будь-яка футбольна команда, незалежно від її статусу, може як здобути перемогу, так і зазнати поразки. Іншого варіанту не існує – адже десятки амбітних суперників також прагнуть завоювати призи та трофеї. Іноді команда може не виграти, проте дарує своїм уболівальникам глибокі емоції, які, на мою думку, не можна зрівняти з нічим іншим.
Згадайте, коли я відчував найбільше щастя на футболі? Це сталося, коли Сергій Ребров забив вирішальний гол московському "Спартаку" під час матчу Ліги чемпіонів у вересні 1994 року! Це було неймовірне відчуття радості, яке я розділив з тисячами глядачів на стадіоні. В ту мить всі ми, такі різні у повсякденному житті, стали єдиним щасливим цілим! Саме за такими моментами варто жити і відвідувати футбольні матчі. Хто тепер згадає, що того року "Динамо" посіло останнє місце у своїй групі і не пройшло до чвертьфіналу? Ніхто не забуде той радісний момент перемоги над вічним суперником, а що сталося далі – то вже не важливо...
Повертаючись до Марселя, можна помітити, що стадіон заповнений на кожному матчі, незалежно від того, яке місце займає "Олімпік" у чемпіонаті або які в нього були результати в останніх іграх, чи потрапив він до Ліги чемпіонів. Так само відбувається і на стадіонах інших французьких клубів, які дарують своїм уболівальникам незабутні емоції. Єдине виключення – це матчі "Монако", де трибуни завжди напівпорожні, адже за цією командою стоять лише гроші. А французьких уболівальників не купиш ні за які гроші, ні в Парижі, ні в Ліоні, ні в Марселі.
На жаль, у нас справи з цього приводу поки що зовсім не радують. Багато з тих, хто дивиться футбол, готові "уболівати" за будь-кого, аби команда мала успіх і гарну рекламу. Мені їх шкода – вони ніколи не відчують тих емоцій, які переживають глядачі на стадіоні в Марселі. Адже справжніх уболівальників не придбати ні за які гроші чи трофеї. Справжній уболівальник залишається вірним своїй команді протягом усього життя, незалежно від результатів. І в нашій країні такі фанати ще є, хоча їх, на жаль, значно менше, ніж у Марселі. Сподіваюся, з часом їх стане більше.