"Ми придбали його за 50 тисяч. Через рік отримали пропозицію майже на мільйон", - поділився спогадами Довбик, який був доставлений Оба та допоміг підняти ЛНЗ до елітного рівня - Футбол24.

Олексій Люндовський та Євген Тарасенко / Facebook

Євген Тарасенко - унікальна особистість в українському футболі. Він пограв в УПЛ, був агентом та спортивним директором. Я не пригадаю, щоб хтось із людей нашого футболу зміг себе так реалізувати.

Цікаво, що як гравець Тарасенко представляв пікові Карпати. Він також виявився відкриттям для Артема Довбика. Після цього йому вдалося підняти ЛНЗ з аматорського рівня до Прем'єр-ліги. Наразі Євген займає посаду спортивного директора в латвійському клубі вищого дивізіону - Гробіня.

"Був зайнятий опікою Артема Довбика, жив із ним у Данії"

- Пане Євгене, з пройденими роками як ви оціните свою футбольну кар'єру?

Завжди прагнув до більшого. Я пережив золоті часи українського футболу до 2014 року, коли фінансові ресурси були на високому рівні. Конкуренція була надзвичайно потужною. Після завершення кар'єри я почав ретельно аналізувати своє минуле. Моя мета полягала у досягненні Вищої ліги. Завдяки своєму характеру та рішучості мені вдалося досягти цієї мети.

Вершина кар'єри для мене асоціюється з Карпатами. У Львові я грав не так вже й багато, але потрапив до команди в той час, коли вона змагалася на євроарені. Олег Кононов виявився непоганим тренером, але його людські якості залишають бажати кращого. Він зміг зібрати велику команду з маловідомих гравців. У нашому складі було троє футболістів, які представляли національну збірну - Денис Кожанов, Ігор Худоб'як та Ігор Ощіпко. Секрет успіху команди полягав у згуртованості. В основному, у нас грали українці, а з легіонерів можна відзначити Сергія Зеньова, Самсона Годвіна та Рошу Батісту. Пізніше до нас приєдналися Неманья Тубіч та Іван Мілошевіч.

- Ви самі із Черкас. За часи Незалежності в місті було не дуже із футболом. Наскільки важко місцевим хлопцям доводилося пробиватись на професійний рівень?

Мені пощастило, адже було створено ФК Черкаси-2. Завдяки цьому багато молодих футболістів з міста та його околиць змогли зробити перші кроки в професійному спорті. Раніше в нашому місті не було жодної команди майстрів, і багато обдарованих дітей, які закінчували футбольні школи, просто зникали з поля зору.

Віталій Миколенко, Артем Довбик та Артем Бондаренко - всі вони походять з Черкас. Як же в цьому місті змогло вирости стільки обдарованих спортсменів?

Також можна згадати Женю Новака, Івана Петряка та Олександра Ковпака, які родом з нашого регіону, але демонстрували високий рівень гри. Місто звичайне, як і багато інших в Україні, але тут не бракує талановитих людей. Найважливіше, щоб у Черкасах існувала професійна команда – тоді й з'явиться більше відомих імен. Протягом усієї Незалежності Черкаси не мали клубу в УПЛ, виступаючи лише в Першій та Другій лігах.

Євген Тарасенко знаходиться крайній ліворуч у середньому ряду / Фото: ФК Карпати

- Ви стояли біля джерел ЛНЗ. З чого все розпочалося?

- Я займався агентською діяльністю разом із Олексієм Люндовським. Був зайнятий опікою Артема Довбика, жив із ним у Данії. Знайшов його у 16 років, по житті йдемо разом.

Юрій Бакалов займав пост головного тренера, а його асистентом був Ковпак, який порекомендував мене президенту Андрію Полтавцю. Я провів зустріч з керівництвом клубу, і вони звернулися до мене з проханням допомогти у формуванні складу команди, адже я мав досвід роботи в агентській сфері і добре розумів ринок. Протягом пів року я надавав цю допомогу, після чого мені була запропонована роль спортивного директора. Раніше я захищав інтереси футболістів, але вирішив змінити фокус своєї діяльності і тепер зосередився на захисті інтересів клубу.

ЛНЗ за досить короткий проміжок часу здійснив перехід з аматорського рівня до Української Прем'єр-ліги. Що стало причинами такого стрімкого розвитку?

Основний аспект — це фінансування. Без достатніх коштів неможливо планувати на майбутнє. Власники ЛНЗ, сім’я Кравченків, вклали значні інвестиції в розвиток клубу.

На рівні Другої чи Першої ліги не було шалених бюджетів. Я багато чого знаю в українському футболі, мені було простіше комплектувати команду. Я знав, хто скільки заробляє. ЛНЗ давав трохи більші умови, тож гравці переходили.

Яка була структура інфраструктури?

Коли я розпочав свою діяльність, я ознайомив керівництво з двома можливими шляхами розвитку клубу: або поступово вдосконалюємо інфраструктуру та зміцнюємо позиції, або ж швидко піднімаємося до УПЛ, але тоді доведеться надолужувати втрачене. Вибір упав на другий варіант, оскільки необхідно було досягти результатів негайно. Після того, як ми потрапили в УПЛ, наші тренування проходили у селі Геронимівка, неподалік Черкас, де сьогодні розташована база.

Як важко залучати учасників до клубу, який ще не має власної історії та впізнаваного імені?

В Україні мене знають чимало футболістів. Я завжди відрізнявся своїм порядком і чесністю. Усе, що я обіцяв, завжди виконував. Протягом свого часу в ЛНЗ я жодного разу не забрав грошей у гравців через штрафи чи інші питання. Мій досвід охоплює різні ролі: я був футболістом, агентом та спортивним директором, тому добре розумію цю сферу. У клубі всі виплати здійснювалися вчасно.

Запрошувати гравців виявилося досить просто. Під час виступів у Другій лізі ми залучали футболістів з Першої ліги. Коли ж команда піднялася до Першої ліги, ми почали шукати нових талантів серед гравців Української Прем'єр-ліги.

Того ж Назарія Муравського запросили. Пів року з ним розмовляв, щоб він приїхав із ФК Львів у ЛНЗ. "Пів року пограєш у Першій лізі, але ти їдеш у хороший клуб". Це той гравець, який залишився в команді ще з Першої ліги.

"У Черкасах було спокійно, коли Карраско приїхав. Потім з'явилися шахеди"

ЛНЗ, після свого дебюту в УПЛ, зумів оперативно залучити талановитих легіонерів. Яка ж причина такого успіху?

У Першій лізі у нас не було іноземних гравців. Пізніше ми почали залучати досвідчених футболістів. Наприклад, Іван Калюжний, який не мав ігрової практики в Олександрії, приєднався до нас. Під час товариського матчу я помітив, як він бігає по полю, і запропонував йому приєднатися до нашої команди. Олег Дулуб раніше не знав про його існування. Нам також допомогли досвідчені українські футболісти, такі як Сергій Рибалка, Денис Олійник і Женя Селін. Ми поступово рухалися вперед, формуючи команду. Ви самі можете бачити, що Кудрівка та Епіцентр зараз проходять через подібний процес.

Зимою команда вирушила у пошуки легіонерів. Вартість українських гравців виявилася високою, а ринок був обмеженим. Ми визначили пріоритет - залучати іноземців. Обирали тих легіонерів, які були доступні та готові приїхати до України. Серед них опинилися Молло Бессала, Арад Бар, Хайдін Саліху та Мухаррем Яшарі.

Під час мого візиту до Туреччини я мав можливість оцінити потенційних кандидатів. Розглянув Саліха, який виступав у матчах проти Чорноморця та Динамо Тбілісі. Впав у око Яшарі. Одразу ж зателефонував президенту: "Вікторе Дмитровичу, тут є відмінний футболіст, я беру на себе відповідальність за його підписання." В Туреччині я також зустрівся з Яшарі та президентом клубу Дріта, де ми успішно обговорили всі деталі угоди.

Чи не злякалися Яшарі подорожувати до України?

- Він мені сказав, що є мусульманином. Якщо Аллаху так треба, отже так має бути. Умови в Косові у нього були не дуже, а гравець він хороший. Ми купили його за 50 тисяч. Через рік була пропозиція майже на мільйон.

Марк Ассінор продемонстрував вражаючі результати у Словаччині, забиваючи багато м’ячів. Яким чином вдалося його запросити до команди?

- Потребували нападника. Ми були відкритими для всіх агентів. Є позиція, бюджет. Андрій Кириченко прислав мені профіль. Ми його підписали. Забив гол і порвав "хрести", вилетівши надовго. Але зараз він доводить, що це був хороший трансфер за ті гроші, які ми заплатили.

Досить часто ми чуємо згадки про Проспера Оба. Яке у вас враження від нього?

У вересні я доручив шеф-скауту Олексію Сніжку вивчити ситуацію в Першій лізі Португалії, адже у Вищій лізі ціни стартують від двох мільйонів, і це було недоцільно. Він зосередився на нападниках і склав список з 7-8 гравців. Першим питанням було: хто з них готовий приїхати в Україну? В результаті багато кандидатів відпало.

Першим у нашому списку став Руан з Портімоненсе. Ми проводили збори в Марбельї, і я вирушив до Португалії, щоб відвідати матчі. Розпочали переговори щодо Руана, але ціна виявилася досить високою - два мільйони за 18-річного гравця! Я також поїхав подивитися на Оба, і всі мої враження підтвердилися - він володіє чудовою швидкістю та технікою.

На мою думку, адаптація для нього не була надто складною. Він прибув пізніше, і місяць працював самостійно. Проспер не був готовий до цього. Перемовини виявилися досить напруженими. Я знаходився в Португалії, комунікував із президентом Візели, Оба, його агентом, а також з представниками нігерійської академії. З усіма потрібно було знайти спільну мову.

Після того, як переговори не принесли результатів, він повернувся в Україну. Віктор Кравченко настійливо сказав: "Знову вирушай до Португалії і спробуй досягти компромісу". В результаті, вдалося досягти угоди.

Трансфер Оба до Шахтаря справив на вас враження?

Я вважаю, що варто дозволяти гравцям переходити. На мій погляд, влітку його вартість була б значно вищою. Це стане гарним прикладом для інших футболістів, які приєднаються до команди.

Чому Андрес Карраско не досяг успіху в ЛНЗ?

Я вперше звернув увагу на нього, коли він працював у Шахтарі. Муравський, Трубін, Судаков, Очеретько, Мудрик - всі вони пройшли під його керівництвом. Я зібрав чимало інформації про нього, і всі відгуки були лише позитивними, тому ми вирішили обрати саме його. Тренувальний процес, який він організовував, був якісним, і всі гравці почали демонструвати прогрес.

У Черкасах було спокійно, коли він приїхав. Потім з'явилися шахеди. Його дружина не могла до нього приїхати. Карраско мав двох дітей, які у школу ходять в Іспанії. Перші два місяці він непогано працював, старт був хороший, футболістам подобалися методи роботи і те, що команда грала першим номером. Втрачали очки, бо нас ловили на контратаках.

Лундовський, Ковпак, Тарасенко / Соціальна мережа Facebook

Чому в підсумку зупинили свій вибір на Романові Григорчуку і чому його спроби також виявилися невдалими?

Я відвідав його в Чорноморці. Ми обговорювали Григорчука і Скрипника, але врешті-решт зупинилися на Роману Йосиповичу. Сподівалися, що він зможе підняти команду на новий щабель. На жаль, цього не сталося...

Минулого року команда ЛНЗ, сформована з гравців 2009 року народження, досягла фіналу ДЮФЛ. Цього року вони знову серед найкращих у Лізі Майбутнього. Які фактори сприяли швидкому створенню власної академії?

Керівництво клубу вирішило створити академію для розвитку молодих талантів. У команді працювали місцеві тренери, а більшість гравців також були з регіону. Я звернувся до Василя Каюка, і ми зустрілися у Львові. Він погодився на пропозицію. За два роки Василь досяг значних результатів у своїй роботі.

Чому ви вирішили залишити ЛНЗ?

Висновок. Вибір власників.

Довбик став більш витривалим. Після цього він одружився. Його дружина Юлія чудово володіє англійською мовою.

- Як вам працюється в Латвії?

В цілому, ситуація тут значно гірша, ніж в Україні. Місцеві тренери, спостерігаючи за рівнем українського чемпіонату, часто вражені його інтенсивністю. Робота в цій команді нагадує ЛНЗ, але бюджет при цьому в двадцять разів скромніший.

Внаслідок війни українців стало досить багато. Я шукаю їх за межами країни. У моїй команді є троє - Станіслав Мораренко, Денис Галата та Микола Агапов. Латвійські експерти відзначають їхні таланти. Вони ще жодного разу не виступали в УПЛ.

Рига та РФШ ведуть боротьбу за титул чемпіона. У змаганні беруть участь десять колективів, які грають у чотири етапи. Формат турніру - "весна-осінь". Країна невелика за розмірами. Найбільш популярними видами спорту є хокей, футбол і баскетбол. Всі команди розташовані в Ризі, а також є два клуби в Лієпаї та Даугавпілсі.

Який секрет успіху Довбика?

Людина визначає для себе важливі цілі. Я завжди беру його як приклад. Він має два тижні відпустки на рік, які присвячує родині. У решту часу він активно займається саморозвитком.

- Яким чином ви його виявили?

- Побачили його у ДЮФЛ разом із Люндовським. Відвезли в Металіст до Євгена Краснікова. Там не пішло. Ще був молодий. Забрали його в Черкаси. Він вистрелив у Другій лізі - забив 6 чи 7 голів. А там з'явився Дніпро.

Довбик, Тарасенко, Бондаренко / Facebook

Чому не вдалося в Данії?

- Світосприйняття. Мова. Справа не лише в травмах. Він просто опинився в цій ситуації в молодості. Не був готовий до викликів. Проте це дало йому сили. Він став витривалішим. Пізніше одружився. Його дружина Юлія вільно володіє англійською. Інша людина могла б вирішити, що більше не виїздитиме за кордон.

Найважливіше те, що Артем не здався, навіть коли зазнав травми. Він вирушив в оренду. Цей непростий шлях став для нього справжнім випробуванням. Він зміцнів завдяки цьому досвіду.

Мітьюлланд тісно пов'язаний із Расмусом Анкерсом. Яка ж ефективність цієї системи?

Футбольний клуб Мітьюлланд вирізняється тим, що агентам не потрібно докладати жодних зусиль. Клуб володіє майстерністю в пошуку та розвитку талантів. Вони мають академії в Нігерії, які демонструють високі результати. На матчах Мітьюлланда завжди можна побачити три ряди агентів, які спостерігають за подіями на полі.