Кур'єр без сумки та форма, що нагадує яєчню. 15 роздумів після матчу між Лейпцигом і Боруссією.

На 6 хвилині матчу "Лейпцига" та "Боруссії" (2:2) Ніко Ковач стояв над лежачим Грудою та кричав на нього. Бо той зіграв грубо та навіть дещо влетів у тренера команди-суперника, але... ну, ми ж бачимо таке досить часто. І як багато наставників у таких ситуаціях втрачають контроль над емоціями? Це міг би бути абзац хейту Ковача, але ні, навпаки: якою ж доречною була така реакція наставника! У "Боруссії" було 3 фоли на власній половині поля вже після 4 перших зіграних хвилин, тобто вона вийшла не стільки грати у футбол, скільки боротися. "Лейпциг" активно стартував, високо пресингував - а Дортмунд відповідав грубощами. Ото як у дитинстві, коли тренер дітлахів каже тим залякати однолітків: штовхатися, грати до кінця, сміливіше йти у відбори, не боятися порушити правил... Так от, "Боруссія" займалася тим самим. А Ковач потім кричав на лежачого - цілком собі вписується у концепцію. Тренер на 100% з командою.

Груду Ніко, до речі, залякав так, що у того один з найнижчих балів у складі "Лейпцига" від Whoscored. Може, варто було кричати навіть голосніше для ще кращого ефекту... Але я на вас кричати задля кращого вашого розуміння тексту не буду: все одно так круто, як у Ніко, у мене не вийде. Нижче - речення спокійним тоном. Про матч, котрий спокійним аж ніяк не назвати.

1. "Боруссія" - чемпіонська команда. Просто вважаю за правильне прописати це якомога раніше. Виключно цифри: у колективу 52 бали після 23 матчів. Це по 2.26 за поєдинок та потенційно 76 повних після 34 турів. У сезоні 22/23 "Баварія" виграла Бундеслігу, але фінішувала із 71 пунктом. У 2 розіграшах до цього - із 77 та 78. 77+ "Боруссія" востаннє набирали у 2016, коли у Німеччині ще працював Гвардіола. За 31 крайній поєдинок Б1 Дортмунд поступився лише одного разу, і те - у Мюнхені. Чемпіону. Із рахунком 1:2, тобто у боротьбі. Тобто команда вже майже рік не поступається нікому, окрім "Баварії". Бонус: вона пропускає менше м'яча за тур. За 5 останніх сезонів було тільки 2 випадки, коли у Бундеслізі якась команда протримала цей показник до травня включно на такому рівні: "Баварія" Компані та "Баєр" Алонсо. "Боруссія" робить щось виняткове, тож сьогодні говоримо про чемпіонську команду.

У дортмундської команди був лише один серйозний момент у першій половині зустрічі, і той виник після індивідуального прориву Баєра. Він прокинувся, рвонув уперед і опинився один на один з голкіпером, але не зміг його переграти. Це була відмінна можливість, хоча й дещо випадкова, адже перед цим мали місце фоли та "атакуючі" дії Ковача проти Груди, а також удар у площину від РБ, який стався всього за кілька секунд до цього. Отже, можна сказати, що "Боруссія" не контролювала хід гри, а лише намагалася заважати супернику. Добре, що їм вдалося дочекатися свого шансу, проте очевидно, що атакувальний план на цей матч не спрацював. Всі спроби вертикалізувати гру принесли лише одну можливість для голу, натомість "Лейпциг" мав багато часу та простору для роботи з м’ячем. "Боруссія" не тиснула на суперника високо, тому виявилася неготовою до якісної оборонної позиційної гри. Перший тайм закінчився з рахунком 2:0, але за суттю це був розгром від Вернера Ковача.

3. Ковач - це людина. Іноді я спостерігаю за Гвардіолою, Де Дзербі та іншими подібними фахівцями і думаю: "Вони точно з іншої планети". Адже їхній стиль занадто витончений. Вони розробляють складні тактичні схеми з численними змінами позицій, використовують нетрадиційні "дев'ятки" та фулбеків. Під час матчів надають гравцям детальні вказівки. Якщо щось йде не так, вони змінюють стратегію по кілька разів за тайм... Це трохи лякає. Іноді важко ідентифікувати себе з Пепом, адже він настільки унікальний і відрізняється від мене. Це важливо, коли вболіваєш за його команду. А ось з Ніко асоціювати себе набагато простіше. Він має один простий план на гру. Він кричить на суперників у моменті, коли його щось дратує. Він також не соромиться висловити обурення арбітру і просити пенальті в епізоді, коли ніякого фолу не було. У другому таймі, коли потрібно рятувати ситуацію, просто випускає на поле нових атакувальних гравців. Це виглядає дуже природно, зрозуміло та по-людськи. Ковача як тренера легко полюбити.

4. Баумгартнер - топ-1 у світі. Звісно, у своїй конкретній ролі. У першому таймі він грав як один з найкращих футболістів планети, і так: мені не соромно таке писати. Баумгартнер знищив оборону "Боруссії". Одну з найкращих у Німеччині та Європі. За 2 попередніх сезони у РБ він забив у чемпіонаті 7 голів, йому 26, а його найкращий рік у кар'єрі - із 7 голами за розіграш Бундесліги. А тут має вже 10 м'ячів у 22 поєдинках. Аж 4 з них забив з меж воротарського (!), ще один - майже з його лінії. Це точно не класика для центрального півзахисника. І це абсолютно точно не про особистий прорив - а про правильну роль для футболіста. Баумгартнер круто вривається у штрафний та вміє залишатися там сам - от Вернер і використовує це на всі 100%. У ворота "Боруссії" забив 2 - а міг 4. І я ж навіть не перебільшую: у людини 3 явних гольових моменти за тайм. 3 найкращих удари РБ за xG - його.

І навіть незрозуміло, як таке контрити. На скрині вище Баумгартнер (під стрілкою) біжить на ближній кут воротарського (коло) не просто здалеку - а навіть із протилежного півфлангу. Півзахиснику допрацьовувати персонально по ньому аж так далеко та залишати зону на лінії штрафного вільною? Випускати більше захисників на поле? "Боруссія" не розібралася за цілий тайм. Пропустила через такі вривання 2 голи: один безпосередньо у результаті нього, ще один - після другої хвилі атаки, коли Баумгартнер повільно виходив з-за спин оборонців та з офсайду. Тривай тайм довше 45 хвилин, футболіст точно забив би ще. Можливо, не одного разу. Оле Вернер не просто дав гравцю нову роль - а зробив із нього зірку. Це і є робота тренера: створити для футболіста такі умови, аби він реалізував свій потенціал на полі на 100%. Більше, аніж зробив Вернер для Баумгартнера, зробити просто неможливо.

5. Діоманде вже готовий до викликів АПЛ. Я повністю поділяю захоплення тих, хто не шкодує компліментів цьому талановитому футболісту. Він дійсно має потенціал стати одним з найкращих у світі. Швидкий? Так. Технічний? Однозначно. За кількістю успішних дриблінгів він другий у Європі після Ямаля? Безумовно. Проте найважливішим для вінгера такого рівня є його здатність приймати вчасні і правильні рішення. Він не лише вражає, але й приносить реальну користь. У моменті з першим голом (той самий епізод, про який йдеться вище) він отримує м'яч і чекає, коли Баумгартнер вбігає в штрафний. Він точно знає, коли зробити простріл. У подальших обіграшах суперників він перетворює їх на небезпечні моменти. Він не прагне зайвих дриблінгів, щоб щось комусь довести. Якщо вважає, що повернення м'яча назад — кращий варіант, він не вагається. Він дуже зрілий і має розум на плечах.

Чи зможе він засяяти у "Ліверпулі"? На даний момент - ні. Очевидно, що футболіст ще перебуває на етапі навчання. Іноді він занадто відпускає м'яч, втрачаючи можливість вийти на ворота один на один. Хоча в цілому робить багато речей правильно. Іноді його удари після дриблінгу виявляються невдалими. Він нагадує учня, який вже отримав базові знання, але ще не виконав достатньо вправ, щоб оволодіти усіма необхідними навичками. Проте йому всього 19 років - часу у нього достатньо. Він палкий прихильник "Ліверпуля" і мріє грати за "червоних", але якщо клуб звернеться до нього наступного літа... я б на його місці не поспішав. Краще почекати ще рік або навіть кілька. Варто вдосконалити свою техніку ударів. Стати більш майстерним. Забивати більше голів у Бундеслізі, щоб зміцнити свою впевненість. Розвиватися в РБ легше, ніж у "Ліверпулі". Діоманде вже зараз демонструє потенціал для гри на високому рівні, але через кілька років у Бундеслізі він зможе стати справжньою зіркою АПЛ.

6. У футбол не грають схеми. Раптом ви про це забули - тоді нагадаю. Баумгартнер вийшов грати правіше центру поля, але всі 4 своїх удари завдав з позицій лівіше центральної осі. Та й узагалі: він півзахисник. За перший тайм пробив 4 рази, а нападник Ромуло - тільки 2 за 81 хвилину на полі, причому один з цих випадків - по власних воротах, автогол. Бо форвард у системі Вернера не повинен забивати голи. Ні, звісно ж може - але не повинен. На це здатні і вінгери, і центральні хави. Головне для нападника - виконувати роль кур'єра. 12 з 23 пасів Ромуло за матч - з власної половини поля. З 9 дотиків м'яча у штрафних майданчиках аж 4 - у власному. Поганий матч в атаці? Ні, чудовий! Йому пасували, аби швидко просунути м'яч, той приймав, притримував та пасував комусь - і ось уже РБ в атаці, створює момент.

Ромуло зв'язував півзахист та атаку. Йому давали м'яч не аби той забив - а аби той спрямував його партнерам вище. Доставщики на велосипедах з жовтими торбами на спині хочуть бути ним, коли виростуть. Часто у міркуваннях про Конте люди кажуть, що той хоче мати нападника-орієнтира на полі. Але навіть в Антоніо форвард ще й... ну не знаю... форвард. А у РБ та Вернера - ні. У Ромуло тільки 6 голів у чемпіонаті. Слабка статистика для нападника, але саме для нього - топ. Бо ви знайдіть ще бодай одного у Європі, котрого використовують ОСЬ ТАК. Завдяки такому Ромуло сяють інші. Він приносить себе у жертву. Його приносять у жертву. Востаннє пам'ятаю щось подібне на топ-рівні у "Ліверпулі" з Фірміно. Хочу закільцювати пункт, тож ще раз: у футбол не грають схеми. Інколи форвард без забитих голів - норм. Особливо якщо команда при цьому перемагає.

7. "Боруссія" пішла на перерву без шансів на порятунок. Це був "мертвий" матч: суперник краще грає, Баумгартнера не зупинити, в атаці виходить приблизно нічого. Коментатор казав про можливі заміни ще у перерві. І як би так, можна було б... якби "Боруссією" рулив не Ковач. Інколи мене вражає внутрішній спокій хорвата. Він-то накричав на Груду - але потім не ухвалив жодного емоційного, радикального рішення у перерві. Заміни? Не треба. "Боруссія" дещо відсунула гру від власного штрафного майданчика. Почала дещо довше розігрувати м'яч. Ну, технічно - зміни, але геть дрібні. Це не було схоже на план, який дозволить відігратися з 0:2. Але Ковач вирішив, що норм. І я не те щоб уперше таке бачу: восени команда так само горіла 0:2 після 45 хвилин "Ман Сіті", але Ніко "скіпнув" перерву. Завершили 1:4.

Можна говорити про відсутність у Ковача ідей. Або про його упертість та надмірну віру у стартові план та склад. Все це цілком собі доречна критика. Але я хочу перевернути ситуацію: а уявіть, який рівень спокою та впевненості передає команді оцим Ніко! Заходить у роздягальну та щиро каже, що все може запрацювати після перерви. Не каже поспішати відігратися, не дає радикальних порад, не нервує - просто генерує спокій. Як якась рослинка перетворює вуглекислий газ на кисень, так Ковач - хвилювання гравців на їхню впевненість у власних силах, у плані на матч, у тренері. Ковачсинтез? Щось типу того. І це ж не 1 та не 2 поєдинки - вже цілий рік. Ніко ментально виховує своїх футболістів. Він сам запальний, але побудував найспокійнішу топ-команду у Європі. Вчора "Боруссія" врятувалася з 0:2 не через тактику - а тому що Ковач створив ментальних монстрів.

8. Форма "Боруссії" нагадує яєчню (фото нижче). Треба взяти паузу у серйозних пунктах. Побачив це дивне поєднання кольорів на самому початку, а далі не зміг розбачити. Жовток та білок. Перший дещо розтікся. І, знаєте, цій команді воно личить. Яєчня у мене асоціюється зі сніданком, котрий, як навчали ще на "Основах здоров'я" у школі, повинен бути ситним, аби ти мав якомога більше сил на проживання цього важкого дня. "Боруссія" виходить на поле з розумінням, що так, день буде важким. Підходить до справи серйозно, ґрунтовно. Робить усе за класичними конспектами. Не робить зайвого. Домашня форма команди виглядає через чорний колір більш агресивно, а цей Дортмунд - не стільки про агресію, скільки про загальний спокій. Білий йому личить більше. Якщо дивитися на це отак, то зрозуміло, чому Ковача полюбляють далеко не всі фани команди.

9. "Боруссія" не продемонструвала нічого суттєвого після рахунку 1:2. Їй явно пощастило з першим забитим голом. Це не зовсім випадковість, оскільки команда з Дортмунда постійно атакувала стандарти та навіть перший аут біля воріт суперників кидала в штрафний майданчик. Проте Ромуло точно не планував влучати у власні ворота. Хоча його удар головою був якісним, тут немає жодних заперечень — видно, що цей елемент гри він відпрацьовує на тренуваннях. Тим не менш, після цього гола статистика ударів залишалася рівною — 5:5.

З 50 по 90 хвилину "Боруссія", яка перебуває в боротьбі за виживання, мала лише 2 спроби забити. Це свідчить про те, що гол у ворота РБ явно не назрівав. "Бики" не змогли скористатися своїми швидкими атаками, але тут варто відзначити "Боруссію", яка після перерви здійснила 6 фолів на половині суперника. Для порівняння, у РБ за весь матч було лише 8 фолів. Це свідчить про те, що команда добре опанувала мистецтво тактичних порушень. Хоча деякі з цих фолів призвели до жовтих карток для "джмелів", навряд чи футболісти про це шкодують.

"Боруссія" вразила ворота під час швидкої контратаки, коли "РБ" навіть на 90+4 хвилині продовжував активно пресингувати на половині суперника. Це говорить про принципи і філософію команди. Але в даному випадку це також призвело до втрати важливих очок. Коли на полі опинилися і Адейємі, і Сілва, логічно було б трохи відсунути захист, проте "Лейпциг" цього не зробив. І в результаті – забігання в спини та гол. Тепер ми точно знаємо, що Вернер не є прагматичним гравцем. На момент удару Сілви "РБ" мав перевагу за показником xG у чотири рази: їх статистика була втричі вищою, в той час як суперник навіть не досягнув одиниці. "Боруссія" не заслуговувала на цей гол. Вони виглядали гіршою командою на полі за якістю гри і не мали жодного навіть десятихвилинного відрізку переваги у матчі. Але вони не поступилися. Це, по суті, ознака чемпіонського характеру.

10. Баєру варто змінити клуб. Він доволі органічно виглядає у Дортмунді, але міг би бути головною зіркою атаки в котрійсь іншій топ-команді. Декілька разів під час трансляції хотів сам кричати на хавів "Боруссії", аби ті зробили пас на хід Баєру. Футболіст виконує чимало ривків. Своєчасних. А партнери не помічають. Або не можуть зробити достатньо точний пас, бо центральні у "Боруссії" не технарі, а лісоруби (у хорошому сенсі, не подумайте). Уявіть Баєра у команді, котра грає на ривках. З центральними півзахисниками, які заточені не під пас на форварда вперед - а саме на потенційно гольовий. У Дортмунді його талант не можуть розкрити на 100%. Він навіть так забиває та корисний, але може прагнути більшого. Як на мене, навіть повинен. Якщо піде влітку, то "Боруссія" заробить достатньо, аби знайти йому гідну заміну.

11. У фіналі матчу РБ міг зазнати поразки. Це не стільки питання тактики, скільки психології. Команда ментально здалася, але Брандт виявив милосердя. Напевно, будь-який колектив опинився б у схожому становищі. Уявіть собі: ви домінуєте на полі, ваш суперник не може нічого протиставити після перерви, але врешті-решт він забиває в самий кінці. Відчуття вдало виконаної роботи поступається думкам про те, що знову не вдалося. Ви все зробили правильно, але просто не пощастило. Суддя додав зайвий час. У суперника форвард забив свій перший гол за сезон. Гольова атака опонента навіть не була спланована — всього лише кілька втрат володіння м’ячем протягом секунд. Матч ще триває, а в голові вже звучать питання: що ми зробили не так? "Боруссія" була близька до перемоги і отримання всіх трьох очок. Якби це сталося, заголовок статті міг би звучати як "Ковач — найкращий тренер у світі".

12. "Боруссії" слід зосередитися на Лізі Чемпіонів. Це команда, яка демонструє чемпіонські якості як у статистиці, так і в характері, але в чемпіонаті їй доводиться змагатися з іншим титулованим клубом. У "Баварії" перевага в 8 очок, навіть якщо Дортмунд програє в особистій зустрічі, різниця складе 5 очок. Це суттєвий бар'єр, враховуючи, що гегемон прагне встановити рекорди за набраними очками та забитими м'ячами. "Боруссія" - потужна команда, але було б наївно вважати, що вона здатна обійти "Баварію" за таких умов. Кубок Німеччини, до речі, вже втрачено, тож чому б Дортмунду не спробувати здивувати футбольну Європу? Я щиро вважаю цю команду сильнішою за ту, що декілька років тому грала у фіналі ЛЧ під керівництвом Терзіча. Хоча та команда була більш азартною та емоційною, ця - спокійна, прагматична та впевнена у своїх силах. Якщо їй пощастить з жеребкуванням, вона може далеко продовжити свій шлях, навіть дійти до фіналу. Її буде нелегко перемогти, адже вона вміє пристосовуватись і виживати в складних ситуаціях.

13. Ковач може просити гравців улітку. Особливо якщо дістанеться далеко у ЛЧ/завершить чемпіонат Німеччини із показником у середньому більше 2 набраних очок за поєдинок. Антон, Зюле, Шлоттербек - усі профільні центральні захисники у складі команди. Замало на 3 позиції. Тому Бенсебаіні перевели на цю позицію з флангу - йому підійшло, чудово. Але ж ви розумієте, що оці Коуто та Свенссон у трійці центральних оборонців іноді опиняються не від хорошого життя. Ще був восени Ансельміно, але пішов узимку - а нормальної заміни "Боруссія" не знайшла. У Ковача, як не подивись, недостатній комплект. Йому потрібні ще сильні оборонці. Аби ті вигравали дуелі, реагували краще на вривання усіляких Баумгартнерів із глибини. Нинішнього набору недостатньо навіть для вдалого сезону у Б1.

Тому я й зазначаю вище, що настав час робити вибір. Восени "Боруссія" відчувала труднощі через надто насичений графік. Ковач не має можливості проводити ротацію. Не можу стверджувати, що він цього хоче, але точно не в змозі здійснити повноцінну заміну гравців. Був період восени, коли "Боруссія" здобула дві перемоги в чемпіонаті з рахунком 1:0, а матч з "Аугсбургом" став справжнім випробуванням для глядачів. Як би там не було, команда іноді виграє навіть за відсутності сил і моментів, і зараз, між матчами Ліги чемпіонів, їй вдалося вирвати перемогу в "мертвому" поєдинку з РБ — але так чемпіонами не стають. Ні в якому разі не можна покладатися на жагу та межу можливостей протягом усього року. Саме тому "Боруссія" навряд чи стане чемпіоном Бундесліги. Проте вона може спробувати поборотися за Лігу чемпіонів. Хотілося б, щоб Ніко отримав влітку не лише сильних гравців, а просто тих, хто відповідає потрібному профілю. Тоді це може перетворитися на історичну боротьбу за титул і, можливо, на завоювання якогось трофея.

14. "Лейпциг" зобов'язаний виступити в Лізі чемпіонів наступного сезону. Принаймні, зважаючи на очікувані бали у трійці найкращих команд Бундесліги. Проте, за втраченими очками команда навіть не входить до четвірки. Справжня проблема полягає в тому, що у колективу відсутні риси справжньої топ-команди. "Лейпциг" не є агресором. Взагалі. Ця команда не про сильний характер. Вона скоріше виступає в ролі учня, який розуміє, що від нього хоче тренер, але в критичних ситуаціях може опинитися в скрутному становищі. Ідеї Вернера реалізуються і викликають позитивні відгуки. Ромуло, який грає в ролі кур'єра замість центрфорварда, виглядає цікаво, а функція Баумгартнера просто вражає. Використання Діоманде також виявилося вдалим, а рішення, адаптовані під суперників, іноді бувають блискучими. Захист команди зазвичай надійний, а перемоги над аутсайдерами стають звичним явищем. "Лейпциг" — це потужна команда, якій не вистачає або віри в свої можливості, або ж зіркового гравця у складі. Хоча б одного. Не для того, щоб зробити вирішальний внесок, а щоб інші футболісти повірили, що вони представляють великий клуб.

Ймовірно, "Лейпциг" фінішує у топ-4. Ключовий аргумент: у деяких конкурентів ще матчі єврокубків навесні плануються. РБ має вільний календар та достатню глибину складу, аби за умови втрати пари-трійки основних футболістів продовжити перемагати більш-менш регулярно. Перший сезон оновленого РБ та Вернера у великій команді складається нормально. І це насправді комплімент для спеціаліста, котрого брали не через крутість, а бо не було альтернатив. Концерн уперше за багато років не підготував тренера для свого найкращого клубу. Ризикнув та запросив людину з "Вердера". А той не підвів. "Лейпциг" був у секундах від того, аби стати другою за рік командою у Бундеслізі, котра завалила "Боруссію". Переграв її. А чого ще бажати після фінішу поза зоною єврокубків минулого сезону? Клуб поки все робить правильно.

У Бундеслізі наразі спостерігається формування одразу двох нових амбіційних команд, які можуть стати серйозними гравцями на європейській арені. Чемпіонат Німеччини вже не виглядає таким неприступним, як у минулому сезоні. Якщо "Лейпциг" та "Боруссія" дійсно прагнуть зайняти місце другого фаворита країни та протистояти "Баварії", у них є реальний шанс цього досягти за умови вдалих кроків влітку. Хоча ми говоримо про це майже щороку, наразі ці команди мають значно міцніший фундамент, ніж раніше. "Лейпциг" демонструє цікаву гру та креативні ідеї, тоді як "Боруссія" вирізняється характером і унікальним стилем. Обидва клуби мають сильних тренерів, які вже роблять вагомий внесок у розвиток команд і здатні ще більше підвищити їхній потенціал. Крім того, обидві команди можуть укріпити свої склади за допомогою кількох нових трансферів і здатні впоратися з втратою одного з лідерів, якщо це станеться влітку.

"Лейпциг" та "Боруссія" досить міцно стоять на ногах. На це приємно дивитися. Давайте радіти! Хоча б до літа, доки це все не розвалилося...

Більше текстів автора тут