Кожен поєдинок ветеранів має на меті підтримку Збройних Сил України.

Цього разу допомогу отримав 8-й корпус Десантно-штурмових сил Збройних Сил України.

Чи можуть на одному полі зійтися військові та футболісти? Чом би й ні, якщо це поле не мінне чи поле бою. А на футбольному -- будь ласка. А коли ще додати собі та глядачам позитивних емоцій -- і поготів. Саме таким видався благодійний футбольний матч двох, на перший погляд, діаметрально різних команд -- національної збірної України серед ветеранів і збірної 8 корпусу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У всіх учасників зустрічі була спільна мета: популяризація футболу та підтримка тих, хто на фронті, ціною величезних зусиль, стримує агресорів. Гравці однієї команди представляли нашу країну на престижних міжнародних змаганнях, а спортсмени з іншої – сьогодні боронять Батьківщину на полях битв проти російських загарбників. Вони вийшли на футбольне поле, щоб продемонструвати, що володіють не лише зброєю, а й мистецтвом гри з м'ячем. Для десантників це була перша, так би мовити, офіційна гра, і відразу на такому високому рівні!

Стадіон наповнювався святковим духом: звучали пісні про ДШВ, написані в різні епохи в бойових підрозділах, по краю поля майоріли стяги всіх бригад корпусу, а на матч зібралися численні воїни, які з величезним задоволенням обмінювалися зустрічами з побратимами. В цій атмосфері відчувалося, що ДШВ — це справжня велика і дружна родина.

Після хвилини мовчання, коли всі присутні схилили голови на честь загиблих у війні між Росією та Україною, лунали звуки гімну України, а капітани команд обмінялися цінними та символічними подарунками. Капітан команди "гостей", Герой України полковник Дмитро Волошин, командир 8 корпусу, отримав від футбольних зірок символіку збірної ветеранів. У відповідь, він вручив граючому тренерові суперників Едуарду Цихмейструку вимпел з підписами десантників, а також велику вітрину з нарукавними знаками та коїнами всіх бригад корпусу. Окрім того, була висловлена окрема подяка одному з організаторів і натхненнику команди ветеранів Олегові Собуцькому.

На футбольному полі з’явилися вихованці школи "Зміна", які після закінчення матчу піднесли десантникам несподіваний і зворушливий сюрприз — футболку з логотипом, на якій красувалися їхні власні автографи! Хто знає, можливо, в майбутньому ці дитячі підписи стануть справжньою цінністю для шанувальників футболу?

Перший символічний удар м'яча завдав воїн 46-ї окремої аеромобільної бригади, розвідник Андрій Герасимчук. Він не тільки подолав наслідки тяжкого поранення, але й знайшов в собі сили повернутись до активного життя. Сьогодні Андрій грає за футбольний клуб ветеранів "Шахтар Сталеві".

Хоча матч мав статус товариського, на полі розгорілися справжні пристрасті. Глядачі залишалися в напрузі до самого фінального свистка. Серед учасників були знайомі обличчя, які нещодавно з'являлися на екранах телевізорів — зокрема, Едуард Цихмейструк, Євген Селезньов, Руслан Костишин, Олексій Бєлік, Віталій Мандзюк та В'ячеслав Свідерський. За розвитком подій уважно спостерігав Андрій Біба, колишній капітан київського "Динамо", що є легендою не лише клубу, а й усього українського футболу.

"Це не перша гра команди ветеранів з військовими, і всі вони спрямовані на підтримку наших Збройних Сил, це головна мета нашої команди, -- наголосив Андрій Андрійович. -- Немає жодного великого підрозділу, з яким би ми не зустрічалися на зеленому газоні".

Атаки обох команд були надзвичайно інтенсивними та швидкими, суперники не залишалися в захисті, миттєво переходячи центр поля, не дозволяючи глядачам відволікатися від динаміки гри. Голів було безліч, і вони були на будь-який смак: забиті головою, в обхід воротареві, зі штрафних ударів та з дуги над голкіпером. Особливо варто відзначити пенальті, який наш Андрій Кулик виконав з майстерністю гросмейстера, влучивши у притирку зі штангою, що залишило ветерана Сергія Погорілого без жодних шансів. А що стосується голкіпера десантників, військовослужбовця 82 бригади ДШВ на псевдо "Соккер", то він демонстрував справжні дива вратарської майстерності. Не раз рятуючи свою команду від неминучих голів, він вміло читав комбінації суперників, сміливо заходив у ноги нападникам та здобував не лише перемогу в атаках, а й захоплені оплески з трибун.

Попри нефутбольний вік, майстерність футбольних ветеранів таки відчувалася. Точність паса, техніка роботи з м'ячем, награні комбінації -- нинішньому поколінню гравців є чого повчитися й навіть чому позаздрити. Тож і голів вони забили більше, особливо гра пішла в найтитулованішого на полі бомбардира Євгена Селезньова. Утім, десантники теж не осоромилися, адже жага боротьби й бажання перемогти -- то підвалини духу ДШВ.

Після закінчення матчу дух спортивного свята залишався в повітрі. Усі учасники були переповнені радістю і позитивом, щиро вітаючи один одного. Вони організували безліч спільних фотосесій, щоб зберегти в пам'яті моменти зустрічі з зірками спорту та товаришами.

"Я сподівався, що матч з боротьби серед чоловіків стане справжнім святом, і мої очікування виправдалися. Враження перевищили всі сподівання, а емоції переповнювали! Про прості передачі м'яча на своїй половині поля чи в центрі навіть не йшлося. Ми віддали всі сили і змогли подарувати глядачам ту позитивну енергію, якої сьогодні так бракує в нашому суспільстві," -- з відчуттям задоволення підсумував матч капітан команди десантників Дмитро Волошин.