Фінал ілюзій: приємне прощання з епохою. Чотири ключові висновки з матчу Боруссія - Шахтар.

Донецький Шахтар зіграв матч 8 туру основного раунду Ліги чемпіонів. Чинний чемпіон України поступився у Дортмунді місцевій Боруссії, і завершив виступи у найпрестижнішому єврокубку у сезоні-2024/25.

Чемпіон традиційно підкреслює ключові моменти після міжнародного поєдинку за участю української збірної. Давайте проаналізуємо виступ "помаранчево-чорних", акцентуючи увагу на найзначніших аспектах за підсумками зустрічі.

За інформацією, отриманою після завершення матчу, 35-річний Тарас Степаненко, який вийшов на поле на 89-й хвилині, провів свої останні миті в складі Шахтаря. Для досвідченого гравця збірної України ця 15-та гра сезону виявилася такою ж значущою та емоційною, як і весь єврокубковий шлях донецького клубу. Проте, на відміну від інших гравців команди, вона була особливо напруженою. І, що важливо, радісною, адже екс-гравець запорізького Металурга має чим похвалитися та що згадати.

Відхід Степаненка знаменує не лише кінець певної епохи, а й продовження суттєвих трансформацій у стратегії Шахтаря, які розпочалися після прощання з Данилом Сіканом. Проте, у випадку "помаранчево-чорних" це, скоріше, повернення до добре відомих методів. Клуб явно прагне відновити практику залучення більшої кількості легіонерів, тому суттєві зміни в складі команди можна очікувати вже найближчим часом.

На відміну від найстаршого представника "гірників", для іншого гравця основного складу збірної України зустріч з Боруссією стає символом нового етапу. Протягом останніх тижнів, а особливо в останні дні, Олександр Зубков був у центрі уваги багатьох, а єдиним, але дуже наполегливим "покупцем" виявився Трабзонспор, який, здавалося, ось-ось поповнить українську діаспору вже до трьох футболістів.

Щонайменше, зараз - не судилося. Зубков відіграв 73 хвилини, був одним із найактивніших у складі своєї команди, а головне - отримав недвозначний сигнал довіри від Маріно Пушича. Вінгер "гірників" під завжди актуальною для професійного футболіста загрозою травми виконував свій контракт перед придуманим "продажем". Як відомо, у подібній ситуації ще одного українця в єврокубковій грі берегли на лаві запасних як зіницю ока. Тож усі розмови про можливий від'їзд до Туреччини колишнього футболіста Ференцвароша мають припинитися.

Незважаючи на не найкращу гру Вінісіуса Тобіаса в матчі з Брестом, Пушич знову вирішив проігнорувати Юхима Коноплю, покладаючись на бразильця. Проте цього разу Тобіасу, який не прагнув активно брати участь у захисті, довелося покладатися на Зубкова. Останній значно більше орієнтований на чорнову роботу, ніж Педріньйо, який виконував роль "хибної дев'ятки". Водночас від екс-гравця Кастильї очікували активних дій під час переходу через центр поля, що мало б забезпечити додатковий тиск і зв'язок з українцем.

Така ставка не спрацювала, адже Тобіас не тільки відверто програв свою дуель Гіттенсу, а й здебільшого не був корисним у атаці. Пасивність Вінісіуса на половині поля суперника, а безпорадність - у захисті власних володінь, призводили до величезних розривів між атакою та обороною на правій брівці "гірників", адже бразилець не встигав ніде. Тож замість того, щоб стати чи не основним плацдармом для настуальних дій, правий фланг Шахтаря став найбільш проблемною зоною для гостей.

7 очок у 8 матчах, 27 позиція з 36 можливих, 8 забитих проти 16 пропущених. Наскільки можна вважати вдалим такий виступ? Насправді відповідь на це питання лежить у площині емоцій. З якими не тільки українські вболівальники, а й фахівці та журналісти на міжнародній арені у сезоні-2024/25 відверто не впоралися.

Практика матчів за участі як Шахтаря у якості найкращого клубу країни за підсумками розіграшу-2024/25, так і всіх інших 3-х представників у 3-х різних клубних турнірах, показала, наскільки чи не кожен з тих, кому український футбол не байдужий, жив (живе?..) у полоні ілюзій. Перед стартом сезону від українських клубів у єврокубках очікували будь чого, та не такого жалюгідного, з точки зору придбань у таблиці коефіцієнтів УЄФА, підсумку зусиль. Реалії ж такі, що команди з УПЛ у вимірі результатів у матчах із клубами з інших країн "виживають" так само, як громадяни роблять це в буквальному сенсі під щоденними обстрілами ворога. І така ситуація, незважаючи не небажання цей факт помічати, насправді утворилася аж ніяк не вчора.

На даний момент футбол в Україні сприймає основний етап Ліги чемпіонів як приємний додаток. Якщо вже цього літа з’ясується, що восени жоден клуб з української Прем'єр-ліги не зможе представити нашу країну в головному єврокубку, це стане цілком очікуваним розвитком подій, а не несподіваним шоком. Незалежно від того, який саме клуб виявиться неспроможним впоратися з цим завданням.