Історія цього дня: як київське Динамо позбавили можливості брати участь у єврокубках і яке відношення до цього має Празька весна.

Футбольна федерація тоталітарного режиму СРСР заборонила київським командам участь у кваліфікаційних змаганнях Ліги чемпіонів у сезоні 1968/69.

В серпні 1968 року київське Динамо впевнено йшло до третьої поспіль (і четвертої загалом) перемоги в чемпіонаті тоталітарної країни СРСР. Українці фінішували на першому місці, маючи 57 очок, випередивши московський Спартак на 5 балів.

Зауважимо, що в той час за перемогу нараховували 2, а не 3 очки, тож перевага киян була більш ніж відчутною. Українці випередили чотири московські команди, які зайняли місяця з 2-го по 5-те (Спартак, Торпедо, ЦДКА та Динамо Москва).

У вересні 1965 року команда Динамо Київ стала першою в Союзі, яка взяла участь у єврокубках. Під керівництвом Йожефа Сабо, вони виступили в Кубку Кубків, де спочатку здобули вражаючу перемогу над напівпрофесійним північноірландським клубом Колрейн з рахунками 6:1 та 4:0. Потім команда впевнено подолала норвезький Русенборг, вигравши матчі 4:1 і 2:0.

У чвертьфіналі турніру в протистоянні з шотландським Селтіком Федерація футболу СРСР загадковим чином погодилась проводити матчі в січні (!), що, скоріше за все, було ініціативою суперника, у якого в січні традиційно триває чемпіонат Шотландії. Решта команд на цій стадії турніру свої матчі провели у лютому та березні - на той час УЄФА дозволяла клубам самостійно обирати дати проведення зустрічей.

У результаті, 12 січня 1966 року команда Динамо зазнала поразки в Глазго з рахунком 0:3. Пізніше, через два тижні, у Тбілісі, де відбувся матч-відповідь, команди зіграли внічию 1:1.

У вересні 1967 року Динамо як чемпіон СРСР-1966 дебютувало в предтечі Ліги чемпіонів - Кубку європейських чемпіонів (КЄЧ), причому вже на стадії 1/16 фіналу киянам протистояв чинний переможець турніру Селтік. Українці зуміли створити справжню сенсацію, обігравши чемпіона Шотландії в Глазго 2:1, а вдома зігравши 1:1.

На жаль, у 1/8 фіналу Динамо стало учасником ще однієї несподіванки, але цього разу з негативним результатом, програвши, здавалося б, середньостатистичному Гурнику з Забже. У Києві українці зазнали поразки з рахунком 1:2, а в Забже матч завершився безглуздим нічиєю - 1:1. Однак обидва виступи на міжнародній арені дозволили киянам здобути цінний досвід. Напередодні нового сезону в Кубку європейських чемпіонів Динамо вже сприймалося як грізний суперник, який міг приготувати сюрпризи будь-якому опоненту.

10 липня 1968 року в Женеві відбулося жеребкування турніру. Динамо повинно було зіграти зі швейцарським Цюрихом 18 вересня та 2 жовтня. Але в ніч з 20 на 21 серпня 1968-го СРСР разом зі своїми сателітами по Варшавському договору (Польща, Угорщина, Болгарія, НДР) ввели до Чехословаччини воєнний контингент, який сягнув 200 тисяч солдатів та 5 тисяч танків. Фактично це була окупація Чехословаччини, яка поставила шлагбаум на всіх демократичних реформах в країні.

УЄФА відреагувала на цю скандальну ситуацію, скликавши Надзвичайний комітет 30 серпня, на якому було ухвалено рішення про повторне жеребкування турніру для команд соціалістичного блоку. Союз європейських футбольних асоціацій вирішив об'єднати їх у нових групах. Це рішення виглядало логічним і доречним, адже більшість західноєвропейських країн різко критикували окупацію Чехословаччини. Крім того, така ухвала, варто зазначити, була досить помірною щодо агресорів: їх не виключили з єврокубків, а лише розділили між собою, щоб запобігти можливим політичним інцидентам.

Але пропагандистським ЗМІ СРСР це дуже не сподобалося. Реакція радянської футбольної преси була показовою.

Чому так сталося? Які причини цього явища? Яка ж це безпрецедентна і відверта дискримінація команд з соціалістичних країн? — запитували у редакційній статті в останньому номері московського видання "Футбол - Хокей". — Дехто з членів комітету на чолі з президентом УЄФА, великим підприємцем Відеркером, виявив незадоволення через те, що уряди СРСР, Польщі, Угорщини, Болгарії та НДР вирішили підтримати народ Чехословаччини в його боротьбі проти контрреволюції. Внаслідок цього були ігноровані всі правила та статути, залишилося лише одне бажання цих держав. Мелке політичне маневрування призвело до цього нового жеребкування, яке краще було б називати фальсифікацією.

Спортивні організації, зокрема футбольні, базуються на принципі недопущення будь-якої форми дискримінації, будь то релігійна, расова чи політична. Ті, хто ігнорує цей принцип, не лише заважають розвитку, а й фактично підривають благородну мету спортивного руху, який має на меті об'єднання та зближення народів.

За підсумками додаткового жеребкування, київське Динамо повинно було зустрітися в першому раунді Кубка європейських чемпіонів із польським Рухом. Радянські видання одностайно критикували УЄФА, звинувачуючи його в тому, що він піддався впливу політиків. Вечірній Київ зазначив, що ініціатором цього демаршу виявився... Селтік (!), який зазнав поразки від киян минулого року. Однак жодних підтверджень цієї версії не було надано.

"Голова Федерації футболу СРСР В. Гранаткін оцінив такі безпрецедентні дії УЄФА як незаконну й провокаційну акцію, що поставила футболістів соціалістичних країн у гірше становище порівняно з іншими учасниками турнірів, - йшлося в повідомленні Вечірнього Києва. - Адже ні для кого не є секретом, що чемпіони СРСР, Болгарії, Угорщини, Чехословаччини та інших країн соціалістичної співдружності сильніші за клуби, з якими вони повинні були зустрічатися згідно з офіційним, першим жеребкуванням. Команда Рух з польського міста Хожува за європейською класифікацією стоїть значно вище, ніж швейцарський Цюрих, а угорці з Ференцвароша грають краще за французький Сент-Етьєн, з яким тепер нове "жеребкування" звело шотландський Селтік".

4 вересня 1968 року Федерація футболу СРСР направила до штаб-квартири УЄФА ноту протесту.

"У зв'язку з рішенням надзвичайного комітету Європейського союзу футбольних асоціацій, що змінив жеребкування змагань на Кубок європейських чемпіонів і Кубок кубків, що є грубим і безпрецедентним в історії футболу порушенням статуту УЄФА і ФІФА, Федерація футболу СРСР заявляє рішучий протест проти подібних дій. Рішення керівників УЄФА загрожують небезпечними наслідками для зв'язків між країнами у цьому популярному виді спорту.

Футбольна федерація СРСР наполегливо вимагає термінового скасування рішення надзвичайного комітету та проведення зазначених змагань згідно з попереднім жеребкуванням. У разі невиконання цієї вимоги, Федерація буде змушена звернутися до Міжнародної федерації футболу з проханням переглянути це неправомірне рішення.

Чи викликає у вас ця нота якісь спогади?

Однак всі потуги футбольного органу тоталітарної країни СРСР виявилися даремними. За результатами голосування виконкому УЄФА сім голосів проти двох підтримали результати повторного жеребкування. Федерація футболу СРСР у відповідь відкликала київське та московське Динамо з єврокубків (московська команда повинна була виступити в Кубку кубків). Обґрунтувавши свою позицію у відповідній заяві, розтиражованій пропагандистським ТАСС:

У зв'язку з повторним серйозним порушенням другої статті статутів УЄФА та ФІФА, а також неприйнятним рішенням УЄФА щодо зміни жеребкування європейських футбольних турнірів, яке є спробою ввести реакційні політичні тенденції в міжнародний спорт, Федерація футболу СРСР разом зі спортивною спільнотою, а також футбольними клубами Динамо Москва та Динамо Київ прийняли рішення відмовитися від участі у Кубку володарів кубків та Кубку європейських чемпіонів. Федерація футболу СРСР покладає всю відповідальність за наслідки цього ганебного рішення УЄФА на тих політиків і комерсантів, які замість дотримання принципів спортивної співпраці займаються темними схемами.

Звісно, що у київського Динамо ніхто нічого не запитував.

"Усі питання вирішувалися на найвищому рівні Федерації футболу СРСР," - поділився зі мною Йожеф Сабо, котрий у той час був одним із ключових гравців Динамо.

Рішення Федерації футболу СРСР отримало підтримку від деяких країн-сателітів Радянського Союзу, зокрема, Федерацій футболу Польщі, Угорщини та НДР. На початку єврокубків не з’явилися на полі команди Рух з Хожува, Ференцварош і Карл Цейс з Єни. Югославія, в свою чергу, не підтримала цей демарш. У першому раунді турніру Црвена Звезда здобула перемогу без проведення ігор, адже її суперником мав бути Карл Цейс. Проте вже у другому раунді белградська команда зустрілася з потужним суперником, Селтіком, який безжально розгромив югославський клуб (5:1 та 1:1).

У турнірі також взяла участь команда з Чехословаччини. Спартак Трнава, що зараз представляє Словаччину, продемонстрував найуспішніший сезон у своїй історії в єврокубках. У першому раунді команда здолала Стяуа з Бухареста (Румунія, яка також не підтримала протест Федерації футболу СРСР), і в результаті досягла півфіналу змагання. Щодо рівня гри та складу, Динамо не поступалося Спартаку, тому можна лише уявляти, як би виступили київські гравці, якби Федерація футболу СРСР не заборонила їм участь у цьому престижному клубному турнірі.

Переможцем же розіграшу Кубку європейських чемпіонів сезону-1968/69 став Мілан, який у чвертьфіналі обіграв Селтік (0:0, 1:0), в півфіналі - Манчестер Юнайтед (2:0, 0:1), а в фіналі - Аякс 4:1.