Єдиний представник Динамо, який здобув золоту медаль Європи, через особисті обставини не зміг відвідати Олімпійські ігри та заробляв на життя, працюючи вантажником. Це розповідь про Юрія Войнова.

29 листопада 1931 року з'явився на світ видатний футболіст київського Динамо Юрій Войнов.

Войнов увійшов у великий футбол майже випадково. Після закінчення школи він навчався у ремісничому училищі та працював на заводі, де проводив час за верстатом. У той же час він грав у футбол за команду свого підприємства, яка здобула титул чемпіона Московської області. Саме тоді його талант помітили тренери пітерського Зеніту. У 1955 році від них надійшла пропозиція переїхати до Москви та Києва. Юрій вирішив обрати Україну, що ледь не обернулося для нього великими проблемами.

У ті часи не прийнято було відмовляти клубам з Москви. Войнову викликали до Федерації футболу СРСР і попередили про можливу дискваліфікацію, якщо він вирушить до Києва.

Войнов стояв на своєму. Хоча гравця не усунули від футболу, його не включили до складу команди на Олімпійські ігри 1956 року, де радянська збірна здобула золоті медалі.

Офіційною причиною стало те, що Войнов розірвав шлюб зі своєю дружиною. Відповідно до радянських моральних стандартів, особа з такою "підмоченою репутацією" не могла представляти країну на Олімпійських іграх. Проте сам спортсмен вважає, що за його перехід до Динамо йому просто мстилися.

Кульмінацією футбольної кар'єри Юрія Войнова стало його участь у першому чемпіонаті Європи з футболу, що відбувся у 1960 році.

Він став автором вирішального гола в матчі проти Угорщини на стадії 1/8 фіналу. А у фіналі він зробив внесок у золоту перемогу, забивши гол у ворота Югославії.

"Я зробив прорив лівим флангом з Месхі. Він обійшов двох захисників і з верхньої подачі віддав пас на Понєдєльніка. Високий стрибок, удар головою – і рахунок став 2:1!" – так згадував про цей момент Войнов через роки.

Збірна Радянського Союзу здобула титул чемпіона Європи, а Юрій Войнов виявився єдиним представником київського Динамо, який святкував перемогу на континентальних чемпіонатах.

У різних довідниках можна натрапити на ім'я динамівця Юрія Ковальова, який входив до складу команди. Проте варто зазначити, що Ковальов зіграв лише одну гру за збірну Союзу, і це сталося в 1957 році.

Після здобуття титулу на Євро-1960 Войнов став провідною фігурою київського Динамо, що у 1961 році вперше в історії завоювало чемпіонський титул СРСР.

Після завершення кар'єри Войнов тривалий час працював тренером. Зокрема 1964 року очолив одеський Чорноморець, куди запросив колишніх партнерів по Динамо Валерія Лобановського та Олега Базилевича.

Тренував також донецький клуб Шахтар та харківський Металіст.

У складні дев’яності роки пенсіонер Войнов був вимушений заробляти на життя, працюючи вантажником на овочевій базі. Проте незабаром його знову запросили до футбольної родини: він став головним інспектором на матчах українського чемпіонату.

Юрій Войнов відійшов у вічність 22 квітня 2003 року в столиці України, Києві. Його останній спочинок знаходиться на Байковому цвинтарі.