Динамо дійсно заслуговує на титул чемпіона. Постає питання: як збалансувати участь у Лізі Чемпіонів і підписання нових гравців? Ярмоленко не зміг повторити досягнення Шевченка, а Шовковський вразив усіх своїми рішеннями.

Шахтар, безумовно, зазнав невдачі з несподіваним шумом, проте здобути золото в такому стилі все ж заслуговує на повагу. Динамо Київ тепер святкує своє 30-річчя як чемпіон в історії клубу.

Сімнадцята перемога в УПЛ та ще 13 титулів у національному чемпіонаті, який вже не функціонує. "Футбол 24" розкриває причини, чому український чемпіон дійсно заслуговує на місце у Лізі чемпіонів 2025/26.

УПЛ зазнала змін, і тепер фаворити можуть втрачати очки проти аутсайдерів.

Чемпіонат України все більше нагадує польську Екстракласу. Звісно, є щось і від англійської Прем'єр-ліги, але загалом рівень трохи інший. У цьому турнірі практично кожна команда може здобути перемогу над будь-яким суперником. Деякі клуби несподівано проявляють яскраву гру на відстані - Верес, Оболонь, Колос, а також Чорноморець, який помітно покращився після приходу Кучера. А вже про неймовірну Олександрію можна лише мовчати. До речі, унікальна переможна серія цієї команди насправді почалася ще з минулого сезону.

Динамо здобуло титул чемпіона України 2025 року завдяки золотому голу, забитому гравцем Шахтаря. Ярмоленко та Ракицький пережили неймовірні емоції в цю визначну мить.

Лупашко в Карпатах займається цікавими проектами. Його стиль гри та фізична підготовка спортсменів вражають, адже вони здатні впоратися з навантаженнями, які виявляються складними для представників інших команд. Хтось намагається принизити український чемпіонат, але ми цього робити не будемо. Безперечно, війна та зменшені бюджети впливають на ситуацію. На європейській арені ми поки що маємо певні труднощі. Швидкості гри помітно нижчі, особливо якщо порівняти з матчами АПЛ або Ліги Чемпіонів. Проте сама УПЛ демонструє досить високий рівень з точки зору інтриги, непередбачуваності і емоційного заряду — все більше амбітних інвесторів готові вкладати значні кошти в розвиток.

У чемпіонському поєдинку Динамо зустрілося з Кучерем та Ракицьким. Хоча команда домінувала на полі, здобути перемогу виявилося зовсім не просто. Чорноморець, з гравцями, які в серці носять дух Шахтаря, намагався чинити гідний супротив так, як це трапляється нечасто. Рудько вразив усіх, рятуючи ворота, мов у нього було десять рук, немов у мемах про непереможних голкіперів. Хобленко, як колишній динамівець, мав додаткову мотивацію для гри. Нервозність Ярмоленка, який знову намагався відігнати камеру, наче в колі мали пролунати якісь секрети, давала зрозуміти, що перемога не буде легкою.

Взагалі остання команда боролася до останнього, навіть прагнучи здобути перемогу, усвідомлюючи, що має лише один шанс із ста. Це далеко не так просто, як може здаватися багатьом. Так, не вдалося обіграти аутсайдера УПЛ - який же ви чемпіон, якщо так? Але так не працює. Психологічно це складно, адже тягар відповідальності за результат стає ще важчим, коли потрібно зробити цей фінальний крок до золота. Манчестер Сіті не раз демонстрував невпевненість у вирішальних матчах, переживаючи напружені моменти на межі можливостей. І це нормально.

Ротація і прагматизм Шовковського вирішують - де тепер критики його ставлення до ЛЄ

Скільки було поганого запаху після того, як Динамо виходило проти Роми та інших клубів грати другим складом. Навіщо виходити в Лігу Європи взагалі та оце все. СаШо не реагував на повну нісенітницю. Він розумів, що команда не здатна зачепитися за щось більше, ніж вихід у перші стадії плей-офф. Команда також була не готова розриватися на два фронти. Всі ці переїзди автобусами - страшна річ для гравців, яким треба бігати кожні 3 дні та ще й встигати відновлюватися.

"Якщо хтось сумнівається і говорить, що це просто відмовка, можу купити вам квиток, щоб ви поїхали з нами," - не витримав Ванат. Легко говорити фанатам та експертам. Вони, безумовно, мають право висловлювати свої вимоги. Однак існує реальність, де потрібно приймати рішення. Жоден тренер за останні роки не ставив чемпіонат на перше місце. Єврокубки завжди були вершинами для досягнень. Проте, реальність така, що багато хто зазнавав поразок і в одному, і в іншому. І наважитися створити по-справжньому конкурентоспроможний другий склад виявилося непросто.

Це спрацювало не ідеально, але зусиллями Вівчаренка, Михайленка, Герреро та Волошина цілком могли взяти кризовий Рим. Не використали свої шанси настільки ідеально, як в УПЛ. Де, до речі, Шахтар обійшов Динамо за очікуваними очками. Тобто міг би нав'язати значно серйознішу боротьбу. Ці показники також доводять, що Шахтар попри історичне фіаско з невиходом навіть у кваліфікацію ЛЧ нікуди не дівся, а ставатиме лише більшою загрозою для Динамо.

Киянам слід продовжувати своє зростання. Сьогодні стало очевидно, що скромні українці, переважно вихованці власної академії, демонструють значно стабільніший і впевнений стиль гри. Вони мають той самий рівень майстерності, але більше жаги до перемоги, кращу взаємодію з тренером і глибше розуміння його вимог. Проте на цьому етапі не можна розраховувати на те, що суперники залишаться в стані адаптації назавжди. Хоча Шахтар продовжує не поступатися Динамо, Шовковський вже змусив усіх рахуватися з його командою.

Команда з Донецька вже не демонструє тієї домінуючої гри, яку показувала на початку 2020-х років, коли протягом двох років Шахтар розгромлював їх, забиваючи по три голи в п'яти матчах. Чому фінал Кубка України залишив багатьох в розчаруванні? Причина проста: суперники навчилися створювати максимально складні умови один для одного. Кожен крок на полі має велике значення. Незважаючи на численні проблеми в захисті киян, які допускали чимало небезпечних моментів, воротарі Бущан і Нещерет зуміли спільно провести 13 матчів без пропущених голів. Лише Єрмаков з Олександрії зумів досягти кращого показника — 14 "сухих" ігор. Якісна оборона з надійними воротарями часто є запорукою успіху в турнірах. Цього ж не вистачило Шахтарю, який не зміг підтримати належний рівень ротації та не впорався з навантаженням.

Ярмоленко став Ікс-Фактором

Ветеран ризикував повторити фактично безтрофейний камбек Андрія Шевченка. Не виникало жодних сумнівів щодо його харизми або футбольного розуміння. Проте після виступів в ОАЕ було важко знову увійти в ритм жорстокої конкуренції. Також викликало занепокоєння здоров'я 35-річного ветерана. У цьому сезоні Ярмоленко зіграв більше матчів, але його результативність – як у забитих голах, так і в асистах – виявилася нижчою. І це тривало до певного моменту. "Дякую тим, хто мене критикував", - сказав абсолютно виснажений, мов лимон, Шовковський після вирішального матчу проти Чорноморця.

Цей тиск і критика з усіх боків (навіть Ребров вирішив не викликати його до збірної) так підштовхнули Андрія Миколайовича, що він почав грати, як у свої найкращі часи. Єдиний гол "Динамо" у фіналі Кубка України, важливі м'ячі в чемпіонаті. "Кажете, що я ледве пересуваюся", - немов би заявляв Ярмоленко, пародіюючи шкутильгання вбік після забитого гола. І при цьому продовжував забивати. Вів за собою команду. Буяльський, Ванат і Ярмоленко створили ідеальний трикутник, який знову запалив вогонь гри. Шовковський не вагався зняти легенду з поля. Команда не боялася грати з ним, нарешті розслабившись. Іноді навіть занадто, тож Ярмоленко прямо на полі висловлював свої думки про це. Врешті-решт, це дало позитивний результат.

Ванат - головна перлина на продаж, з Бражком ще не все втрачено

Лідс, Фулхем та кілька інших клубів Прем'єр-ліги проявляють активний інтерес до молодого таланту. Невідомі команди з іспанської Ла Ліги також виявляють зацікавленість. Виглядає так, що тренер Ребров вирішив не викликати найкращого бомбардира минулих і нинішніх сезонів УПЛ до національної збірної України, аби дати шанс Ванату проявити себе на молодіжному Євро-2025. Існує ймовірність, що він покине клуб одночасно з Бражком або навіть раніше. Ванат є ключовим активом Динамо. Якщо команда зможе подолати кваліфікацію Ліги чемпіонів, можливо, він залишиться в клубі. "Продовжуйте рухатися до своїх цілей", - надихає молодий Ванат, який гордиться фотографіями з Ярмоленком із свого дитинства та теперішнього часу.

Прихід Герреро став справжнім випробуванням для команди. Він у певному сенсі став симуляцією конкуренції на рівні елітних чемпіонатів. Ванат спочатку не міг знайти свою гру, але з часом перетворився на ключового героя золотої кампанії. Владислав не лише забиває голи — згідно з даними Wyscout, він демонструє найбільшу активність на полі, перевершуючи інших форвардів УПЛ за кількістю пробігів, швидкістю та ривками. При цьому його перевага є вражаючою. Ванат грає по своїх правилах. Його активні тролінги гравців Шахтаря вказують на нову еволюцію протистояння, що додає інтриги як Класичному, так і всій нашій лізі.

Не забуваймо і про великі перспективи Вівчаренка. Інсайд "Футбол 24" про те, що Іспанія активно переманює Костянтина, підтверджують вже й інші джерела. Згадані троє футболістів мають найреальніші шанси на трансфер. Бражка продаватимуть через молодіжне Євро, але такі турніри не завжди дають гарантію трансферу, як ми пам'ятаємо по дорослому форуму. Шапаренко? Наразі знову активність проявляє лише Трабзонспор, а Туреччина не входить до пріоритетів Миколи. Жартівливі пропозиції Яремчуку повертатися "до нас" свідчать про те, що хавбеку і в Києві цілком комфортно.

Михавко і Михайленко - головні відкриття, але треба більше

Експерти критикують Шовковського за недостатню швидкість розвитку гравців, зокрема Пономаренка та Саленка, а також, можливо, Кремчаніна та Маткевича. Ці футболісти не отримують достатньо можливостей для прояву себе та не демонструють впевненості на полі. Герреро не зміг адаптуватися, а Волошин втратив свою форму. Брагару, Дячук і навіть Бражка, який не зміг повернутися до своєї звичної гри після зриву трансферу в АПЛ, відіграють меншу роль в команді. Проте випадки Михавка та Михайленка свідчать про те, що не варто покладати всю відповідальність лише на тренера. Конкуренція в команді зросла після літніх трансферів, але не всі гравці справляються з психологічним тиском цієї боротьби.

Динамо демонструє найбільшу активність серед усіх своїх суперників.

Лише Інгулець, Колос та Чорноморець набігають середній кілометраж за матч більший, ніж команда Шовковського. І це ще показник просів після дивного обвалу проти Полісся. Менш як 100 км було і проти Інгульця. Хоча до того нормою стали 110 кілометрів за 90 хвилин гри. Другий після Реброва, кому вдалося привести Київ до чемпіонства в ролі гравця та тренера, змушує і молодих, і старих гарувати на полі. Якщо хтось не може давати об'єм, міняє. Можливо, іноді навіть поспішно, адже такі персони, як Ярмоленко та Буяльський здатні навіть стоячи вирішити долю матчу.

Одним з яскравих символів трудової етики Динамо став Владислав Кабаєв. Хоча його статистика з голами та асистами не вражає, він часто стає рушійною силою, що допомагає партнерам проявити себе. Це справжній двигун команди та невидимий герой їхніх перемог. У порівнянні з першими сезонами, його внесок значно зріс. Схоже, що Кабаєв ніколи не піддається труднощам. Його характер і ментальність вражають: він подолав власні бар'єри. Запрошення до збірної України стало закономірним результатом його зусиль. У списку топ-11 дриблерів УПЛ, де Динамо не завжди демонструє найсильніші якості, лише Кабаєв представляє лави чемпіона.

Цікаво, що лише небагато гравців потрапляють до топ-десятки за кількістю ударів чи асистів, як, наприклад, Буяльський. Ці чемпіони здобувають успіх, працюючи як єдина команда, де навіть найменший внесок резервних гравців не може бути недооцінений. Їхня індивідуальна майстерність, як-от понад 36% реалізації ударів Ваната, не має рівних. Це у чомусь нагадує інший клуб, який довго залишався непереможним у Європі. Цікаво, що навіть ПСЖ встиг зазнати поразок у Франції, тоді як Динамо має шанс завершити сезон без жодної поразки. Це рідкісне досягнення, адже в історії УПЛ такого було лише чотири рази. Шовковський, без сумніву, прагнутиме приєднатися до цього елітного кола тренерів. Лобановський, Дем'яненко, Ребров і Луческу — так виглядала ця четвірка. Динамо здобувало це досягнення тричі, тоді як Шахтар лише одного разу.