Юный талант Ворсклы: «Ближайшее задание — гол в Премьер-лиге»

Богдан Сичкарук, vorskla.com.ua

Коли мова йде про молодих та перспективних, тренери, як правило, говорять про них неохоче, з пересторогою. Одні бояться наврочити успіх, який здається таким близьким, інші просто не хочуть перехвалити юного футболіста, аби той не зазнався. Про 20-річного нападника «Ворскли» Богдана Січкарука вболівальники «Ворскли» вже знають, адже він з перших матчів у молодіжці «біло-зелених» перебрав на себе лідерські якості, стабільно засмучуючи команди-суперниці тренера Олександра Омельчука і компанії. Постійно залучають Богдана й до тренувань з основною командою, за яку він вже встиг навіть дебютувати…

- Богдане, в який момент ти зрозумів, що футбол це твоє майбутнє, розкажи про свої перші кроки у футболі?

- Я ще з самого дитинства полюбив футбол. В ті часи доволі часто доводилося грати з набагато старшими за мене хлопцями, але я нічим їм не поступався, а в деяких аспектах навіть переважав. Часто ходив і просто бив м'ячем об стіну, вигадуючи собі всякого роду завдання, тоді як як більшість моїх друзів сиділи вдома. Мабуть, саме тоді я зрозумів, що мені приносить найбільше задоволення. Перші кроки? Думаю, що трохи запізно почав серйозно займатись футболом. Першим серйозним кроком був момент, коли батько відвіз мене на перегляд в Київський обласний інтернат спортивного профілю. Знаючи, що я марив футболом, він поставив мені ультиматиум - або проходиш в команду, або кидаєш всі сили на навчання. Це був мій перший шанс. Він міг стати останнім. Мені було років 11 і я не мав за спиною ніякої, як у футболі кажуть, школи, тоді як деякі з моїх товаришів по команді мали школу підготовки п’ять років. Але мене взяли й наступні п’ять років я провів там. Після закінчення КОІСП я потрапив до київського «Арсеналу» U-19, де отримав хороший досвід, граючи проти чоловіків в обласному чемпіонаті. Такими були мої перші кроки в футболі.

- За амплуа ти нападник. Що тебе мотивувало зупинити свій вибір саме на цій позиції?

- З ранніх років найбільше задоволення мені приносило забивати голи, в той час як стояти в обороні я вважав заняттям доволі нудним. І тренери, бачивши що в мене найкраще виходить грати саме на цій позиції, там мене й залишили.

- У літнє міжсезоння ти поповнив ряди полтавського клубу. Як опинився в Полтаві і твої перші враження про атмосферу в клубі?

- З цим мені допоміг Вадим Левкович Мандрієвський, який зараз тренує U-19. Сказав, що можна приїхати на перегляд. Я, дізнавшись від знайомого що багато гравців дубля покинули клуб, вирішив спробувати. Спочатку мені не дуже сподобалась атмосфера. На першому ж тренуванні в мене виникло декілька конфліктних ситуацій з товаришами по команді, які потім переросли в антипатію до тих гравців. Але тиждень за тижнем, спілкуючись і тренуючись з цими людьми я стрімко змінював свою думку в кращу сторону. Зараз я вважаю, що в нас хороший колектив, який буде тільки зміцнюватись і прогресувати.

- Ти довго роздумував, чи одразу прийняв рішення, що “Ворскла” саме той клуб в якому ти хочеш грати?

- Після першого ж тренування мені захотілось залишитись. А ще більше хотілось спробувати свої сили в грі.

- За основний склад ти дебютував вже в 3-му турі в Ужгороді. На твій погляд, що підштовхнуло тренерський штаб зробити такий вибір?

- Перед матчем з «Говерлою» мені випала нагода поїхати на тренування з першою командою. А потім, в грі за дублерів, вдалось провести непоганий матч, забити гол. Думаю це й було основною причиною.

- Які емоції ти випробував коли вийшов на поле в дебютному матчі за основний склад?

- Емоцій було багато. Але на те вони й емоції, що їх важко пояснити, їх потрібно відчути. В першу чергу, було щастя. Щастя від того, що я зміг добитися однієї з своїх короткострокових цілей і мрій дитинства. В якійсь мірі було присутнє і почуття страху, як у футболі це називають - "мандраж". Але, на мою думку, було б дивно якби його не було.

- У чому ти відчув різницю дебюту за основний склад в порівнянні з молодіжним?

- У відповідальності, все ж це - Прем’єр-ліга!

- У матчі молодіжної першості проти донецького "Металурга" ти оформив свій перший хет-трик у "Ворсклі". Емоції напевно зашкалювали?

- Емоції почали зашкалювати після того, як забив третій гол. Тому, що за рахунку 3:2 «Металург» міг знайти свій момент, і тоді вже Бог знає, чим би це закінчилось. Але коли я забив, зрозумів, що без перемоги ми поле не залишимо.

- Зараз тобі 20 років. Це той самий період у житті футболіста, коли з'являється стимул викладатися на максимум?

- Вважаю що будь-який футболіст повинен викладатись на повну, і немає різниці, скільки йому років, 17 чи 28.

- Що найголовніше в стосунках між тренером і футболістом?

- Головне це взаєморозуміння. Для тренера, думаю, важливим є контрольованість гравця. Футболіст повинен розуміти, що хоче донести до нього тренер.

- У кожного футболіста є футбольна мрія. Яка твоя, і чого б ти хотів добитися найближчим часом?

- Мрії для мене це своєрідні завдання. Головне - не знижувати планку і вірити в себе. Однією з таких мрій для мене було дебютувати в Прем'єр-лізі. Наступний пункт для мене - забити гол в офіційній грі за першу команду.

Матеріал підготовлено за сприяння Владислава Шендрика

ФК Ворскла